Житомирський апеляційний суд
Справа №278/4/19 Головуючий у 1-й інст. Сингаївський О. П.
Категорія 39 Доповідач Коломієць О. С.
07 червня 2021 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Коломієць О.С.
суддів Талько О.Б, Павицької Т.М.
з участю секретаря
судового засідання Дяченко Ю.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №278/4/19 за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 11 січня 2021 року, яке ухвалене суддею Сингаївським О.П. в м. Житомирі
встановив:
У лютому 2019 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі- АТ КБ «ПриватБанк») звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість, яка виникла в зв'язку з невиконанням вимог договору б/н, укладеного між сторонами 20.02.2011, за яким відповідач отримала кошти у розмірі 17000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.
Оскільки належним чином зобов'язання відповідачем не виконувались, станом на 06.12.2018 виникла заборгованість в розмірі 64269,04 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 17000 грн; заборгованості за нарахованими відсотками в сумі 43732,42 грн; штрафу (фіксована частина) - 500,00 грн. та штрафу (процентна складова) - 3036,62 грн, які позивач і просить стягнути з відповідача на свою користь.
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 11 січня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Апелянт посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права. Зазначає, що експертний висновок наявний в матеріалах справи не може бути належним доказом, оскільки судом не з'ясовано, чи було додержано вимоги законодавства при призначенні та проведенні даної експертизи, через ненадання експерту для проведення експертизи умовно-вільних зразків підпису відповідача. Також, судом не враховано, що відповідачем вчинялися дії щодо погашення боргу, що свідчить про визнання останньою боргу.
У поданому відзиві на апеляційну скаргу відповідач просила апеляційну скаргу позивача відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. При цьому зазначає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, оскільки прийняте у повній відповідності з нормами матеріального та процесуального права, а твердження апелянта безпідставними як такі, що не ґрунтуються на чинному законодавстві та доказах наданих сторонами.
В судовому засіданні представник позивача доводи апеляційної скарги підтримала, просила її задовольнити.
Відповідач доводи апеляційної скарги не визнала, просила залишити її без задоволення. Зазначила, що вона не підписувала анкету-заяву і не отримувала кредитні кошти в банку.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах статті 367 ЦПК України, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що з метою підтвердження укладання між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 договору банківських послуг та наявності боргу за договором, позивачем надано копію анкети-заяви б/н від 20.02.2011, виписку по рахунку, довідки про видачу двох кредитних карт та зміну кредитного ліміту, а також розрахунок заборгованості.
Відповідно до висновку експерта Житомирського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України № 6/3-317 від 28.09.2020, підпис, від імені ОСОБА_1 у графі «Подпись» анкети-заяви № 1010020700198313314 від 20.02.2011 виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.
Відмовляючи в задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк», суд першої інстанції, виходив з того, що стороною відповідача спростовано факт укладання кредитного договору між сторонами.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ч.2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст. 202 ЦК України).
Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч.1,3 ст. 203 ЦК України).
Частиною 1 ст. 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу .
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства ( стаття 628 ЦК).
Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК)
Таким чином встановивши під час розгляду справи, що стороною відповідача спростовано факт укладення між сторонами кредитного договору б/н від 20.02.2011, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь Банку заборгованості за неналежне виконання зобов'язань за даним договором.
Посилання представника Банка в апеляційній скарзі, що експертний висновок наявний в матеріалах справи не може бути належним доказом у даній справі є безпідставним виходячи з наступного.
За положеннями ст. 76-78, 64 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування, допустимими - які одержані з дотриманням встановленого законом порядку, а письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Даний експертний висновок колегія суддів визнає обґрунтованим, таким що не суперечить іншим матеріалам справи, не викликає сумніву в його правильності та вважає належним, допустимим, достовірним доказом на підтвердження розміру страхового відшкодування. Крім того, це є висновок експерта, проведений за ухвалою суду, особою, яка має посвідчення судового експерта та попереджена судом про кримінальну відповідальність (а.с.164-171). Також матеріали справи не містять доказів про неможливість проведення експертизи через ненадання експерту належної кількості зразків підпису відповідача.
Разом з тим, представник позивача у справі, діючи усупереч вимогам ст. 12, 81 ЦПК України, які зобов'язують позивача на засадах змагальності доводити свої заперечення переконливими, належними та допустимими доказами, таких доказів не надав, на спростування вищевказаного висновку, як в суді першої інстанції, так і в апеляційному суді, клопотання про призначення відповідної експертизи не заявляв.
Надана Банком виписка по рахунку, довідки про видачу двох кредитних карт та зміну кредитного ліміту також не можуть свідчити про наявність договірних відносин між сторонами,оскільки Банк посилався на укладення між сторонами договору банківських послуг б/н від 20.02.2011, а вказані документи свідчать про виникнення правовідносин з 12.06.2012. У зв'язку чим, суд першої інстанції обґрунтовано не взяв їх до уваги.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення, а рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 11 січня 2021 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 10 червня 2021 року.
Головуючий Судді