Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"02" червня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/448/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Жельне С.Ч.
при секретарі судового засідання Федоровій Т.О.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м.Харків
до Державного підприємства "Український науково-технічний центр металургійної промисловості "Енергосталь", м.Харків
про стягнення коштів 351 171,77 грн.
за участю представників:
позивача: не з'явився;
відповідача: не з'явився.
Позивач - Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі", м. Харків звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Державного підприємтва "Український науково-технічний центр металургійної промисловості "Енергосталь", м.Харків, в якій просить суд стягнути з останнього заборгованість за неналежне виконання договору №1579 про постачання теплової енергії від 01.10.2002 року, яка складає 351 171,77 грн., з яких: заборгованість за невиконання договірних зобов'язань по оплаті теплової енергії 327 326,47 грн. за період з грудня 2019р. по лютий 2020р., 15 221,04 грн. інфляційних втрат, 8624,26 грн. 3% річних.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 15.02.2021 позовну заяву Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" залишено без руху, зобов'язано позивача протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали надати докази сплати (доплати) судового збору у розмірі 2997,58 грн. на належні ревізити господарського суду Харківської області.
26.02.2021 позивачем разом заявою (вх.№4759) усунено недоліки, які були підставою для винесення ухвали від 15.02.2021.
Ухвалою господарського суду від 01.03.2021 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 05.08.2020 об 10:00год.
З метою надання сторонам можливості у повній мірі реалізувати власні процесуальні права, з метою виконання завдань підготовчого провадження, підготовче засідання по справі неодноразово відкладалося.
Протокольною ухвалою від 12.05.2021 на підставі п.3 ч.2 ст.185 ГПК України закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 02.06.2021 об 11:00, про що відповідача, в порядку ст.120-121 ГПК України ухвалою суду від 12.05.2021 було повідомлено
У судове засідання 02.06.2021 позивач свого представника не направив, про дату,час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, оскільки представник позивача, який приймав участь у попередньому судовому засіданні був обізнаний про наступну дату судового засідання.
В призначене судове засідання 02.06.2021 відповідач свого представника не направив, відзиву на позов не надав. Про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення- поштового відправлення №012152.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заявлені позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.
01.10.2002 року між Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" (позивач, теплопостачальна організація) та Державним підприємством «УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВО-ТЕХНІЧНИЙ ЦЕНТР МЕТАЛУРГІЙНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ «ЕНЕРГОСТАЛЬ» (відповідач, споживач) було укладено договір № 1579 про постачання теплової енергії (далі - договір), відповідно до якого позивач зобов'язується постачати відповідачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а відповідач - оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором.
Відповідно до п. 10.1. договору, він набирає чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2002 року.
Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.
Згідно з п. 6.2. договору, розрахунковим періодом є місяць, за результатам якого підписується акт на відпуск-получення теплової енергії.
Відповідно до п.6.1., 6.3 договору розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів. Споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує Енергопостачальній організації попередню оплату вартості необхідного обсягу теплової енергії, що і є заявкою на наступний розрахунковий період з урахуванням залишкової суми сальдо розрахунків на початок розрахункового період.
Згідно до п. 6.4 договору, якщо Споживач розраховується за приладами обліку:
- при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявлену та сплачену до початку розрахункового періоду, це перевищення окремо оплачується Споживачем не пізніше 25 числа поточного місяця.
- у випадку, коли фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, залишок (сальдо) розрахунків визначається за фактичними показниками приладів обліку.
Звертаючись з даним позовом до господарського суду, позивач посилається на те, що у період з: грудня 2019 р. по лютий 2020 р. позивач здійснив постачання теплової енергії у нежитлові приміщення відповідача, розташовані за адресою пр. Науки, 9 у м. Харкові.
Нежитлові приміщення відповідача оснащені приладами обліку, тому нарахування вартості спожитої теплової енергії здійснювалося на підставі показників приладів обліку, які щомісячно передавалися відповідачем у вигляді відомостей обліку теплової енергії, згідно п. 6.4. договору.
Так, позивачем у позові вказано про те, що станом на 01.01.2021 по об'єднаному особовому рахунку відповідача обліковується заборгованість за спожиту теплову енергію на потреби опалення в сумі 327 326,47 грн., яка утворилася за період з грудня 2019 р. по лютий 2020 р.
На виконання умов договору позивачем відповідачу виставлялись рахунку за спожиту теплову енергію, а також формувався акт звіряння об'єднаний відпуску-отримання теплової енергії станом на 01.01.2021 року (а.с.46). Втім, як зазначає позивач, відповідач прострочує оплату спожитої теплової енергії та не в повному обсязі здійснює з ним розрахунки.
Враховуючи, що відповідачем не здійснено повну оплату спожитої теплової енергії, позивач був змушений звернутись до суду, з метою захисту своїх законних прав та інтересів.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором енергопостачання.
Згідно з ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України визначено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Частинами 6, 7 ст. 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію. В силу приписів ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Як убачається з матеріалів справи, на підтвердження факту надання послуг з постачання теплової енергії до нежитлових приміщень за адресою пр. Науки, 9 у м. Харкові, позивачем підписано разом із відповідачем акти включення та відключення вказаного будинку в період опалювального сезону, які підписані уповноваженими представниками споживача та теплопостачальної організації (а.с 13). Крім того, наявні в матеріалах справи рахунки-фактури, які отримані представником відповідача, підтверджують фактичні об'єми поставленої позивачем на користь відповідача теплової енергії (а.с. 14-16).
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Отже, однією із основних умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Як було вже зазначено вище, п. 6.4 договору встановлено, якщо Споживач розраховується за приладами обліку:
- при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявлену та сплачену до початку розрахункового періоду, це перевищення окремо оплачується Споживачем не пізніше 25 числа поточного місяця.
- у випадку, коли фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, залишок (сальдо) розрахунків визначається за фактичними показниками приладів обліку.
В матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надано доказів, які б свідчили про своєчасну та повну оплату поставленої природної теплової енергії, внаслідок чого утворилась заборгованість на суму 327 326,47 грн.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Зазначене також кореспондується зі ст. 525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Аналіз положень чинного законодавства України дає підстави для висновку, що установлюючи презумпцію вини особи, яка порушила зобов'язання, Цивільний кодекс України покладає на неї обов'язок довести відсутність своєї вини. Особа звільняється від відповідальності лише у тому випадку, коли доведе відсутність своєї вини у порушенні зобов'язання. Виходячи із цих загальних засад, має встановлюватися і наявність або відсутність вини: особа має визнаватися невинуватою, якщо вона вжила всіх заходів для належного виконання зобов'язання при тому ступені турботливості та обачності, що вимагалася від неї за характером зобов'язання та умовами обороту.
Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належним доказів на підтвердження здійснення оплати. За таких обставин, оскільки відповідач не здійснив повний розрахунок, суд дійшов висновку про те, що відповідачем були порушені права та законні інтереси позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Таким чином, зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги чинного законодавства, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 327 326,47 грн. основної суми заборгованості по сплаті договором є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідно до частини 3 та 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Разом із тим, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань в частині повної та своєчасної оплати поставленої теплової енергії, позивач просить суд стягнути 3% річних у розмірі 8 624,26 грн. та інфляційні втрати у розмірі 15 221,04 грн.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень нормативних законодавчих приписів, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Отже, у розумінні положень норми ст. 625 Цивільного кодексу України позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
Разом із тим, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річні, сплату яких передбачено ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Здійснивши перевірку розрахунків позивача, суд погоджується з розміром заявлених позивачем інфляційних втрат та 3% річних. Таким чином, в межах визначених позивачем сум, до стягнення підлягає 3% річних у розмірі 8624,26 грн. та інфляційні втрати у розмірі 15 221,04 грн.
З урахуванням наведеного, позовні вимоги Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" підлягають задоволенню з підстав, наведених вище.
Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 ГПК України, а також висновки суду про задоволення позову, судові витрати по сплаті судового збору у даній справі покладається на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Державного підприємства «УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВО-ТЕХНІЧНИЙ ЦЕНТР МЕТАЛУРГІЙНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ «ЕНЕРГОСТАЛЬ» (61166, м. Харків, проспект Науки, 9, код ЄДРПОУ 31632138) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11, код ЄДРПОУ 31557119) 327 326 грн. 47 коп. заборгованості за невиконання договірних зобов'язань по оплаті теплової енергії за період з грудня 2019р. по лютий 2020р.; 8624 грн. 26 коп. 3% річних; 15 221 грн. 04 коп. інфляційних втрат та 5267 грн. 58 коп. витрат по сплаті судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Рішення буде розміщено за адресою в мережі Інтернет: www.court.gov.ua.
Повне рішення складено "09" червня 2021 р.
Суддя С.Ч. Жельне