Справа № 760/3730/19
2-2565/21
31 травня 2021 року м. Київ
Солом'янський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Українця В.В.
при секретарі Степановій Н.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного провадження з повідомленням учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,
07 лютого 2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням.
Свої вимоги мотивує тим, що він є власником квартири АДРЕСА_1 . Зазначає, що став власником квартири відповідно до Закону України «Про іпотеку» у зв'язку з неповерненням відповідачами грошових позик.
Відповідно до витягу з Реєстру територіальної громади м. Києві від 12 грудня 2018 року № 25696395 у зазначеній квартирі зареєстровані три особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ще одна особа ІНФОРМАЦІЯ_1 , відомості про яку не зазначено.
Відповідачі з 07 липня 2016 року в спірній квартирі не проживають.
Відповідно до листа Солом'янського УП ГУ НП в м. Києві від 22 листопада 2018 року та рапорту від 05 листопада 2018 року позивач мав намір попасти до своєї квартири, однак двері ніхто не відчинив.
Домовленості між сторонами щодо подальшої реєстрації відповідачів у квартирі позивача не досягалось, співвласниками житла відповідачі не являються.
Просить суд визнати відповідачів такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 .
Ухвалою судді Солом'янського районного суду м. Києва від 18 лютого 2019 року позовна заява залишена без руху.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 25 березня 2019 року відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Позивач у судове засідання не з'явився, його представник подав до суду заяву, в якій просить розглядати справу у його відсутність, заявлені вимоги підтримують в повному обсязі (а.с. 78).
Відповідачі у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва від 30 травня 2018 року, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с. 9). З витягу вбачається, що право власності на квартиру позивачем набуто на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 12 лютого 2015 року (а.с. 43-46).
Відповідно до витягу з Реєстру територіальної громади м. Києві від 12 грудня 2018 року № 25696395 у зазначеній квартирі зареєстровані три особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ще одна особа ІНФОРМАЦІЯ_1 , відомості про яку не зазначено (а.с. 25).
З позову вбачається, що ОСОБА_1 просить суд ухвалити рішення, яким визнати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 .
Позивачем були направлені відповідачам вимоги про досудове врегулювання спору від 31 жовтня 2018 року з проханням добровільно виселитись та знятись з реєстрації з спірної квартири (а.с. 13-18).
Станом на день звернення до суду з позовом відповідачі з реєстраційного обліку у цій квартирі не зняті. ОСОБА_2 , ОСОБА_3 не є членами сім'ї позивача, який є новим власником спірної квартири.
Відповідно до листа Солом'янського УП ГУ НП в м. Києві від 22 листопада 2018 року та рапортів від 31 жовтня 2018 року та 05 листопада 2018 року (а.с. 26-28) позивач мав намір попасти до своєї квартири, однак двері ніхто не відчинив.
Відповідно до ч. 4 ст. 334 ЦК України встановлено права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
На підтвердження свого права власності на спірну квартиру, позивач надала суду витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с. 12).
Згідно з ч. 1 ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.
Статтею 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
У ч. 1 ст. 321 ЦК України зазначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Наведе свідчить про те, що позивач, як власник житла, має право на реалізацію свого права власності, оскільки колишній власник житла в силу закону втратив право користування житлом.
Відповідно до положень ст. 156 ЖК України члени сім'ї власника квартири, які проживають разом з ним у квартирі, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником квартири.
Відповідачі втратили право користування жилим приміщенням.
Право користування спірною квартирою у відповідачів є похідним від прав колишнього власника житла ОСОБА_2 .
За таких обставин, відповідачі підлягають визнанню такими, що втратили право користування жилим приміщенням.
З огляду на наведене, позов підлягає задоволенню.
З урахуванням задоволення позову, стягненню з відповідачів на користь позивача підлягає 1536 гривень 80 копійок судового збору, по 768 гривень 40 копійок з кожного.
Керуючись статтями 321, 334, 383, 391 ЦК України, статтями 109, 156 ЖК України, статтями 3, 4, 10, 13, 76-82, 89, 141, 223, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 .
Визнати ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 768 гривень 40 копійок судового збору.
Стягнути з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 768 гривень 40 копійок судового збору.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне судове рішення складено 10 червня 2021 року.
Суддя: