11 травня 2021 рокуСправа № 10/Б-5022/1418/2012
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Боровця Я.Я.
за участю секретаря судового засідання Сиротюк К.В.
розглянувши заяву №21-03/143 від 11.04.2021 ліквідатора Брикси А.О. про зобов"язання вчинити певні дії (вх. №3252 від 15.04.2021)
у справі №10/Б-5022/1418/2012
За заявою кредитора Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, м. Тернопіль
до боржника Приватного підприємства ім. ОСОБА_4, вул. Тернопільська, 3, м. Ланівці, Тернопільська область
про банкрутство
В судове засідання учасники судового процесу не з"явилися.
Відповідно до частини 3 статті 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.
Заяв про відвід (самовідвід) судді та секретаря судового засідання з підстав, визначених статтями 35-37 Господарського процесуального кодексу України не надходило.
Встановив:
В провадженні Господарського суду Тернопільської області перебуває справа №10/Б-5022/1418/2012 про банкрутство ПП імені ОСОБА_4, відповідно до вимог статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Постановою Господарського суду Тернопільської області від 10 січня 2013 року боржника - Приватне підприємство ім. ОСОБА_4 визнано банкрутом.
Ухвалою суду від 16.12.2020 продовжено строк ліквідаційної процедури у справі №10/Б-5022/1418/2012, до 16.06.2021.
15 квітня 2021 року ліквідатор Брикса А.О. звернувся до Господарського суду Тернопільської області із заявою (вх. № 3252), в якій просить зобов"язати Лановецьку міську раду присвоїти поштову адресу об"єктам нерухомості - господарському двору площею 3,3 га, площею замощення 1,5364 га, який знаходиться в межах населеного пункту Лановецької міської ради, вздовж автодороги Т2012.
В обґрунтування заяви ліквідатор, в ході здійснення ліквідаційної процедури, встановлено що ПП Імені ОСОБА_4 зареєстровано як юридичну особу 25.06.2004 Лановецькою районною державною адміністрацією за №16381200000000023, що підтверджується свідоцтвом серія НОМЕР_1 .
25.06.2004 підприємство приєднано до ПСП "Лановецьке", яке є правонаступником колгоспу Імені ОСОБА_4, який протоколом загальних зборів від 01.06.1992 перейменовано на агрофірму "Лановецьку".
Згідно довідки Відділу Держгеокадастру у Лановецькому районі Тернопільської області №33-1911-99.61-1913/2-15 від 12.11.2015 за ПП ім.ОСОБА_4 обліковувалися 306.7688 га земель, з яких 2 415.8 гектарів, на підставі рішення Лановецької селищної ради народних депутатів №91 від 04.08.1995, передано у власність Агрофірмі "Лановецька", що підтверджується Державним Актом на право колективної власності на землю та експлікацією земельних угідь колективної та державної власності.
На вказаній території без виділення земельної ділянки та присвоєння кадастрового номера, вздовж автодороги Т2012, розташований господарський двір площею 3.3 га, площею замощення 1,5364 га., який використовувався банкрутом в процесі господарської діяльності.
Як стверджує ліквідатор, враховуючи вказані обставини, керуючись зазначеними нормами права та приписами Кодексу України з процедур банкрутства, останній звернувся до Лановецької міської ради із заявами №20-12/20 від 20.12.2020 та № 21-01/26 від 05.01.2021 про присвоєння зазначеним об'єктам нерухомості поштової адреси.
Однак, у задоволені заявленої вимоги ліквідатору відмовлено. Як на підставу прийнятого рішення міська рада вказала п. 2.4. Порядку присвоєння адресних номерів об'єктам нерухомого майна на території Лановецької міської ради, затвердженого рішенням Лановецької міської ради № 26 від 30.03.2016 зокрема, на відсутність технічної документації, правовстановлюючого документа, що посвідчує право власності на даний об'єкт та державної реєстрації такого права у встановленому законом порядку (лист №1705/03-11 від 21.12.2020).
Ліквідатор зазначає, щоб отримати правовстановлюючі документи на об'єкт нерухомості та провести державну реєстрацію права власності на таке майно без присвоєння юридичної адреси не видається за можливе. При цьому, наявність юридичної адреси, як ідентифікуюча ознака є обов'язковою для виготовлення технічної документації, проведення незалежної оцінки, визнання права власності на такий об'єкт нерухомості та подальшої реалізації, з метою погашення заборгованості перед кредиторами.
Проте, присвоєння адреси об'єкту нерухомості відноситься виключно до компетенції органу місцевого самоврядування, відмова Лановецької міської ради в присвоєнні адреси господарському двору, площею 3,3 га., площею замощення 1,5364 га., який розташований вздовж автодороги Т2012, унеможливлює виконання ліквідатором Приватного підприємства Імені ОСОБА_4 (вул. Тернопільська, 3, м. Ланівці, Тернопільської області, ідентифікаційний код 32290832) покладених на нього чинним законодавством обов'язків.
Дані обставини стали підставою для звернення заявника з даною заявою.
Ухвалою суду від 29.04.2021 прийнято заяву ліквідатора Брикси А.О. до розгляду та призначено судове засідання на 11.05.2021.
Учасники судового процесу в судове засідання не з"явилися.
Суд, розглянувши заяву ліквідатора, встановив таке.
Частиною 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Так, статтею 4 Господарського процесуального кодексу України гарантовано право кожного на звернення до суду. Звернення до суду здійснюється шляхом подання до суду, зокрема, заяв.
Як визначено статтею 169 Господарського процесуального кодексу України заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому ГПК України, а у випадках, коли ГПК України такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.
Заяви по суті справи - в них учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору. Заяви поділяються на: позовна заява - подається у письмовій формі та повинна відповідати вимогам, встановленим процесуальним законом; відзив - подається відповідачем у строк, встановлений судом, але не менше ніж 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; відповідь на відзив - подається позивачем з приводу доводів, викладених у відзиві, у строк, встановлений судом; заперечення - подається відповідачем з приводу доводів, викладених у відповіді на відзив, у строк, встановлений судом; пояснення третьої особи - подається третьою особою з викладенням аргументів на підтримку позову або заперечення проти нього. Пояснення подаються у строк, встановлений судом.
Заяви з процесуальних питань - в них учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо процесуальних питань. Заяви поділяються на: заяви; клопотання; заперечення.
Статтею 2 ГПК України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ГПК України).
Позовне провадження - вид провадження у судовому процесі, у якому розглядається спір двох сторін (позивача та відповідача), який виникає з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
Позовній формі захисту властива форма та порядок звернення до суду, однаковий порядок розгляду спору. Це надає процесуальні гарантії права на судовий захист.
Позовне провадження є основною формою судового провадження в господарському, цивільному та адміністративному процесах.
Статтею 45 ГПК України, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
Позов - це вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб'єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі.
Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, яка кореспондує зі способами захисту права, визначеними, зокрема, ст. 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України.
Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Суд наголошує на те, що предметом позову може бути матеріально-правова чи немайнова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен прийняти рішення. Захист майнового або немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов'язання утриматись від їх вчинення.
Зі змісту заявленої заяви, в тому числі і її прохальної частини, в якій заявник просить зобов"язати Лановецьку міську раду присвоїти поштову адресу об"єктам нерухомості - господарському двору площею 3,3 га, площею замощення 1,5364 га, який знаходиться в межах населеного пункту Лановецької міської ради, вздовж автодороги Т2012, вбачається, що предметом судового розгляду заяви є немайнова вимога, а отже дана заява повинна відповідати позовній формі.
За таких обставин, заява підлягає вирішенню судом в порядку окремого позовного провадження.
Приписами статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Статтею 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Аналогічні положення закріплені в ч. 1 ст. 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Підвідомчість - це визначена законом сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції.
Підсудність визначається колом справ у спорах, вирішення яких віднесено до підвідомчості певного господарського суду.
Процесуальним законодавством підсудність справ визначається як за предметними, так і за територіальними ознаками.
Частиною 1 статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини 1 статті 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Отже, до юрисдикції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, іншим суб'єктом при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте, сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
Відповідно до підпункту 10 п. "б" статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до делегованих законом повноважень виконавчого органу сільської, селищної, міської ради в галузі житлово-комунального господарства віднесено облік та реєстрацію відповідно до закону об'єктів нерухомого майна незалежно від форми власності.
Згідно зі статті 40 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виконавчі органи сільських, селищних, міських рад, крім повноважень, передбачених цим Законом, здійснюють й інші надані їм законом повноваження.
Вирішення питання про присвоєння об'єкту нерухомого майна поштової адреси належить до повноважень виконавчого органу сільської, селищної, міської ради.
Правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13 серпня 2020 року у справі № 344/9283/16-а (адміністративне провадження № К/9901/30619/18).
Суд зазначає, що вимога пов'язана із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку владного суб'єкта, а тому стосується захисту його приватних інтересів, у зв'язку з чим підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Враховуючи те, що дана вимога є публічно-правовою у розумінні приписів КАС України, оскільки стосується правовідносин власності та цивільного права заявника, що свідчить про наявність між сторонами відносин, зокрема, приватноправового характеру, вказане, відповідно унеможливлює вирішення даної справи в порядку господарського судочинства.
Отже, зважаючи на суть спірних правовідносин та їх суб'єктний склад, суд дійшов висновку заявлена вимога підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
З огляду на викладене, заява заявника не підлягає до задоволення.
Керуючись Кодексом України з процедур банкрутства, статтями 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. У задоволенні заяви №21-03/143 від 11.04.2021 ліквідатора Брикси А.О. про зобов"язання вчинити певні дії (вх. №3252 від 15.04.2021), відмовити.
2. Копію ухвали надіслати учасникам справи, рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення:
Кредитору: Головному управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, майдан Волі, 3, м. Тернопіль
Кредитору: ОСОБА_3 , АДРЕСА_1
Кредитору: Лановецькому відділенню Кременецької ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області, вул. У.Самчука, 6, м. Кременець, Тернопільської області
Кредитору: Тернопільському обласному центру зайнятості, вул. Текстильна, 1б, м. Тернопіль
Боржнику: Приватному підприємству ім. ОСОБА_4, вул. Тернопільська, 3, м. Ланівці, Тернопільська область
Ліквідатору: Бриксі Андрію Олеговичу , АДРЕСА_2 .
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню.
Ухвалу підписано "10" червня 2021 року .
Учасники справи можуть отримати інформацію у справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою - https://te.court.gov.ua/sud5022.
Суддя Я.Я. Боровець