Провадження № 3/760/4519/21
у справі № 760/9474/21
14 травня 2021 року суддя Солом'янського районного суду міста Києва Ішуніна Л. М., за участю представника Київської міської митниці Держмитслужби - Келеберденка В. В., особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності громадянки України ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) (по-батькові - зі слів пасажирки), ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: Україна, Вінницька область, м. Бар, місце постійного проживання: АДРЕСА_1 , паспорт громадянки України для виїзду за кордон НОМЕР_1 виданий 26 жовтня 2018 року; орган, що видав 8034, запис 19920526-07885, за порушення митних правил, передбачених статтею 471 МК України,
До Cолом'янського районного суду міста Києва від Київської міської митниці Держмитслужби надійшли матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності громадянки України ОСОБА_1 за порушення митних правил, передбачених статтею 471 МК України.
Відповідно до протоколу про порушення митних правил від 09 березня 2021 року № 0360/10000/21, 09 березня 2021 року о 17-10 год. для проходження митного контролю в зоні митного контролю залу «Приліт» терміналу «D» ДП МА «Бориспіль» поступила громадянка України ОСОБА_1 , яка прибула до України з Нідерландів, м. Амстердам, рейсом № 102, авіакомпанії «МАУ». Для проходження митного контролю громадянка України ОСОБА_1 своїми діями обрала канал, позначений символами зеленого кольору - «зелений коридор», тим самим, відповідно до частини п'ятої статті 366 МК України заявила про те, що переміщувані нею через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та обмеження щодо ввезення на митну територію України, тобто своїми діями засвідчила факти, що мають юридичне значення.
На підставі положень пункту 4 частини першої статті 336 та статті 342 МК України, в якості використання однієї з форм митного контролю, співробітниками митниці було проведено усне опитування громадянки України ОСОБА_1 . На запитання співробітників митниці громадянка України ОСОБА_1 повідомила, що переміщує через митний кордон України 6 000 євро.
Після проведення опитування громадянки України ОСОБА_1 було запропоновано пред'явити всю готівку в службовому приміщенні митниці. Громадянкою було видано готівку в розмірі 11 979 євро, що знаходились в одному з відділень жіночої сумки пасажирки (ручна поклажа). Готівка переміщувалась без ознак приховування. Зі слів громадянки України ОСОБА_1 вся валюта належить їй особисто. Готівка була перерахована в службовому приміщенні митниців присутності громадянки України ОСОБА_1 .
З виявленої суми готівки громадянці України ОСОБА_1 було пропущено 9 999 євро.
Враховуючи викладені обставини громадянка України ОСОБА_1 самостійно, своїми діями, що були виражені в обранні для проходження митного контролю, переміщуваною нею готівкової валюти, «Зелений коридор», чим порушила встановлений статтею 366 МК України порядок проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю, що в свою чергу, має ознаки наявності в діях та бездіяльності громадянки України ОСОБА_1 порушення митних правил, визначених положеннями статті 471 МК України.
В судовому засіданні представник Київської митниці Держмитслужби підтримав позицію Київської митниці Держмитслужби та просив притягнути правопорушницю до адміністративної відповідальності за статтею 471 МК України, посилаючись на те, що матеріали адміністративної справи містять достатньо доказів на підтвердження порушення митних правил з боку останньої.
Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил - громадянка України ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснила, що кошти належать їй особисто, 6 000 євро з яких вона взяла в борг у подруги для придбання квартири, іншу частину коштів подарував її хлопець в аеропорту перед вильотом і їй не було відомо яку саме суму. Свою вину визнає повністю та дуже шкодує, що так вийшло, просить суд повернути вилучені кошти.
Заслухавши пояснення представника Київської митниці Держмитслужби, особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи та долучені докази, суд приходить до такого висновку.
Згідно з частиною першою статті 458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
Суд встановив, що 09 березня 2021 року о 17-10 год. для проходження митного контролю в зоні митного контролю залу «Приліт» терміналу «D» ДП МА «Бориспіль» поступила громадянка України ОСОБА_1 , яка прибула до України з Нідерландів, м. Амстердам, рейсом № 102, авіакомпанії «МАУ». Для проходження митного контролю громадянка України ОСОБА_1 своїми діями обрала канал, позначений символами зеленого кольору - «зелений коридор», тим самим, відповідно до частини п'ятої статті 366 МК України заявила про те, що переміщувані нею через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та обмеження щодо ввезення на митну територію України, тобто своїми діями засвідчила факти, що мають юридичне значення, що підтверджується протоколом про порушення митних правил від 09 березня 2021 року № 0360/10000/21.
На запитання співробітників митниці громадянка повідомила, щопереміщує через митний кордон України 6 000 євро.Після проведення опитування громадянки України ОСОБА_1 було запропоновано пред'явити всю готівку в службовому приміщенні митниці. Громадянкою було видано готівку в розмірі 11 979 євро, з яких було пропущено 9999 євро.
На підставі положень частини третьої статті 197, статті 511 МК України предмети правопорушення, а саме: 1 980 євро, що еквівалентно 65 488,50 грн вилучені та передані на зберігання до каси Київської митниці Держмитслужби за адресою: м. Київ, бульв. Вацлава Гавела, 8-А.
Порядок переміщення через митний кордон України окремих видів товарів, на які встановлені заборони або обмеження, встановлено статтями 196, 197 МК України.
Так, частиною третьою статті 198 МК України (Обмеження щодо переміщення окремих товарів через митний кордон України) визначено, що переміщення валюти України, іноземної валюти, банківських металів через митний кордон України здійснюється з урахуванням вимог Закону України «Про валюту і валютні операції».
Відповідно до частин першої, третьої статті 8 Закону України «Про валюту і валютні операції» транскордонне переміщення фізичними особами валютних цінностей у сумі, що дорівнює або перевищує еквівалент 10 тисяч євро за офіційним курсом валют, встановленим Національним банком України на день переміщення через митний кордон України, підлягає письмовому декларуванню митним органам, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Порядок транскордонного переміщення валютних цінностей суб'єктами валютних операцій і уповноваженими установами визначається Національним банком України з урахуванням норм частини першої цієї статті.
Аналогічна норма закріплена в пункті 6 Положення про транскордонне переміщення валютних цінностей, затвердженого постановою Правління НБУ від 02 січня 2019 року №3, фізична особа ввозить в Україну та вивозить за межі України готівкову валюту і банківські метали в сумі/вартістю, що дорівнює або перевищує в еквіваленті 10 000 євро, за умови її письмового декларування митному органу в повному обсязі.
Тобто, законодавством України встановлено обмеження на переміщення через митний кордон України готівки в сумі, що дорівнює або перевищує 10 000 євро (в еквіваленті).
На підставі вищевикладених норм, з виявленої суми готівки у ОСОБА_1 було вилучено 1 980 євро.
Оскільки ОСОБА_1 самостійно, своїми діями, що були виражені у обранні для проходження митного контролю переміщуваною нею готівкової валюти обрала канал, що позначений символами зеленого кольору - «Зелений коридор», та на момент проходження митного контролю, належним чином заповненої митної декларації до митного оформлення не подала - в діях та бездіяльності ОСОБА_1 вбачається порушення встановленого статтею 366 МК України порядку проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю.
На підставі наведеного суд приходить до висновку, що винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 471 МК України, повністю підтверджується дослідженими у судовому засідання доказами, зокрема протоколом про порушення митних правил від 09 березня 2021 року № 0360/10000/21 та іншими документами в їх сукупності.
Санкція статті 471 МК України, за якою кваліфіковані дії ОСОБА_1 , передбачає накладення штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі якщо безпосередніми предметами правопорушення є товари, переміщення яких через митний кордон України заборонено або обмежено законодавством України, - також конфіскацію цих товарів.
Частиною першою статті 487 МК України передбачено, що провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до статті 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила правопорушення в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Стаття 33 КУпАП визначає, що стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
11 липня 2019 року Європейським судом з прав людини прийнято рішення у справі Садоча проти України. З рішення вбачається, що заявник скаржився на те, що конфіскація його законно придбаних коштів була надмірною і непропорційною мірою.
Зазначеним рішенням встановлено наступне. Адміністративне правопорушення, в якому заявника було визнано винним, полягало у недекларуванні ним суми грошових коштів, які він переміщав через митний кордон. Варто зазначити, що в цьому відношенні слід зазначити, що дійсно, як зазначив заявник, його дії щодо вивезення іноземної валюти з України не були незаконними за українським законодавством. Було дозволено не тільки вивозити іноземну валюту, але сума, яка могла бути законно переведена або, як це було у цій справі, фізично переміщена через митний кордон, не була, в принципі, обмежена під час подій, якщо вона була задекларованою (див. пункт 15 вище). Наведені елементи відрізняють цю справу від деяких інших, в яких конфіскація застосовувався або до товарів, імпорт яких було заборонено, або до транспортних засобів, що використовуються для перевезення заборонених речовин або торгівлі людьми (наприклад, див. Ісмаїлов, наведене вище, § 35).
Що стосується поведінки заявника, Суд зазначає, що немає жодних ознак того, що він навмисно прагнув обійти митні правила. Уряд не заперечував, що заявник не заперечував під час перевірки безпеки, що він має готівку (див. пункт 19 вище і порівняйте з Moon проти Франції, № 39973/03, § 8, 9 липня 2009 року та Гріфхорст , наведене вище, § 8, в якому заявники заперечували, що у них є гроші при собі). Той факт, що українська влада не порушила кримінальну справу проти заявника, також свідчить про те, що вони визнали відсутність намірів обманювати їх з боку заявника і що, застосовуючи до нього конфіскацію, органи влади не намагалися запобігти будь-яким іншим незаконним діям, такі як відмивання грошей, торгівля наркотиками, фінансування тероризму або ухилення від сплати податків. Гроші, які перевозив заявник, були отримані на законних підставах, і йому було дозволено вивезти їх з України, якби він заявив про це митним органам. Звідси випливає, що єдиною незаконною (але не кримінальною) поведінкою, у якій можна було б звинуватити його, була його нездатність подати митним органам письмову заяву про те, що він перевозив таку суму грошей через кордон.
Суд нагадує, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення, а санкція - тяжкості правопорушення, для покарання за який вона призначається, - у цій справі, невиконання вимоги щодо декларування ( АДРЕСА_2 , обидва цитовані вище).
Справді, конфіскована сума була значною для заявника. Проте, немає жодних доказів того, що заявник міг би завдати будь-якої серйозної шкоди державі: він не ухилявся від сплати митних зборів або будь-яких інших зборів і не завдав будь-яку іншу майнову шкоду державі. Заява, що міститься у рішенні апеляційного суду про те, що дії заявника спричинили «серйозну шкоду зовнішньоекономічним інтересам та безпеці України», є надто розпливчастою і загальною та не підтверджується будь-якими доводами щодо того, що саме становить таку шкоду. Таким чином, Суд вважає, що такий захід як конфіскація не був призначений як відшкодування майнової шкоди - оскільки держава не зазнала жодних збитків внаслідок недекларування грошових коштів заявником заявити гроші - але був стримуючим і каральним заходом за своїм фактичним призначенням (див. Гирлян, вище, § 29).
Суд не переконали доводи Уряду, що оцінка пропорційності була включена до рішень національних органів влади. Складається враження, що наведені вище міркування щодо законного походження грошей, неумисного характеру дій заявника або відсутність ознак будь-яких інших порушення митних правил, незважаючи на те, що адвокат заявника виразно порушував ці питання під час провадження, не мали жодного значення під час ухвалення рішення. Національні суди лише загалом, без зазначення деталей, посилалися на "характер правопорушення та спосіб його вчинення" та "відомості про особу [заявника]" і не розглядали питання про те, чи було забезпечено необхідний баланс між суспільними інтересами та правом заявника на мирне володіння своїм майном. Відповідно, Суд доходить висновку, що перевірка, проведена національними судами була занадто поверхневою за своїм обсягом для того, щоб забезпечити дотримання вимоги пошуку «справедливого балансу», закріпленого в другому пункті статті 1 Протоколу № 1 (там само, § 30).).
Так само і Уряд не зміг переконати Суд, що менш суворі санкції, такі як штраф, не є достатніми для досягнення бажаного стримуючого та карального ефекту, а також для запобігання майбутніх порушень вимоги щодо декларування.
Суд зауважує, що, на відміну від розглянутої справи у справі Гирляна , у якій російським судам, здається, не були залишено жодної свободи вибору з цього питання, оскільки, згідно із законом, уся не задекларована сума повинна бути втрачена у будь-якому випадку, або у вигляді штрафу, або згідно з рішенням про конфіскацію - у справі заявника українські суди мали вибір щодо визначення розміру штрафу, який має бути призначений у якості санкції (див. пункт 14 вище).
За цих обставин, на думку Суду, конфіскація всієї не задекларованої суми грошей наклала на заявника індивідуальний та надмірний тягар і була непропорційною до вчиненого правопорушення (див. § 39, Габріч, § 38 Ісмаїлов і Танасов проти Румунії [Комітет], № 65910/09, § 28, 31 жовтня 2017 року).
Отже, було порушено статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.
В даному випадку майном правопорушника є грошова сума в євро, яка, на думку представника митниці, підлягає конфіскації.
За таких обставин конфіскація є втручанням в право особи на повагу власності і, відповідно, має бути застосована стаття 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з захисту прав людини.
Перша і найбільш важлива вимога зазначеної правової норми полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на повагу власності має бути законним. Також передбачається, що держава уповноважена здійснювати контроль за використанням власності шляхом забезпечення виконання законів.
Питання про те, чи буде досягнута справедлива рівновага між вимогами загального інтересу і захисту фундаментальних прав особи, має значення лише при умові, що таке втручання відповідає вимогам закону і не є безпідставним.
Об'єктивна сторона правопорушення, яке вчинила ОСОБА_1 полягає в недекларуванні іноземної валюти при проходженні митного контролю в «зеленому коридорі», тобто в зоні спрощеного митного контролю, відповідальність за що передбачена статтею 471 МК України.
Що стосується загального інтересу, якому могло слугувати таке втручання Європейський суд зазначив, що держави мають законний інтерес і в той же час обов'язок вживати заходи в цілях виявлення та контролю руху готівкових коштів через кордони, оскільки значні суми готівки можуть використовуватись для легалізації незаконних доходів, торгівлі наркотиками, фінансування тероризму, вчинення тяжких фінансових злочинів.
Загальна вимога про декларування, яка розповсюджується на будь - яку особу, що перетинає кордон держави, попереджує прихований ввіз та вивіз грошових коштів з країни і конфіскаційна міра, яку тягне недекларування грошових коштів митному органу, є частиною загальної регулятивної системи, передбаченої для боротьби з подібними правопорушеннями.
Крім того, сума, яка може бути законно ввезена, чи фізично переміщена через український митний кордон, в принципі не обмежена, обмежена лише сума (10 000 євро), яка може бути ввезена без письмового декларування.
Таким чином, застосовуючи додаткове покарання у вигляді конфіскації валюти, суд фактично позбавить ОСОБА_1 отриманих нею коштів, необхідних для придбання квартири.
Для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення. Зокрема, в даному випадку, правопорушник не дотрималася вимог, щодо внесення відомостей до митної декларації, а не вчинила будь - якого іншого правопорушення, яке можна припустити (наприклад, відмивання грошей або ухилення від сплати мита податків, тощо).
Крім того, сума, яку митний орган вимагає конфіскувати у правопорушника є для неї значною, а шкода, яку вона потенційно могла завдати органам влади - незначна, оскільки вона не завдавала державі ніякої шкоди.
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що однакове застосування закону забезпечує загальнообов'язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.
Неодноразове ухвалення протилежних і суперечливих судових рішень, особливо судами вищих інстанцій, може спричинити порушення права на справедливий суд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання і виконуваність судових рішень.
Керуючись однією з аксіом судочинства: «Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem», що означає «У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права», суд вважає, що конфіскацію в даному випадку можна було б застосувати в разі відшкодування майнової шкоди, завданої державі, однак вона не зазнала ніяких збитків внаслідок невнесення правопорушником відомостей до митної декларації.
За таких обставин, застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення лише у виді штрафу відповідає принципу справедливої рівноваги між інтересами суспільства і необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини, закріпленого у статті 1 Першого Протоколу до Конвенції.
Відповідно до статті 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Отже, з огляду на вищевказані норми права та Закон України «Про судовий збір» з громадянки України ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 454 грн.
На підставі вищевикладеного та керуючись статями 197, 235, 236, 257, 366, 458, 459, 471, 527-529 МК України, статями 40-1, 283, 284, 294 КУпАП, суд
Визнати винною громадянку України ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 471 Митного Кодексу України.
Накласти на громадянку України ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) (по-батькові - зі слів пасажирки), ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: Україна, Вінницька область, м. Бар, місце постійного проживання: АДРЕСА_1 , стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 700 (одна тисяча сімсот) грн, без конфіскації безпосередніх предметів порушення митних правил, який підлягає сплаті на наступні реквізити: ГУК у м. Києві/Солом'янський район/21081100; код ЄДРПОУ отримувача: 37993783; МФО: 899998; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); р/р: UA568999980313040106005026010; призначення платежу: номер справи про ПМП, П.І.П. порушника.
Валюту, вилучену згідно до протоколу про порушення митних правил від 09 березня 2021 року № 0360/10000/21 у розмірі 1 980 євро (опис предметів від 09 березня 2021 року а.с. 10) повернути громадянці України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , або її законному представнику у встановленому законом порядку.
Стягнути з громадянки України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: Україна, Вінницька область, м. Бар, місце постійного проживання: АДРЕСА_1 ,, судовий збір в розмірі 454 грн, який підлягає сплаті на наступні реквізити: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга може бути подана до Київського апеляційного суду через Солом'янський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Постанова пред'являється до виконання протягом трьох місяців.
Суддя Л. М. Ішуніна