Житомирський апеляційний суд
Справа №278/1325/20 Головуючий у 1-й інст. Дубовік О. М.
Категорія 63 Доповідач Миніч Т. І.
09 червня 2021 року Житомирський апеляційний суд в складі:
головуючого - судді: Миніч Т.І.
суддів: Трояновської Г.С.,
Павицької Т.М.
секретаря
судового засідання Лісової Т.С.
з участю представників сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 01 березня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Дубовік О.М.
у цивільній справі №278/1325/20 за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до Глибочицької сільської ради Житомирського району Житомирської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_1 про визнання права користування житловим приміщенням, -
У травні 2020 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом. Просили визнати за ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 право користування квартирою АДРЕСА_1 та визнати ОСОБА_2 наймачем квартири АДРЕСА_1 . В обґрунтування поданого позову зазначали, що звернулися до Глибочицької сільської ради Житомирського району Житомирської області із заявами про реєстрацію місця їхнього проживання у квартирі АДРЕСА_1 , однак отримали відмову у зв'язку з відсутністю реєстрації права власності на цю квартиру, що порушує їхнє право користування майном.
Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 01 березня 2021 року задоволено позов.
Визнано за ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 право користування квартирою АДРЕСА_1 .
Визнано ОСОБА_2 наймачем квартири АДРЕСА_1 .
Стягнуто з Глибочицької сільської ради Житомирського району Житомирської області на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 по 840,80 грн судового збору.
У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_6 просить вказане рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції незаконне та необґрунтоване, ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права. Зокрема вказує, що навіть за умови проживання у спірній квартирі та своєчасної оплати комунальних платежів і квартирної плати це не може підміняти ордер на вселення. А рішення Житомирського районного суду від 13.12.2012 року у справі №2-194/12 (а.с.8-9), що набрало законної сили про визнання позивача членом сім'ї наймача, є доказом наявності права на проживання. Зазначає, що відповідно до ст.47 ЖК Української РСР, норма житлової площі встановлюється в розмірі 13,65 кв.м. на одну особу. Загальна площа спірної квартири - 76,9 кв.м., котра розрахована лише на 5 осіб. В такому випадку, у разі ухвалення рішення на користь позивачів будуть обмежуватися законні права осіб, котрі вже там проживають.
Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Із матеріалів справи вбачається, що відповідно до рішення виконкому Житомирської районної ради народних депутатів від 12 вересня 1984 року № 301 ОСОБА_7 отримав квартиру АДРЕСА_1 на сім'ю з чотирьох осіб, до складу якої входили: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_1 .
У позивачки народилося двоє дітей, а саме: ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які також були зареєстровані та проживали у цій квартирі.
Зазначені обставини встановлені ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 03 квітня 2013 року в справі №2-194/12, а тому додаткового доведення не потребують (а.с. 11-12).
Факт проживання позивачів у спірній квартирі підтверджується актами обстеження житлових умов від 14 жовтня 2010 року та від 31 жовтня 2014 року (а.с. 29-31), а також відомостями з погосподарських книг (а.с. 97-102), оригінали яких були досліджені судом першої інстанції під час розгляду справи.
Свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_13 підтвердили в суді першої інстанції, що позивачі до цих пір проживають у спірній квартирі з часу вселення.
Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 13 грудня 2012 року у справі № 2-194/12 ОСОБА_2 , ОСОБА_11 та ОСОБА_10 визнані членами сім'ї наймача квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_7 станом на травень 2004 року (а.с. 9-12).
11 травня 2004 року районне комунальне підприємство “АГРОВОДСЕРВІС” видало свідоцтво про право власності на спірну квартиру на ім'я ОСОБА_7 та члена його сім'ї ОСОБА_1 , що встановлено заочним рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 12 червня 2014 року у справі №278/1314/14-ц (а.с. 14).
Заочним рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 12 червня 2014 року у справі №278/1314/14-ц визнано недійсним та скасовано розпорядження комунального підприємства “АГРОВОДСЕРВІС” та видане на ім'я ОСОБА_7 та ОСОБА_1 свідоцтво про право власності від 11 травня 2004 року на спірну квартиру (а.с. 14, 16-20).
В обґрунтування вказаного рішення, поміж іншого, суд зазначив, що ОСОБА_2 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 мали право на приватизацію квартири АДРЕСА_1 , а рішення про приватизацію такої квартири лише ОСОБА_7 та ОСОБА_1 з видачею свідоцтва суперечить вимогам закону.
Рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 02 вересня 2014 року у справі № 278/1314/14-ц встановлено, що 26 лютого 2004 року позивачка знялася з реєстрації у спірній квартирі, продовжуючи постійно проживати в ній до 2010 року на правах члена сім'ї наймача (а.с. 16-17).
Будинок АДРЕСА_2 перебуває на балансі Глибочицької сільської ради Житомирського району Житомирської області (а.с. 28).
Позивачі зверталися до Глибочицької сільської ради Житомирського району Житомирської області із заявами про надання дозволу на реєстрацію місця проживання у спірній квартирі, однак отримали відмову у зв'язку з відсутністю реєстрації права власності на цей об'єкт (а.с.25-26, звор. стор. а.с. 25-26).
Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про існування достатніх підстав для задоволення позову.
При цьому судом враховано, що за статтею 31 ЖК УРСР громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР. Жилі приміщення надаються зазначеним громадянам, які постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством Союзу РСР і Української РСР), як правило, у вигляді окремої квартири на сім'ю.
Частиною 1 ст. 64 ЖК УРСР передбачено, що члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору.
До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач та члени його сім'ї (ч.ч. 2, 3 ст. 64 ЖК УРСР).
Наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно. Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням (ст. 65 ЖК УРСР).
Повнолітній член сім'ї наймача вправі за згодою наймача та інших членів сім'ї, які проживають разом з ним, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача. Таке ж право у разі смерті наймача або втрати ним права на жиле приміщення належить будь-якому членові сім'ї наймача. У разі відмови наймодавця у визнанні члена сім'ї наймачем за договором найму спір може бути вирішено в судовому порядку (ч.ч. 1, 2 ст. 106 ЖК УРСР).
За змістом ст.ст. 392, 396 ЦК України користувач майна може пред'явити позов про визнання його права користування, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
В даному випадку судом встановлено, що відповідач відмовив у проведенні реєстрації позивачів у спірній квартирі, тобто заперечує право користування останніх цим житлом.
За таких обставин, з'ясувавши обставини щодо проживання позивачів у спірному житловому приміщенні, дотримання встановленого порядку під час їхнього вселення до спірної квартири, встановлення обставин, що мають преюдиційне значення, рішеннями суду у інших справах, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про існування у позивачів права користування спірним житловим приміщенням.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують та на їх правильність не впливають.
Підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення апеляційний суд не вбачає, оскільки воно постановлено судом із додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.258,259,367,374,375,381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 01 березня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і з цього дня протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий: судді:
Повний текст постанови складений 10.06.2021 року.