Провадження № 2-з/760/481/21
Справа № 760/11937/21
про відмову у забезпеченні позову
28 травня 2021 року Солом'янський районний суд міста Києва в складі судді
Зуєвич Л.Л., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 /далі - ОСОБА_1 / (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ; адреса представника: АДРЕСА_2 ) про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 /далі - ОСОБА_2 )/ (адреса: АДРЕСА_3 ), приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чорнєй Віти Володимирівни /далі - приватний нотаріус Чорнєй В.В./ (адреса: 01001, м. Київ, вул. Софіївська, 10-А), треті особи: Солом'янська районна у місті Києві державна адміністрація /далі - Солом'янська РДА/ (код ЄДРПОУ: 37378937; адреса: 03020, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 41), товариство з обмеженою відповідальністю «Вандерлі» /далі - ТОВ «Вандерлі»/ (адреса місцезнаходження: 01013, м. Київ, вул. Деревообробна, 3-В; адреса представника: 01033, м. Київ, вул. Жилянська, 68, оф. 285), про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,
Рух справи
11.05.2021 до Солом'янського районного суду міста Києва надійшла вказана позовна заява, датована 11.05.2021, за підписом представника позивача - адвоката Решнюк А.В. (діє на підставі ордеру), в якій позивач просить:
- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 51816910 від 30.03.2020 10:43:29, яке винесено приватним нотаріусом Чорнєй В.В., на підставі якого за відповідачем, ОСОБА_2 зареєстровано право власності за нежитлове приміщення, за адресою АДРЕСА_4 , заг. площею 79,1 кв.м.;
- скасувати запис про право власності від 26.03.2020 за номером 36118383 (розділу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно), про державну реєстрацію права власності на нежитлову будівлю за відповідачем, ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_4 , заг. площею 79,1 кв.м.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.05.2021 для розгляду зазначеної позовної заяви визначено суддю Зуєвич Л.Л. Фактично справу було передано судді по реєстру 12.05.2021.
Судом в порядку ч. 6 ст. 187 ЦПК України направлялись запити щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача у справі. Відповідь на запит надійшла 21.05.2021.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 28.05.2021 вказану позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (письмове провадження).
Заява про забезпечення позову та її обґрунтування
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному судді від 11.05.2021 суддю ОСОБА_3 також визначено для розгляду заяви про забезпечення позову, подану у даній справі.
В заяві про забезпечення позову від 11.05.2021, яка була подана в якості додатку до позовної заяви, позивачем у порядку ст.ст. 151, 153 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) ставиться питання про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зобов'язання державного підприємства «Сетам» зупинити проведення прилюдних торгів з продажу нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_4 , лот № 475309.
Подана заява про забезпечення позову обґрунтована, зокрема, тим, що приватним нотаріусом Чорнєй В.В. незаконно винесено рішення та зареєстровано за відповідачем право власності на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_4 , заг. площею 79,1 кв.м.
Станом на день подання позову, позивач дізналася про те, що приміщення, яке знаходиться у користуванні та власності позивача виставлено на аукціон, лот № 475309.
Таким чином, позивач побоюється, що приміщення, яке знаходиться у користуванні позивача може бути продано на торгах.
За вказаних обставин заявник вважає, що існує нагальна необхідність у вжитті заходів забезпечення позову визначеним шляхом.
Мотиви суду
Згідно ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п'ятою цієї статті.
З огляду на зазначене, в судове засідання для вирішення питання вжиття заходів забезпечення позову сторони не викликались.
Дослідивши зміст та вимоги заяви про забезпечення позову, додані до неї документи, зміст заявлених позивачем позовних вимог, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Суд враховує, що ч. 4 ст. 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
В постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суд від 23.12.2020 №756/2609/20 (провадження № 61-11479св20) викладено правову позицію згідно з якою:
«Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) вказано, що забезпечення позову є обмеженням суб'єктивних прав, свобод та інтересів, насамперед, відповідача в інтересах забезпечення належного виконання в майбутньому рішення суду щодо суті спору.
Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 21.05.2021 у справі № 640/17361/20 необґрунтоване вжиття заходів забезпечення позову може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Суд звертає увагу, що у справі, яка є предметом розгляду, питання ідентифікації об'єкта, який знаходиться в користуванні позивача ( АДРЕСА_4 ) як такого, що відповідає об'єкту, про зупинення проведення прилюдних торгів позивачем наразі ставиться питання у заяві про забезпечення позову ( АДРЕСА_4 ), має бути предметом вивчення під час розгляду даної справи по суті, тому подання відповідної заяви про забезпечення суд вважає передчасним.
Разом з тим, слід звернути увагу, що забезпечення позову може застосовуватись саме за рахунок особи, що є відповідачем у справі. Проте наразі у справу в якості третьої особи на стороні відповідача вступило ТОВ «Вандерлі», яке доводить, що є власником нежитлової будівлі, розташованої за адресою АДРЕСА_4 .
Суд звертає увагу відповідача на приписи ст. 3 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), якою визначено, що загальними засадами цивільного законодавства є: 1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; 2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; 3) свобода договору; 4) свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; 5) судовий захист цивільного права та інтересу; 6) справедливість, добросовісність та розумність.
Відповідно до ч.ч. 2, 3, 4 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.
Підсумки
Враховуючи зазначене, суд приходить висновку, що на даний час немає достатніх правових підстав для задоволення клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову у справі, а тому відмовляє у задоволенні відповідного клопотання ОСОБА_1 .
Разом з тим, суд звертає увагу, що відмова у задоволенні клопотання про забезпечення позову не позбавляє особу права звернутись повторно з заявою про забезпечення позову навівши нові мотивування та надавши всі необхідні докази на підтвердження такого клопотання.
Крім того, за змістом ч. 11 ст. 153 ЦПК України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 149-153, 157, 258-261, 353-355 ЦПК України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чорнєй Віти Володимирівни, треті особи: Солом'янська районна у місті Києві державна адміністрація, товариство з обмеженою відповідальністю «Вандерлі», про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) або через відповідний суд (п. 15.5 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України) до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду (ч. 2 ст. 354 ЦПК України).
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).
Суддя Л. Л. Зуєвич