18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
10 червня 2021 року м. Черкаси справа № 925/109/21
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Нестеренко А.М., без участі представників сторін, у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси, розглянувши справу за позовом фізичної особи-підприємця Варича Василя Миколайовича до фізичної особи-підприємця Замкового Олександра Миколайовича про стягнення 198326 грн. 68 коп.,
Позивач - фізична особа-підприємець Варич Василь Миколайович звернувся в господарський суд Черкаської області з позовом до фізичної особи-підприємця Замкового Олександра (далі-відповідач) про стягнення, на підставі договору № 28/08/19 від 20.08.2019 року, 183258 грн. боргу, 9699 грн. 89 коп. 20% річних, 1505 грн. 69 коп. інфляційних втрат, 3863 грн. 10 коп. пені, що разом становить 198326 грн. 68 коп., та відшкодування судових витрат.
Позов мотивовано порушенням відповідачем порядку та строків оплати за товар за договором № 28/08/19 від 20.08.2019 року.
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 08.02,2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 925/109/21 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 14.04.2021 року (з урахуванням ухвал суду від 16.03.2021 року ).
Відповідач подав суду засобами електронного зв'язку 25.03.2021 року, на паперових носіях 14.04.2021 року заяву (вх. № 5114/21 а.с. 47), в якій визнав позовні вимоги, просив задовольни позов, повернути позивачу з Державного бюджету України 50% судового збору, сплаченого ним при поданні позову, провести розгляд справи без його участі.
Представник позивача подав суду 14.04.2021 року клопотання (вх. № 6184/21 а.с. 52-57), в якому просив долучити до матеріалів справи докази понесених позивачем судових витрат на правничу допомогу, які просив врахувати при розгляді справи та провести розгляд справи без його участі.
Сторони явку представників в судове засідання 14.04.2021 року не забезпечили у клопотаннях (вх. № 5114/21 від 25.03.2021 року, вх. № 6184/21 від 14.04.2021 року) просили розгляд справи провести без їх участі.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Частиною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки, у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Враховуючи, що явка представників сторін судом обов'язковою не визнавалась, наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, суд, відповідно до ст. 202 ГПК України, визнав за можливе розглянути справу у відсутності представників сторін за наявними в ній матеріалами.
Згідно з ч.ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України, судом підписано рішення без його проголошення, датою ухвалення рішення є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши заяви сторін по суті справи і з процесуальних питань, наявні у справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позов задовольняє повністю з таких підстав.
20.08.2019 року позивач - фізична особа-підприємець Варич Василь Миколайович, як постачальник, та відповідач - фізична особа-підприємець Замковий Олександр Михайлович, як покупець, уклали договір № 28/08/19 (далі - Договір, а.с. 8-9), за умовами п. 1.1. якого постачальник зобов'язався поставляти, а покупець приймати і оплачувати на визначених цим договором умовах запчастини та інші товари, що іменуються далі по тексту - товар, партіями, в термін, в асортименті, кількості і за цінами, вказаними у видаткових накладних, що є невід'ємною частиною цього договору після підписання його сторонами
У Договорі його сторони погодили всі істотні умови, зокрема, домовилися про таке:
п. 2.1. - загальна сума договору визначається сукупністю погоджених видаткових накладних у грошовому виразі;
п. 3.1. - оплату товару покупець зобов'язаний здійснити протягом 7 календарних днів з моменту одержання товару;
п. 4.3. - датою постачання є дата підписання покупцем видаткової накладної про приймання товару;
п. 8.1.- якщо покупець у термін, зазначений у п.3.1. договору не здійснить оплату товару постачальникові, то покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період прострочення, від вартості поставленого, але не сплаченого товару за кожний день прострочення;
п. 8.3.- покупець, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою постачальника зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за увесь час прострочення, а також 20% річних від простроченої суми;
п. 10.8. - термін дії договору - з моменту його підписання сторонами до 31.12.2020 року. Якщо жодна із сторін, попередньо за 1 місяць до закінчення терміну дії цього договору не заявить про його припинення. То він автоматично продовжує свою дію на кожний наступний календарний рік.
Договір підписаний представниками обох сторін, їх підписи посвідчені їхніми печатками.
30.04.2021 року до Договору сторонами укладено додаткову угоду № 1 (далі - Додаткова угода № 1 а.с. 10), в якій погодили продовжити дію Договору та виклали п.2.1. та 3.2. в новій редакції,додали п. 7.3. в наступних редакціях:
п.2.1. - загальна сума договору складає 230000 грн.;
п. 3.1. - оплату товару покупець зобов'язаний здійснити в повному обсязі до кінця цього календарного року, а саме до 31.12.2020 року;
п. 7.3. - у випадку виникнення форс-мажорних обставин покупець зобов'язаний повернути товар або кошти постачальнику.
Із видаткових накладних: № Б-001051 від 05.02.2020 року на суму з ПДВ 25365 грн., № Б-001249 від 04.04.2020 року на суму з ПДВ 15890 грн., №Б-001189 від 22.05.2020 року на суму з ПДВ 16220 грн., № Б-000854 від 30.05.2020 року на суму з ПДВ 55718 грн., № Б-000949 від 01.06.2020 року на суму з ПДВ 70065 грн. (а.с. 18-22) вбачається, що позивач поставив відповідачу товар - запчастини на загальну суму 183258 грн., який відповідач отримав без зауважень, однак не оплатив.
Сторонами погоджено в акті звіряння взаємних розрахунків наявність заборгованості відповідача станом на 02.06.2020 року у розмірі 213118 грн., яка виникла з урахуванням поставок попередніх періодів (а.с. 11).
Відповідач на виконання п. 7.3. Договору з урахуванням умов Додаткової угоди № 1 повернув позивачу товар кількості 21 одиниці на суму 29860 грн. (акт прийому-передачі товарно-матеріальних цінностей - а.с. 15).
За товар, отриманий за видатковими накладними: № Б-001051 від 05.02.2020 року, № Б-001249 від 04.04.2020 року, №Б-001189 від 22.05.2020 року, № Б-000854 від 30.05.2020 року, № Б-000949 від 01.06.2020 року в сумі 183258 грн. в порушення умов Договору відповідач не розрахувався.
У зв'язку з нездійсненням відповідачем у встановлений Договором строк оплати за отриманий товар, позивач звернувся до нього з претензією від 04.01.2021 року, в якій просив сплатити суму боргу у 7-денний термін з дня отримання претензії (а.с. 16-17, докази направлення а.с. 12). Відповідач залишив претензію без виконання, заборгованість у розмірі 183258 грн. не сплатив, вимога про його стягнення є предметом позову у справі, що розглядається.
За порушення строків оплати товару позивач нарахував до стягнення 9699 грн. 89 коп. 20 % річних, 3863 грн. 10 коп. пені, 1505 грн. 69 коп. інфляційних втрат. Вимога про їх стягнення також є предметом позову у справі, що розглядається.
У зв'язку з нездійсненням відповідачем у встановлений Договором строк оплати за отриманий товар, позивач звернувся до нього з претензією № 07/07/2020-1 від 07.07.2020 року, в якій просив у невідкладно оплатити борг у розмірі 13239 грн. 12 коп. на підставі договору поставки № 279/20/02 від 11.02.2020 року (а.с. 60-64, докази направлення а.с. 65-67). Претензія позивача залишена відповідачем без відповіді і виконання.
Отже, спірні правовідносини сторін виникли із договору № 28/08/19 від 20.08.2019 року , вимоги позивача витікають із суті прав та обов'язків сторін за цим договором.
Спірні правовідносини сторін за правовою природою віднесені до договірних зобов'язань поставки, загальні положення про купівлю-продаж визначені параграфом 1 глави 54, особливості поставки - параграфом 3 глави 54 ЦК України, параграфом 1 глави 30 ГК України, загальні положення про правочини визначені розділом IV книги 1 ЦК України, про зобов'язання і договір - розділами І і ІІ книги 5 ЦК України, правові наслідки порушення зобов'язання, відповідальність за порушення зобов'язання - главою 51 ЦК України, розділом V ГК України.
Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.
Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов'язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов'язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ч. 1, ч. 2 п.п. 5, 8 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено право кожного суб'єкта господарювання на захист своїх прав і законних інтересів шляхом, зокрема, присудження до виконання обов'язку в натурі, відшкодування збитків, застосування штрафних санкцій, іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.
Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст.ст. 193, 202 ГК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 598, ч. 1 ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 610 ч. 1, ст. 611, ст. 612 ч. 1 ЦК України: порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання; у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
У п. 3.1. Договору сторони погодили, що оплату товару покупець зобов'язаний здійснити протягом 7 календарних днів з моменту одержання товару, а з урахуванням Додаткової угоди № 1 оплату товару покупець зобов'язаний здійснити в повному обсязі до кінця цього календарного року, а саме до 31.12.2020 року.
Товар за Договором був отриманий на суму 183258 грн. без зауважень, що підтверджується підписами представників відповідача, завіреними печатками відповідача на видаткових накладних: № Б-001051 від 05.02.2020 року, № Б-001249 від 04.04.2020 року, №Б-001189 від 22.05.2020 року, № Б-000854 від 30.05.2020 року, № Б-000949 від 01.06.2020 року та визнано відповідачем в письмовій заяві.
Отже, наявність і розмір боргу в розмірі 183258 грн. позивачем доведені належними, достатніми та допустимими доказами, відповідачем визнана тому зазначена сума боргу підлягає стягненню в судовому порядку.
Оскільки матеріалами справи підтверджено факт порушення відповідачем свого зобов'язання з оплати вартості поставленого позивачем товару, то у позивача виникло право вимагати примусового виконання відповідачем простроченого грошового зобов'язання в натурі.
За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України, грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
У зв'язку з простроченням сплати основного грошового зобов'язання позивачем заявлено до стягнення з відповідача на підставі п. 8.3. Договору
9699грн. 89 коп. 20 % річних, 1505 грн. 69 коп. інфляційних втрат, та на підставі п. 8.1. Договору 3663 грн. 10 коп. пені.
За видатковою накладною № Б-001051 від 05.02.2020 року позивач нарахував: 20 % річних за період з 12.02.2020 року по 29.01.2021 року у сумі 4892 грн. 31 коп., пені за період з 29.07.2020 року по 29.01.2021 року у сумі 1542 грн. 75 коп., інфляційні втрати за період з лютого 2020 року по січень 2021 року у сумі 976 грн. 55 коп.
За видатковою накладною № Б-001249 від 04.04.2020 року позивач нарахував: 20 % річних за період з 11.04.2020 року по 29.01.2021 року у сумі 2551 грн. 10 коп., пені за період з 29.07.2020 року по 29.01.2021 року у сумі 966 грн. 46 коп., інфляційні втрати за період з квітня 2020 року по січень 2021 року у сумі 529 грн. 14 коп.
За видатковими накладними № Б-001189 від 22.05.2020 року, № Б-000854 від 30.05.2020 року, № Б-000949 від 01.06.2020 року позивач нарахував: 20 % річних за період з 31.12.2020 року по 29.01.2021 року у сумі 2256 грн. 48 коп., пені за період з 01.01.2021року по 29.01.2021 року у сумі 1353 грн. 89 коп.
Так, згідно з п.п. 8.1., 8.3. Договору якщо покупець у термін, зазначений у п.3.1. договору не здійснить оплату товару постачальникові, то покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період прострочення, від вартості поставленого, але не сплаченого товару за кожний день прострочення; покупець, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою постачальника зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за увесь час прострочення, а також 20% річних від простроченої суми.
Нормами ч. 1 ст. 546, ч.ч. 1, 2 ст. 547 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
За приписами ст. 551 ч. 2 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно ст. 231 ч. 4 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
При вирішенні спору в частині стягнення спірної суми пені суд керується приписами статей 549 - 552, 610-612, 614 ЦК України, статтями 216-218, 229 - 232, 234 ГК України.
Розрахунок пені, проведений позивачем відповідає умовам Договору з урахуванням умов Додаткової угоди № 1, нормам ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», арифметично і методологічно виконаний правильно, тому вимога про її стягнення підлягає задоволенню.
На підставі п. 8.3. Договору, позивачем заявлено до стягнення 9699 грн. 89 коп. 20 % річних, 1505 грн. 69 коп. інфляційних втрат. Розрахунок процентів річних, інфляційних втрат відповідає умовам Договору з урахуванням умов Додаткової угоди № 1, ч. 2 ст. 625 ЦК України та фактичним обставинам справи, їх розрахунок методологічно і арифметично проведено правильно, тому вимогу позивача і в цій частині суд визнає обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню у заявленому розмірі.
Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:
учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);
кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);
належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);
обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);
достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);
наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);
учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);
суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 191 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.
Відтак, з огляду на встановлені обставини справи та викладені норми законодавства, суд приймає визнання позову відповідачем, у зв'язку з чим, позовні вимоги щодо стягнення 183258 грн. боргу, 9699 грн. 89 коп. 20% річних, 1505 грн. 69 коп. інфляційних втрат, 3863 грн. 10 коп. пені задовольняє у повному обсязі.
Згідно ч. 1 ст. 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Відповідна норма міститься в ч. 3 ст. 7 Закону України “Про судовий збір”.
У зв'язку з визнанням відповідачем позову, позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету України 50% сплаченого ним судового збору в розмірі 1487 грн. 45 коп.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат за результатами розгляду справи суд враховує таке.
У позові позивач заявив вимогу про відшкодування понесених судових витрат у виді сплаченого судового збору і витрат на професійну правничу допомогу, позов суд задовольняє повністю.
Квитанцією № 0.0.1996559483.1 від 29.01.2021 року позивачем сплачено 2974 грн. 91 коп. судового збору за подання позову.
Обґрунтовуючи розрахунок судових витрат позивача на професійну правничу допомогу в сумі 6300 грн., представник позивача адвокат Осадчий Владислав Анатолійович надав суду: копію договору про надання правової допомоги № 58 від 24.12.2020 року, укладеного позивачем з адвокатом Осадчим В.А.; копію акту приймання-передачі виконаних робіт від 15.03.2021 року на суму 6300 грн.; копію квитанції до прибуткового касового ордеру № 17 від 15.03.2021 року про сплату позивачем на користь адвоката Осадчого В.А. 6300 грн. на підставі акту від 15.03.2021 року, договору № 58 від 24.12.2020 року; ордер серії ЧК № 194887 від 29.01.2021 року.
Судом враховано, що між позивачем - фізичною особою -підприємцем Варичем Василем Миколайовичем, як клієнтом, та адвокатом Осадчим Владиславом Анатолійовичем укладено договір про надання правової допомоги № 58 від 24.12.2020 року, в якому сторони погодили зокрема наступне:
п. 6. - оплата послуг адвоката визначається наступна: усна консультація з вивченням документів - 1000 грн.; складання претензії - 1800 грн.; складання позовної заяви - 3500 грн., у разі необхідності; участь в судових засіданнях (100% від прожиткового мінімуму на 1 особу за одне судове засідання);підготовка відповіді на відзив - 3000 грн. (при надходженні відзиву на позовну заяву);
п. 9 - сплата гонорару/витрат проводиться клієнтом шляхом внесення грошових коштів на банківський рахунок та /або оприбутковується адвокатом
Акт прийому передачі виконаних робіт від 15.03.2021 року містить перелік виконаних робіт адвокатом Осадчим В.А., обумовлених п.6 договору про надання правової допомоги від 24.12.2020 року на суму 6300 грн.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За приписами ч. 1 ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За ч.ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 8 ст. 129 ГПК України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Наявні в матеріалах справи докази надання позивачу професійної правничої допомоги у даній справі, з урахуванням погоджених розцінок за послуги з надання правничої допомоги, підтвердження доказів фактичної оплати наданих послуг, дають суду достатні підстави для покладення витрат позивача на отримання правничої допомоги на сторону відповідача.
На підставі статті 129 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 1487 грн. 45 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6300 грн., а разом 7787 грн. 45 коп.
Керуючись ст.ст. 129, ст. 233, 236-240, 255, 256 ГПК України, господарський суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи-підприємця Замкового Олександра Миколайовича, ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 на користь фізичної особи-підприємця Варича Василя Миколайовича, ІПН НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 - 183258 грн. боргу, 9699 грн. 89 коп. 20% річних, 1505 грн. 69 коп. інфляційних втрат, 3863 грн. 10 коп. пені, 7787 грн. 45 коп. судових витрат.
Повернути фізичній особі-підприємцю Варичу Василю Миколайовичу, ІПН НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 з Державного бюджету України 50% судового збору у сумі 1487 грн. (одна тисяча чотириста вісімдесят сім) грн. 45 коп., сплаченого за квитанцією № 0.0.1996559483.1 від 29.01.2021 року.
Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 10.06.2021 року.
Суддя В.М. Грачов