08 червня 2021 року
м. Рівне
Справа № 569/11522/19
Провадження № 22-ц/4815/744/21
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Ковальчук Н. М.,
суддів: Гордійчук С. О., Шимківа С. С.
секретар судового засідання - Пиляй І. С.
учасники справи:
позивач - Рівненська міська рада,
відповідач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 23 березня 2021 року у складі судді Ковальова І. М., постановлену в м. Рівне о 10 годині 37 хвилин, повний текст ухвали складено 23 березня 2021 року,
Рівненська міська рада звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про скасування рішення про державну реєстрацію прав, звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення її у придатний для використання стан.
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 23 березня 2021 року задоволено заяву представника позивача про забезпечення позову. Заборонено суб'єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно (державним реєстраторам прав на нерухоме майно; виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, районним державним адміністраціям; державним та приватним нотаріусам) вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо нежитлового приміщення першого поверху загальною площею 77,2 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта 1602740756101), яке розташоване за адресою АДРЕСА_1 та належить на праві приватної власності ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), окрім внесення записів (змін до записів) до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про скасування рішення державного реєстратора Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради Данилевич І. Є. від 04 грудня 2018 року індексний №44410944 та рішення приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу Бештинарського О. В. від 05 березня 2020 року індексний №51489879.
Ухвала суду першої інстанції вмотивована наявністю належних та достовірних доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити в майбутньому виконання рішення суду.
Вважаючи ухвалу суду незаконною, необґрунтованою, постановленою за невідповідності фактичним обставинам справи, ОСОБА_2 оскаржила її в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі пояснює, що судом при постановленні оскаржуваної ухвали не було дано оцінки обґрунтованості доводів заявника та вказує, що саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування та підтвердження їх доказів у відповідності до положень ст. 81 ЦПК України не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Вказує на порушення принципу співмірності вжитих заходів забезпечення позову заявленим позовним вимогам, оскільки позивач оспорює законність включення до складу об'єкта навіс - літ. «а» та просить звільнити самовільно зайняту земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом знесення самочинно прибудованого приміщення, що відображене у технічному паспорті як навіс - літ. «а», а заходи забезпечення позову застосовані до усього нежитлового приміщення першого поверху загальною площею 77,2 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , що належить їй на праві приватної власності. Вважає, що суд в оскаржуваній ухвалі взагалі відсутня мотивувальна частина щодо підстав обрання заходу забезпечення позову та його виду. Вказує, що про розгляд справи не була повідомлена та жодного разу не отримувала від суду повісток про час та місце розгляду справи, а про існування ухвали про застосування заходів забезпечення позову дізналася із ЄДРСР після її оприлюднення. З наведених підстав просить скасувати оскаржувану ухвалу суду та постановити нове судове рішення про відмову у задоволенні клопотання представника позивача про забезпечення позову.
Відзиву на апеляційну скаргу не подано.
Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.
Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про скасування рішення про державну реєстрацію прав, звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення її у придатний для використання стан звернулася Рівненська міська рада.
02 грудня 2020 року представником позивача подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення заборони вчинення реєстраційних дій щодо нежитлового приміщення першого поверху загальною площею 77,2 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта 1602740756101), яке розташоване за адресою АДРЕСА_1 та належить на праві приватної власності ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), окрім внесення записів (змін до записів) до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про скасування рішення державного реєстратора Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради Данилевич І. Є. від 04 грудня 2018 року індексний №44410944 та рішення приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу Бештинарського О. В. від 05 березня 2020 року індексний №51489879. Заява обґрунтована тим, що відповідачем ОСОБА_1 самочинно збудовано навіс, який позначено на технічному плані літ. «а» та включено його до складу об'єкта нерухомості, який потім відчужено на користь пов'язаної із ним особи - ОСОБА_2 , чим здійснено самовільне захоплення земельної ділянки, яка перебуває у комунальній власності міста, а також самовільно збудовано паркан по АДРЕСА_1 .
У своїй апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на те, що суд розглянув справу за її відсутності, про розгляд справи її не повідомлено, жодного разу не отримувала від суду повісток про час та місце розгляду справи, а про існування ухвали про застосування заходів забезпечення позову дізналася із ЄДРСР після її оприлюднення.
Такі аргументи апеляційної скарги підтверджені матеріалами спраи.
Відповідно до п. 3) ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
З огляду на зазначене, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню у відповідності до приписів п. 3) ч. 3 ст. 376 ЦПК України.
За п. 2) ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити заходи забезпечення позову.
Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Цивільно-процесуальним законодавством України передбачено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Поруч із цим, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.
Відповідно до ч. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Як встановлено судом, позовні вимоги Рівненської міської ради полягають в наступному: скасування рішення державного реєстратора Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради Данилевич І. Є. від 04 грудня 2018 року індексний №44410944, згідно з яким до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про реєстрацію змін відомостей про об'єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення першого поверху загальною площею 77,2 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта 1602740756101), яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , зокрема, загальну площу об'єкта 59,3 кв.м змінено на 77,2 кв.м та включено до складу цього об'єкта навіс - літ. «а»; зобов'язання ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом знесення самочинно прибудованого приміщення, що відображене в технічному паспорті, виготовленому ТОВ «БП Експерт» від 27.11.2018 № БП1745/2018 як навіс - літ. «а».
Разом з тим, згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 05.03.2020 року індексний № 203158811, власником вищезазначеного нерухомого майна є ОСОБА_2 , котра, в свою чергу, є керівником ТзОВ «Константіс», єдиним засновником та кінцевим бенефіціарним власником якого є ОСОБА_1 .
Відповідно до Витягу із Єдиного реєстру досудових розслідувань розслідувань від 25.11.2020 року, до Рівненського ВП ГУНП в Рівненскій області 20.11.2020 надійшов рапорт дільничного офіцера поліції про те, що ОСОБА_1 самовільно побудував паркан по АДРЕСА_1 на землі загального користування Рівненської міської ради.
Покликання ОСОБА_3 на те, що судом при постановленні оскаржуваної ухвали не дано оцінки співмірності заходу забезпечення позову і заявленим позовним вимогам щодо майна, на яке накладено заборону вчинення дій щодо нього, апеляційним судом оцінюються критично.
Принцип співмірності передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу, про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Оцінюючи обставини справи і доводи заяви, суд вважає, що у випадку відмови судом у задоволенні позову Рівненської міської ради та визнання законним і правомірним придбання та володіння спірними об'єктами нерухомості, майно залишиться у відповідача. Натомість, у випадку невжиття заходів забезпечення позову заявник буде позбавлений можливості повернути належне йому майно у разі задоволення вимог майбутнього позову, що, в свою чергу, породить повторне звернення до суду задля захисту свого порушеного права.
Зважаючи на наведені обставини в сукупності, апеляційний суд приходить до переконання про існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а такий вид забезпечення позову, як заборона вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо нежитлового приміщенняунеможливить відчуження майна до розгляду справи по суті і, окрім цього, не порушує принципів співмірності виду забезпечення позову та позовних вимог, забезпечення збалансованості інтересів сторін.
Відхиляючи аргументи ОСОБА_2 щодо безпідставності заяви Рівненської міської ради, апеляційний суд враховує, що забезпечення позову є тимчасовим заходом, а його невжиття може суттєво порушити права та охоронювані інтереси позивача, утруднити чи зробити неможливим виконання у майбутньому рішення суду у випадку його винесення на його користь. При цьому, спосіб забезпечення позову, який просить обрати позивач, відповідає обставинам справи та, водночас, вжиття таких заходів забезпечення позову не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища сторін до розгляду справи по суті.
З огляду на зазначене, заява Рівненської міської ради про забезпечення позову по цивільній справі за позовом Рівненської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про скасування рішення про державну реєстрацію прав, звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення її у придатний для використання стан підлягає задоволенню.
Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з'ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов'язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Керуючись ст. ст. 367, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 23 березня 2021 року скасувати.
Заяву представника Рівненської міської ради про забезпечення позову по цивільній справі за позовом Рівненської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про скасування рішення про державну реєстрацію прав, звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення її у придатний для використання стан задовольнити.
Заборонити суб'єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно (державним реєстраторам прав на нерухоме майно; виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, районним державним адміністраціям; державним та приватним нотаріусам) вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо нежитлового приміщення першого поверху загальною площею 77,2 кв.м. , реєстраційний номер об'єкта 1602740756101, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві приватної власності ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), окрім внесення записів (змін до записів) до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про скасування рішення державного реєстратора Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради Данилевич Ірини Євгеніївни від 04 грудня 2018 року (індексний № 44410944) та рішення приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу Бештинарського Олександра Васильовича від 05 березня 2020 року (індексний № 51489879).
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Повний текст постанови складено 09 червня 2021 року.
Головуючий Ковальчук Н. М.
Судді: Гордійчук С. О.
Шимків С. С.