36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
10.06.2021 Справа № 917/449/21
Господарський суд Полтавської області у складі судді Безрук Т. М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовною заявою Приватного підприємства "Торговий дім "СМК Груп"
до ОСОБА_1
про стягнення 26 964,61 грн
без виклику представників сторін
встановив:
Приватне підприємство "Торговий дім "СМК Груп звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення 26964,61 грн згідно договору постачання №287 від 20.12.2019р., у тому числі: 14543,79 грн основного боргу за поставлений товар, 10878,75 грн штрафу, 1095,00 грн інфляційних, 447,07 грн - 3% річних.
Також позивач заявив до відшкодування 2270,00 грн. витрат на сплату судового збору.
Позовну заяву обґрунтовано тим, що відповідач неналежним чином здійснює розрахунки за поставлений товар.
Відповідач відзив на позов не надав.
Ухвалою від 12.04.2021 суд встановив відповідачу строк у 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов (а.с.91).
Ухвала від 12.04.2021 вважається врученою відповідачу 20.04.2021 згідно з довідкою поштового відділення на конверті (а.с.94). Отже, останнім днем подачі суду відзиву на позов є 05.05.2021.
Згідно із ст.118 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК України) право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Інші заяви по суті справи до суду не надійшли.
У цій справі були вчинені такі процесуальні дії.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.03.2021 даний позов було передано на розгляд судді Безрук Т. М. (а.с.48).
Судом встановлено, що згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа - підприємець 08.07.2014.
12.03.2019 державний реєстратор вніс до вказаного Реєстру запис № 25880060004034885 про припинення підприємницької діяльності ОСОБА_1 (а.с.52).
Повторно ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа - підприємець 15.05.2019.
26.06.2020 державний реєстратор вніс до вказаного Реєстру запис № 25880060003045317 про припинення підприємницької діяльності ОСОБА_1 (а.с.51).
Згідно з ч. 4 ст. 8 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань” фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
При цьому, у разі припинення підприємницької діяльності фізичною особою її права й обов'язки за укладеними під час здійснення підприємницької діяльності договорами не припиняються, а залишаються за нею як за фізичною особою.
Фізична особа, яка мала статус суб'єкта підприємницької діяльності, але на дату подання позову втратила його, до 15 грудня 2017 року не могла бути стороною у господарському процесі, якщо для цього не було визначених ГПК України підстав.
15.12.2017 набрав чинності Закон України від 03.10.2017 № 2147-VIII “Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів”, яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII) господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Відповідно до ч. 1 ст. 45 ГПК України, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.
Отже, з 15 грудня 2017 року господарський суд згідно з пунктом 6 частини першої статті 231 ГПК України у редакції Закону України “Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів” від 3 жовтня 2017 року не може закрити провадження у справі, якщо до подання позову припинено діяльність фізичної особи-підприємця, яка є однією зі сторін у справі.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 05.06.2018 р. № 14-144цс18 у справі № 338/180/17, з 15 грудня 2017 року господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України спорів, в яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.
У даному позові вимоги заявлені з підстав невиконання відповідачем зобов'язань зі сплати заборгованості за договором постачання № 287 від 20.12.2019. Цей договір укладався між позивачем та фізичною особою - підприємцем Гуровим Олександром Олександровичем. Додана до позову видаткова накладна № PX - 034037 від 05.03.2019 (а.с.24) також містить посилання на те, що у спірних відносинах ОСОБА_1 виступав як фізична особа - підприємець. У період укладення договору ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа - підприємець.
Враховуючи, що вказаний договір поставки укладено між позивачем ОСОБА_1 саме як фізичною особою-підприємцем та пов'язаний безпосередньо з підприємницькою діяльністю останнього, тому спір у даній справі підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Відповідно до ч. 6 ст. 176 ГПК України у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, що не є підприємцем, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи. В ч.7 цієї статті вказано. що інформація про місце проживання (перебування) фізичної особи має бути надана протягом п'яти днів з моменту отримання відповідним органом реєстрації місця проживання та перебування особи відповідного звернення суду.
На виконання вказаних вимог суд направив запит до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання ОСОБА_1 .
Управління реєстрації, зняття з реєстрації місця проживання фізичних осіб листом від 01.04.2021 (вхід. № 33635 від 02.04.2021) повідомив суду про те, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.56)
Відповідно до ч. 1 ст. 176 ГПК України якщо відповідачем вказана фізична особа, яка не є підприємцем, суд відкриває провадження протягом п'яти днів з дня отримання судом у порядку, передбаченому частиною восьмою цієї статті, інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача.
Ухвалою суду від 12.04.2021 відкрито провадження у справі № 917/449/21, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (а.с.91).
Про відкриття провадження у справі позивач повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленнями від 13.04.2021 (а.с.92).
Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 12.04.2021, надіслана відповідачу на адресу: АДРЕСА_1 , повернулася до суду з довідкою поштового відділення від 20.04.2021 про те, що адресат відмовився (а.с.94).
За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 30.03.2021р. ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа-підприємець за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.51-52).
Листом Управління реєстрації, зняття з реєстрації місця проживання фізичних осіб (вхід. № 3811 від 08.04.2021) повідомило про те, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.56).
Відповідно до п.4 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Таким чином, відповідно до ст. 242 ГПК України ухвала суду від 12.04.2021 вважається врученою відповідачу 20.04.2021.
Ухвала від 12.04.2021 була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень (96172298).
Відповідач звернувся до суду з заявою від 28.04.2021 (вхід. № 4747 від 29.04.2021) про повторне направлення ухвали про відкриття провадження для підготовки відзиву та пояснень у справі, оскільки про розгляд справи № 917/449/21 він дізнався на сайті судової влади. У заяві відповідач вказав свою адресу: АДРЕСА_1 (а.с.98).
Суд листом від 17.05.2021 направив ухвалу про відкриття провадження у справі від 12.04.2021 на адресу відповідача: АДРЕСА_1 (а.с.103). Це відправлення повернулося до суду з довідкою поштового відділення про те, що адресат відмовився від отримання (а.с.104-108).
Сам лише факт неотримання стороною кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведе зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу.
Згідно приписів ч.7 ст.120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Отже, суд вчинив всі можливі дії для належного та своєчасного повідомлення відповідача про розгляд даної справи.
Відповідно до частини п'ятої статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін згідно з ч.5 ст.252 ГПК України сторони суду не надали.
За ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
За ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
За ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.
Між Приватним підприємством "Торговий дім "СМК Груп (позивачем, постачальником) та Фізичною особою-підприємцем Гуровим Олександром Олександровичем (відповідачем, покупцем) було укладено договір поставки № 287 від 20.12.2019 року (далі - Договір; а.с.59-63).
Згідно з п. 1.1 Договору постачальник зобов'язується за заявками покупця поставити і передати у власність покупцеві м'ясну продукцію (далі - товар), а покупець зобов'язується прийняти і своєчасно сплатити варись товар на умовах цього договору.
Згідно з п. 1.2 Договору найменування товару, його кількість, асортимент, ціна за одиницю товару, вартість партії товару вказуються в накладних (специфікаціях, інших документах), що є невід'ємною частиною договору.
Згідно з п. 4.1 Договору покупець оплачує постачальникові кожну партію товару, за ціною погодженої сторонами при поданні заявки (п.2.2.) покупцем і вказаною в накладних, на наступних умовах: відстрочення платежу 7 (сім) днів.
Згідно з п. 5.2. Договору передача товару оформляється підписанням відповідної накладної. Датою постачання вважається дата, вказана в накладній.
Згідно з п.8. 3. Договору у разі, якщо не виконає свої зобов'язання по оплаті товару в терміни, вказані в цьому договорі, він несе майнову відповідальність у вигляді сплати штрафу у розмірі 0,2 % вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення виконання такого зобов'язання.
Згідно з п.9.1 Договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2020, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даною угодою.
На виконання Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 21543,79 грн. Зазначене підтверджується двостороннє підписаною видатковою накладною № РХ -034037 від 05.03.2020 на суму 21543,79 грн (а.с.70).
Відповідач за отриманий товар здійснив часткову оплату - у сумі 7000,00 грн, що підтверджується виписками банку по особовому рахунку позивача від 06.03.2020 (а.с.74).
Позивач направив відповідачу вимогу від 03.12.2019 про сплату 14543,79 грн заборгованості (а.с.71-73).
Однак, заборгованість за отриманий товар в сумі 14543,79 грн відповідач не сплатив.
Згідно ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
У відповідності до ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договори купівлі-продажу.
Згідно ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В порушення вказаних норм та договірних зобов'язань відповідач не оплатив позивачу 14543,79 грн. заборгованості за поставлений товар.
Відповідно до ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. За ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказів в спростування вищевикладеного, сплати боргу чи інших заперечень по суті спору відповідач суду не надав.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 14543,79 грн. основного боргу за поставлений товар є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі вказаних положень позивач заявив до стягнення 447,07 грн - 3 % річних за період 13.03.2020 - 21.03.2021, а також 1095,00 грн інфляційних за період 13.03.2020 - 21.03.2021.
Після проведення перевірки розрахунку судом встановлено, що належна до стягнення сума 3% річних становить 446,11 грн. Позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
В іншій частині позовні вимоги про стягнення 3% річних слід відхилити за їх безпідставністю.
Суд, провівши перевірку правильності нарахування інфляційних встановив, що заявлена до стягнення сума не перевищує розрахункову.
Отже, позовні вимоги про стягнення 1095,00 грн. інфляційних підлягають задоволенню.
Також, позивач заявив вимоги про стягнення 10878,75 грн. штрафу, нарахованого за період 13.03.2020-21.03.2021 на підставі п.8.3 Договору.
Згідно з п. 8.3 Договору у разі, якщо покупець не виконає свої зобов'язання по оплаті товару в терміни вказані в цьому договорі, він несе майнову відповідальність у вигляді сплати штрафу у розмірі 0,2 відсотки вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення виконання такого зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з ч. 2. ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Отже, розмір погодженого сторонами у договорі штрафу, обрахованого у відсотковому розмірі за кожен день прострочення виконання зобов'язання, відповідає поняттю «пеня».
При цьому суд враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 05 червня 2020 року у справі № 922/3578/18, у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 19.12.2019 у справі № 912/1153/19, у постанові Верховного Суду України від 01.07.2014 у справі №3-32гс14, у постанові Верховного Суду України від 24.12.2013 у справі №3-37гс13 про те, що міра відповідальності, виражена у відсотковому розмірі від суми боргу за поставлений товар за кожен день прострочення, є пенею, оскільки за способом обчислення вона визначається за кожний день прострочення.
Згідно зі ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання
грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з ч 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Отже, неустойка, передбачена п.8.3.договру може бути нарахована за період 13.03.2020 - 13.09.5020 з обмеженням її розміру подвійною обліковою ставкою НБУ.
Судом встановлено, що розмір належної до стягнення неустойки становить 3034,36 грн.
В цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню. В іншій частині вимоги про стягнення штрафу слід відхилити за їх безпідставністю.
Позивач у позові прохає також покласти на відповідача судові витрати понесені ним у даній справі.
За ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Суд встановив, що при подачі даного позову позивачем сплачено 2270,00 грн за платіжним дорученням № 1400 від 23.03.2021р. (а.с.9). Факт надходження даного судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджено випискою від 24.03.2021 р. (а.с.49).
Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Суд роз'яснює, що в разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Сторони також мають право укласти мирову угоду у процесі виконання судового рішення.
Керуючись ст.ст. 252, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Приватного підприємства "Торговий дім "СМК Груп" (вул. Краснодарська, буд.171-Б, м. Харків, 61176; ідентифікаційний код 33815488) 14543грн 79 коп. - основного боргу, 3034грн 36 коп. - пені, 446грн 11 коп. - 3% річних, 1095грн 00 коп. - інфляційних, 1612грн 00 коп. - відшкодування витрат з оплати судового збору.
Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.
3. В іншій частині - у позові відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Східного апеляційного господарського суду через Господарський суд Полтавської області.
Дата складення повного судового рішення: 10.06.2021.
Суддя Т. М. Безрук