Іменем України
10 червня 2021 року м. Чернігівсправа № 927/399/21
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи у порядку спрощеного позовного провадження
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Д?ОЛАДУ”,
код ЄДРПОУ 42934740, Гомельське шосе, буд. 10А, с. Рівнопілля, Чернігівський район, Чернігівська область, 15582
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю “ГЮЛЬ”,
код ЄДРПОУ 37132967, вул. Надії, буд. 39, м. Чернігів, 14034
Предмет спору: про стягнення 85 918,02 грн
не викликались
Товариство з обмеженою відповідальністю “Д?ОЛАДУ” звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “ГЮЛЬ”, у якому позивач просить суд стягнути з відповідача 85 918,02 грн заборгованості.
Також позивач просить стягнути з відповідача 6 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Дії суду, пов?язані з розглядом справи.
Ухвалою суду від 22.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Також ухвалою від 22.04.2021 встановлено сторонам строки для подання заяв по суті, а саме:
- відповідачу - п'ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та позивачу відзиву на позов з доданими до нього документами;
- позивачу - п'ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання до суду та відповідачу відповіді на відзив з доданими до неї документами;
- відповідачу - п'ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання до суду та позивачу заперечень з доданими до них документами.
У зв'язку з відсутністю фінансування на оплату поштових послуг, копії вказаної вище ухвали суду учасникам справи в паперовій формі засобами поштового зв'язку не направлялись.
Копія ухвали суду від 22.04.2021 була отримана 23.04.2021 представниками позивача та відповідача, що підтверджується відмітками про отримання.
Отже, останнім днем строку для подання відповідачем відзиву є 11.05.2021.
За приписами ч. 7 ст. 242 ГПК України, якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.
Таким чином, сторони були належним чином повідомлені про розгляд цієї справи у Господарському суді Чернігівської області.
Ухвалою суду від 13.05.2021 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “ГЮЛЬ”, викладену у відзиві на позовну заяву, в частині встановлення строку для добровільного погашення ТОВ “ГЮЛЬ” боргу на суму 85 918,02 грн до 30.06.2021, залишено без розгляду. Зазначено, що питання про розподіл судових витрат буде вирішуватись судом під час вирішення спору по суті та ухвалення рішення у даній справі.
Ухвала суду від 13.05.2021 отримана відповідачем 18.05.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №1400051873108 від 14.05.2021.
08.06.2021 від відповідача на електронну адресу суду надійшло клопотання, у якому відповідач просить суд при прийнятті рішення у даній справі врахувати інформацію про погашення частини боргу на суму 30 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №4191 від 04.06.2021. Сума боргу зменшилась та станом на 07.06.2021 становить 55 918,02 грн.
Частиною 2 ст. 170 Господарського процесуального кодексу України визначено, що письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником.
Відповідно до ч. 8 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника).
Згідно зі ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Стаття 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначає, що для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Приписами ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, що оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».
Отже, створення електронного документа завершується накладенням електронного цифрового підпису його автора та надає електронному документу статусу оригіналу.
Судом встановлено, що надіслане відповідачем електронною поштою клопотання не підписано електронним цифровим підписом (далі - ЕЦП), про що відділом документального забезпечення (канцелярією) суду на роздрукованому примірнику клопотання проставлено відповідний штамп.
Оскільки зазначене клопотання подано через електронну пошту та не скріплене електронним цифровим підписом, то вказане клопотання не вважається таким, що підписано представником відповідача.
Відповідно до ч. 4 ст. 170 Господарського процесуального кодексу України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача, яке 08.06.2021 електронною поштою надійшло до суду, підлягає поверненню заявнику без розгляду.
08.06.2021 повторно від відповідача на електронну адресу суду надійшло клопотання, у якому відповідач просить суд при прийнятті рішення у даній справі врахувати інформацію про погашення частини боргу на суму 30 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №4191 від 04.06.2021. Сума боргу зменшилась та станом на 07.06.2021 становить 55 918,02 грн.
Судом з'ясовано, що вказане клопотання містить ЕЦП, про що є відмітка відділу документального забезпечення (канцелярії) суду.
Клопотання позивача з доданими до нього документами долучено до матеріалів справи.
Інших заяв та клопотань не надходило.
Частиною 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу № 15-03-21 від 15.03.2021 в частині своєчасної оплати вартості товару, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 85 918,02 грн.
У строк, встановлений судом, 11.05.2021 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. У поданому відзиві відповідач фактично визнає заборгованість, проте вказує на те, що зв'язку з пандемією COVID-2019 дохід відповідача є нестабільним, що вплинуло на графіки погашення заборгованості перед кредиторами, а тому поточну заборгованість відповідач зобов'язується сплатити позивачу до 30.06.2021. Також відповідач вказує на те, що позивач, у порушення п. 5.3. Договору, не проводив претензійної роботи для вирішення питання погашення заборгованості, що запобігло б зверненню до суду та понесення судових витрат. Щодо судових витрат відповідач заперечує та вважає їх безпідставними з огляду на те, що справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження за відсутності позивача та відповідача, фактично надання послуги «представництво інтересів у Господарському суді Чернігівської області» адвокатом позивача не здійснювалось. У прохальній частині відзиву на позовну заяву відповідач просить суд: - встановити строк для добровільного погашення Товариством з обмеженою відповідальністю “ГЮЛЬ” боргу на суму 85 918,02 грн до 30.06.2021; - судові витрати визнати витратами позивача (6 000,00 грн витрати на професійну правничу допомогу, а також 2 270,00 грн судового збору).
Згідно з ч. 4 ст. 166 та ч. 4 ст. 167 Господарського процесуального кодексу України, відповідь на відзив та заперечення подаються в строк, встановлений судом.
У встановлений судом процесуальний строк відповідь на відзив та заперечення до суду не надходили.
Оскільки позивач не подав відповідь на відзив у встановлений судом строк, справа вирішується за наявними у ній матеріалами.
Обставини, які є предметом доказування у справі. Докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.
15.03.2021 між Товариство з обмеженою відповідальністю “Д?ОЛАДУ” (далі - Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ГЮЛЬ” (далі - Покупець) було укладено договір купівлі-продажу №15-03-21 (далі - Договір) (а.с. 5-6).
Відповідно до п. 1.1. Договору, Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю товарно-матеріальні цінності згідно з Специфікацією, яка є невід'ємною частиною даного договору, надалі по тексту «ТМЦ», а Покупець зобов'язується оплатити й прийняти ТМЦ на умовах, визначених даним Договором.
Поставка ТМЦ здійснюється Покупцем зі складу Продавця розташованого за адресою: Чернігівський р-н, с. Рівнопілля, Гомельське шосе, 10-А (п. 2.1. Договору).
Пунктами 3.1.-3.3. Договору передбачено, що ціна ТМЦ становить 354 918,02 грн з ПДВ та зазначається в рахунку-фактурі.
Покупець гарантує Продавцю оплату вартості ТМЦ частинами: 269 000,00 грн до 20.03.2021 та 85 918,02 грн до 10.04.2021.
Оплата здійснюється в безготівковому порядку, шляхом перерахування Покупцем грошових коштів на поточний рахунок Продавця, що визначений у даному Договорі або окремо вказаний Продавцем у відповідному рахунку-фактурі.
Згідно з п. 4.1., 4.2. Договору, приймання ТМЦ по кількості і якості провадиться Покупцем відповідно до вимог чинного законодавства України.
Датою поставки (передачі) ТМЦ вважається дата фактичної передачі таких ТМЦ Покупцю від Продавця за видатковою накладною в пункті поставки. Право власності на ТМЦ і ризики втрати та/або ушкодження ТМЦ переходять від Постачальника до покупця з моменту поставки ТМЦ.
Документом, що підтверджує передачу ТМЦ на умовах даного Договору є видаткова накладна (п. 4.3. Договору).
За приписами п. 5.1. Договору, за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за даним Договором Сторони несуть відповідальність на підставі чинного законодавства України. Винна Сторона відшкодовує іншій Стороні заподіяні збитки.
У відповідності до п. 7.1. Договору, даний Договір набирає чинність з дати його підписання Сторонами та діє до 31.12.2021, а в частині грошових розрахунків - до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань згідно умов даного Договору.
Доказів розірвання або визнання недійсним Договору в судовому порядку матеріали справи не містять.
З матеріалів справи вбачається, що Продавцем було передано Покупцю Товар на підставі видаткової накладної №7 від 17.03.2021 на загальну суму 354 918,03 грн (а.с.7).
На виконання п. 3.2. Договору Покупець здійснив часткову оплату отриманого товару на суму 269 000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями; №4148 від 17.03.2021 на суму 70 000,00 грн; №4139 від 18.03.2021 на суму 70 000,00 грн; № 4140 від 18.03.2021 на суму 70 000,00 грн; №4141 від 19.03.2021 на суму 59 000,00 грн (а.с. 8-11).
Решту суми за поставлений товар - 85 918,02 грн, у строк, обумовлений п. 3.2. Договору, а саме до 10.04.2021, Покупцем не сплачено, що стало підставою для звернення з відповідною позовною заявою до суду.
Після відкриття провадження у справі, відповідач згідно з платіжним дорученням № 4191 від 04.06.2021 перерахував позивачу 30 000,00 грн, призначення платежу: оплата за ТМЦ зг. дог. №15-03-2021.
Оцінка суду.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За приписами ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України.
Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Щодо заявленої до стягнення суми основної заборгованості.
У п. 3.2. Договору сторони погодили, що Покупець гарантує Продавцю оплату вартості ТМЦ частинами, зокрема, 85 918,02 грн до 10.04.2021.
Відповідач, у встановлений Договором строк, а саме до 10.04.2021 не здійснив оплату вартості ТМЦ у розмірі 85 918,02 грн, внаслідок чого утворилась заборгованість у вказаному розмірі.
Після відкриття провадження у справі відповідач перерахував позивачу кошти у розмірі 30 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 4191 від 04.06.2021, призначення платежу: оплата за ТМЦ зг. дог. №15-03-2021.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.
Предмет спору - це об'єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Предметом даного спору є заборгованість за Договором, щодо якої виник спір.
Враховуючи, що предмет спору в частині стягнення 30 000,00 грн заборгованості за поставлені ТМЦ, у зв'язку з її оплатою відповідачем, припинив своє існування після відкриття провадження у справі, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі у цій частині на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, на момент винесення судом рішення залишок несплаченої відповідачем суми основної заборгованості становить 55 918,02 грн.
Оскільки відповідач у порушення ст. 525, 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України взятих на себе зобов'язань не виконав та не сплатив позивачу кошти за отримані ТМЦ у повному обсязі та у встановлений у Договорі строк, господарський суд вважає, що позовні вимоги у частині стягнення заборгованості у розмірі 55 918,02 грн, є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Висновки суду.
Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.
За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", “Серявін та інші проти України” обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з'ясовано усі питання, винесені на його розгляд.
За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо судових витрат.
За приписами ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Як зазначено у ст. 124 Господарського процесуального кодексу України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
У позовній заяві від 19.04.2021 позивач зазначив, що згідно з п. 9 ч. 3 ст. 162 ГПК України, понесені позивачем витрати становлять: 2 270,00 грн судового збору та 6 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
За приписами ч. 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України “Про судовий збір”, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
З огляду на відсутність в матеріалах справи клопотання позивача про повернення судового збору, підстави для повернення останньому судового збору цим рішенням у суду відсутні.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Оскільки, спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та ст. 4 Закону України „Про судовий збір”, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сплачений останнім судовий збір у повному розмірі в сумі 2 270,00 грн.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно зі ст. 16 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У розумінні положень ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Виходячи з вищевикладеного, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 ч.2 ст.126 ГПК України).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
У рішенні ЄСПЛ "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Як докази понесення витрат на професійну правничу допомогу позивач надав: ордер на надання правничої (правової) допомоги від 19.04.2021; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія ЧН №000618 від 25.01.2019; Договір про надання правової допомоги від 15.04.2021; рахунок-фактуру №7 від 15.04.2021; Акт здачі-прийняття послуг №1 від 16.04.2021; банківську виписку за 15.04.2021 на суму 6 000,00 грн (а.с. 13-19).
Відповідно до п. 1.1., 1.2. Договору про надання правової допомоги від 15.04.2021, укладеного між адвокатом Леоновим О.Є. та ТОВ “Д?ОЛАДУ” (далі - Договір від 15.04.2021), адвокат зобов'язується надати клієнту правову допомогу (здійснити певні дії та/або здійснювати певну діяльність), щодо підготовки та подання позову про стягнення коштів до ТОВ “Гюль”, а клієнт зобов'язується оплатити послуги адвокату та виконати інші обов'язки, передбачені цим Договором.
Надаючи правову допомогу, адвокат за цим Договором здійснює наступні види адвокатської діяльності, зокрема: здійснює представництво у судах усіх ланок у всіх видах судочинства (без процесуальних обмежень) в питанні подання позову щодо стягнення боргу з боржників клієнта (включаючи, але не обмежуючись); вчиняє за погодження з клієнтом інші необхідні фактичні дії юридичного характеру, спрямовані на захист прав (законних інтересів) клієнта.
У пунктах 3.1., 3.2. Договору від 15.04.2021 сторони погодили, що сума гонорару (винагороди) адвоката за надання правової допомоги за цим Договором становить 6 000,00 грн.
Клієнт зобов'язується в термін до 16.04.2021 включно, здійснити оплату послуг за цим Договором в повному обсязі.
Даний Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами. Договір діє до повного виконання сторонами зобов'язань за цим Договором або до його розірвання у випадках передбачених Договором.
15.04.2021 адвокатом складено рахунок-фактуру №7 від 15.04.2021 на суму 6 000,00 грн, у якому зазначено найменування наступних робіт (послуг): - складання та подання позовної заяви до Господарського суду Чернігівської області про стягнення коштів з ТОВ “Гюль” - 4 000,00 грн; - представництво інтересів в Господарському суді Чернігівської області - 2 000,00 грн.
16.04.2021 адвокат та позивач підписали Акт здачі-прийняття послуг №1, у якому зазначено, що адвокатом клієнту були виконані наступні роботи: - складання та подання позовної заяви до Господарського суду Чернігівської області про стягнення коштів з ТОВ «Гюль» - 4 000,00 грн; - представництво інтересів в Господарському суді Чернігівської області - 2 000,00 грн. Загальна вартість наданих послуг складає 6 000,00 грн.
На підтвердження оплати наданих адвокатом послуг позивачем додано до матеріалів справи копію банківської виписки за 15.04.2021 на суму 6 000,00 грн, призначення платежу: складання та подання позовної заяви до Господарського суду Чернігівської області та представництво інтересів в суді зг рах № 7 від 15.04.2021.
Відповідач у відзиві на позовну заяву вважає судові витрати позивача безпідставними з огляду на те, що позивач у порушення п. 5.3. Договору, не проводив претензійної роботи для вирішення питання погашення заборгованості, що запобігло б зверненню позивача до суду та понесення судових витрат. Крім того, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників за наявними у справі матеріалами, за відсутності позивача та відповідача, а тому зазначена у рахунку-фактурі №7 від 15.04.2021 та Акті здачі-прийняття послуг №1 від 16.04.2021 послуга “представництво інтересів у Господарському суді Чернігівської області” фактично не надавалась, оскільки представлення інтересів позивача адвокатом Леоновим О.Є. у судовому засіданні не відбувалось.
Доводи відповідача про порушення позивачем п. 5.3. Договору судом до уваги не приймаються, оскільки вибір способу правового захисту є правом, а не обов'язком сторін, а тому включення в умови Договору п. 5.3. щодо обов'язковості претензійної роботи, не позбавляє права сторін звертатися до господарського суду, не пред'являючи претензію. Разом з тим, приписи п. 5.3. Договору не звільняють відповідача від обов'язку своєчасного виконання зобов'язання щодо здійснення оплати в строк, визначений п. 3.2. Договору.
В іншій частині суд приймає заперечення відповідача, оскільки розгляд даної справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим адвокат позивача - Леонов О.Є. безпосередньо не приймав участі в судовому засіданні, будь-яких інших заяв по суті або з процесуальних питань під час розгляду справи до суду не подавав, а тому зазначена в Акті здачі-прийняття послуг №1 від 16.04.2021 послуга “представництво інтересів у Господарському суді Чернігівської області” позивачу фактично не надавалась і належні докази надання такої послуги відсутні.
За таких обставин суд вважає, що вказані позивачем витрати у розмірі 6 000,00 грн не відповідають критерію обґрунтованості та доведеності фактично наданих послуг, а відтак позивачем підтверджено належними доказами фактичні витрати на професійну правничу допомогу лише за надану адвокатом послугу - складання та подання позовної заяви до Господарського суду Чернігівської області про стягнення коштів з ТОВ “Гюль” у розмірі 4 000,00 грн.
Враховуючи викладене, розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу, який підлягає відшкодуванню відповідачем, становить 4 000,00 грн.
Згідно з ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
Керуючись ст. 42, 73-80, 86, 123, 126, 129, 231, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Закрити провадження у справі в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “ГЮЛЬ” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Д?ОЛАДУ” 30 000,00 грн боргу за поставлений товар.
2. В іншій частині позов задовольнити повністю.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ГЮЛЬ” (код ЄДРПОУ 37132967, вул. Надії, буд. 39, м. Чернігів, 14034) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Д?ОЛАДУ” (код ЄДРПОУ 42934740, Гомельське шосе, буд. 10А, с. Рівнопілля, Чернігівський район, Чернігівська область, 15582) 55 918,02 грн боргу за поставлений товар, 2 270,00 грн витрат зі сплати судового збору та 4 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
4. У частині стягнення 2 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду, з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, у строки, визначені ст. 256 цього Кодексу.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Суддя В. В. Шморгун