Провадження № 11-кп/821/364/21 Справа № 700/168/20 Категорія: ч. 1 ст. 309 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
09 червня 2021 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засіданняОСОБА_5
за участі:
прокурораОСОБА_6 ,
в режимі відеоконференції з
Лисянським районним судом:
особи щодо якої застосовано
заходи примусового характеру ОСОБА_7 ,
законного представника
ОСОБА_7 ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси матеріали кримінального провадження № 12020250200000015 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу Лисянського районного суду Черкаської області від 02 березня 2021 року, якою щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, раніше не судимого, -
застосовано примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом,
03.03.2020 року прокурор Звенигородської місцевої прокуратури Черкаської області звернувся до Лисянського районного суду Черкаської області з клопотанням про застосування примусових заходів медичного характеру щодо ОСОБА_7 у вигляді поміщення до медичного закладу із звичайним наглядом, посилаючись на те, що наявні достатні підстави вважати, що останній причетний до вчинення суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України .
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_7 , у невстановлений слідством час та день в 2019 році, знайшов рослину коноплі, яка росла у кущах неподалік домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з якої частково відламав гілку, подрібнив її та в подальшому перевіз до домоволодіння ОСОБА_10 , що знаходиться в АДРЕСА_2 , в якому проживає ОСОБА_11 , де залишив їх зберігати для власного вживання.
13 січня 2020 року під час проведення санкціонованого обшуку території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , в приміщенні кухні житлового будинку, на дерев'яному столі, було виявлено та вилучено паперовий згорток із сухою подрібненою речовиною, яка згідно висновку експерта №2/118 від 10.02.2020 року є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - канабіс, вагою 8.762 г, яку ОСОБА_7 незаконно зберігав для власного вживання.
Районний суд прийшов до висновку, що ОСОБА_7 вчинив суспільно-небезпечне діяння, яке кваліфікував за ч. 1 ст. 309 КК України, як незаконне виготовлення та зберігання наркотичного засобу без мети збуту.
Посилаючись на те, що встановлені судом обставини вчинення суспільно небезпечного діяння ОСОБА_7 підтверджуються належними та допустимими доказами, які були досліджені безпосередньо під час судового розгляду, та оскільки останній відповідно до висновків судово-психіатричної експертизи №88 від 21.02.2020 року на період часу, до якого відноситься скоєння інкримінованих йому дій та на даний час виявляв і виявляє ознаки хронічного психічного захворювання у формі шизофренії параноїдної форми, з безперервно-прогредієнтним перебігом, галюцинаторними і маячними розладами, проявами психопатоподібного дефекту, ускладненої вживанням канабіноїдів, - через що він не може усвідомлювати свої дії і керувати ними, не може правильно сприймати обставини, що мають значення у справі, не може самостійно брати участь при проведенні слідчих дій і при розгляді справи в суді, і за своїм психічним станом через відмічені в клінічній картині прояви неповної і неякісної ремісії, негативні шизофренічні симптоми, схильність до вживання канабіноїдів та прояви некритичності , що становить пасивний тип суспільної небезпеки і може привести до скоєння ОСОБА_7 суспільно-небезпечних дій, він потребує госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом і лікування у примусовому порядку.
Ухвалою від 02.03.2021 суд першої інстанції клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_7 задовольнив, застосував до нього примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом , яким є Вінницька обласна психіатрична лікарня № 2.
Не погоджуючись з ухвалою суду, захисник ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу в якій, не оспорюючи встановлені судом фактичні обставини кримінального провадження, просив її скасувати та ухвалити нову ухвалу, якою застосувати до ОСОБА_7 заходи з наданням амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що ОСОБА_7 має тісні соціальні зв'язки, задовільну поведінку та належний догляд з боку батьків. В ході судового розгляду законний представник заперечила проти поміщення сина до психіатричного закладу, так як у побуті він спокійна, урівноважена людина та допомагає по господарству.
Заслухавши доповідь судді, думки захисника ОСОБА_9 , законного представника ОСОБА_8 , особи щодо якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_7 , які підтримали апеляційну скаргу захисника, просили її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_6 , яка заперечила проти задоволення апеляційної скарги; дослідивши матеріали кримінального провадження, вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Порядок здійснення кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру регламентований главою 39 Кримінального процесуального кодексу України.
Враховуючи, що захисником факт вчинення суспільно-небезпечного діяння не оскаржується, тому колегія суддів переглядає ухвалу місцевого суду відповідно до ст. 404 КПК України в межах апеляційної скарги.
Доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_9 щодо неправильного застосування норм матеріального права та суворості виду примусових заходів медичного характеру, що застосовано до ОСОБА_7 , є безпідставними, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.513 КПК України: підчас постановлення ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру суд з'ясовує такі питання: 1) чи мало місце суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення; 2) чи вчинено це суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення особою; 3) чи вчинила ця особа суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення у стані неосудності; 4) чи не захворіла ця особа після вчинення кримінального правопорушення на психічну хворобу, яка виключає застосування покарання; 5) чи слід застосовувати до цієї особи примусові заходи медичного характеру і якщо слід, то які.
Статтею 94 КК України визначено три критерії, які суд має враховувати при призначенні певного виду примусових заходів медичного характеру: медичний (характер і тяжкість захворювання), юридичний (тяжкість вчиненого діяння) та соціальний (ступінь небезпечності психічно хворого для себе чи інших осіб). При цьому ступінь небезпечності психічно хворого містить оцінку: суспільної небезпеки вчиненого діяння, характеру вчиненого, можливих або тих, що настали, суспільно небезпечних наслідків та інших подібних обставин; психічного стану особи на момент розгляду справи судом і небезпечності цього хворого для оточуючих, що випливає з характеру захворювання.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 94 КК України, госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння потребує тримання у закладі з надання психіатричної допомоги і лікування у примусовому порядку.
Водночас, метою примусових заходів медичного характеру є не тільки обов'язкове лікування особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, але й запобігання вчиненню нею суспільно небезпечних діянь (ст. 92 КК України). Для досягнення цієї мети суд має визначити конкретний вид примусового заходу, враховуючи всі передбачені ст. 94 КК України критерії в їх сукупності.
Як зазначено в п. 15. Постанови Пленуму ВСУ від 03.06.2005 року N 7 «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування», визначаючи відповідно до частин 3-5 ст. 94 КК України тип психіатричного закладу до якого слід госпіталізувати неосудного, необхідно виходити як з його психічного стану, так із характеру вчиненого ним суспільно небезпечного діяння. Для об'єктивної оцінки ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб (ч. 1 ст. 94 КК) суд має спочатку з'ясувати думку експертів-психіатрів стосовно виду примусових заходів медичного характеру, які можуть бути призначені психічно хворій особі в разі визнання її неосудною, а потім, з урахуванням висновків експертів і характеру вчиненого цією особою суспільно небезпечного діяння, ухвалити рішення про вибраний ним вид примусових заходів медичного характеру (тип психіатричного закладу, який його здійснюватиме).
Як вбачається з ухвали місцевого суду, при визначенні виду примусових заходів медичного характеру суд послався на те, що у ОСОБА_7 згідно висновку судово-психіатричної експертизи № 88 від 21 лютого 2020 року наявне хронічне психічне захворювання у формі шизофренії, параноїчної форми, з безперервно-прогредієнтним перебігом, галюцинаторними і маячними розладами, проявами психопатоподібного дефекту, ускладненої вживанням канабіноїдів, через що на період часу до якого відноситься скоєння інкримінованого йому правопорушення та на теперішній час не міг, та не може усвідомлювати свої дії і керувати ними. На теперішній час не може правильно сприймати обставини, що мають значення у справі, не може самостійно брати участь при проведенні слідчих дій і при розгляді справи в суді, і за своїм психічним станом через відмічені в клінічній картині прояви неповної і неякісної ремісії, негативні шизофренічні симптоми, схильність до вживання канабіноїдів та прояви некритичності, - що становить пасивний тип суспільної небезпеки і може привести до скоєння ОСОБА_7 суспільно-небезпечних дій. Останній потребує госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом і лікування у примусовому порядку.
У колегії суддів немає сумнівів в об'єктивності та достовірності висновку судово-психіатричної комісійної експертизи № 88 від 21.02.2020 ( а.с.195-198), який був складений судово-психіатричними експертами, які попереджені про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку, дотримані права учасників процесу при призначенні і проведенні експертизи, а висновок експертів достатньо мотивований.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно проаналізував висновок судово-психіатричної експертизи, дослідив матеріали провадження, докази на підтвердження скоєння ОСОБА_7 суспільно-небезпечного діяння та прийшов до вірного та обґрунтованого висновку про застосування до ОСОБА_7 примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом.
Разом з цим, на думку колегії суддів, характеристика захворювання ОСОБА_7 , тяжкість і характер вчиненого ним суспільно-небезпечного діяння, ступінь його небезпечності, не свідчать про можливість застосування до останнього примусових заходів медичного характеру не пов'язаних з госпіталізацією в психіатричну установу з загальним наглядом.
Доводи апеляційної скарги захисника та матеріали кримінального провадження не містять даних про порушення судом першої інстанції при розгляді провадження в частині застосування примусових заходів медичного характеру норм кримінального процесуального закону, які ставили би під сумнів обґрунтованість прийнятого рішення.
Порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, не встановлено, а оскільки застосований примусовий захід медичного характеру є необхідним і доцільним заходом кримінально-правового характеру, тому апеляційна скарга захисника ОСОБА_12 не підлягає до задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - слід залишити без змін.
Також колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ст. 514 КПК України у разі видужання особи, яка вчинила суспільно-небезпечне діяння у стані неосудності, або змін у стані її здоров'я розгляд питання про продовження, зміну або припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється за заявою представника медичного закладу судом, в межах територіальної юрисдикції якого застосовується примусовий захід медичного характеру або відбувається лікування.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість оскаржуваного рішення, оскільки воно постановлено з дотриманням вимог, передбачених ст.ст. 92-96 КК України, а тому підстави для його скасування чи зміни відсутні.
Керуючись ст. 404-405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,
Ухвалу Лисянського районного суду Черкаської області від 02 березня 2021 року якою щодо ОСОБА_7 застосовано примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом, - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_7 - без задоволення.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в порядку ст. 426 КПК України з дня проголошення.
Головуючий
Судді