Постанова
Іменем України
26 травня 2021 року
м. Харків
справа №646/12784/16-ц
провадження № 22-ц/818/1391/21
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Пилипчук Н.П. ,
суддів: Маміної О.В., Кругової С.С.,
за участю секретаря судового засідання : Плахотнікової І.О.,
Учасники справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна",
відповідач: ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_1 про стягнення суми пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат за кредитним договором,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Червонозаводського районного суду м.Харків від 23 грудня 2020 року, ухвалене суддею Шелест І.М., в залі суду в м. Харків
Позивач ТОВ "ОТП Факторинг Україна" звернувся до суду із вказаним позовом
В обґрунтування позову посилався на те, що відповідно до умов кредитного договору ОСОБА_1 (надалі- Відповідач) отримала кредит від ПАТ "ОТП Банк" (правонаступник ЗАТ «ОТП Банк»), у розмірі 23000,00 доларів США; строк дії кредиту - до 18.01.2027, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі FIDR+5.99% річних. 12.11.2010 між ПАТ "ОТП Банк" та ТОВ "ОТП Факторинг Україна" було укладено договір купівлі-продажу кредитного профілю, відповідно до якого ПАТ "ОТП банк" відступило, а ТОВ "ОТП Факторинг Україна" прийняло на себе зобов'язання за кредитним договором № ML-702/002/2007 від 17.01.2007. У зв'язку з невиконанням Відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо своєчасного повернення сум отриманого кредиту і процентів за користування кредитними коштами, ТОВ «ОТП Факторинг Україна» (надалі- Позивач) звернулося до суду із позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором. Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 18.02.2014, що набрало чинності 13.05.2014, позов задоволено та стягнено з ОСОБА_1 заборгованість за кредитом та суму пені за порушення строків сплати кредиту та процентів, а всього в сумі 182 114,59 грн, зазначене рішення Відповідачем своєчасно не виконано.
У зв'язку із чим просить стягнути з відповідача суми пені у розмірі 71734,61 грн., трьох відсотків річних у розмірі 16167,51 грн. та інфляційних втрат у сумі 156432,50 грн. за кредитним договором № ML-702/002/2007 від 17.01.2007 у загальному розмірі 244334,60 грн. та суму судового збору, повернувши позивачу надмірно сплачений судових збір.
Рішенням Червонозаводського районного суду м.Харків від 23 грудня 2020 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" три відсотки річних у сумі 16 167 (шістнадцять тисяч сто шістдесят сім) грн. 51 коп. за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання та інфляційні нарахування у сумі 156 432 (сто п'ятдесят шість тисяч чотириста тридцять дві гривень) 50 коп. за кредитним договором № ML-702/002/2007 від 17.01.2007, а всього у сумі 172 600 (сто сімдесят дві тисячі шістсот гривень) 01 коп. та судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 589 (дві тисячі п'ятсот вісімдесят дев'ять) грн. 00 коп.
В задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у сумі 71 734, 61 грн. - відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції , та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що подаючи уточнений позов позивачем не було дотримано вимог чинного процесуального законодавства, оскільки було змінено підстави та предмет позову. Крім того, вказує, що уточнюючі позовні заяви були прийняті вже після закінчення підготовчого засідання, що також є порушенням норм процесуального права.
Разом з апеляційною скаргою ОСОБА_1 подала заяву про поворот виконання судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до укладеного договору кредитної лінії № ML-702/002/2007 від 17.01.2007 ПАТ "ОТП Банк" надало ОСОБА_1 кредит в розмірі 23 000,00 доларів США; строк дії кредиту - до 18.01.2027 зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі FIDR+5.99% річних. Позивачем прийняті на себе зобов'язання за кредитним договором було виконано в повному обсязі, надано Відповідачу кредит в сумі 23 000,00 доларів США ( а.с. 7-10).
12.11.2010 між ПАТ "ОТП Банк" та ТОВ "ОТП Факторинг Україна" укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю б/н, відповідно до якого ПАТ "ОТП банк" відступило, а ТОВ "ОТП Факторинг Україна" прийняло на себе зобов'язання за кредитним договором № ML-702/002/2007 від 17.01.2007 (а.с.14-21).
Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 18.02.2014, що набрало чинності 13.05.2014, задоволено позов ТОВ "ОТП Факторинг Україна" та стягнено з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № ML-702/002/2007 від 17.01.2007 та суму пені за порушення строків сплати кредиту та процентів, а всього в сумі 182114,59 грн. ( а.с. 12-13).
Згідно із довідкою, наданою ТОВ «ОТП Факторинг Україна» від 12 грудня 2017 року за вих. № 867, Відповідач здійснювала погашення заборгованості за кредитом № ML-702/002/2007 за рішенням суду від 18.03. 2014: 29.01.2016 у сумі 10000,00 грн., 22.02.2016 у сумі 20000,00 грн., 23.03.2019 у сумі 20000,00 грн., 13.01.2019 у сумі 12000,00 грн., 24.10.2017 у сумі 120115.00 грн., на загальну суму 182115,00 грн.( а.с. 121).
За змістом положень статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Положеннями статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Зокрема, статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов'язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу.
Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), якщо банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку у разі пред'явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставі статті 1050 ЦК України. Разом з тим права та інтереси кредитодавця в таких правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Суди встановили, що ОСОБА_1 належним чином не виконувала своїх зобов'язань за Кредитним договором, яким їй надано кредит строком до 18 січня 2027 року. У зв'язку із цим банк звернувся до суду з вимогою про дострокове стягнення заборгованості за кредитом і процентів за користування коштами з позичальниці. Судовим рішенням від 18 лютого 2014 року про стягнення заборгованості за кредитним договором підтверджено наявність грошового зобов'язання позичальниці перед банком та його порушення.
Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 4 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).
Таким чином, з ухваленням рішення про стягнення боргу у 2014 році зобов'язання відповідачки сплатити заборгованість за Кредитним договором не припинилося та тривало до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання 24 жовтня 2017 року (дата останнього платежу з погашення боргу). Відтак кредитор має право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення до 24 жовтня 2017 року.
Разом з тим главою 19 ЦК України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.
Аналіз змісту наведених норм матеріального права у їх сукупності дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених статті 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (стаття 257 цього Кодексу).
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК України).
Порядок відліку позовної давності наведено у статті 261 ЦК України. Зокрема, відповідно до частини першої цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України), а тому 24 жовтня 2017 року (дата остаточного погашення заборгованості, стягнутої за судовим рішенням) і є датою, коли зобов'язання відповідачки перед банком за Кредитним договором припинилося.
Законодавець визначає обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням рівня інфляції та 3 % річних за увесь час прострочення, у зв'язку із чим таке зобов'язання є триваючим.
Отже, невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
Вказаний висновок узгоджується із висновками Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постановах від 10 та 27 квітня 2018 року у справах № 910/16945/14 та № 908/1394/17, від 16 листопада 2018 року у справі № 918/117/18, від 30 січня 2019 року у справах № 905/2324/17 та № 922/175/18, від 13 лютого 2019 року у справі № 924/312/18.
Відповідач звертає увагу на те, що уточнену позовну заяву, в якій ТОВ "ОТП Факторинг Україна" фактично змінило предмет та підстави позову прийнято судом з порушенням норм процесуального права.
Частиною 3 статті 49 ЦПК України передбачено, що до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі.
Дійсно, матеріали справи свідчать про те, що первісно 1 грудня 2016 року ТОВ "ОТП Факторинг Україна" звернулося з позовом до ОСОБА_1 та просило стягнути з неї заборгованість за пенею за період з 29.11.2015 по 29.11.2016 року у розмірі 664 716,10 грн.
Згодом, 13 лютого 2019 року, після початку розгляду справи по суті. ТОВ "ОТП Факторинг Україна" була подана уточнена позовна заява, де представник ТОВ "ОТП Факторинг Україна" просив стягнути з відповідача суми пені у розмірі 71734,61 грн., трьох відсотків річних у розмірі 16167,51 грн. та інфляційних втрат у сумі 156432,50 грн. за кредитним договором № ML-702/002/2007 від 17.01.2007 у загальному розмірі 244334,60 грн.
Між тим, зазначені обставини не є підставою для скасування судового рішення в розумінні ст. 376 ЦПК України
Водночас, вирішуючи спір, суд першої інстанції не врахував, що ОСОБА_1 заявила про застосування позовної давності.
Оскільки вперше вимоги про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат були заявлені 13 лютого 2019 року тому стягненню підлягає сума 3 % річних та інфляційних втрат у межах строку позовної давності за три роки до звернення до суду з позовом, тобто з 13 лютого 2016 року до 24 жовтня 2017 року - до дня погашення заборгованості.
Суд, дослідивши розрахунки 3 % річних та інфляційних втрат проведений позивачем та пояснень наданих представником позивача щодо порядку нарахування в межах строку позовної давності провів власний розрахунок за період з 13 лютого 2016 року до 24 жовтня 2017 року.
Відповідачем сплачена сума заборгованості за кредитним договором № ML-702/002/2007 29.01.2016 у сумі 10000,00 грн., 22.02.2016 у сумі 20000,00 грн., 23.03.2017 у сумі 20000,00 грн., 13.01.2017 у сумі 12000,00 грн., 24.10.2017 у сумі 120115.00 грн., на загальну суму 182115,00 грн.
Розмір 3 % річних колегією суддів здійснюється за формулою:
(Відсотки) = (Сума боргу) (Процентна ставка) / 100% / 365 днів (Кількість днів)
Дата початку Дата закінченняКількість днів Сума боргу, яка погашена за період (грн)Відсоткова ставкаВідсотки (грн)
13.02.2016 22.02.20161020 000,00316,39
13.02.2016 23.03.20164020 000,00365,57
13.02.2016 13.01.201733612 0000,003330,53
13.02.2016 24.10.2017620120 115,0036 112,22
Розмір інфляційних втрат колегією суддів здійснюється за формулою:
(Збитки від інфляції) = (Сума боргу) (Індекс інфляції) / 100% - (Сума боргу)
Місяці простроченняІндекси інфляціїСукупний індекс інфляціїСума боргу,яка погашена за періодСума боргу з урахуванням інфляціїВтрати від інфляції
Лютий 2016 - Березень 201699.6 101100.6020 000.0020 120.00120.00
Лютий 2016 - Листопад 201699.6 101 103.5 100.1 99.8 99.9 99.7 101.8 102.8 101.8110.3712 000.0013 244.401 244.40
Лютий 2016 - Жовтень 201799.6 101 103.5 100.1 99.8 99.9 99.7 101.8 102.8 101.8 101.1 101 101.8 100.9 101.3 101.6 100.2 99.9 102 101.2123.10120 115.00147 861.5727 746.57
З урахуванням викладеного з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" підлягає стягненню в межах позовної давності за період з 13 лютого 2016 року до 24 жовтня 2017 року три відсотки річних у сумі 6 826 грн. 71 коп. (16,39 + 65,57 + 330,53 +6 112,22) та інфляційні втрати у сумі 31 296 грн. 42 коп. (120.00 + 1 244.40 + 27 746.57)
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновками суду про задоволення позову в частині стягнення з ОСОБА_1 трьох відсотків річних та інфляційних втрат, однак, вважає за необхідне змінити суму стягнення із урахуванням строку позовної давності.
Щодо відмови у задоволенні позову про стягнення з відповідача пені колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції.
Позивач просить стягнути на його користь з Відповідача пеню у сумі 71734,61 грн., з посиланням на несвоєчасне виконання нею зобов'язання за кредитним договором № ML-702/002/2007 від 17 січня 2007.
Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Формами неустойки є штраф і пеня. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання , як це передбачене п. 3 ст. 549 ЦК України.
Проте, з підстав несвоєчасного виконання Відповідачем умов зазначеного кредитного договору ТОВ "ОТП Факторинг Україна" звернулося до суду із позовом про стягнення з неї заборгованості за кредитним договором № ML-702/002/2007 від 17.01.2007 та суму пені за порушення строків сплати кредиту та процентів, а всього в сумі 182 114,59 грн. Позов задоволено в повному обсязі, рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 18.02.2014 набрало чинності 13.05.2014.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липні 2018 року у справі 310/11534/13-ц зроблено висновок, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред'явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Наявність рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 18.02.2014 про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено у судовому рішенні.
Отже, після настання строку кредитування внаслідок направлення банком вимоги про негайне повернення кредиту в повному обсязі, позивач має право на стягнення з ОСОБА_1 тільки сум, передбачених положенням частини другої статті 625 ЦК України.
Отже суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що вимоги в частині стягнення з відповідача пені у сумі 71 734, 61 грн задоволенню не підлягають.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду - зміні зі зменшенням суми стягнення. З відповідачки підлягає стягненню три відсотки річних у сумі 6826 грн. 71 коп. за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання та інфляційні втрати у сумі, 31 296 грн. 42 коп. за кредитним договором № ML-702/002/2007 від 17.01.2007, а всього у сумі 38 123 грн 13 коп.
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 звернулася з заявою про поворот виконання судового рішення.
Відповідно до частини другої статті 444 ЦПК України якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернуто на новий розгляд, суд, ухвалюючи рішення, вирішує питання про поворот виконання, якщо під час нового розгляду справи він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) або задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.
До заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості додається документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним або приватним виконавцем (частина шоста статті 444 ЦПК України).
З матеріалів справи вбачається, що рішення Червонозаводського районного суду м.Харків від 23 грудня 2020 року відповідачем було виконано в повному обсязі, що підтверджується постановами про закінчення виконавчих проваджень № 62425132 від 09 листопада 2020 року та № 62425698 від 09 листопада 2020 року.
Представник позивача не заперечував в суді апеляційної інстанції вказані обставини.
З урахування викладеного, колегія суддів вважає, що в порядку повороту виконання рішення Червонозаводського районного суду м.Харків від 23 грудня 2020 року та з урахуванням сум, що підлягають стягненню з ОСОБА_1 , а саме: три відсотки річних у сумі 6 826 грн. 71 коп. за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання та інфляційні втрати у сумі 31 296 грн. 42 коп. за кредитним договором № ML-702/002/2007 від 17.01.2007, а всього у сумі 38 123 грн 13 коп., ОСОБА_1 підлягає поверненню 134 476 грн. 88 коп.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно ч.1., п.2 ч.2, ч.13 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Керуючись ст. ст. 371, 374, п. 4 ч. 3 ст. 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Червонозаводського районного суду м.Харків від 23 грудня 2020 року - змінити в частині сум стягнення виклавши абзац другий резолютивної частини рішення суду в наступній редакції:
«Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , мешкає: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" (вул. Фізкультури, б. 28-Д, м. Київ, 03680, ІК 36789421, р/р НОМЕР_2 у Регіональному відділенні АТ «ОТП Банк» м. Харкова, МФО 300528) три відсотки річних у сумі 6 826 (шість тисяч вісімсот двадцять шість ) грн. 71 коп. за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання та інфляційні втрати у сумі 31 296 (тридцять одна тисяча двісті дев'яносто шість) грн. 42 коп. за кредитним договором № ML-702/002/2007 від 17.01.2007, а всього у сумі 38 123 (тридцять вісім тисяч сто двадцять три) грн 13 коп.»
В іншій частині рішення Червонозаводського районного суду м.Харків від 23 грудня 2020 року залишити без змін.
Перерозподілити судові витрати.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" (вул. Фізкультури, б. 28-Д, м. Київ, 03680, ІК 36789421, р/р НОМЕР_2 у Регіональному відділенні АТ «ОТП Банк» м. Харкова, МФО 300528) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , мешкає: АДРЕСА_1 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1445 (одна тисяча чотириста сорок п'ять ) грн. 31 коп.
Заяву ОСОБА_1 про поворот виконання судового рішення у справі- задовольнити частково.
В порядку повороту виконання рішення Червонозаводського районного суду м.Харків від 23 грудня 2020 року справі №646/12784/16-ц стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" (вул. Фізкультури, б. 28-Д, м. Київ, 03680, ІК 36789421, р/р НОМЕР_2 у Регіональному відділенні АТ «ОТП Банк» м. Харкова, МФО 300528) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , мешкає: АДРЕСА_1 ) 134 476 (сто тридцять чотири тисячі чотириста сімдесят шість ) грн. 88 коп.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку тільки в випадках передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Н.П. Пилипчук
Судді С.С. Кругова
О.В. Маміна