09 червня 2021 року
м. Київ
Справа № 127/24523/17
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду:
Вронської Г.О.,
розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1
на рішення Господарського суду Харківської області
у складі судді Смірнова О.В.
від 02.11.2020
та постанову Східного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Пелипенко Н.М., Барбашова С.В., Пушай В.І.
від 06.04.2021
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Наз-Оле"
до ОСОБА_1
третя особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2
про визнання недійсним рішення загальних зборів, стягнення коштів, поновлення на роботі та визнання незаконним звільнення,
11 травня 2021 року ОСОБА_1 (далі - Скаржник) звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Харківської області від 02.11.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.04.2021, з викладеним у ній клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд встановив, що вона не відповідає вимогам статті 290 ГПК України.
1. Відповідно до абзацу 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1,4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 2 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу).
У цьому випадку необхідно чітко зазначити норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, зазначити сам висновок і в чому полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (абзац 3 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу). Скаржник повинен чітко зазначити норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, зазначити сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.
Якщо підставою для відкриття касаційного провадження Скаржник вважає наявність випадку, передбаченого пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, він повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватися, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати в чому полягає непогодження із ним.
Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України необхідно зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.
При цьому необхідно враховувати, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку про те, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1-4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Проте Скаржник не зазначив відповідну підставу (підстави) касаційного оскарження судових рішень, передбачену (передбачені) частиною другою статті 287 ГПК України.
2. Також відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".
Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Позивач звернувся з позовною заявою у 2017 році, предметом якої є три вимоги немайнового характеру (про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства, визнання незаконним звільнення, поновлення на посаді) та одна вимога майнового характеру (стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 450 789,04 грн).
Пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.
Вимога про стягнення оплати за час вимушеного прогулу не є тотожною до вимоги про стягнення заробітної плати, а тому не може буди віднесена до категорії пільгових вимог, за подачу яких, згідно з пунктом 1 частиною першою статті 5 Закону України "Про судовий збір", судовий збір не сплачується (постанова Верховного Суду від 06.11.2019 у справі №910/6968/16).
Таким чином, при зверненні з касаційною скаргою судовий збір підлягав оплаті у сумі 13523,67 грн, а саме 6761,84 грн * 200 %, де 6761,84 грн - розмір судового збору, що підлягав сплаті при поданні позовної заяви, 200 % - ставка судового збору за подання касаційної скарги.
Однак Скаржник до касаційної скарги не додав доказів сплати судового збору.
3. Крім того, відповідно до пункту 3 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб).
Проте Скаржник не виконав вимоги пункту 3 частини другої статті 290 ГПК України та не зазначив у касаційній скарзі ім'я та місце проживання чи перебування третьої особи.
При цьому, частиною 1 статті 291 ГПК України встановлено обов'язок особи, яка подає касаційну скаргу, надсилати іншим учасникам справи копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення.
До касаційної скарги Скаржник не додав доказів надсилання копії касаційної скарги та доданих до неї документів третій особі листом з описом вкладення.
Неповідомлення учасника судового процесу у справі про звернення зі касаційною скаргою порушує процесуальні права цього учасника, принципи рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності сторін, закріплені частиною третьої статті 2 ГПК України.
Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Скаржника без руху для усунення недоліків касаційної скарги. Скаржнику необхідно подати Суду нову редакцію касаційної скарги, у якій зазначити відповідну (відповідні) підставу (підстави) касаційного оскарження судових рішень, передбачену (передбачені) частиною другою статті 287 цього Кодексу, з урахуванням вимог цієї ухвали, а також зазначити у касаційній скарзі ім'я та місце проживання чи перебування третьої особи. Крім того, надати докази оплати судового збору у сумі 13523,67 грн та докази надсилання третій особі копії касаційної скарги і доданих до неї документів, листом з описом вкладення.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 174, 234, 287, 288, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Харківської області від 02.11.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.04.2021 у справі №127/24523/17 залишити без руху.
2. Надати ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали.
3. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто Скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя-доповідач Г. Вронська