09 червня 2021 року ЛуцькСправа № 140/2430/21
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Костюкевича С.Ф.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Любешівського районного сектору Управління державної міграційної служби України у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Любешівського районного сектору Управління державної міграційної служби України у Волинській області (далі - Любешівський РС УДМС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправними дій щодо відмови видалити його персональні біометричні дані, а зокрема відцифрований підпис, відцифровані відбитки пальців та відцифроване обличчя, конфіденційний унікальний номер з будь-якого реєстру та заяву-анкету, як недостовірну та незаконну, відповідно заяв від 28.12.2020 року та 29.12.2020 року, зобов'язання Любешівський районний сектор Управління Державної міграційної служби України у Волинській області та будь якого володільця і розпорядника даних видалити його біометричні персональні дані, а зокрема відцифровані підпис, відбитки пальців та обличчя, конфіденційний унікальний номер з будь-якого реєстру та заяву-анкету, як недостовірну та незаконну, знищити.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в лютому 2020 року у зв'язку з досягненням 45-ти річного віку позивач звернувся до Любешівського PC УДМС України у Волинській області з метою вклеєння фотокартки.
Листом від 03.04.2020 року №0720-148/0720.1-20 Любешівським PC УДМС України у Волинській області за результатами розгляду заяви йому було відмовлено і позивач звернувся до суду.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 18.08.2020 року, справа №140/6783/20, зобов'язано оформити та видати ОСОБА_1 паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки.
Також ОСОБА_1 звернувся із заявами до Любешівського PC УДМС з приводу знищення його даних.
Листом від 04.02.2021 року за № 0720-3410720.1-21 Любешівським PC УДМС йому було відмовлено стосовно знищення біометричних даних ОСОБА_1 та конфіденційного унікального номера, які на думку позивача без його згоди оброблялись відповідачем, чим було порушено вимоги Закону України «Про захист персональних даних», у зв'язку з чим просив позов задоволити.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 29.03.2021 року прийнято дану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та на підставі частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України) ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Відповідач у поданому відзиві на позовну заяву проти задоволення позовних вимог заперечив, просив в їх задоволенні відмовити повністю.
Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов до задоволення не підлягає, враховуючи наступне.
Частина 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Судом встановлено, що в лютому 2020 року у зв'язку з досягненням 45-ти річного віку, ОСОБА_1 звернувся до Любешівського PC УДМС України у Волинській області з метою вклеєння фотокартки.
Відповідачем йому було повідомлено про те, що потрібно виготовити новий паспорт громадянина України, який оформляється тільки у формі ID -картки. Однак, як зазначає позивач, йому не було повідомлено про те, що чинним законодавством України передбачена можливість видачі паспорта громадянина України як у формі ID -картки, так і у формі паспортної книжечки.
Вказав, що дав згоду тільки на оформлення паспорта. Ним підписано заяву про ознайомлення з переліком та розміром платежів, передбачених постановами Кабінету Міністрів України. Однак, на думку ОСОБА_1 , згоди на обробку моїх персональних даних не давав.
У зв'язку з цим, я в березні звернувся до PC УДМС із заявою про те, що він відмовляється від отримання ID - картки та проханням видати паспорт громадянина України у формі книжечки без використання засобів реєстру та без внесення інформації до ЄДЦР.
Листом від 03.04.2020 року №0720-148/0720.1-20 Любешівським PC УДМС України у Волинській області за результатами розгляду заяви йому було відмовлено і він звернувся до суду.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2020 року справа № 140/6783/20 дії Любешівського районного сектору Управління державної міграційної служби України у Волинській області визнано протиправними та зобов'язано оформити та видати паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки.
ОСОБА_1 звернувся із заявами від 28.12.2020 року та 29.12.2020 року до Любешівського районного сектору Управління державної міграційної служби України у Волинській області.
Листом від 04.02.2021 року за № 0720-3410720.1-21 відповідачем Любешівським PC, йому було відмовлено стосовно знищення біометричних даних та конфіденційного унікального номера.
У вищезазначеному листі зазначено, що у разі, якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву- анкету.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 4 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" (надалі - Закон №5492-VI) Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.
Відповідно до частини першої статті 10 Закону №5492-VI внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб'єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України "Про захист персональних даних". У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.
За приписами частини третьої статті 10 Закону №5492-VI для внесення інформації до Реєстру та для оформлення (у тому числі замість втрачених або викрадених), обміну документів за зверненням заявника формується заява-анкета, зразок якої затверджується центральним органом виконавчої влади, що здійснює формування державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, в установленому порядку.
За змістом статті 13 Закону №5492-VI, документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються, зокрема, на паспорт громадянина України та паспорт громадянина України для виїзду за кордон. Зокрема, паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон містять безконтактний електронний носій. Особам гарантується право на відмову від внесення відцифрованих відбитків пальців рук до безконтактного електронного носія, що міститься у паспорті громадянина України. Таке право реалізується шляхом подання заяви відповідному уповноваженому суб'єкту про внесення або відмову від внесення відцифрованих відбитків пальців рук особи до безконтактного електронного носія.
Відповідно до частини першої статті 16 Закону №5492-VI, оформлення, видача, обмін документів, їх пересилання, вилучення, повернення державі та знищення відбуваються в порядку, встановленому законодавством, якщо інше не передбачено цим Законом.
Постановою Кабінету Міністрів України від 18.10.2017 №784 затверджено Порядок ведення Єдиного державного демографічного реєстру та надання з нього інформації, взаємодії між уповноваженими суб'єктами, а також здійснення ідентифікації та верифікації (надалі - Порядок).
Метою ведення Реєстру є ідентифікація особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення документів, а також у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, ведення обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування особи ( п. 3 Порядку).
Внесення до Реєстру інформації про особу та видані їй документи здійснюється уповноваженими суб'єктами у разі: оформлення документів, якщо на цей час зазначена інформація не внесена до Реєстру або змінилася; реєстрації місця проживання чи місця перебування; реєстрації актів цивільного стану; за бажанням особи, якщо інформація про неї не внесена до Реєстру (п. 8 Порядку).
Пунктами 9, 10, 11 Порядку встановлено, що у разі коли інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним. Заявник для внесення інформації до Реєстру за власним бажанням звертається до територіального органу/територіального підрозділу розпорядника Реєстру за зареєстрованим місцем проживання. Інформація про особу, зміни і доповнення вносяться до Реєстру в хронологічному порядку окремими записами за унікальним номером запису в Реєстрі. У внесенні інформації до Реєстру може бути відмовлено у випадках, визначених Законом. Відмова у внесенні інформації до Реєстру, в тому числі у виправленні, поновленні та анулюванні внесеної інформації, може бути оскаржена в порядку, встановленому законом.
Закон України "Про захист персональних даних" регулює правові відносини, пов'язані із захистом і обробкою персональних даних, і спрямований на захист основоположних прав і свобод людини і громадянина, зокрема права на невтручання в особисте життя, у зв'язку з обробкою персональних даних. Цей Закон поширюється на діяльність з обробки персональних даних, яка здійснюється повністю або частково із застосуванням автоматизованих засобів, а також на обробку персональних даних, що містяться у картотеці чи призначені до внесення до картотеки, із застосуванням неавтоматизованих засобів.
Згода суб'єкта персональних даних - добровільне волевиявлення фізичної особи (за умови її поінформованості) щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, висловлене у письмовій формі або у формі, що дає змогу зробити висновок про надання згоди. Знеособлення персональних даних - вилучення відомостей, які дають змогу прямо чи опосередковано ідентифікувати особу. Обробка персональних даних - будь-яка дія або сукупність дій, таких як збирання, реєстрація, накопичення, зберігання, адаптування, зміна, поновлення, використання і поширення (розповсюдження, реалізація, передача), знеособлення, знищення персональних даних, у тому числі з використанням інформаційних (автоматизованих) систем. Персональні дані - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована (ст. 2 цього ж Закону).
Частиною шостою статті 6 Закону України "Про захист персональних даних" визначено, що не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Згідно зі статтею 15 Закону України "Про захист персональних даних" персональні дані видаляються або знищуються в порядку, встановленому відповідно до вимог закону. Персональні дані підлягають видаленню або знищенню у разі: 1) закінчення строку зберігання даних, визначеного згодою суб'єкта персональних даних на обробку цих даних або законом; 2) припинення правовідносин між суб'єктом персональних даних та володільцем чи розпорядником, якщо інше не передбачено законом; 3) видання відповідного припису Уповноваженого або визначених ним посадових осіб секретаріату Уповноваженого; 4) набрання законної сили рішенням суду щодо видалення або знищення персональних даних.
Як встановлено судом вище, 04.03.2020 ОСОБА_1 звернувся до Любешівського РС УДМС України у Волинській області із заявою-анкетою для внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру у зв'язку з оформленням паспорта громадянина України, згідно з положеннями Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус".
За наслідками особистого звернення позивача за отриманням паспорта громадянина України та оскільки інформація про ОСОБА_1 вносилася до Реєстру вперше, було здійснено ідентифікацію особи, після завершення якої в автоматичному режимі сформовано УНЗР та зафіксовано відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі).
Водночас персональні дані ОСОБА_1 , присвоєння номеру УНЗР, дії щодо збирання, обробки, внесення до Єдиного державного демографічного реєстру були зафіксовані та присвоєні позивачу під час оформлення паспорта, оскільки позивач надав згоду на обробку персональних даних підписуючи відповідну заяву, яка досліджена судом та яку підписано особисто ОСОБА_1 .
Аналогічна позиція щодо відсутності порушення прав позивача при відмові відповідачем у знищенні інформації персональних даних на його ім'я (підпису, відбитків пальців, відцифрованого обличчя) викладена в постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.04.2021 року в справі №140/15554/20 де зокрема зазначено, що позивач подавши заяву, надав згоду на обробку його персональних даних і внесення інформації до Реєстру автоматичного формування УНЗР жодним чином не надало права суб'єкту владних повноважень на здійснення будь-яких маніпуляцій з персональними даними і Закон №5492-VI, який регулює дані правовідносини не передбачає підстав для вилучення інформації стосовно особи з Реєстру.
Окрім цього, слід додатково зазначити, що такі ж висновки з цього питання викладені Верховним Судом, зокрема, у рішенні від 26.03.2018 року по зразковій справі № 806/3265/17. Відтак, законна і добровільна видача позивачу паспорта громадянина України та внесення інформації щодо нього до Реєстру жодним чином не суперечить нормам Конституції України, Закону України «Про захист персональних даних», оскільки Законом України № 5492, не передбачено підстав для вилучення інформації стосовно особи із Реєстру.
Щодо посилання позивача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 року у зразковій справі №806/3265/17 щодо відмови у видачі паспорта громадянина України книжечкою, то її висновки не можуть бути застосовані в даному випадку, оскільки питання видалення даних з Реєстру по суті не розглядалося.
За викладених обставин, які свідчать про відсутність ознак протиправності дій УДМС щодо збирання, обробки, внесення до Єдиного державного демографічного реєстру персональних даних ОСОБА_1 , присвоєння унікального номера запису в реєстрі, суд відмовляє у задоволенні відповідних позовних вимог.
Відтак, з вищевказаних підстав у задоволенні позову слід відмовити.
Серед критеріїв оцінювання судом рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, є принцип законності, що закріплений у ч.2 ст.19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, усі рішення та дії суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.
Судом також приймається до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Судом не підтвердилися обставини щодо порушення відповідачем прав, свобод та інтересів позивача, а позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження позовних вимог.
Таким чином, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку про безпідставність позовних вимог та відмову в задоволенні позову.
Керуючись статтями 242, 243, 245, 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про захист персональних даних», суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Любешівського районного сектору Управління державної міграційної служби України у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії відмовити.
Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статями 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» цього Кодексу. Апеляційна скарга може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий-суддя С.Ф. Костюкевич