Житомирський апеляційний суд
Справа №274/3995/20 Головуючий у 1-й інст. Вдовиченко Т. М.
Категорія 39 Доповідач Трояновська Г. С.
10 червня 2021 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді Трояновської Г.С.
суддів: Павицької Т.М., Миніч Т.І.,
з участю секретаря судового засідання Ляшук М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу № 274/3995/20 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ПриватБанк», ОСОБА_2 про захист прав споживачів, встановлення нікчемності умов кредитного договору, визнання припиненим дії кредитного договору, визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити певні дії
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 19 березня 2021 року, ухваленого під головуванням судді Вдовиченко Т.М. у м. Бердичеві,
У червні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати припиненим строк дії кредитного договору № ZRSWGA00000174 від 22.06.2007 року, укладеного між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 з 31.08.2008 року; визнати неправомірними дії АТ КБ «ПриватБанк» щодо нарахування з 31.08.2008 року по 31.08.2016 року відсотків за користування кредитом та пені, у зв'язку із чим зобов'язати АТ КБ «ПриватБанк» зробити перерахунок заборгованості за кредитом; встановити нікчемність з моменту укладення кредитного договору № ZRSWGA00000174 від 22.06.2007 року, укладеного між ЗАТ КБ «ПриватБанк» пункту 7.1 цього кредитного договору в частині сплати винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 1,5 % від суми виданого кредиту у момент надання кредиту та винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,2 % від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати, у зв'язку із чим зобов'язати АТ КБ «ПриватБанк» зробити перерахунок заборгованості за кредитом.
Позовна заява мотивована тим, що 22.06.2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № № ZRSWGA00000174. На забезпечення виконання вимог кредитного договору 22.06.2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки, предметом якого стала квартира АДРЕСА_1 .
10.08.2018 року АТ КБ «ПриватБанк» надіслав на адресу боржника та майнового поручителя вимогу про усунення порушень за кредитним договором, з якої вбачається неправомірність нарахувань за кредитом, у зв'язку із чим вона звернулася до суду із даним позовом.
Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 19 березня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що відповідно до п. 7.1 кредитного договору, в разі порушення термінів оплати на 120 календарних днів, позичальник зобов'язаний повернути суму кредиту (залишок заборгованості). Посилаючись на таке положення договору вважає, що 31.08.2008 року відбулося закінчення строку дії кредитного договору, тобто після 120 днів порушення термінів оплати. Звідси вважає, що після цієї дати Банк неправомірно здійснював нарахування відсотків та пені, а також комісії.
Розглянувши справу в межах, визначених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судом встановлено, що між ОСОБА_2 та банком Приватбанк в особі відділення «Бердичівське» філії «Житомирське регіональне управління» Закритого акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» було укладено кредитний договір від 22 червня 2007 року про отримання кредитних коштів на споживчі цілі в сумі 100 000,00 грн. ( а.с. 6-8).
Як вбачається з договору іпотеки від 22 червня 2007 року він укладений між банком Приватбанк в особі відділення «Бердичівське» філії «Житомирське регіональне управління» Закритого акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» та ОСОБА_1 . Предметом договору є надання Іпотекодавцем в іпотеку нерухомого майна, зазначеного в п. 33.3 Договору в забезпечення виконання зобов'язань Іпотекодавця перед Іпотекодержателем, в силу чого Іпотекодержатель має право в разі невиконання Іпотекодавцем зобов'язань, забезпечених іпотекою, одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку Предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами Іпотекодавця. Термін дії договору -до повного виконання Іпотекодавцем зобов'язань за кредитним договором та всіма додатковими угодами до нього ( а.с. 9-11).
10.08.2018 року представником АТ КБ «ПриватБанк» на ім'я ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було направлено письмову вимогу про усунення порушень за кредитним договором № ZRSWGA00000174 від 22.06.2007 року з якої вбачається, що станом на 08.08.2018 року розмір заборгованості становить 1 527 145 грн. 92 коп. (а.с. 14 -16).
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка не є стороною спірного кредитного договору, відповідачами не були порушені її права, свободи чи законні інтереси, а також вказав на те, що позивачем обрано невірний спосіб захисту її прав.
Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції виходячи з такого.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 Цивільного кодексу України).
За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
При цьому, під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.
За змістом частини першої, другої статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (частина друга статті 628 ЦК України).
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).
Вирішуючи спір, встановивши, що позивач не надала належних та допустимих доказів на підтвердження порушення відповідачами її прав та інтересів, суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки не встановлено, які права, свободи та інтереси позивача, як майнового поручителя за договором іпотеки квартири від 22.06.2007 року, порушено відповідачем АТ КБ «ПриватБанк», з огляду на те, що предмет позову стосується кредитного договору № RSWGA00000174 від 22.06.2007 року, сторонами якого є АТ КБ «ПриватБанк» та є ОСОБА_2 , до якого, між іншим, не пред'явлено будь-яких позовних вимог.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, оскільки доводи позивача не впливають на правильність висновків суду першої інстанції.
Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Посилання апеляційної скарги на неврахування судом першої інстанції висновків, викладених у постановах Верховного Суду, є необґрунтованими, оскільки висновки місцевого суду не суперечать висновкам, викладеним у зазначених заявницею в апеляційній скарзі постановах.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Підстави для скасування оскаржуваного рішення відсутні.
Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374, 375, 381-384, 390-391 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 19 березня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Судді