10 червня 2021 року
м. Київ
Справа № 908/3056/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульського Г.М. - головуючого, Краснова Є.В., Могила С.К.
розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Азов"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.03.2020 (колегія суддів Парусніков Ю.Б. - головуючий, Білецька Л.М., Вечірко І.О.) та на рішення Господарського суду Запорізької області від 17.12.2019 (суддя Федорова О.В.)
за позовом Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в особі Виробничого структурного підрозділу Бердянського міськрайонного району електричних мереж
до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Азов"
про стягнення вартості недоврахованої електроенергії,
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. Звернувшись до суду з даним позовом, Публічне акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго" в особі Виробничого структурного підрозділу Бердянського міськрайонного району електричних мереж (далі - позивач) просило стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Азов" (далі - відповідач) 162 960,00 грн. вартості недоврахованої електроенергії.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач допустив порушення Правил користування електричною енергію, у зв'язку з чим йому було нараховано вартість недоврахованої електроенергії за відповідний період, але він її у добровільному порядку не оплатив, тому вона підлягає стягненню в судовому порядку.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 17.12.2019, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 17.03.2020, позов задоволено.
2.2. Свої висновки суди мотивували тим, що позивач правомірно нарахував відповідачу вартість недоврахованої електроенергії внаслідок допущеного відповідачем порушення Правил користування електричною енергією.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. У касаційній скарзі заявник просить скасувати вказані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
3.2. В обґрунтування касаційної скарги відповідач посилався на те, що рішення судів прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Заявник касаційної скарги вважає, що: суди не взяли до уваги, що Правила користування електричною енергією, які затверджені постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 № 28 (далі - Правила № 28) втратили чинність згідно постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312 про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі - Правила); акт про порушення від 07.06.2018 № 00000991 та протокол від 06.09.2018 № 52/3 складені коли вже діяли Правила, що унеможливлювало застосування до спірних правовідносин Правил № 28; житловий будинок № 84 по вул.Короленка в м.Бердянську має одне підключення, проте позивачем складено два акти порушення відносно відповідача та двічі притягнуто до відповідальності за одне й те саме правопорушення, що суперечить приписам статті 61 Конституції України; акт про порушення від 07.06.2018 № 00000991 розглянутий позивачем за межами 60-ти календарних днів, тому згідно пункту 8.2.6 Правил є недійсним; апеляційний суд не дослідив лист НКРЕКП від 14.01.2020 № 520/20/7-20; позивачем не було дотримано процедури, яка визначена пунктом 6.18 Правил № 28 щодо розірвання договору про постачання електроенергії з ДКП "Житлосервіс-3".
4. Мотивувальна частина
4.1. Суди встановили, що 07.06.2018 представниками позивача та за участю відповідача здійснено перевірку електроустановок багатоквартирного житлового будинку за адресою: м.Бердянськ, вул.Короленка, 84 (далі-Будинок).
4.2. За результатами перевірки складено акт про порушення №00000991 від 07.06.2018 (далі-Акт), яким встановлено, що відповідач порушив пункти 3.1, 5.1 Правил № 28, а саме: самовільно підключив електропроводку до електричної мережі енергопостачальника за відсутності договору про постачання електричної енергії; самовільно підключив електропроводку напруги ліфтів житлового багатоквартирного будинку до електричної мережі енергопостачальника за відсутності договору про постачання електричної енергії. Відповідач підписав Акт із зауваженнями, а саме: "Не згоден, вимірювання не проводилось, паспорти струмоприймачів не вимагалися".
4.3. 06.09.2018 позивачем на підставі Акта було прийнято рішення, яке оформлено протоколом № 52/3 (далі-Протокол), про те, що: Акт є правомірним, формулювання виду порушення відповідає Методиці визначення обсягу вартості електричної енергії, що дає підстави для її застосування; виконати розрахунок недорахованої електричної енергії по Акту згідно пункту 2.6 за порушення зазначене у підпункті 5 пункту 2.1 Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженою постановою НКРЕ від 04.05.2006 № 562, зі змінами, (далі - Методика) за період з 19.07.2017 по 07.06.2018 на загальну суму 162960,00 грн.
4.4. Листом від 10.09.2018 № 7043 позивач направив на адресу відповідача Протокол, відповідні рахунок та розрахунок, але рахунок відповідач у добровільному порядку не оплатив.
4.5. Також встановлено, що 19.03.2004 між позивачем та ДКП "Житлосервіс-3", який припинив свою діяльність 19.03.2010, був укладений договір про постачання електричної енергії № 516 щодо постачання електричної енергії до Будинку.
4.6. Відповідно до частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
4.7. Переглянувши судові рішення у касаційному порядку на підставі встановлених фактичних обставин справи, враховуючи визначені ГПК України межі такого перегляду, суд касаційної інстанції виходить із наступного.
4.8. Відповідно до пункту 1.2 Правил № 28, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, недоврахована електрична енергія - це обсяг електричної енергії, використаний споживачем або переданий транзитом, але не врахований розрахунковими засобами обліку або врахований неправильно.
4.9. Згідно з пунктом 5.1 Правил № 28 договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається.
4.10. Підпунктом 1 пункту 10.2 Правил № 28 встановлено, що споживач електричної енергії зобов'язаний користуватися електричною енергією виключно на підставі договору (договорів).
Отже, за змістом наведених вище норм користуватися електричною енергією допускається виключно на підставі договору.
Аналогічну правову позицію викладено, зокрема у постановах Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 906/857/16, від 19.06.2019 у справі № 904/3692/18.
4.11. Згідно з пунктом 6.42 Правил № 28 на підставі акта порушень уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) під час засідань комісії з розгляду актів про порушення визначаються обсяг недоврахованої електричної енергії та сума завданих споживачем збитків. Рішення комісії оформляється протоколом і набирає чинності з дня вручення протоколу споживачу. Разом з протоколом споживачу надаються розрахунок величини вартості та розрахункові документи для оплати недоврахованої електричної енергії та/або збитків.
4.12. Відповідно до пункту 6.43 Правил № 28 кошти за недовраховану електричну енергію перераховуються споживачем на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом або поточний рахунок постачальника електричної енергії за нерегульованим тарифом. Споживач має оплатити розрахункові документи за недовраховану електричну енергію протягом 30 календарних днів від дня отримання рахунка.
4.13. Встановивши, що відповідач допустив порушення вимог чинного законодавства у сфері електроенергетики, здійснював споживання електричної енергії, доказів оплати спожитої електричної енергії не надав, та враховуючи відсутність доказів повної або часткової оплати відповідачем нарахованої по Акту суми вартості недоврахованої електроенергії, суди дійшли правильного висновку про наявність підстав для її стягнення з відповідача.
4.14. Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позову, оскільки вони об'єктивно дослідили матеріали справи в їх сукупності, дали правильну юридичну оцінку обставинам справи, доводам і запереченням сторін, відтак з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права вирішили спір у справі.
Подібний висновок викладений Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.03.2021 у справі № 908/3049/19, за участю тих саме сторін та у подібних правовідносинах, що і у справі, яка переглядається, до якої зупинялося провадження у справі № 908/3056/19.
4.15. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції виходить з того, що Європейським судом з прав людини у рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
4.16. Доводи відповідача про те, що висновки судів про наявність підстав для задоволення позову передчасні та не ґрунтуються на дослідженні усіх наданих учасниками справи доказів та наданні їм оцінки у контексті норм, що регулюють спірні правовідносини, є безпідставними, оскільки фактично зводяться до незгоди з наданою судами першої та апеляційної інстанцій оцінкою наявних у матеріалах справи доказів, необхідності вирішення питання про перевагу одних доказів над іншими та додаткової перевірки доказів, що в силу вимог ст. 300 ГПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.
4.17. Крім того, відхиляються Верховним Судом як безпідставні посилання відповідача на те, що судами попередніх інстанцій не встановлено складу цивільного правопорушення у діях відповідача, що є обов'язковою умовою для покладення на нього цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків (ст. 623 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України)), оскільки предметом спору у даній справі є не відшкодування збитків згідно зі статтею 623 ЦК України, а стягнення вартості електроенергії, необлікованої внаслідок порушення споживачем Правил № 28, і в даному випадку для донарахування споживачу суми недоврахованої електроенергії визначальним є саме факт порушення Правил № 28, що було правильно встановлено попередніми судовими інстанціями.
4.18. Разом з тим, посилання відповідача про необхідність застосування до спірних правовідносин пункту 8.2.5 Правил, які набрали чинності з 11.06.2018, відхиляються Верховним Судом з огляду на наступне.
Спірні правовідносини у справі склалися з приводу стягнення вартості за недораховану електроенергію внаслідок порушення відповідачем пунктів 5.1, 3.1 Правил № 28.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, станом на момент проведення перевірки та складання за її результатами Акту були чинними Правила № 28. При цьому, засідання комісії з розгляду акту, на якому прийнято рішення, оформлене Протоколом, відбулось 06.09.2018.
Зазначені Правила № 28 втратили чинність на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312, якою затверджено Правила, що набрали чинності з 11.06.2018.
Відповідно до підпункту 8.2.6 пункту 8.2 Правил, акт про порушення, не розглянутий у визначеному цими Правилами порядку протягом 60 календарних днів від дня його складення, вважається недійсним та підлягає скасуванню (крім випадків необхідності проведення експертизи пломб, індикаторів та/або засобу вимірювальної техніки електричної енергії для встановлення факту порушення). Якщо для розгляду акта про порушення необхідні результати експертного дослідження, зазначений термін розгляду відраховується з дати їх отримання оператором системи від експертної установи.
Натомість, Правила № 28 не встановлювали строків розгляду такого акту.
4.19. Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності (ч. 1). Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи (ч. 2). Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності (ч. 3).
Отже, за загальним правилом закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Аналогічне тлумачення принципу дії законів та інших нормативно-правових актів у часі міститься у пункті 2 рішення Конституційного Суду України № 1-рп/99 від 09.02.1999 "У справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів)" та у пункті 4 рішення Конституційного Суду України № 3-рп/2001 від 05.04.2001 "У справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа про податки).
За таких обставин та з огляду на те, що дія нормативно-правового акту поширюється тільки на ті відносини, які виникли після набуття ним чинності, що є однією з гарантій правової стабільності, враховуючи, що складення Акту відбулося до набрання чинності Правилами, а чинні на той час Правила № 28 не встановлювали строків розгляду такого акту, позивач мав "законне сподівання" на застосування приписів саме нормативного акту, який не регламентував часових обмежень для розгляду акту про порушення інакше це обмежило б його право на судовий захист.
4.20. При цьому, Верховним Судом відхиляються посилання заявника касаційної скарги в обґрунтування доводів про застосування до спірних правовідносин пункту 8.2.6 Правил на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 27.02.2020 у справі № 905/141/19, оскільки у справі, що розглядається, та в наведеній у касаційній скарзі справі, суди встановили різні фактичні обставини та прийняли відповідні рішення, що не свідчить про різне застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.
Так, зокрема, у справі № 905/141/19 на час здійснення перевірки та складання акту про порушення (07.11.2018) вже діяли Правила та відповідно і підлягали застосуванню. Водночас, у даній справі № 908/3056/19, як встановлено судами та було зазначено вище, станом на момент проведення перевірки та складання за її результатами Акту були чинними Правила № 28.
4.21. Крім того, як Правилами № 28 (п. 6.40), так і Правилами, передбачений однаковий порядок притягнення споживачів до відповідальності за виявлені порушення, а саме: у відповідності до Методики, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією.
Саме Методикою визначено види правопорушень у сфері енергопостачання та порядок розрахунку обсягу недоврахованої електроенергії.
Встановлені у даній справі обставини свідчать про те, що в основу розрахунку обсягу та вартості недоврахованої електроенергії за правопорушення, передбачене п.п. 5 п. 2.1 Методики, покладено саме положення Методики (п. 2.6), а не Правила № 28 чи Правила.
4.22. Згідно положень статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч.1). Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (ч.2).
4.23. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення ("Руїс Торіха проти Іспанії").
4.24. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії), згідно з якими зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права.
4.25. За вказаних обставин, оскільки фундаментальних порушень не встановлено, підстав для скасування оскаржених судових рішень та задоволення касаційної скарги немає.
Керуючись статтями 301, 308, 309, 315, 317 ГПК України,
Касаційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Азов" залишити без задоволення, а постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.03.2020 у справі №908/3056/19, залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Г.М. Мачульський
Судді Є.В. Краснов
С.К. Могил