про відмову в забезпеченні адміністративного позову
м. Вінниця
09 червня 2021 р. Справа № 120/5874/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернюк Алли Юріївни, розглянувши заяву про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 , за участю особи, яка може отримати статус третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області до Іллінецької міської ради Вінницької області, за участю особи, яка може отримати статус третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Приватного підприємства "Геопростір-ГС" про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії ,
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , за участю особи, яка може отримати статус третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області до Іллінецької міської ради Вінницької області, за участю особи, яка може отримати статус третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Приватного підприємства "Геопростір-ГС" про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії.
Одночасно із позовною заявою представником позивача подано заяву про забезпечення даного позову шляхом зупинення дії рішення Іллінецької міської ради Вінницької області №233 від 04.03.2021 року, а також заборони Іллінецькій міській раді вчиняти дії щодо передачі у власність громадянам земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства зазначеним у додатку 4 рішення №233 від 04.03.2021 року.
Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, заявник зазначає, що рішенням Іллінецької міської ради Вінницької області №233 від 04.03.2021 року надано дозвіл на розробку проекту землеустрою для відведення земельних ділянок у власність громадянам, визначеним згідно із додатком 4 до вказаного рішення.
Надання відповідного дозволу також слугувало підставою для прийняття відповідачем рішення №321 від 20.05.2021 року, яким, окрім іншого, відмовлено позивачу у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення у власність спірної земельної ділянки.
Разом із тим, на думку заявника, рішення Іллінецької міської ради Вінницької області №233 від 04.03.2021 року є протиправним, адже позивач перший розпочав процедуру приватизації спірної земельної ділянки та уже уклав договір на розробку проекту землеустрою за принципом мовчазної згоди суб'єкта владних повноважень - Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.
З огляду на викладене, зазначає, що рішення Іллінецької міської ради Вінницької області №233 від 04.03.2021 року порушує права позивача і в майбутньому може позбавити його можливості завершити розпочату процедуру отримання у власність земельної ділянки.
Крім того, необхідність вжиття заходів забезпечення позову заявник також обґрунтовує тим, що існують очевидні ознаки протиправності оскаржуваних рішень Іллінецької міської ради Вінницької області №233 від 04.03.2021 року та №321 від 20.05.2021 року, а також очевидна небезпека заподіяння до ухвалення рішення у даній справі шкоди правам та інтересам позивача, що, в свою чергу, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушуваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Відповідно до частини 1 статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Дослідивши викладенні у заяві мотиви, а також матеріали позовної заяви, на думку суду, наявні підстави для розгляду заяви про забезпечення позову в порядку письмового провадження.
Розглянувши подану представником позивача заяву про забезпечення позову, суд приходить до наступного висновку.
Положеннями частини 1 статті 150 КАС України визначено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до частини 2 статті 150 КАС України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа, або до якого буде подано адміністративний позов, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду, у разі задоволення позову. Для задоволення судом поданого позивачем клопотання про забезпечення адміністративного позову останній має обґрунтувати необхідність задоволення такого клопотання та довести, що незадоволення клопотання призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених частиною 2 статті 150 КАС України.
Так, положення статті 150 КАС України передбачають, що передумовою вжиття заходів для забезпечення позову, є клопотання сторони, в тому рахунку, із зазначенням очевидних ознак можливості заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача. Тобто, у випадку звернення позивача з клопотанням про забезпечення позову він повинен обґрунтувати причини звернення з таким клопотанням. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів позивача в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.
Обґрунтовуючи необхідність забезпечення даного адміністративного позову, заявник зазначає, що рішенням Іллінецької міської ради Вінницької області №233 від 04.03.2021 року надано громадянам (визначених у додатку 4 до рішення) дозволи на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок, в тому числі, земельної ділянки, процедуру з приватизації якої уже розпочав позивач за принципом мовчазної згоди Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.
В той же час, з огляду на те, що бажана позивачем земельна ділянка перейшла у комунальну власність Іллінецької міської ради Вінницької області він повторно звернувся до відповідної ради із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, однак отримав відмову, оформлену рішенням ради, яка мотивована наданням відповідних дозволів з приводу цієї ж земельної ділянки іншим особам, відповідно до рішення №233 від 04.03.2021 року.
З огляду на викладене, заявник зазначає, що існує очевидна протиправність рішень Іллінецької міської ради, адже позивач перший розпочав процедуру приватизації спірної земельної ділянки, а тому прийняття рішення №233 від 04.03.2021 року порушує його права та може позбавити його можливості завершити уже розпочату процедуру приватизації бажаної земельної ділянки.
Разом із тим, вказані посилання представника позивача ґрунтуються виключно на його власних припущеннях щодо можливої передачі бажаної позивачем земельної ділянки у власність іншій особі.
При цьому сам лише факт надання третій особі дозволу на розробку документації із землеустрою жодним чином не може свідчити про те, що відповідна земельна ділянка буде передана у власність ще до вирішення даної справи.
В той же час, суд звертає увагу на те, що відповідно до статті 118 ЗК України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачає реалізацію таких послідовних етапів:
- звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;
- надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування;
- розробка суб'єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;
- погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 Земельного кодексу України;
- затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Отже, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 ЗК України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок. При цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність. Тобто надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не покладає на відповідний орган обов'язку (не є підставою для виникнення зобов'язання перед особою, яка розробила проект землеустрою) щодо надання цієї земельної ділянки у власність чи користування.
Аналогічна правова позиція висловлена у багатьох рішеннях Верховного Суду, зокрема у постанові 27.02.2018 року в справі № 545/808/17, постанові від 26.02.2019 року в справі № 826/5737/16 та постанові від 17.04.2019 року в справі № 461/8315/17.
Крім того, наведені заявником обставини також не можуть свідчити про те, що позивач буде позбавлений права завершити розпочату ним процедуру приватизації бажаної земельної ділянки.
Більше того, в поданій заяві представником позивача не наведено жодних обставин, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову ускладнить чи/або унеможливить поновлення його прав. Будь-які докази, які б вказували на ускладнення чи неможливість поновлення прав позивача без вжиття зазначених заходів в додатках до заяви також відсутні.
Крім того, заявником також не зазначено яким чином невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити виконання судового рішення, постановленого за наслідками розгляду його адміністративного позову.
Разом з тим, суд також вважає за необхідне звернути увагу на те, що сам лише факт оскарження позивачем рішень Іллінецької міської ради до суду, не може свідчити про їх очевидну протиправність.
Із наведеного слідує, що зміст заяви про забезпечення адміністративного позову не дозволяє дійти переконливого висновку про існування обставин, які згідно положень статті 150 КАС України є підставою для забезпечення позову, оскільки представником позивача не наведено жодних належних та достатніх доводів в підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Враховуючи вище викладене та здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, з урахуванням співмірності таких заходів заявленим позовним вимогам, суд приходить до висновку, що подана представником позивача заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 9, 150, 151, 154, 243, 248, 256 КАС України, суд, -
В задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про забезпечення позову, - відмовити.
Ухвала з питань забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Чернюк Алла Юріївна