08 червня 2021 року
м. Київ
Справа № 918/333/13-г
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранець О.М. - головуючий, Бакуліна С.В., Волковицька Н.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу
Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»
на ухвалу Господарського суду Рівненської області
у складі судді Марач В.В.
від 24.11.2020
та на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів Петухов М.Г., Маціщук А.В., Олексюк Г.Є.
від 19.01.2021
за скаргою Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на дії та бездіяльність державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України
у справі № 918/333/13-г
за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»
до Комунального підприємства «Теплотранссервіс» Рівненської міської ради
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго»
про стягнення 18 471 755,99 грн
1. Короткий зміст заяви
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 09.04.2013, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.06.2013, позов Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» задоволено частково, присуджено до стягнення з Комунального підприємства «Теплотранссервіс» Рівненської міської ради на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 16 289 350,80 грн заборгованості за поставлений природний газ, 93 363,12 грн інфляційних, 492 023,09 грн 3% річних, 798 509,49 грн пені та 68 820,00 грн судового збору, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
На виконання зазначеного вище рішення суду 10.07.2013 Господарським судом Рівненської області видано наказ № 918/333/13-г.
Судовий наказ 21.10.2013 направлений стягувачем на виконання до Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, за яким було відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Рівненської області у справі №918/333/13-г від 10.07.2013.
Відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України 06.04.2015 прийнято постанову про:
- закінчення виконавчого провадження з примусового виконання наказу №918/333/13-г від 10.07.2013;
- направлення наказу Господарського суду Рівненської області у справі № 918/333/13-г, виданого 10.07.2013, ліквідатору - Франко О.П. для вирішення питання про подальший порядок виконання рішення у встановленому законом порядку;
- направлення постанови про стягнення виконавчого збору ліквідатору - Франко О.П. для вирішення питання про подальший порядок виконання рішення у встановленому законом порядку.
Постанова обґрунтована нормами статей 49, 67 Закону України «Про виконавче провадження» (чинного на час вчинення виконавчих дій).
У зазначеній постанові державний виконавець вказує на прийняте Рівненською міською радою рішення № 39 від 15.05.2014 про припинення Комунального підприємства «Теплотранссервіс» шляхом його ліквідації і створення ліквідаційної комісії та на інформацію з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про перебування Комунального підприємства «Теплотранссервіс» в стані припинення.
22.07.2019 скаржником на адресу Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України надіслано запит про хід виконання наказу від 10.07.2013 № 918/333/13-г.
08.08.2019 на адресу скаржника надійшла відповідь, в якій Відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України вказав, що 06.04.2015 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі вимог пункту 3 статті 49 Закону України «Про виконане провадження» (чинного на час вчинення виконавчих дій).
16.08.2019 Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулось до Господарського суду Рівненської області зі скаргою на бездіяльність державного виконавця, в якій просило суд: визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця щодо ненадсилання стягувачу копії постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №40655119 по примусовому виконанню наказу Господарського суду Рівненської області від 10.07.2013 у справі № 918/333/13-г; визнати неправомірною постанову про закінчення виконавчого провадження від 06.04.2015 ВП №40655119; визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця щодо ненадсилання стягувачу копії постанови про закінчення виконавчого провадження від 06.04.2015 № ВП 40655119; зобов'язати посадову особу (начальника органу державної виконавчої служби) усунути порушення (поновити порушене право), скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 06.04.2015 ВП №40655119 та відновити виконавче провадження ВП №40655119.
Скарга мотивована тим, що постанова про закінчення виконавчого провадження прийнята з порушенням норм частини 3 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» (чинного на час вчинення виконавчих дій), оскільки ні норми Господарського кодексу України, ні норми Цивільного кодексу України не передбачають можливості закінчення виконання судового рішення під час процедури припинення юридичної особи та добровільної ліквідації, зокрема, лише з підстав наявності такої процедури.
Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» вказує на наявність у Комунального підприємства «Теплотранссервіс» правонаступника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго» за борговими зобов'язаннями з оплати споживчих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання, що виникли в Комунального підприємства «Теплотранссервіс». Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» посилається на укладений між Рівненською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго» (орендар) договір оренди об'єкта централізованого теплопостачання, згідно з пунктом 5.10 якого орендар зобов'язується виступати правонаступником за борговими зобов'язаннями з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання, що виникли в Комунального підприємства «Теплотранссервіс».
Крім того, Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» зазначає, що на адресу стягувача не надходили копії постанов про відкриття та про закінчення виконавчого провадження ВП №40655119, що свідчить про порушення державним виконавцем вимог статті 31 Закону України «Про виконавче провадження» (чинного на час вчинення виконавчих дій).
2. Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду і мотиви їх прийняття.
Скарга розглядалася судами неодноразово.
За результатами нового розгляду Господарський суд Рівненської області ухвалою від 24.11.2020 скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на дії державного виконавця залишив без розгляду.
Ухвала місцевого господарського суду мотивована тим, що Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулося до суду першої інстанції зі скаргою 14.08.2019 на дії та бездіяльність державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо закінчення виконавчого провадження відповідно до постанови від 06.04.2015 ВП №40655119, тобто із пропуском десятиденного строку, встановленого пунктом «а» частини 1 статті 341 Господарського процесуального кодексу України. Суд вказав, що Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» не було подано клопотання про поновлення строку для подання скарги на дії та бездіяльність органів державної виконавчої служби та не наведено поважності причин такого пропуску.
Північно-західний апеляційний господарський суд постановою від 19.01.2021 ухвалу Господарського суду Рівненської області від 24.11.2020 у справі № 918/333/13-г залишив без змін.
Апеляційний господарський суд погодився з висновками суду першої інстанції про те, що заявник не подав до суду клопотання про поновлення строку для подання скарги на дії та бездіяльність органів державної виконавчої служби та не навів поважності причин такого пропуску, натомість, позиція стягувача, що такий строк не є порушеним, є помилковою.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги.
Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 24.11.2020 та на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.01.2021 у справі № 918/333/13-г, у якій просило скасувати ухвалу місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на дії чи бездіяльність державного виконавця.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.
Касаційна скарга Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» подана на підставі пункту 2 абзацу 1 частини 2 та абзацу 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
В обґрунтування доводів касаційної скарги заявником зазначено про те, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано положення статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» (чинного на час звернення зі скаргою) та статті 341 Господарського процесуального кодексу України, а також вказує на необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 08.10.2020 у справі № 918/333/13-г, від 20.10.2020 у справі № 5019/337/11 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 920/149/18, які були застосовані попередніми інстанціями.
Скаржник зазначив, що у постановах Верховного Суду від 08.10.2020 у справі № 918/333/13-г, від 20.10.2020 у справі № 5019/337/11 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 920/149/18 Верховний Суд вирішував іншу правову проблему - усував правову колізію між положеннями статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» та статті 341 Господарського процесуального кодексу України щодо обчислення строку на звернення до суду у робочих чи календарних днях. Водночас, зробивши висновок щодо розкриття положення закону про те «коли стягувач повинен був дізнатися про порушення свого права державним виконавцем», Верховний Суд припустився надмірних узагальнень, які потребують перегляду (відступлення від попереднього висновку) адже цей висновок поширюється на велику кількість правовідносин, а проявлений при цьому надмірний формалізм при вирішенні питання про обчислення строку звернення до суду зі скаргою на дії державного виконавця не повинен призводити до ілюзорності фундаментальних прав, передбачених статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на справедливий суд) і статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право особи мирно володіти своїм майном) та мати наслідком порушення Україною своїх міжнародних зобов?язань.
5. Узагальнена позиція інших учасників справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго» подало відзив на касаційну скаргу, у якому просило залишити її без задоволення, ухвалу Господарського суду Рівненської області від 24.11.2020 та на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.01.2021 у справі № 918/333/13-г залишити без змін.
Відзив обґрунтовано тим, що скаржник не спростував основного з аргументів судів, що стало підставою для залишення його скарги на дії державної виконавчої служби без розгляду, а саме звернення зі скаргою з пропуском строку на її подання та відсутністю клопотання про поновлення строку на таке звернення.
6. Розгляд клопотань.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго» заявило клопотання про закриття касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку). Якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом.
Касаційна скарга Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» подана у тому числі на підставі пункту 2 абзацу 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України та обґрунтована необхідністю відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 08.10.2020 у справі № 918/333/13-г, від 20.10.2020 у справі № 5019/337/11 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 920/149/18, які були застосовані попередніми інстанціями.
Наявність висновків Верховного Суду викладених у цих постановах і прийняття судами попередніх інстанцій рішень у відповідності з цими висновками не може бути підставою для закриття касаційного провадження без вирішення судом касаційної інстанції питання щодо обґрунтованості доводів касаційної скарги про відступ від цих висновків, у зв?язку з чим заявлене Товариством з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго» клопотання відхиляється.
Також Товариство з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго» заявило клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Суд не знаходить підстав для задоволення вищезазначеного клопотання, оскільки у справі № 918/333/13-г оскаржується ухвала Господарського суду Рівненської області від 24.11.2020, яка залишена без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.01.2021, про залишення скарги на дії та бездіяльність державного виконавця без розгляду на підставі статті 118 Господарського процесуального кодексу України, що не позбавляє скаржника в подальшому права на повторне звернення з такою заявою з клопотанням про поновлення строку.
Частина 5 статті 301 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що перегляд ухвал суду першої та апеляційної інстанцій (крім ухвал, якими закінчено розгляд справи) здійснюється судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Отже, згідно з вимогами процесуального закону, перегляд оскаржених у справі № 918/333/13-г судових рішень здійснюється судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Наведені заявником доводи не можуть бути підставою для здійснення перегляду оскаржених у справі № 918/333/13-г судових рішень у іншому порядку. Верховний Суд перевіряє в межах касаційної скарги у цій справі аргументи про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та не може встановлювати обставини справи, збирати та перевіряти докази і надавати їм оцінку. Право висловити свою позицію надано учасникам справи шляхом подання відзиву на касаційну скаргу, який враховується судом під час розгляду справи. Інших обставин, які б давали підстави для висновку про необхідність розгляду касаційної скарги у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, позивачем не наведено та судом не встановлено.
7.Позиція Верховного Суду.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Щодо суті касаційної скарги
Спірним є питання дотримання скаржником строку на звернення до суду із скаргою на рішення, дію або бездіяльність державного виконавця.
Судове рішення за своєю суттю охороняє права, свободи та законні інтереси фізичних та юридичних осіб, а виконання судового рішення є завершальною стадією судового провадження, яким досягається кінцева мета правосуддя - захист інтересів фізичних та юридичних осіб і реальне поновлення їхніх порушених прав.
Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (стаття 129-1 Конституції України).
Гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.
Оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб органів державної виконавчої служби передбачено частинами першою та п'ятою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII. Згідно із цими нормами рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
Ураховуючи викладене, можна дійти висновку, що стаття 74 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII є загальною нормою по відношенню до статей 339 - 341 Господарського процесуального кодексу України, адже застосовується до більш широкого кола відносин: 1) відносин, які виникають при оскарженні дій щодо виконання будь-якого виконавчого документа, а не тільки рішення суду; 2) відносин, які виникають при оскарженні дій державного виконавця не тільки до суду, але й до органів державної виконавчої служби.
Згідно зі статтею 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права. Одночасно підпунктом «а» частини першої статті 341 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що відповідну скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права.
Під час оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, на виконанні яких перебуває виконавчий документ господарського суду, слід дотримуватися відповідних положень Господарського процесуального кодексу України, вміщених у розділі VI «Судовий контроль за виконанням судових рішень», зокрема щодо права на звернення зі скаргою у строк десять календарних днів, визначений пунктом «а» частини першої статті 341 цього Кодексу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 920/149/18).
Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 08.10.2020 у справі № 918/333/13-г, від 20.10.2020 у справі № 5019/337/11.
Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» підтверджує, що ним було надіслано виконавчий документ на виконання до Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, за яким було відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Рівненської області у справі №918/333/13-г від 10.07.2013.
Тобто, Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» як стягувач було обізнане про наявність виконавчого провадження № 40655119.
Стягувач, який подав до відповідного органу державної виконавчої служби заяву про відкриття виконавчого провадження мав як заінтересована особа у виконанні судового рішення, ухваленого на її користь, цікавитись виконавчим провадженням та отримувати від державного виконавця інформацію про проведення виконавчих дій у відкритому за її заявою виконавчому провадженні.
Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулось до суду зі скаргою на дії та бездіяльність державного виконавця 14.08.2019, тобто через 4 роки після прийняття постанови від 06.04.2015 про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання наказу № 918/333/13-г від 10.07.2013.
Приписами пункту «а» частини 1 статті 341 Господарського процесуального кодексу України, встановлено, що відповідну скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права.
Порівняльний аналіз змісту термінів «дізналася» та «повинна була дізнатися», що містяться в статті 341 Господарського процесуального кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію обов'язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні.
У касаційній скарзі скаржник зазначив, що Закон України «Про виконавче провадження» та інші законодавчі акти не містять граничних строків протягом яких мають бути виконані рішення судів, чи строків, коли стягувачі зобов'язані звертатися до органів державної виконавчої служби для перевірки стану виконання. Про факт закінчення виконавчого провадження стягувач не знав, а беручи до уваги складне становище з виконанням судових рішень в Україні та лідерство України по кількості звернень до Європейського Суду із прав людини у зв?язку з тривалим невиконанням рішень національних судів, факт невиконання рішення суду впродовж декількох років не викликав занепокоєння з боку стягувача. Однак наведені скаржником доводи висновків судів попередніх інстанцій, що звернення стягувача зі скаргою на дії державного виконавця відбулося поза межами строку встановленого статтею 341 Господарського процесуального кодексу України, не спростовують.
За відсутності законодавчо встановлених строків перевірки стану виконавчого провадження та становища, що склалося з виконанням судових рішень, в цілому, стягувач мав би проявити розумну обачність та контролювати стан виконання зверненого ним до виконання рішення, особливо враховуючи прийняття власником рішення про припинення юридичної особи - боржника, шляхом ліквідації.
Отримання скаржником 08.08.2019 від відділу державної виконавчої служби відповіді на адвокатський запит від 22.07.2019 щодо стану виконання наказу від 10.07.2013 № 918/333/13-г не підтверджує однозначно, що про припинення виконавчого провадження з виконання наказу від 10.07.2013 № 918/333/13-г скаржник не міг дізнатися раніше, зокрема реалізувавши своє право знати про стан виконавчого провадження.
Тобто доводи скаржника про дотримання ним встановленого статтею 341 Господарського процесуального кодексу України строку на подання скарги на дії та бездіяльність державного виконавця з моменту отримання відповіді на адвокатський запит свого підтвердження не знайшли.
Інші доводи, що наводяться скаржником, зокрема щодо виконання державним виконавцем своїх обов?язків щодо направлення учасникам виконавчого провадження постанов, підлягали б оцінці під час вирішення питання про поновлення строку на звернення зі скаргою на дії державного виконавця, у разі якби таке клопотання було ним заявлене.
Можливість поновлення процесуального строку на подання скарги передбачено частиною другою статті 341 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, суди попередніх інстанцій правильно застосували положення статті 118 Господарського процесуального кодексу України та залишили скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на дії та бездіяльність державного виконавця без розгляду у зв?язку з пропуском строку на подання такої скарги, за відсутності клопотання про поновлення строку.
Не знайшли свого підтвердження і доводи касаційної скарги про наявність підстав для відступу від висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 08.10.2020 у справі № 918/333/13-г, від 20.10.2020 у справі № 5019/337/11 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 920/149/18, які були застосовані попередніми інстанціями.
Так, принцип правової визначеності вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) і стабільності.
Єдність однакового застосування закону забезпечує правову визначеність та втілюється шляхом однакового застосування судом того самого закону в подібних справах.
У пункті 70 рішення від 18.01.2001 у справі «Чепмен проти Сполученого Королівства» (Chapman v. the United Kingdom») Європейський суд з прав людини наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом він не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави.
Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту.
З метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання (до такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.09.2018 зі справи № 823/2042/16).
Викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 920/149/18 висновок, що під час оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, на виконанні яких перебуває виконавчий документ господарського суду, слід дотримуватися відповідних положень Господарського процесуального кодексу України, вміщених у розділі VI «Судовий контроль за виконанням судових рішень», зокрема щодо права на звернення зі скаргою у строк десять календарних днів, визначений пунктом «а» частини першої статті 341 цього Кодексу, є чітким, зрозумілим й сприяє однозначному застосуванню зазначеної норми матеріального права, Касаційний господарський суд не вбачає підстав для відступу від правової позиції викладеної у зазначених вище постановах.
Крім того у справі № 918/333/13-г відсутній спір щодо застосування закону яким регулюється строк звернення зі скаргою на дії державного виконавця.
Щодо застосування правового висновку Верховного Суду викладеного у постановах від 08.10.2020 у справі № 918/333/13-г, від 20.10.2020 у справі № 5019/337/11 у подібних правовідносинах про презумпцію обов'язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні, то це є сталою та послідовною судовою практикою, викладеною, зокрема, у постановах Верховного Суду від 14.08.2019 у справі № 910/7221/17, від 12.01.2021 у справі № 910/8794/17 і суд у справі № 918/333/13-г не вбачає підстав для відступу від неї.
8. Висновки Верховного Суду
За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з частиною першою статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Верховний Суд, переглянувши оскаржені ухвалу місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що судові рішення ухвалені із додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для їх зміни чи скасування з підстав, викладених у касаційній скарзі, немає.
9. Судові витрати
З огляду на те, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін судові рішення, судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду Рівненської області від 24.11.2020 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.01.2021 у справі № 918/333/13-г залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий О. Баранець
Судді С. Бакуліна
Н. Волковицька