Постанова
Іменем України
02 червня 2021 року
м. Харків
справа №638/10705/20
провадження № 22-ц/818/3077/21
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого - Пилипчук Н.П.,
суддів - Кругової С.С., Тичкової О.Ю.
за участю секретаря - Плахотнікової І.О.
учасники справи:
позивач : ОСОБА_1
відповідач: ОСОБА_2
третя особа: ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за заявою представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про визнання договору припиненим, з апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Жовтневого районного суду м.Харкова від 19 лютого 2021 року, постановлену суддею Барковою Н.В., в залі суду в місті Харкові,
03.08.2020 року позивач ОСОБА_1 , звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про визнання договору припиненим.
18.02.2021 року представником позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 на адресу суду подано заяву про забезпечення позову, в якому останній просив суд заборонити вчинення будь-яких реєстраційних дій або зміни права власності на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 424672063101.
Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову посилався на те, що ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 19.06.2018 року по справі № 638/3013/18 судом було забезпечено позов та заборонено відповідачу чи іншим особам здійснювати дії, спрямовані на відчуження квартири АДРЕСА_1 , що на той час належала відповідачу по справі. Згодом постановою Харківського апеляційного суду від 16.07.2019 року, залишеною без змін постановою Верховного суду від 18 березня 2020 року, рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 27.03.2019 року скасовано, позовні вимоги позивача задоволені частково. Визнано протиправним та скасовано державну реєстрацію та право власності за відповідачем на вищевказану квартиру. Після чого право власності на квартиру було повернуто позивачу. Тобто судом було встановлено протиправні дії стосовно реєстрації вищевказаної квартири на інших осіб. Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 15.04.2020 року по справі № 638/3013/18 за заявою відповідача по справі було скасовано заходи забезпечення позову. У зв'язку з тим, що на даний час позивач звернулася до суду з позовом про визнання припиненою поруки за договором про задоволення вимог іпотекодержателя від 23.03.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Широковою В.А. та зареєстрованого в реєстрі за № 1347 між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , предметом якого є квартира АДРЕСА_1 та за для охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання у майбутньому судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження труднощів у подальшому виконанні такого рішення, адже відповідач по справі, як відомо позивачу, намагається знову усіма способами відчужити вищевказану квартиру, необхідно вжити передбачені законодавством України заходи забезпечення позову шляхом заборони будь-яким особам, здійснювати дії спрямовані на відчуження (зміну власника) нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 , а саме: двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , заборонити будь-яким органам та особам, що є суб'єктами державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо належної ОСОБА_1 на праві власності двокімнатної квартири АДРЕСА_1 .
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 19 лютого 2021 року заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 про забезпечення позову у цивільній справі №638/10705/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про визнання договору припиненим - задоволено. Заборонено ОСОБА_2 та будь-яким іншим особам здійснення реєстраційних дій або дій щодо відчуження (зміни власника) квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 424672063101), яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову, якою у задоволення заяви про забезпечення позову - відмовити. Стягнути з позивача на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати на правову допомогу у розмірі 5120 грн.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу ОСОБА_2 вказує на порушення судом норм процесуального права. Вказує, що у поданій заяві про забезпечення позову позивач ОСОБА_1 не зазначила, а суд першої інстанції не встановив жодних конкретних фактичних обставин, які б могли свідчили, нібито те, що відповідачі ОСОБА_2 вчиняє дії, спрямовані на ухилення від виконання зобов'язання після подання позову до суду та ухвалення судового рішення на користь позивача. Суд першої інстанції не врахував, що саме лише посилання на потенційну можливість ухилення ОСОБА_2 від виконання судового рішення без наведення конкретного фактичного обґрунтування такого висновку не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову. Самі по собі посилання позивача ОСОБА_1 на те, що нібито вже колись та ще й, до того ж, по зовсім іншій справі був встановлений факт, який нібито слугував підставою задля забезпечення позову, - нібито ці вказані позивачем обставини можуть слугувати для забезпечення позову вже у цій справі. Зазначає, що оскаржувана ухвала, якою суд вжив заходи забезпечення позову, є незаконною та такою, що постановлена з порушенням вимог процесуального законодавства, оскільки районний суд, в порушення вимог ст. 154 ЦПК України, не вирішив питання щодо застосування зустрічного забезпечення, а саме: не забезпечив відшкодування можливих збитків відповідача ОСОБА_2 шляхом зобов'язання позивача ОСОБА_1 внести на депозитний рахунок суду грошових коштів в сумі не менш як 17 614, 37 грн.
У відповідності до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.
Статтею 124 Конституції Українивизначений принцип обов'язковості судових рішень, який із огляду на положення статей18,153 ЦПК Українипоширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову.
При цьому відповідно до частини другоїстатті 149 ЦПК Українизабезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення про те, що невжиття певних заходів, передбачених ч. 1ст. 150 ЦПК України, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
За змістом статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містить, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.
Відповідно до частини третьої статті 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів (пункт 4 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»).
Як вбачається із матеріалів справи між сторонами дійсно виник спір, фактично з приводу нерухомого майна, а саме: двокімнатної квартири АДРЕСА_2 .
Так, позивач просить визнати припиненою майнову поруку за договором про задоволення вимог іпотекодержателя, укладеного 23.03.2007 року між ОСОБА_1 та іпотекодержателем ОСОБА_2 , предметом якого є квартира АДРЕСА_1 .
Побоювання позивачів, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову відповідачами не спростовані.
Забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу. При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.
Колегія суддів дійшла висновку, що позивачем обґрунтовано наявність зв'язку між одним із заходів до забезпечення позову та предметом позовних вимог, оскільки застосування такого заходу забезпечення позову спроможне забезпечити ефективний захист його порушеного права та поновлення.
Колегія суддів вважає, що у разі відчуження нерухомого майна щодо якого вжиті заходи забезпечення позову обраний позивачем спосіб захисту втратить свою ефективність, тобто фактично зробить неможливим виконання рішення суду.
Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що суд, в порушення вимог ст. 154 ЦПК України, не вирішив питання щодо застосування зустрічного забезпечення, а саме: не забезпечив відшкодування можливих збитків відповідача ОСОБА_2 шляхом зобов'язання позивача ОСОБА_1 внести на депозитний рахунок суду грошових коштів в сумі не менш як 17 614, 37 грн., колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частин першої статті 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).
Зазначена норма ЦПК узгоджується зі змістом Принципу 8 Принципів попередніх і забезпечувальних заходів в міжнародному цивільному процесі, прийнятих Асоціацією міжнародного права у 1996 році: суд повинен мати повноваження вимагати від позивача гарантії відшкодування збитків відповідачу чи третій стороні, які можуть виникнути в результаті відмови у позові. При вирішенні питання про гарантії суд повинен враховувати можливості позивача відповісти на вимогу про відшкодування збитків.
Таким чином, метою зустрічного забезпечення є забезпечення відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову. На відміну від забезпечення позову, метою якого є захист інтересів позивача, зустрічне забезпечення направлено, перш за все, на захист інтересів відповідача. Крім того, фактично цей інститут права зберігає існуючий status quo між сторонами до ухвалення рішення суду по суті спору.
Виходячи із системного тлумачення норм частин першої і третьої статті 154 ЦПК України, реалізація заходів зустрічного забезпечення є правом суду, а не його обов'язком, за винятком випадків, передбачених частиною третьою статті 154 ЦПК України, в якій зазначено, що суд зобов'язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.
Оскільки вжиття заходів зустрічного забезпечення за загальним правилом має диспозитивний характер, то при вирішенні питання про їх застосування суд повинен оцінити необхідність зустрічного забезпечення та з'ясувати спроможність позивача компенсувати відповідачу у майбутньому можливі збитки, пов'язані із забезпеченням позову.
Відповідно до частини четвертої статті 154 ЦПК України зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі, визначеному судом. Якщо позивач з поважних причин не має можливості внести відповідну суму, зустрічне забезпечення також може бути здійснено шляхом: надання гарантії банку, поруки або іншого фінансового забезпечення на визначену судом суму та від погодженої судом особи, щодо фінансової спроможності якої суд не має сумнівів; вчинення інших визначених судом дій для усунення потенційних збитків та інших ризиків відповідача, пов'язаних із забезпеченням позову.
При цьому положення статті 154 ЦПК України не містять прямої вказівки на необхідність вжиття судом заходів зустрічного забезпечення у розмірі ціни позову.
Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв'язку із забезпеченням позову (частина п'ята статті 154 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 липня 2020 року в справі № 569/13105/18 (провадження № 61- 46461 сві 8) вказано, що «доводи про незаконність ухвали, оскільки у заяві про забезпечення позову не зазначені пропозиції із зустрічного забезпечення позову і суд не вирішив питання про зустрічне забезпечення, Верховний Суд вважає їх необґрунтованими з огляду на таке. Відповідно до частин першої, другої, пункту 1 частини третьої, частини шостої статті 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову. Суд зобов'язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо позивач не має іншого зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові. Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання. Таким чином, заявник не позбавлений права подати клопотання про зустрічне забезпечення після застосування судом заходів забезпечення позову. Відсутність зустрічного забезпечення на час подання заяви про забезпечення позову не є перешкодою для забезпечення позову, якщо для цього існують правові підстави. Натомість ненадання зустрічного забезпечення на вимогу суду є підставою для скасування ухвали про забезпечення позову. Також суд зобов'язаний застосовувати зустрічне забезпечення за наявності одночасно таких підстав: 1) якщо позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України; 2) якщо позивач не має майна, що знаходиться на території України».
З огляду на зазначене, аргументи апеляційної скарги колегія суддів визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення щодо незастосування зустрічного забезпечення та не спростовують правильних висновків суду першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 19 лютого 2021 року - залишити без змін.
Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий - Н.П. Пилипчук
Судді - О.Ю. Тичкова
С.С. Кругова