07 червня 2021 року ЛуцькСправа № 140/3231/21
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Поліської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення,
ОСОБА_1 звернулася з позовом до Поліської митниці Держмитслужби (далі - Поліська митниця) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 11 березня 2021 року №UA204120/2021/000104/1.
В обґрунтування позову вказала, що згідно з рахунком-фактурою з маржею від 15 лютого 2021 року FM 29/М/2021 вона придбала вживаний легковий автомобіль Citroen С4 Cactus 2019 року, номер кузова НОМЕР_1 , вартістю 15000,00 польських злотих у П.П.Г.У. “Арбол” С.Ц. Яцек Сковронські, ОСОБА_2 . Автомобіль продано у пошкодженому стані без надання гарантії на експорт до України. Митне оформлення вказаного товару здійснювалося через декларанта Приватне підприємство “Респект Брок” (далі - ПП “Респект Брок”), яке подало до Поліської митниці митну декларацію (далі - МД) №UA204120/2021/029968. Митну вартість товару визначено за першим методом на рівні 15263,51 польських злотих (109703,43 грн в еквіваленті), з урахуванням фактурної вартості товару у сумі 15000,00 польських злотих та витрат на транспортування у сумі 263,51 польських злотих. Проте Поліська митниця відмовила в оформленні товару за заявленою вартістю та видала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204120/2021/00392 (далі - картка відмови в митному оформленні (випуску) товару) і прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA204120/2021/000104/1 від 11 березня 2021 року. В результаті коригування митна вартість товару становить 33949,93 польських злотих, що відповідно призвело до надмірної сплати митних платежів.
Позивач вважає вказане рішення Поліської митниці протиправним та таким, що підлягає скасуванню. На думку позивача, відповідач у спірному рішенні безпідставно зазначив, що поданий висновок експерта містить розбіжності. У своєму висновку експерт посилається на джерела інформації, одним з яких є Інтернет-сайт http://рр2000.гu - сайт щодо автомобілів марок Peugeot та Citroen, що дозволяє за VIN-номером кузова отримати інформацію про автомобіль. Оскільки на оцінку вартості автомобіля впливають рік випуску транспортного засобу, комплектація, то розбіжності у даті виготовлення автомобіля в інформації із сайту та електронному каталозі SCHWACKE не впливають на визначення вартості, адже рік виготовлення та рік першої реєстрації однаковий (2019 рік), а експерт у висновку за результатами автотоварознавчого дослідження від 03 березня 2021 року №500 вказав достовірну інформацію та з врахуванням усіх пошкоджень визначив вартість легкового автомобіля марки Citroen С4 Cactus 2019 року, номер кузова НОМЕР_1 , що ввозиться на митну територію України, на момент огляду 110218,69 грн, що за курсом валют Національного банку України (НБУ) станом на 03 березня 2021 року становить 3280,00 євро. Наявність ушкоджень транспортного засобу та їх характер зафіксовано і митним органом і при огляді транспортного засобу.
Позивач також вважає, що подані при митному оформленні документи підтверджували заявлену митну вартість товару і не мали розбіжностей щодо ціни, яка сплачена (підлягала сплаті). Незважаючи на відсутність розбіжностей у поданих документах, митниця витребувала у декларанта додаткові документи для підтвердження митної вартості. Позивач також зауважила, що довіреністю від 01 березня 2021 року уповноважено ОСОБА_3 доставити придбаний легковий автомобіль до місця проживання позивача. Витрати по транспортуванню автомобіля становлять 263,51 польських злотих і ця сума включена до митної вартості. За автомобіль позивач розрахувалася із продавцем 16 лютого 2021 року і відповідні документи надані відповідачу. Надати додаткові документи, які витребовував відповідач, нeмaє можливості, оскільки таких документів не існує та вони відсутні у позивача чи декларанта.
Водночас в порушення вимог статей 53, 54, 55 Митного кодексу України (МК України) відповідач не вказав у вимозі про надання додаткових документів, що передувала прийняттю спірного рішення, підстав для їх витребовування, а також які саме складові належить підтвердити та чому без надання додаткових документів митна вартість не може бути визнана. Крім того, оскільки транспортний засіб переміщувався через митний кордон позивачем для особистих потреб, не пов'язаних зі здійсненням підприємницької діяльності, то відповідач повинен був керуватися положення статті 368 МК України, які надають право митному органу визначити вартість самостійно на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари лише у разі наявності доказів недостовірності заявленої фактурної вартості товарів. Але жодних доказів недостовірності заявленої фактурної вартості відповідач у своєму рішенні про коригування митної вартості товару не навів. Як вважає позивач, митницею також проігноровано вимоги частини другої статті 55 МК щодо обґрунтування числового значення скоригованої митної вартості, наведення у рішенні порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.
З наведених підстав позивач просила позов задовольнити.
Ухвалою судді Волинського окружного від 05 квітня 2021 року позовну заву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
У відзиві на позов відповідач позовні вимоги не визнав (а.с.68-72). В обґрунтування цієї позиції вказав, що під час опрацювання документів, поданих декларантом ПП “Респект Брок” з метою митного оформлення легкового автомобіля Citroen С4 Cactus 2019 року, номер кузова НОМЕР_1 , було установлено розбіжності: каталог SCHWACKE містить дату виготовлення оцінюваного автомобіля 01 січня 2019 року, при цьому експертом у висновку вказано дату виготовлення 02 березня 2019 року. Митниця також володіла інформацією, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів за МД №UA204120/2021/029968 від 10 березня 2021 року, оскільки вартість подібного товару відповідно до МД №UA305130/202I/I745 від 27 січня 2021 року становить 7400,00 євро.
Відповідач зазначив, що частина друга статті 58 МК України не дозволяє застосовувати метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. На пропозицію надати для підтвердження усіх складових митної вартості додаткові документи відповідно до частини третьої статті 53 МК України декларант такі не надав. Тому у зв'язку із відмовою в наданні додаткових документів, витребуваних митницею згідно з переліком та відповідно до умов, визначених частинами другою-четвертою статті 53 МК України, наявністю розбіжностей у поданих документах, митницею за результатом проведеної відповідно до положень частини четвертої статті 57 МК України процедури консультації з декларантом та у зв'язку із відсутністю у декларанта та митниці прийнятної до застосування інформації для визначення митної вартості шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 МК України, митну вартість скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості відповідно до статті 64 Кодексу. Митну вартість оцінюваного товару визначено на рівні 7400,00 євро, при цьому використана найменша вартість із альтернативних згідно з інформацією, наявною у митниці.
Відповідач вважає прийняте рішення таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, та у задоволенні позову просив відмовити.
Інші заяви по суті справи від сторін не надходили.
Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності та взаємозв'язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.
Позивач ОСОБА_1 придбала в П. ОСОБА_4 “Арбол” С.Ц. Яцек Сковронські, ОСОБА_2 (Республіка Польща) легковий автомобіль марки Citroen, модель С4 Cactus, календарний рік випуску - 2019, бувший у користуванні, номер кузова НОМЕР_1 . Факт придбання автомобіля підтверджується рахунком-фактурою з маржею від 15 лютого 2021 року №FM 29/M/2021, згідно з яким вартість автомобіля (товару) становить 15000,00 польських злотих (а.с.21, переклад на а.с.22).
Декларантом ПП “Респект Брок” в інтересах ОСОБА_1 до Поліської митниці для митного оформлення в режимі імпорту вказаного вище автомобіля було подано МД №UA204120/2021/029968 (а.с.47), в графі 42 якої зазначено фактурну вартість автомобіля 15000,00 польських злотих. Митну вартість визначено за першим методом (графа 43); основа для нарахування митних платежів становить 109703,43 грн або 15263,51 польських злотих, у тому числі транспортні витрати - 263,51 польських злотих, з урахуванням якої зроблено відповідні розрахунки митних платежів (графа 47). Для підтвердження митної вартості декларантом до митної декларації додано такі документи (графа 44 та доповнення №1): рахунок-фактуру з маржею від 15 лютого 2021 FM 29/М/2021 (а.с.21, переклад на а.с.22); платіжне доручення в іноземній валюті для фізичної особи, яка не здійснює підприємницької діяльності, від 16 лютого 2021 року (а.с.23), банківський платіжний документ про SWIFT-платіж №210216/COR/89786 від 16 лютого 2021 року (а.с.24), квитанцію від 16 лютого 2021 року №8583682 (а.с.25); дoвipeнicть від 01 березня 2021 року на доставку придбаного автомобіля (а.с.26); фіскальний чек від 01 березня 2021 року №082732/0490 про оплату витрат на транспортування товару (пальне) (а.с.27); свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) від 27 січня 2021 року (а.с.18); експортну декларацію №21PL301010E0208880 від 01 березня 2021 року (а.с.28), висновок експерта за результатами автотоварознавчого дослідження від 03 березня 2021 року №500 (а.с.32-37).
16 березня 2021 року митним органом було сформовано та направлено позивачу повідомлення, у якому зазначалося, що документи, подані декларантом до митного оформлення товару за МД №UA204120/2021/29968, містять розбіжності та неточності, зокрема каталог SCHWACKE розрахований на підставі відомостей про місяць виготовлення 01 січня 2019 року, а експертом у висновку відображено дату виготовлення 02 березня 2019 року. Митниця володіє ціновою інформацією щодо вартості подібних товарів, митну вартість яких раніше визнано митними органами - 7400,00 євро (MД №UA305130/2021/1745 від 27 січня 2021 року). Декларанту на цій підставі запропоновано надати: 1) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 2) якщо здійснювалось страхування, - страхові документи, a також документи, що містять відомості про вартість страхування (а.с.42).
Листом від 10 березня 2021 року №61551 ОСОБА_1 повідомила митницю про те, що надати витребувані документи не має можливості (а.с.43).
11 березня 2021 року відповідач прийняв рішення №UA204120/2021/000104/1 про коригування митної вартості товарів (а.с.44-45). У графі 33 рішення зазначено, що митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за рівнем, заявленим декларантом, оскільки декларантом не подано у повному обсязі додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України та відповідно до частини п'ятої статті 54 Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів в поданих до митного оформлення документах за МД №UA204120/2021/29968 наявні розбіжності та неточності (про них зазначалося і в електронному повідомленні декларанта). Митниця володіє ціновою інформацією щодо вартості подібних товарів, митну вартість яких раніше визнано митними органами - 7400,00 євро згідно з МД №UA305130/2021/1745 від 27 січня 2021 року. Заявлена декларантом митна вартість може бути визнана митницею за умови надання підтвердження інформації щодо числових значень складових митної вартості, якa міститься у документах, поданих разом з митною декларацією, зокрема, шляхом надання додаткових документів, витребуваних митницею: 1) договору (угоди, контракту із третіми особами, пов'язaними з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) виписки з бухгалтерської документації щодо формування відпускної ціни товарів; 3) прайс-листа, каталогу виробника товару; 4) у разі здійснення страхування відправником, - страхових документів, a також документів, що містять відомості про вартість страхування; 5) висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 6) додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів (за бажанням). У рішенні також вказано, що за результатом проведеної відповідно до положень частини четвертої статті 57 МК України процедури консультації з декларантом та у зв'язку з відсутністю у декларанта та митниці прийнятої до застосування інформації щодо вартості операцій щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів, достовірної та документально підтвердженої інформації щодо ціни одиниці товару для обчислення митної вартості за методом на основі віднімання вартості, інформації щодо складових вартості товарів наданої виробником для обчислення митної вартості за методом на основі додавання вартості, що унеможливлює визначення митної вартості шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 МК України, митну вартість партії товарів скориговано із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 МК України. Митну вартість імпортованого товару визначено на основі раніше визнаної митними органами митної вартості - 7400,00 євро (МД №UA305130/2021/1745 від 27 січня 2021 року), що становить 33949,9300 польських злотих.
Коригування митної вартості слугувало підставою для видання картки відмови у митному оформленні (випуску) товарів №UA204120/2021/00392 (а.с.46).
11 березня 2021 року декларант подав МД №UA204120/2021/030882 (а.с.48), за якою імпортований автомобіль випущено у вільний обіг з наданням гарантій відповідно до розділу Х МК України. Різниця між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, визначеною митним органом за рішенням №UA204120/2021/000102/1, становить 43047,54 грн.
Позивач, не погоджуючись із рішенням Поліської митниці про коригування митної вартості товарів від 11 березня 2021 року №UA204120/2021/000104/1, оскаржила його до суду.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов'язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України та іншими законами України.
Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.
Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Розділ ІІІ МК України регулює питання митної вартості товарів та методи її визначення.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно із частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Як встановлено частиною п'ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.
У частині третій статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п'ята статті 53 МК України).
Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару “Легковий автомобіль марки Citroen, модель С4 Cactus, календарний рік випуску - 2019, бувший у користуванні, номер кузова НОМЕР_1 .... ” за основним методом - за ціною договору (контракту).
Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.
Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Наведені норми зобов'язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.
Згідно з частиною першою статті 368 МК України умови та порядок пропуску та оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України громадянами для особистих, сімейних та інших потреб, не пов'язаних зі здійсненням підприємницької діяльності, врегульовані розділом XII МК України.
Відповідно до статті 368 МК України для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів. При визначенні фактурної вартості товарів, які переміщуються у несупроводжуваному багажі та вантажному відправленні, крім вартості самих товарів враховується вартість їх страхування та перевезення (фрахту) до моменту перетинання ними митного кордону України. Особа, яка декларує товари, вправі довести достовірність відомостей, представлених для визначення їх фактурної вартості. У разі наявності доказів недостовірності заявленої фактурної вартості товарів митні органи визначають їх вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари відповідно до вимог цього Кодексу.
Отже, можливість самостійного визначення митницею на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари митної вартості товару, що переміщується громадянами через митний кордон України не в межах підприємницької діяльності, зумовлена наявністю доказів, які підтверджують недостовірність заявленої фактурної вартості.
Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 53 МК України).
У цій справі позиція відповідача полягає у тому, що документи, подані для підтвердження митної вартості товарів, містять розбіжності та неточності, у зв'язку із чим від декларанта витребовувалися додаткові документи. Оскільки декларантом не надано додаткові документи, то митну вартість товару визначено відповідачем за резервним методом на підставі цінової інформації, наявної в митниці, на рівні 33949,93 польських злотих (7400,00 євро).
Відповідно до частини другої статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Згідно з частиною п'ятою статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Частиною десятою статті 58 МК України визначено перелік витрат, понесених покупцем, які додаються при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари (складові митної вартості, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті).
Надаючи оцінку доводам сторін, судом встановлено, що для митної вартості за першим методом її визначення, крім вартості товару в сумі 15000,00 польських злотих згідно із рахунком-фактурою з маржею від 15 лютого 2021 року FM 29/М/2021, були включені транспортні витрати в сумі 263,51 польських злотих на доставку (транспортування) автомобіля, що підтверджуються квитанцією про оплату пального від 01 березня 2021 року (а.с.27). Доставку автомобіля здійснював ОСОБА_3 відповідно до довіреності від 01 березня 2021 року (а.с.26). З документів, наявних у справі, не слідує про оплатний характер послуг, наданих ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 у зв'язку із виконанням доручень згідно з довіреністю від 01 березня 2021 року. У свою чергу ціна автомобіля визначена продавцем в рахунку-фактурі з маржею від 15 лютого 2021 року FM 29/М/2021, у якому вказано умови платежу - переказ до 18 лютого 2021 року рахунок продавця, а також зазначено, що автомобіль продано у пошкодженому стані без надання гарантії на експорт до України (а.с.21, переклад а.с.22). В матеріалах справи наявне платіжне доручення в іноземній валюті від 16 лютого 2021 року (а.с.23), яке підтверджує, що ОСОБА_1 здійснила платіж на рахунок продавця (SWIFT-платіж №210216/COR/89786 від 16 лютого 2021 року), квитанція від 16 лютого 2021 року №8583682 (а.с.24, 25). Вартість автомобіля 15000,00 злотих зазначається і в експортній декларації №21PL301010E0208880 від 01 березня 2021 року (а.с.28).
Разом з тим, ні в запиті про надання додаткових документів, ні в спірному рішенні про коригування митної вартості відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації; не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах.
Суд також вважає за доцільне звернути увагу, що в повідомленні декларанту, яке міститься в матеріалах справи (а.с.42), відповідач просив надати висновки про якicнi та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; якщо здійснювалось страхування - страхові документи, a також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Декларант повинен надати додаткові документи (транспортні (перевізні) документи, документи про страхування та ін.), якщо за умовами поставки (операцій купівлі-продажу) покупець має нести ці витрати. Однак з документів, наданих позивачем, не слідує, що імпортований автомобіль (вживаний та з пошкодженнями) підлягав страхуванню чи був застрахований. У відповідача відсутні докази протилежного. Тому вимога про надання документів з умовою “якщо здійснювалося страхування...” не може розцінюватися як підстава для прийняття рішення про коригування митної вартості.
Декларант надав висновок експерта за результатами автотоварознавчого дослідження від 03 березня 2021 року від №500 (а.с.32-41). Такий висновок носить довідковий характер та не є тим документом, на підставі якого декларант визначав митну вартість імпортованого товару. Вартість легкового автомобіля марки Citroen, модель С4 Cactus, 2019 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , що ввозиться на митну територію України, на момент огляду складає 110218,69 грн, що згідно з курсом валют НБУ станом на 03 березня 2021 року (1:33.6006) становить 3280,00 євро, що фактично відповідає заявленій декларантом митній вартості (фактурна вартість дещо вища). На розрахункову вартість вплинув технічний стан пошкодженого автомобіля, з урахуванням якого експерт склав калькуляцію відновлювального ремонту. У своєму висновку експерт посилається на джерела використаної інформації - сайт ІНФОРМАЦІЯ_1 та електронний каталог SCHWACKE. Так дійсно в інформації з першого джерела вказана дата виготовлення оцінюваного автомобіля 20 березня 2019 року, дата початку гарантії (першої реєстрації) 28 березня 2019 року; в інформації з другого джерела видно, що дата виготовлення легкового автомобіля - січень 2019 року, дата першої реєстрації березень 2019 року. В свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 (а.с.18, переклад на а.с.19) вказано дату першої реєстрації 28 березня 2019 року.
SCHWACKE - це електронний каталог, який містить інформацію про транспортні засоби, комплектації, оціночну вартість в залежності від експлуатаційних умов. Позивач правильно зазначив, що на оцінку вартості автомобіля впливають дата випуску транспортного засобу, комплектація. Однак розбіжності у даті виготовлення автомобіля з вказаних сайтів не впливають на визначення його вартості, оскільки рік виготовлення та рік першої реєстрації однаковий - 2019 рік. Тому відсутні підстави вважати, що висновок за результатами автотоварознавчого дослідження від 03 березня 2021 року №500 містить недостовірну інформацію.
Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.
Воднораз у спірному рішенні вказано про інші умови визнання митницею митної вартості, заявленої декларантом, а саме подання таких документів: 1) договору (угоди, контракту із третіми особами, пов'язaними з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) виписки з бухгалтерської документації щодо формування відпускної ціни товарів; 3) прайс-листа, каталогу виробника товару; 4) у разі здійснення страхування відправником, - страхових документів, a також документів, що містять відомості про вapтicть страхування; 5) висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 6) додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів (за бажанням) (а.с.45). Поряд з тим у відзиві на позовну заяву відповідач вказав про витребовування документів: 1) виписки з бухгалтерської документації щодо формування відпускної ціни товару на заявлених комерційних умовах поставки товару; 2) прайс-листи, каталоги, специфікації виробника товару для широкого кола осіб; 3) висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 4) сертифікат про походження EUR1.
Такі розбіжності в документах самого відповідача (повідомленні декларанту, рішенні про коригування митної вартості, відзиві на позов) вказують на те, що Поліська митниця як суб'єкт владних повноважень не встановлювала обставини у справі, об'єктивно не досліджувала документи, подані декларантом, штучно створила умови для коригування митної вартості. За таких обставин ненадання декларантом запитуваних митницею документів за відсутності належного обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є підставою для застосування іншого методу визначення митної вартості. У спірному рішенні про коригування митної вартості товарів від 11 березня 2021 року №UA204120/2021/000104/1 не зазначено, чому документи, подані для митного оформлення (видані продавцем товару, або ж документи про оплату товару та документи, що засвідчують вартість транспортних витрат), не взяті до уваги митницею, при тому що відповідач аргументовано не довів, що надані документи містять розбіжності, які впливають на ціну товару, або містять ознак підробки, як і не спростував їх достовірність та не обґрунтував неможливість їх врахування при визначенні митної вартості оцінюваного товару.
На підставі досліджених письмових доказів суд вважає, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно; їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо не підтвердження обставин відчуження товару продавцем на користь позивача або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними.
Частиною третьою статті 54 МК України визначено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до статті 55 МК України митний орган за відповідних умов має право здійснювати коригування митної вартості товару, заявленої декларантом.
Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України, на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Суд звертає увагу на приписи пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, відповідно до яких прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Також згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби (ЄАІС) у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Суд вважає, що у даному випадку рішення про коригування митної вартості товарів вимогам пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України не відповідає. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю схожих товарів, що розмитнювались іншими особами у попередніх періодах, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товару до показників ЄАІС. Відповідач не виконав обов'язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару з урахуванням реального його стану відповідно до акта про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 02 березня 2021 року №UA205020/2021/201013 та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, інформації, у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну. Безумовно, що не лише рік випуску та комплектація автомобіля, але і його фактичний технічний стан має вплив на формування ціни. При огляді транспортного засобу митним органом виявлено ознаки експлуатації, пошкодження (сколи, подряпини лакофарбового покриття, забруднений салон, пошкоджено передній бампер, капот, передні крила, передні фари, решітка радіатора, спрацювали подушки безпеки), що зафіксовано в додатковому аркуші до акта про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 02 березня 2021 року №UA205020/2021/201013 (а.с.30-31). Відповідач також не надав суду документів на підтвердження митної вартості товару, визначеної ним за резервним методом, та не виконав вимоги ухвали від 05 квітня 2021 року про відкриття провадження у справі, якою у відповідача витребувано повний розрахунок митної вартості за резервним методом та документи, на підставі яких здійснено такий розрахунок при прийнятті рішення.
Наведене не дає підстав вважати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 11 березня 2021 року №UA204120/2021/000104/1 обґрунтованим та мотивованим у контексті норм частини другої статті 55 МК України.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митний орган повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Також суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 08 жовтня 2019 року у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, доки протилежне не буде доведено контролюючим органом.
Суд вважає, що відповідачем не обґрунтовано митну вартість на рівні 33949,93 польських злотих внаслідок коригування за резервним методом та неможливість використання як достовірної інформації, наданої декларантом при визначенні митної вартості імпортованого товару.
Оскільки суд дійшов висновку, що таке рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 11 березня 2021 року №UA204120/2021/000104/1 є необґрунтованим, не відповідає нормам митного законодавства, то його слід визнати протиправним та скасувати. Отже, позов належить задовольнити повністю.
Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Частиною першою статті 139 КАС України обумовлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
ОСОБА_1 в позовній заяві просила стягнути з відповідача витрати за надання професійної правничої допомоги в розмірі 4000,00 грн та 908,00 грн судового збору.
Частинами першою, третьою статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно із частинами третьою - п'ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частин сьомої, дев'ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, слід дійти висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат.
Відповідно до частин другої, третьої статті 30 Закону України від 05 липня 2012 року №5076-VI “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Для підтвердження понесених позивачем витрат на професійну допомогу адвоката надано копії таких документів: договору про надання правничої допомоги від 24 березня 2021 року №24/03/21-1, укладеного між Адвокатським об'єднанням «Преміум Сервіс» (далі - Адвокатське об'єднання) та ОСОБА_1 (а.с.51-52), акта від 24 березня 2021 року приймання-передачі наданих послуг згідно з договором про надання правничої допомоги від 24 березня 2021 року (а.с.53), рахунку-фактури від 29 березня 2021 року №29/03/21-1 (а.с.54), квитанції від 30 березня 2021 року №33 (а.с.55), ордера на надання правової (правничої) допомоги серії АС №1017208 (а.с.95), виданого Адвокатським об'єднанням на підставі вказаного договору адвокату Стасюк І.О. (а.с.57); свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с.56).
За умовами пунктів 4.1, 4.6 договору про надання правової допомоги від 24 березня 2021 року №24/03/21-1 за правничу допомогу клієнт оплачує винагороду в розмірі 4000,00 грн. Кількість та вид послуг будуть вказуватись в акті прийому-здачі виконаних робіт.
Як вбачається з акта від 24 березня 2021 року приймання-передачі наданих послуг, вартість послуг адвоката становить 4000,00 грн, що включає: нaдaння правової інформації, консультацій, роз'яснень з питань правомірності винесення Поліською митницею рішення про коригування митної вартості товарів №UA204120/2021/000104/1 вiд 11 березня 2021 року та оформлення картки відмови (1 год) -1000,00 грн; склaдaння та формування позовної заяви про визнання протиправним та скасування рішення №UA204120/2021/000104/1 вiд 11.03.2021 року (3 год) - 3000,00 грн. Відповідно до рахунка-фактури від 29 березня 2021 року №29/03/21-1 вартість наданих послуг правничої допомоги становить 4000,00 грн (а.с.54). Сплату послуг з надання правничої допомоги відповідно до цього рахунка-фактури підтверджує квитанція від 30 березня 2021 року №33 (а.с.55).
Представник відповідача у відзиві на позовну заяву не заперечив проти задоволення клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу.
На думку суду, заявлений до відшкодування розмір витрат на оплату послуг правничої допомоги є співмірним зі складністю справи та наданими адвокатом послугами, їх обсягом. Також суд враховує значення справи для позивача, оскільки внаслідок задоволення позовних вимог судом скасовано рішення митниці про коригування митної вартості товарів, за яким збільшено вартість розмитнення товару на 43047,54 грн.
Звертаючись до суду, позивач також сплатила судовий збір у сумі 908,00 грн, що підтверджується квитанцією від 30 березня 2021 року №34 (а.с.12), випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України (а.с.59).
Оскільки суд задовольняє позов повністю, то на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судові витрати у сумі 4908,00 грн.
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) до Поліської митниці Держмитслужби (33028, Рівненська область, місто Рівне, вулиця Соборна, 104, ідентифікаційний код юридичної особи 43350097) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Поліської митниці Держмитслужби від 11 березня 2021 року №UA204120/2021/000104/1 про коригування митної вартості товарів.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Поліської митниці Держмитслужби судові витрати у сумі 4908,00 грн (чотири тисячі дев'ятсот вісім грн 00 коп).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ж.В. Каленюк