Іменем України
10 червня 2021 року м. Чернігівсправа №927/258/21
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Белова С.В.,
за участю секретаря судового засідання Тарасевич А.М.
розглянувши за правилами загального позовного провадження справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОСКО ІНТЕРНЕШНЛ УКРАЇНА", код ЄДРПОУ: 41389667
вул. Іллінська, 8, блок 8, м. Київ, 04070; E-mail: ukrgrain@poscointl.com.ua
адреса для листування: вул. Федорова, 16/64, БЦ "Кузнецький", 2 поверх, м. Київ, 03150, Адвокатське об'єднання "Ей. Джи. Ей та партнери" (Мороз І.В.)
E-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_2
до відповідача: Приватного підприємства "ЗЕРНО ТРЕЙД", код ЄДРПОУ: 38615056, вул. Соборна, 46, кімн. 2, м. Прилуки, Чернігівська область, 17500
E-mail: Kkorn041@gmail.com
предмет спору: про стягнення 13 557 800,00 грн
за участю:
позивач: Мороз І.В., адвокат;
позивач: Коваль Д.М., адвокат;
відповідач: Фесик І.А., адвокат;
відповідач: Чередниченко О.М., адвокат;
відповідач: Коваленко О.Ю., адвокат.
В судовому засіданні на підставі ч.1 ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Товариством з обмеженою відповідальністю "ПОСКО ІНТЕРНЕШНЛ УКРАЇНА" подано позов до Приватного підприємства "ЗЕРНО ТРЕЙД" про стягнення 13557800,00 грн, з яких: 10020000,00 грн збитків та 3537800,00 грн штрафних санкцій.
Поданий позов мотивований порушенням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 18 березня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 07 квітня 2021 року; встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов та всіх доказів, що підтверджують викладені у відзиві обставини протягом 15 (п'ятнадцяти) календарних днів з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі; позивачу встановлено строк протягом 7 (семи) календарних днів з моменту отримання відзиву на позов, для подачі до суду відповіді на відзив з одночасним надсиланням копії відповіді на відзив та доданих до неї доказів відповідачу; відповідачу встановлено строк протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту отримання відповіді на відзив, для подачі до суду заперечення на відповідь позивача на відзив з одночасним надсиланням його копії разом з доданими до нього документами позивачу.
05 квітня 2021 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, а також просить суд вирішити питання про розподіл понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 200000,00 грн. Стосовно стягнення 3537800,00 грн штрафних санкцій відповідач заперечив щодо суми штрафних санкцій, яка відповідно до укладеного між сторонами договору нараховується у розмірі 10% від орієнтовної ціни товару, яка згідно п.1.2 договору становить 5054,00грн з ПДВ (4750,76грн без ПДВ), а позивач у свою чергу заявляє до стягнення не «орієнтовну ціну товару», як це визначено п.2.15.1 договору, а «загальну вартість товару». Більш того, відповідач вважає вимогу позивача щодо стягнення штрафу нарахованого, згідно п.2.15.1 договору поставки, у розмірі 1768900,00грн необґрунтованою оскільки згідно вказаного пункту договору у випадку, якщо продавець прострочив терміни поставки, зазначені у п.2.1., крім випадків, описаних у пунктах 2.13.-2.15. за письмовим запитом постачальника покупець може розглянути можливість пролонгації термінів поставки або вправі відмовитися від договору та вимагати сплати з постачальника штрафу в розмірі 10% від орієнтовної ціни товару. Згідно п.2.13. договору поставки за 7 днів, до запланованої дати відвантаження постачальник самостійно повідомляє покупцю номер заявки в АС Месплан із зазначенням найменування та кількості товару запланованого до відвантаження. Покупець зобов'язується протягом 2 днів з моменту отримання номера заявки від постачальника, підтвердити в АС Месплан з боку станції призначення, у разі неотримання такого підтвердження строк поставки продовжується пропорційно до кількості днів затримки підтвердження. У випадку відсутності заявки з боку постачальника, вважається, що постачальник відмовляється від відвантаження товару, а покупець вправі вимагати сплати штрафу у розмірі 10% від орієнтовної ціни товару. Вказані пункти договору, на думку відповідача, є взаємовиключними і застосування штрафу згідно п.2.15.1., за існування обставин визначених п.2.13., є недопустимим, що прямо передбачено п.2.15.1. договору поставки. Заперечуючи стосовно позовних вимог про стягнення збитків відповідач зазначив, що позивачем не доведено наявність понесених реальних збитків, а також причинно-наслідкового зв'язку між не поставкою відповідачем товару та купівлею товару в інших підприємств, оскільки позивач міг купити його не пов'язуючи це із відносинами з відповідачем, а підняття ціни товару було пов'язано виключно з підняттям ринкової її ціни, а не з підстав не поставки товару відповідачем. Істотне збільшення ринкової ціни кукурудзи врожаю 2020 року станом на момент збору врожаю сільгоспвиробником та термінів поставки, не залежала від волі і дій відповідача. Відповідач наголошує на тому, що позивач не пропонує відповідачу внести зміни до договору поставки від 04 серпня 2020 року та поставити товар по ринковій ціні, а укладає 12 листопада 2020 року договори поставки з іншими суб'єктами господарської діяльності по найвищій ринковій ціні, яка існувала на той день.
05 квітня 2021 року на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів.
07 квітня 2021 року у судовому засіданні суд постановив ухвалу про оголошення у підготовчому судовому засіданні перерви на 22 квітня 2021року.
12 квітня 2021 року на адресу суду від позивача надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи інформації щодо укладення договорів, згідно якої позивач зазначив, що у період з 30 жовтня по 01 грудня 2020 року позивачем було укладено три договори закупівлі кукурудзи 3-го класу, врожаю 2020 року; за період з 30 жовтня по 01 грудня 2020 року позивачем було укладено з ТОВ «МІМІЕР ТРЕЙД ЮКРЕЙ», а також ТОВ «КАІС АГРО» два договори закупівлі кукурудзи 3-го класу, врожаю 2020 року, копії яких були додані до позовної заяви.
16 квітня 2021 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначив, що вважає заперечення наведені відповідачем у відзиві необґрунтованими та спрямованими на ухилення від відповідальності за невиконання договірних зобов'язань. Стосовно заперечень відповідача щодо стягнення штрафу позивач зазначив, що вони є неправильним трактуванням положення договору з метою уникнення відповідальності відповідачем та вважає, що під орієнтовною ціною слід розуміти суму, що становить 17689000,00 грн (5054,00 грн х 3500,00 (кількість товару)). Крім того, позивач зазначив, що договором передбачається можливість стягнення штрафних санкцій одночасно за обома пунктами. Також, позивач зазначив, що, на його думку, ним було доведено наявність прямих реальних збитків завданих через невиконання відповідачем взятих на нього зобов'язань у розмірі 10020000,00 грн.
22 квітня 2021 року на адресу суду від відповідача надійшло уточнене клопотання про витребування доказів.
У судовому засіданні 22 квітня 2021 року суд зобов'язав позивача надати договір з ТОВ "НТН Агро", видаткові накладні, платіжні доручення, податкові накладні у разі їх наявності з ТОВ "НТН Агро" по трьом договорам, а також податкові накладні по першим двом договорам.
22 квітня 2021 року у судовому засіданні суд постановив ухвалу про оголошення перерви у підготовчому судовому засіданні на 28 квітня 2021 року.
23 квітня 2021 року на адресу суду від відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив, в якому відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
28 квітня 2021 року на електронну та поштову адресу суду від позивача надійшло клопотання на виконання протокольної ухвали, до якого додані копії договорів та копії податкових накладних.
У судовому засіданні 28 квітня 2021 року суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів. Суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 11 травня 2021 року.
30 квітня 2021 року від ТОВ «МАНАД» надійшла копія відповіді на адвокатський запит.
11 травня 2021 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на заперечення відповідача, в якій позивач зазначив, що на його думку аргументи наведені відповідачем у запереченні є необґрунтованими та такими, що спрямовані на ухилення відповідача від відповідальності за невиконання його договірних зобов'язань. Разом з тим, позивач зазначив, що він надав усі необхідні докази для підтвердження обґрунтованості його позовних вимог, що не було спростовано відповідачем.
11 травня 2021 року на електронну адресу суду від відповідача надійшла заява про врахування правових позицій, до якої додані копії рішень.
У судовому засіданні 11 травня 2021 року суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 календарних днів та постановив ухвалу про оголошення перерви в підготовчому судовому засіданні до 20 травня 2021 року.
20 травня 2021 року на адресу суду від відповідача надійшло заперечення на відповідь позивача, в якому відповідач зазначив, що доводи позивача є необґрунтованими і безпідставними, спрямованими на трактування умов договору на свій лад, з метою отримання надприбутку за рахунок створення штучного уявлення наявності отриманих збитків за реальної відсутності таких. У запереченні на відповідь відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
20 травня 2021 року на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи мікроекономічного аналізу світового ринку зерна у період 2010-2020 років з доданими до нього документами.
У судовому засіданні 20 травня 2021 року суд перейшов до розгляду справи по суті. Представник позивача просив задовольнити позовні вимоги повністю. Представник відповідача заперечив стосовно позовних вимог та просив суд відмовити в їх задоволенні повністю. Суд постановив ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні та призначив наступний розгляд справи по суті на 10 червня 2021 року.
10 червня 2021 року у судовому засіданні представник відповідача надав суду письмову вступну промову, в якій наводить нові заперечення стосовно позовної заяви, що не були наведені ним раніше.
Оскільки 20 травня 2021 року суд вже перейшов до розгляду справи по суті, суд залишає без розгляду письмову вступну промову відповідача.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини справи, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "ПОСКО ІНТЕРНЕШНЛ УКРАЇНА" звернулось до суду з позовною заявою до Приватного підприємства "ЗЕРНО ТРЕЙД" про стягнення 10020000,00 грн збитків та 3537800,00 грн штрафних санкцій.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив прийняті на себе зобов'язання і не поставив товар позивачу, у зв'язку з чим, позивач був змушений придбати товар на ринку за ринковою ціною, що була значно вище, ніж ціна товару за договором з відповідачем.
Так, 04 серпня 2020 року між Приватним підприємством "ЗЕРНО ТРЕЙД" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПОСКО ІНТЕРНЕШНЛ УКРАЇНА" (покупець) був укладений Договір поставки №040820-ЗТ, за яким постачальник (відповідач) зобов'язався поставити, а покупець (позивач) прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію українського походження, врожаю 2020 року (Товар) на умовах, зазначених у цьому договорі.
Згідно п. 1.2. договору:
найменування товару - кукурудза 3 класу, врожаю 2020;
кількість товару - 3500т +/- 5% за вибором постачальника;
орієнтована ціна Товару складає 5054 грн, в тому числі 20% ПДВ, що еквівалентно 153 доларів США;
остаточна ціна Товару розраховується відповідно до пп. 1.2.1 цього Договору та визначається у додатку до цього Договору.
Термін поставки товару відповідно до п. 2.1. договору - з 10.10.2020 по 30.10.2020 включно.
За 7 (сім) днів до запланованої дати відвантаження Постачальник самостійно повідомляє Покупцю номер своєї заявки в АС Месплан із зазначенням найменування та кількості Товару запланованого до відвантаження. Покупець зобов'язується протягом 2 (двох) днів з моменту отримання номера заявки від Постачальника, підтвердити заявку в АС Месплан з боку станції призначення, у разі неотримання такого підтвердження строк поставки продовжується пропорційно кількості днів затримки підтвердження. У випадку відсутності заявки з боку Постачальника, вважається, що Постачальник відмовляється від відвантаження Товару, а Покупець вправі вимагати сплати штрафу у розмірі 10% від Орієнтованої ціни Товару /п.2.13. договору/.
У випадку якщо Продавець прострочив терміни поставки, зазначені у пункті 2.1., крім випадків, описаних у пунктах 2.13-2.15 за письмовим запитом Постачальника Покупець може розгляну можливість пролонгації термінів поставки або Покупець вправі відмовитись від Договору та вимагати сплати з Постачальника штрафу у розмірі 10% від Орієнтовної ціни Товари.
Позивач у позовній заяві зазначає, що відповідач не виконав зобов'язання, передбачені п.2.13. Договору, чим відмовився виконувати Договір. Обґрунтовуючи свою відмову від виконання зобов'язання за Договором, відповідач посилався на те, що він не зміг придбати Товар у своїх виробників, внаслідок затримки оплати по іншому договору між Сторонами.
Відповідно до пункту 2.1. Договору, відповідач зобов'язався поставити Товар у період з 10 жовтня 2020 року по 30 жовтня 2020 року включно. Але, відповідач зобов'язання за Договором не виконав, Товар позивачу не поставив.
Матеріали справи містять лист відповідача №23 від 23 жовтня 2020 року, зі змісту якого вбачається, що у зв'язку з порушенням позивачем у даній справі (ТОВ "ПОСКО ІНТЕРНЕШНЛ УКРАЇНА") умов договору поставки №020920-ЗТ від 02 вересня 2020 року, укладеного між сторонами, Приватне підприємство "ЗЕРНО ТРЕЙД" вимушено призупинити виконання свого обов'язку з виконання договору поставки №040820-ЗТ від 04 серпня 2020 року.
Крім того, у матеріалах справи міститься лист відповідача за №04/12 від 04 грудня 2020 року, що був направлений на адресу позивача у даній справі, в якому відповідач повідомив позивача про те, що несвоєчасне виконання зобов'язань в частині сплати грошових коштів по договору №020920-ЗТ від 02 вересня 2020 року, укладеного між Сторонами, призвело до того, що відповідач не зміг своєчасно оплатити вартість кукурудзи 3 класу у сільгоспвиробника по укладеним договорам, згідно яких була передбачена 100 відсоткова передплата. В зазначеному листі відповідач повідомив позивача, що станом на дату складання листа тривають перемовини з сільгоспвиробником на предмет поновлення договірних відносин з метою придбання зерна кукурудзи 3 класу, а відповідно поставка зерна кукурудзи 3 класу по договору №040820-ЗТ від 04 серпня 2020 року буде здійснюватися після того, як відповідач зможе дійти згоди та закупити необхідну кількість кукурудзи 3 класу.
Позивач у позовній заяві зазначає, що оскільки відповідач не виконав своє зобов'язання поставити Товар, позивач був вимушений у терміновому порядку придбати на ринку 3,500.00 тон кукурудзи 3 класу на заміну не поставленому за Договором Товару.
Так, 12 листопада 2020 року позивачем було укладено два договори закупівлі необхідної кількості Товару на співставних умовах, які були повністю виконані позивачем та його контрагентами.
Позивачем до позовної заяви додані копії договорів: договору поставки №121120-КАР від 12 листопада 2020 року, укладеного між позивачем та ТОВ «КАІС АГРО» та договору поставки №121120-МТЮ від 12 листопада 2020 року, укладеного між позивачем та ТОВ «МІМІЕР ТРЕЙД ЮКРЕЙН».
Згідно договору поставки №121120-КАР від 12 листопада 2020 року, ціна за 1 т без ПДВ- 6616,67 грн, з ПДВ - 7940,00 грн.
Згідно договору поставки №121120-МТЮ від 12 листопада 2020 року, ціна за 1 т без ПДВ- 6616,67 грн, з ПДВ - 7940,00 грн.
Отже, Позивачем було укладено два договори закупівлі необхідної кількості Товару на співставних умовах, які були повністю виконані позивачем та його контрагентами, в підтвердження чого позивач надав суду видаткові накладні, рахунки на оплату та платіжні доручення. Вартість придбаного на ринку Товару була вищою за договірну, у зв'язку з підвищенням ринкових цін на кукурудзу 3 класу. Загальна різниця вартості Товару за Договором та вартістю придбаної на ринку кукурудзи 3 класу становить 10020000,00 гривень.
12 лютого 2021 року, позивач направив лист на адресу відповідача з вимогою відшкодувати збитки у розмірі 13,557,800.00 гривень, як вважає позивач, завдані невиконанням Договору у вигляді штрафу та різниці між вартістю Товару за договорами закупівлі та вартістю Товару за Договором. Відповідач не надав відповідь на претензію позивача та не відшкодував завдані, на думку позивача, збитки.
Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.
За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Станом на дату звернення позивача до суду з позовною заявою, відповідач передбачений умовами договору товар позивачу не поставив.
За невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3537800,00 грн штрафних санкцій (штраф нарахований, згідно п.2.13 договору поставки у розмірі 1768900,00грн та штраф нарахований, згідно п.2.15.1 договору поставки у розмірі 1768900,00грн).
Відповідно до ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст.216, ч.2 ст.217 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарську-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченим цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Аналогічні положення містить стаття 610 Цивільного кодексу України.
Згідно зі ст.230 Господарського кодексу України - штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
Пунктами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.
Згідно п.2.13. укладеного між сторонами договору, за 7 (сім) днів до запланованої дати відвантаження Постачальник самостійно повідомляє Покупцю номер своєї заявки в АС Месплан із зазначенням найменування та кількості Товару запланованого до відвантаження. Покупець зобов'язується протягом 2 (двох) днів з моменту отримання номера заявки від Постачальника, підтвердити заявку в АС Месплан з боку станції призначення, у разі неотримання такого підтвердження строк поставки продовжується пропорційно кількості днів затримки підтвердження. У випадку відсутності заявки з боку Постачальника, вважається, що Постачальник відмовляється від відвантаження Товару, а Покупець вправі вимагати сплати штрафу у розмірі 10% від Орієнтованої ціни Товару.
Крім того, у пункті 2.15 договору, сторони погодили, що у випадку якщо Продавець прострочив терміни поставки, зазначені у пункті 2.1., крім випадків, описаних у пунктах 2.13-2.15 за письмовим запитом Постачальника Покупець може розгляну можливість пролонгації термінів поставки або Покупець вправі відмовитись від Договору та вимагати сплати з Постачальника штрафу у розмірі 10% від Орієнтовної ціни Товару.
У пункті 1.2. договору, сторони погодили, що орієнтована ціна Товару складає 5054 грн, в тому числі 20% ПДВ, що еквівалентно 153 доларів США.
Судом встановлено не виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором. Дослідивши поданий позивачем розрахунок, суд дійшов висновку, що позивачем невірно здійснено розрахунок штрафних санкцій, розмір яких розраховується за укладеним між сторонами договором, як за пунктом 2.13. так і за пунктом 2.15, від Орієнтовної ціни Товару, яка згідно 1.2. договору становить 5054 грн.
Всупереч умов укладеного між сторонами договору, позивач розраховує суми штрафних санкції, як за пунктом 2.13. так і за пунктом 2.15 договору, від суми 17689000,00 грн (загальної вартості не поставленого відповідачем товару), а не від Орієнтовної ціни Товару, як це передбачено пунктами 2.13 та 2.15 договору.
На підставі зазначеного вище вимога позивача про стягнення штрафних санкцій підлягає частковому задоволенню у розмірі 1010,80 грн (505,40 грн за пунктом 2.13 договору: 5054 грн орієнтованої ціна Товару х 10% = 505,40 грн) та (505,40 грн за пунктом 2.15 договору: 5054 грн орієнтованої ціна Товару х 10% = 505,40 грн).
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків в сумі 10020000,00 грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Пунктом 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України встановлено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Частиною 1 ст. 611 ЦК України передбачено наслідки порушення зобов'язання, зокрема пунктом 4 передбачено відшкодування збитків.
Згідно до частини 5 ст. 653 ЦК України якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.
Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до ч. 2 ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (ч. 1 ст. 225 ГК України).
Згідно з частиною 3 статті 225 Господарського кодексу України при визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.
Статтею 226 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.
Сторона, яка порушила своє зобов'язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону. У протилежному випадку ця сторона позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною заходів щодо запобігання збиткам та вимагати відповідного зменшення розміру збитків.
Сторона господарського зобов'язання позбавляється права на відшкодування збитків у разі якщо вона була своєчасно попереджена другою стороною про можливе невиконання нею зобов'язання і могла запобігти виникненню збитків своїми діями, але не зробила цього, крім випадків, якщо законом або договором не передбачено інше.
Не підлягають відшкодуванню збитки, завдані правомірною відмовою зобов'язаної сторони від подальшого виконання зобов'язання.
Тобто, виходячи з системного аналізу правових норм, збитки як категорія цивільно-правової відповідальності являють собою ті негативні наслідки, що виникають у кредитора як невідворотний результат порушення боржником свого зобов'язання.
Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність усіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка (дії чи бездіяльності); наявність збитків (документально доведеного їх розміру); наявність причинного зв'язку між збитками і їх розміром, що виникли у кредитора, та порушенням зобов'язання, де збитки є наслідком, а невиконання зобов'язання причиною; вина боржника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого у результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо).
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
При цьому, саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №910/6657/16, від 07.02.2018 у справі №917/1651/16.
Відповідно до частини 2 статті 623 Цивільного кодексу України розмір збитків завданих порушенням зобов'язання, повинен бути реальним та доведеним позивачем.
Вимога позивача про стягнення збитків у сумі 10020000,00 грн обґрунтована невиконанням відповідачем умов договору поставки, що становить різницю між вартістю товару, яка мала бути поставлена відповідачем та вартістю цього ж товару, визначеною за ціною у договорах поставки з іншими підприємствами.
Витрати позивача у сумі 10020000,00 грн (різниця між ціною на товар передбачена у договорі з відповідачем та ціною на товар передбаченою у договорах з іншими підприємствами, у яких позивач придбав такий товар) не мають прямого причино-наслідкового зв'язку з порушенням відповідачем своїх зобов'язань.
Договори з іншими підприємствами, у яких позивач придбав товар, саме з цими контрагентами та за такою ціною, позивач уклав на основі вільного волевиявлення.
Більш того, суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні документи щодо реалізації позивачем зерна, які б могли свідчити про можливість настання збитків.
Судом встановлено відсутність завданих реальних збитків позивачу, як одного із елементів складу цивільного правопорушення, а у разі відсутності хоча б одного з цих елементів, цивільно-правова відповідальність не настає.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи викладене, вимога позивача про стягнення збитків у розмірі 10020000,00 грн різниці ціни товару задоволенню не підлягає.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03 березня 2020 року у справі №925/941/18.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків суду не спростовує.
Позивачем у позовній заяві наведено орієнтовну суму витрат на правничу допомогу у розмірі 13,500.00 дол. США, а також 5% від суми задоволеної позовної вимоги позивача (за виключенням задоволеної вимоги на відшкодування витрат на професійну правову допомогу), за надану правничу (правову) допомогу, що оплачується у національній валюті за курсом НБУ на день виставлення рахунку. Позивач проінформував суд, що остаточний розмір судових витрат позивачем буде подано до суду разом з відповідними підтверджуючими документами або до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, зважаючи на положення частини 8 статті 129 ГПК України.
Станом на дату ухвалення судом рішення, позивачем не надано остаточного розміру судових витрат на правничу допомогу та підтверджуючих документів.
Відповідач у відзиві на позовну заяву просив суд вирішити питання про розподіл понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу, разом з тим зазначив, що докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу будуть надані відповідачем суду у строки та порядку визначеному Господарським процесуальним кодексом України.
Станом на дату ухвалення судом рішення, відповідачем не надано доказів на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу.
Враховуючи наведене вище, при ухваленні рішення, судом не вирішується питання розподілу витрат на правничу допомогу, як позивача, так і відповідача.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст. 42, 73, 74, 76, 79, 86, 129, 165, 232, 233, 236-241, 252, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позовні вимоги задовольнити частково.
2.Стягнути з Приватного підприємства "ЗЕРНО ТРЕЙД" (код ЄДРПОУ: 38615056, вул. Соборна, 46, кімн. 2, м. Прилуки, Чернігівська область, 17500) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОСКО ІНТЕРНЕШНЛ УКРАЇНА" (код ЄДРПОУ: 41389667, вул. Іллінська, 8, блок 8, м. Київ, 04070) 1010,80 грн штрафних санкцій; 15,16 грн судового збору.
3.В іншій частині позову відмовити.
4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено та підписано 10 червня 2021 року.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду, з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, у строки, визначені ст. 256 цього Кодексу.
Суддя С.В. Белов
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/