м. Вінниця
07 червня 2021 р. Справа №120/8339/20-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Яремчука Костянтина Олександровича, розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),
До Вінницького окружного адміністративного суду з позовною заявою звернувся фізична особа-підприємець ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки).
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що 12 грудня 2020 року отримав вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-12841-13, що сформована Головним управлінням ДПС у Вінницькій області 10 листопада 2020 року.
Позивач вважає дану вимогу протиправною, оскільки хоч і має статус фізичної особи - підприємця, проте фактично не здійснює підприємницької діяльності, адже з 03 травня 2012 по день подання позову працює на посаді юрисконсульта в державному геофізичному підприємстві "Укргеофізика".
Оскільки позивач з 03 травня 2012 року перебував у трудових відносинах із державним підприємством, тому в розумінні Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" є застрахованою особою, так як роботодавець нараховував та сплачував за нього єдиний внесок.
Позивач вважає, що за таких обставин вимога про сплату боргу (недоїмки) підлягає скасуванню.
Ухвалою від 30 грудня 2020 року позовну заяву залишено без руху у зв'язку з несплатою судового збору.
14 січня 2021 року на виконання вимог ухвали від 30 грудня 2020 року позивачем подано до суду квитанцію від 11 січня 20201 року, якою підтверджується сплата судового збору в розмірі 840,80 гривень.
Ухвалою від 18 січня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд її здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
09 лютого 2021 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що згідно з реєстраційних даних ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 03 вересня 2018 року. За даними інформаційної системи органів державної податкової служби за позивачем рахується борг зі сплати єдиного внеску в сумі 2139,06 гривень. В свою чергу, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. У відзиві йдеться про те, що звіти щодо суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування позивачем не подавались, а єдиний внесок не сплачувався. Відтак, на думку відповідача, вимога про сплату боргу (недоїмки) сформована правомірно.
Дослідивши матеріали адміністративної справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
Витяг із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань свідчить про те, що ОСОБА_1 зареєстрований Гайсинської районною державною адміністрацією як фізична особа-підприємець 03 вересня 2018 року.
Трудовою книжкою серії НОМЕР_1 підтверджується те, що ОСОБА_1 , починаючи з 03 травня 2012 року працював у державному геофізичному підприємстві "Укргеофізика", а з 03 вересня 20218 року працює на посаді головного юрисконсульта юридичного відділу вказаного підприємства.
10 листопада 2020 року Головним управлінням ДПС у Вінницькій області сформовану вимогу №Ф-12841-13, якою позивача зобов'язано сплатити борг (недоїмку) з єдиного внеску в розмірі 2139,06 гривень, про що останньому стало відомо 12 грудня 2020 року.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли, суд зважає на таке.
Правові засади справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов'язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства врегульовані нормами Податкового кодексу України та нормами Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Пунктом 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що працівник - фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.
Разом із тим, згідно з пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (надалі - Закон) єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Статтею 4 Закону встановлено перелік осіб, які відносяться до платників єдиного внеску. Так, відповідно до пункту 4 частини 1 вказаної статті до платників єдиного внеску відносяться фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 7 Закону єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Водночас, суд звертає увагу на те, що відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності права на здійснення підприємницької діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом не врегульовано.
При цьому, аналіз наведених вище норм свідчить про те, що зареєстровані в установленому чинним законодавством порядку фізичні особи-підприємці є платниками єдиного внеску незалежно від того, на якій системі оподаткування перебувають.
Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою господарської діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування єдиного соціального внеску.
Розмір єдиного внеску залежить від розміру отриманого підприємцем доходу (прибутку) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу. Законодавцем передбачено обов'язок платника єдиного внеску сплатити єдиний внесок навіть при умові неотримання ним доходу (прибутку) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу. Але в будь-якому разі передбачено, що сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Отже, особа, яка провадить господарську діяльність, вважається самозайнятою особою і зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником.
В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 27 листопада 2019 року у справі №160/3114/19, від 04 грудня 2019 року у справі №440/2149/19, від 23 січня 2020 року у справі №480/4656/18, від 02 квітня 2020 року у справі №620/2449/19 та ряду інших.
Щодо тверджень представника відповідача про необхідність сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями, які одночасно перебувають у трудових відносинах та мають статус фізичної особи-підприємця, то суд вважає такі необґрунтованими, оскільки це спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Разом із тим, судом встановлено, що записами у трудовій книжці ОСОБА_2 серії НОМЕР_1 підтверджується факт роботи позивача з 03 травня 2012 року по момент звернення до суду у державному геофізичному підприємстві "Укргеофізика".
За період роботи у державному геофізичному підприємстві "Укргеофізика" роботодавець сплачував за позивача обов'язкові відрахування із заробітної плати (в тому числі і єдиний внесок) в розмірі не менше мінімального, що підтверджується відомостями з Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відтак, відповідно до норм Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" позивач є застрахованою особою та єдиний внесок за неї в період, за який винесена оскаржувана вимога, нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов'язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як особою, що має право провадити підприємницьку діяльність.
Наведене свідчить про протиправність вимоги Головного управління ДПС у Вінницькій області від 10 листопада 2020 року №Ф-12841-13, якою ОСОБА_1 зобов'язано сплатити борг (недоїмку) з єдиного внеску в розмірі 2139,06 гривень.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, у рішенні від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України" (заяви № 23759/03 та № 37943/06) Європейський суд з прав людини визначив концепцію якості закону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності порушує вимогу "якості закону". В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, національні органи зобов'язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід.
Тобто, норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
Європейський суд з прав людини у рішеннях у справах "Серков проти України", "Щокін проти України" зазначив, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов'язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків.
Відповідно до пункту 1 частини статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, зокрема, шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Вказані приписи узгоджуються із пунктом 2 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно із якими у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відтак, за наведених аргументів вимога Головного управління ДПС у Вінницькій області від 10 листопада 2020 року №Ф-12841-13 є протиправною та підлягає скасуванню.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що позовну заяву належить задовольнити.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зважає на положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною 1 якої визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як свідчать матеріали справи, позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір в розмірі 840,80 гривень, що підтверджується квитанцією від 11 січня 2021 року.
Відтак, на користь позивача слід стягнути суму сплаченого судового збору у розмірі 840 гривень 80 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області.
Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 243, 245, 246, 250, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-12841-13, що сформована Головним управлінням ДПС у Вінницькій області 10 листопада 2020 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області витрати, пов'язані з оплатою судового збору, в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.
Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 )
Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (місцезнаходження: 21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 43142454)
Рішення суду у повному обсязі складено 07.06.2021
Суддя Яремчук Костянтин Олександрович