Справа № 428/9084/20
Провадження № 33/810/72/21
09 червня 2021 р. м. Сєвєродонецьк Луганської області
Луганський апеляційний суд в складі:
Головуючого судді - Савича Ю.М.
За участю :
секретарів - Березіної І.А., Василович Г.Ю.
особи, яку притягнуто
до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1
його захисника - адвоката - Горбатенко О.М.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні, апеляційну скаргу ОСОБА_1 , на постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 01.12. 2020 року
про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, маючого середню освіту, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який фактично проживає за адресою : АДРЕСА_2 ,
до адміністративної відповідальності за ст.ст. 122-4, ст. 124, ч.1 ст.130 КУпАП ,-
Постановою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 01 грудня 2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 122-4, 124, ч.1 ст. 130 КУпАП та на підставі ст. 36 КУпАП накладено адміністративне стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне адміністративне правопорушення з числа вчинених, а саме за ч.1 ст .130 КУпАП у вигляді штрафу на користь держави в розмірі шестисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 10 200 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 420 грн.40 коп. на користь держави.
В постанові зазначено, що 19 жовтня 2020 року об 10 год. 07 хв. в м. Сєвєродонецьку по пр. Гвардійському, буд 14 водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом марки BMW 5231, д.н.з НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням, внаслідок чого здійснив виїзд за межі проїжджої частини та здійснив наїзд на перешкоду (дерево), після чого залишив місце пригоди, що спричинило необхідність проведення розшукових заходів працівниками поліції. Після виявлення і зупинки транспортного засобу марки BMW 5231 д.н.з НОМЕР_1 , було встановлено, що водій ОСОБА_1 керував вказаним транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп'яніння , а саме: запах алкоголю з порожнини рота, різка зміна забарвлення шкіряного покрову обличчя. Від проходження на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку з використанням технічного приладу «Драгер» та в медичному закладі відмовився в присутності двох свідків.
03.04.2021 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій він не згоден з постановою Сєвєродонецького міського суду від 01.12.2020 року.
Вказує, що висновки суду про його винуватість є поспішними, помилковими та такими, що не ґрунтуються на доказах його провини, не відповідають фактичним обставинам справи, не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду.
Зазначає, що суд не взяв до уваги докази, які мають істотне значення для висновків суду та могли істотно вплинути на його висновки, з врахуванням суперечливості доказів по справі.
Крім того, вважає, що суд неправильно застосував закон України про адміністративну відповідальність.
Заявляє, що під час складання відносно нього протоколів про адміністративні правопорушення, категорично не будучи згодним із підставами для цього, про що свідчить його зауваження в протоколах, був повідомленим про те, що дані протоколи будуть розглядатися у Сєвєродонецькому міському суді, однак, не маючи юридичної освіти, не звертався на той час за юридичною допомогою до адвоката та не мав будь - якого досвіду у справах даної категорії, тому вважав, що його повинні повідомити про виклик до суду.
Між тим, в період часу з 20.10.2020 по 17.11.2020 року включно, будь - яких судових повідомлень та судових повісток із суду він не отримував.
Вже під час його ознайомлення з матеріалами справи, ОСОБА_1 помітив судовий виклик на 12.11.2020 на 10-00 годин, між тим, жодної судової повістки він не отримував.
Після цього, в період часу з 18.11.2020 по 22.03.2021 включно, тобто чотири з половиню місяці, ОСОБА_1 перебував за кордоном України, у місті Дакар, де працював за строковими трудовими договорами від 15.11.2020 № 01/11- 6 та № 01/01-2 від 01.01.2021 року із Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестбуд».
Зауважує, що він був позбавлений можливості реалізувати свої права, зокрема дати пояснення та заявити клопотання про допит свідків, оскільки повернувшись за місцем проживання лише 23.03.2021 року та вже 25.03.2021 року безпосередньо звернувся до Сєвєродонецького міського суду щоб дізнатися про рух справи та був повідомлений про те, що її 01.12.2020 р. було розглянуто за його відсутністю та в той же день отримав копію оскаржуваної постанови.
Вже 30.03.2021 р. ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про ознайомлення з матеріалами справи, а наступного дня - 31.03.2021 р. звернувся за юридичною допомогою до адвоката.
Щодо обставин подій 19 жовтня 2020 року ОСОБА_1 в своїй апеляційній скарзі пояснює, що дійсно, 19.10.2020 року зранку, приблизно, на початку десятого, він зустрівся зі своїм знайомим, ОСОБА_2 , який, будучи обізнаним про те, що ОСОБА_1 мав намір продати належний йому автомобіль - марки ВМW 5231, державний номер НОМЕР_1 , попросив його показати.
Під час даного показу ОСОБА_2 попросив дати йому проїхатися за кермом автомобіля ОСОБА_1 , що він дозволив. Із цією метою ОСОБА_1 приблизно біля 2-ї прохідної ЧАО «СО АЗОТ» про Гвардійському проспекту м. Сєвєродонецьку передав ОСОБА_2 право керування автомобілем, а сам в цей час знаходився в зазначеній автомашині , на передньому пасажирському сидінні.
Спочатку усе було добре, але, під'їжджаючи до будинку №14 по Гвардійському проспекту, ОСОБА_2 випадково ввімкнув другу передачу та одночасно при цьому натиснув випадково на педаль газу, після чого автомобіль ОСОБА_1 почало нести в лівий бік дороги. Малишев здійснював спробу утримати автомобіль на дорозі, але не впорався з керуванням та здійснив виїзд за межі проїжджої частини та зіткнувся з двома деревами лівою частиною автомобілю. Після чого він, будучи у стані шоку, не порадившись з ОСОБА_1 , поїхав далі, як пояснив йому потім, з метою не привертати уваги та на першому повороті звернув направо, проїхав між домами та зупинився біля одного із будинків. Все це сталося приблизно об 9-30 - 9-45 ранку. Після чого вони обидва, будучи в шоковому стані, стали оглядати механічні пошкодження, які були завдані автомобілю ОСОБА_1 в результаті даного ДТП. Пошкодження були дуже суттєві.
Знаходячись біля авто, вже через деякий час, а саме, лише хвилин через 35-40, до них під'їхали поліцейські та стали питати, що трапилося, а також про те, чи не загубив ОСОБА_1 мобільний телефон, на що ОСОБА_1 відповів, що дійсно загубив його під час даної пригоди. Окрім цього, поспілкувавшись до цього із ОСОБА_2 , останній пообіцяв ОСОБА_1 , що повністю компенсує вартість шкоди, яку він заподіяв його автомобілю. Сподіваючись на те, що ОСОБА_2 стримає своє слово, ОСОБА_1 не став казати поліцейським про те, що фактично саме ОСОБА_2 керував його автомобілем. Поліцейські під час спілкування запевняли ОСОБА_1 в тому, що відповідальність за ст.ст. 122-4 та 124 КУпАП передбачає лише невеликий розмір штрафу. На той час ОСОБА_1 бажав вирішити дану ситуацію як можна скоріше, оскільки знав, що на тривалий час поїде за кордон на заробітки. Після цього поліцейські запропонували ОСОБА_1 проїхати із ними на місце ДТП, а саме : повернутися до буд. АДРЕСА_3 , для того, щоб там на місці скласти відповідні схему, протоколи та відібрати від нього пояснення. Він поїхав разом з ними, та не оспорював того, що нібито керував авто, скоїв правопорушення, та підписав свої письмові пояснення, на той час не звернув уваги на те, що вони не відповідали дійсності в частині вказаного часу, а саме: в них вказано, що нібито ОСОБА_1 керував авто о 10 годині 07 хвилин, після чого, хвилин через 5-10 до них під'їхали поліцейські, фактично ОСОБА_2 керував авто о 9-30 - 9-45 годин, а поліцейські до них під'їхали лише хвилин через 35-40. Даний факт частково підтверджується і даними відеоматеріалами, долученими до матеріалів справи самими поліцейськими, на яких зафіксовано, що початок відео фіксації та спілкування з ними почато з 10:25:17. Таким чином, поліцейські ніяк не мали можливості до них під'їхати у термін часу 5-10 хвилин після ДТП. Окрім цього, під час тривалого складання усіх, вказаних вище документів, протоколів та іншого, коли з початку спілкування з поліцейськими пройшов тривалий час, а саме, більш ніж година, один із поліцейських спитав у ОСОБА_1 , чи не вживав він в той день, чи напередодні алкогольні напої, на що він відповів, що не вживав, більш того, поліцейський запропонував ОСОБА_1 дихнути йому в обличчя, що він і зробив, щоб переконати його в цьому. Після цього поліцейський, не почувши від нього будь якого запаху алкоголю, не назвавши будь - яких інших підстав, виключно під формальним приводом того, що, нібито сталося ДТП, запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинку т/з, або у медичному закладі. ОСОБА_1 спочатку погодився, але потім, усвідомивши те, що фактично місце зупинки його т/з відсувне і йому залишається лише огляд у медичному закладі, на що треба втрачати час, щось комусь доводити, зателефонував своєму знайомому, колишньому працівнику патрульної поліції, та порадився з ним, що йому треба робити у даному випадку. Останній йому порадив відмовитися від огляду, оскільки в даному випадку, з урахуванням часу, що сплинув, а саме більш ніж дві години, ОСОБА_1 в будь - якому разі не може вважатися водієм т/з, має право на дану відмову, за що не повинен нести відповідальності, передбаченої ч.1 ст. 130 КУпАП. Отримавши дану пораду, ОСОБА_1 скористався нею, та, в присутності двох залучених поліцейськими , там же місці, свідків, яким останні пояснювали про те, що нібито він є водієм, та нібито у нього є ознаки алкогольного сп'яніння, що не відповідало дійсності, відмовився від проходження огляду.
Таким чином, як вказує ОСОБА_1 , він будь яких адміністративних правопорушень не вчиняв, а до ДТП, що сталося 19.10.2020 причетна фактично інша особа - ОСОБА_2 .
Також ОСОБА_1 зазначає, що висновок суду про підтвердження відеозаписом, який додається до протоколу, вчинення саме ним адміністративних правопорушень не відповідає дійсності, оскільки фактично відеозапис не містить безпосередньо факту керування саме ОСОБА_1 у вказаний в протоколах час транспортним засобом та вчинення саме ним вказаних правопорушень, а фіксація на ньому розпочинається лише з 10:25:17 години, тобто з моменту виявлення працівниками поліції його автомобіля із механічними пошкодженнями на місці, де його зупинив ОСОБА_2 , тобто містить лише фіксацію виявлення 19.10.2020 року адміністративного правопорушення працівниками поліції та не містить факту керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 , та в місці, у якому поліцейськими складалися усі документи по даним справам відносно нього та були залучені свідки його автомобіль був відсутнім, тому неможна вважати, що йому як нібито водію був запропонований огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу.
З огляду на зазначене, ОСОБА_1 , просить поновити йому строк на апеляційне оскарження постанови Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 01.12.2020 року, скасувати зазначену постанову та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю складів адміністративних правопорушень.
ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Горбатенко О.М. підтримали свою апеляційну скаргу, просять її задовольнити, надали пояснення, тотожні письмовим поясненням та апеляційним доводам, викладеним в апеляційній скарзі, що він домовився із своїм знайомим ОСОБА_2 , що останній у нього купить його автомашину BMW, з тим, що б її оглянути та перевірити , як вона працює, 19.10.2020 р., приблизно, об 08 год.40 хвл., він приїхав на своїй автомашині BMW 5231, д.н.з НОМЕР_1 , до 2-ї прохідної ЧАО «СО АЗОТ» , а після нього приїхав на автомашині червоного кольору марки «Шевролє» ОСОБА_3 . З метою перевірки, як працює його BMW, ОСОБА_3 сів за кермо автомашини , а він сів на передньому сидінні, як пасажир. Спочатку ОСОБА_4 поїхав по вул. Б. Ліщини, потім виїхав на Гвардійський проспект, де на другому перехресті його різко понесло, він в'їхав у два дерева, завдавши йому істотної матеріальної шкоди , оскільки автомашина була сильно пошкоджена.
Після чого заїхав за будинок, де вони стали обговорювати завдану внаслідок ДТП матеріальну шкоду. Після чого ОСОБА_5 пішов за іншим транспортним засобом, оскільки його BMW була не на ходу, потім через деякий час під'їхали працівники поліції, він їм не пояснив, що не був за кермом, та всю провину щодо ДТП взяв на себе, оскільки поліцейські його запевнили, що по ст.124 КоАП належить сплатити невеликий штраф, а йому необхідно було їхати в ОСОБА_6 , за кордон на заробітки. З поліцією він поїхав на місце ДТП, поліцейські в своїй автомашині довго складати протокол, а він стояв та чекав. Вони залучали двох свідків - понятих. Після чого поліцейські запропонували йому на місці пройти тест на предмет перебування його в стані алкогольного сп'яніння за допомогою алкотестеру, він відмовився, йому пропонували пройти медичний огляд в медичній установі, він також відмовився, тому, що він не був за кермом та не вживав спиртних напоїв. Під час ДТП він сильно вдарився головою об скло машини, був в шоці, за медичною допомогою не звертався, приблизно через два тижні після ДТП поїхав за кордон на заробітки, звідки повернувся лише через 4 місяці. Під час складання протоколі щодо нього йому роз'яснювались його права та обов'язки, в тому числі на користування правовою допомогою. Підписувати протоколи відмовився, йому поліцейські роз'яснили , що справа про адміністративне правопорушення щодо нього буде слухатись в Сєвєродонецькому міському суді. В його квартирі проживає разом із ним його дружина, однак із міського суду будь - яких повідомлень чи викликав на суд , не надходило. Окрім того, ні поліцейським , ні суду він не повідомляв, що виїжджає на чотири місяці із країни, оскільки не знав, що це необхідно було зробити.
Свідок ОСОБА_2 апеляційному суду пояснив, що приблизно 12 років він працює водієм таксі «РІКС», де працював і ОСОБА_1 , приблизно, півроку з ним, із яким він знайомий по роботі. Йому стало відомо, що ОСОБА_1 продає свою автомашину BMW. Вони домовились зустрітись на 2-й прохідній ЧАО «СО АЗОТ», з тим, щоб він оглянув автомашину ОСОБА_1 та перевірив , як водій, на її справність та надійність. Спочатку на місце зустрічі приїхав він, на автомашині таксі «РІКС» на червоному «Шеврове», а ОСОБА_1 під'їхав на своїй автомашині BMW. «Шеврове» залишили на 2-й прохідній, а він сів за кермо BMW, біля нього, на передньому пасажирському місці сів ОСОБА_1 . Він виїхав на Гвардійський проспект, де скоїв ДТП, в'їхавши в дерево, пошкодив машину, який завдав технічних пошкоджень, будь - яких тілесних пошкоджень ні у нього, ні у ОСОБА_1 не було, ніхто із них головою об скло не вдарився. Автомашиною він керував приблизно з 09 год10 хвл. до 09 год.40 хвл. Він залишив ОСОБА_1 , щоб привезти спеціаліста - авто техніка і з ним проконсультуватись, чи можливо на машині рухатись без шкоди для неї. Коли приїхав, то там були поліцейські, які складали протокол щодо ОСОБА_1 . До них він не підходив, про те, що ДТП скоїв він, а не ОСОБА_1 , нікому не пояснював, бачив, що при складанні протоколу були залучені двоє понятих, з тим , щоб вони засвідчили, що ОСОБА_1 відмовляється від проходження медичного огляду щодо перебування в стані алкогольного сп'яніння. Про що конкретно розмовляли поліцейські із ОСОБА_1 , він не чув, так як стояв не біля них, а на невеликій відстані, тому не все чув.
Допитані в якості свідків, поліцейські : ОСОБА_7 , який склав протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст.ст. 122-4 , 124 КоАП , та ОСОБА_8 , який склав протокол за ч.1 ст.130 КУпАП, апеляційному суду надали тотожні одне одному пояснення, а саме, що точної дати не пам'ятають , вони , як єдиний екіпаж , в першій половині дня, отримали на службовий планшет повідомлення, що невідомий водій на автомашині скоїв зіткнення з деревами, біля магазину «Сімон», в м. Сєвєродонецьку, з місця ДТП зник. Коли вони під'їхали до місця ДТП, то побачили, що кора дерев, які росли там, була пошкоджена, валявся державний номерний знак, та мобільний телефон, марки не пам'ятають, але вважають, що то був «Самсунг» та деякі частки автомашини , які залишились після ДТП. Працівник магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 » поліцейським вказав ознаки машини та , що водій з місця зник. По радіо їм повідомили, що транспортний засіб, на якому скоєно ДТП, перебував в дворі, біля будинку, поряд з гаражами по проспекту Гвардійському в м. Сєвєродонецьку . Коли вони приїхали на місце знаходження автомашини, то побачили автомашину марки «БМВ» сірого кольору. Водій представився, як ОСОБА_1 , надав водійське посвідчення . Підтвердив, що номерний знак, знайдений поліцейськими на місці ДТП, належить його автомашині, на якій він скоїв ДТП та мобільний телефон також його.
Автомашину залишили на тому місця, де вона знаходилась, а ОСОБА_1 сів в службову автомашину поліцейських та разом вони поїхали на місце ДТП, де ОСОБА_1 пояснив, що за кермом його автомашини знаходився він, в салоні нікого , окрім нього, не було, розказав та показав, що він ввімкнув другу передачу, почав тиснути на педаль «газ», після цього автомашину почало нести в лівий бік дороги, він намагався утримати машину, але не зміг , здійснив виїзд за межі проїжджої частини дороги, зіткнувся із двома деревами лівою частиною автомашини. Під час спілкування з ним у нього були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, з ротової порожнини у нього був стійкий запах алкоголю, тому йому було запропоновано пройти огляд на предмет перебування в стані алкогольного сп'яніння на місці, за допомогою алкотестеру, але він відмовився, то йому було запропоновано пройти медичний огляд в медичній установі, він спочатку погодився на проходження, комусь зателефонував, а після цього також відмовився, відмова була зафіксована у присутності двох свідків, ОСОБА_8 склав протокол стосовно ОСОБА_9 за ч.1 ст.130 КУпАП, в присутності них, роз'яснив йому права та обов'язки , з протоколом ознайомив ОСОБА_1 , в якому останній відмовився розписуватись, він взяв письмові пояснення у свідків, зазначених в протоколі, роз'яснив ОСОБА_1 , що справа про адміністративне правопорушення буде розглядатись у Сєвєродонецькому міському суді .
Протоколи про адміністративні правопорушення щодо ОСОБА_1 за ст.ст.122-4,124 КУпАП склав поліцейський ОСОБА_7 , з якими ОСОБА_1 ознайомився, в них розписався, йому роз'яснено його права та обов'язки та, що справа щодо нього буде розглядатись в Сєвєродонецькому міському суді. Будь-яких заяв чи звернень в протоколах не зазначив, місце свого проживання вказав : АДРЕСА_1 .
Подія фіксувалась за допомогою нагрудних «боді» камер поліцейських.
Заслухавши ОСОБА_1 , його захисника-адвоката Горбатенко О.М., поліцейських ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які склали протоколи про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи та докази по ній, перевіривши апеляційні доводи, суд приходить до висновку, що строк на подачу апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції ОСОБА_1 належить поновити, оскільки судовий розгляд проведено 01 грудня 2020 року без його участі, копію постанови суду він одержав 30.03.2021 року, подавши на неї апеляційну скаргу у 10 денний строк, передбачений ч.1 ст.289 КУпАП на апеляційне оскарження, з моменту одержання копії постанови суду.
Вважаю, що клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження належить задовольнити, з тим, щоб не порушувати конституційного права ОСОБА_1 на апеляційне оскарження судового рішення та надати йому доступ до правосуддя.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції адміністративну справу відносно ОСОБА_1 розглянуто у відповідності до вимог ст.ст. 245, 279, 280 КУпАП.
Постанова суду відповідає вимогам ст.ст. 283, 284 КУпАП.
При розгляді справи суд правильно оцінив докази, що містяться у справі і обґрунтовано дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 122-4, 124, ч.1 ст.130 КУпАП, що підтверджується зібраними доказами, а саме: протоколами про адміністративні правопорушення серії БД № 293720, серії БД № 293718 та серії БД № 293698 від 19.10.2020 року, схемою місця ДТП, яка сталася 19.10.2020 року за участю ОСОБА_1 , рапортом щодо обставин вчинення правопорушення, письмовими поясненнями свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які пояснили, що 19.10.2020 року вони були запрошені співробітниками поліції у якості свідків при встановленні стану водія ОСОБА_1 на предмет його перебування в стані алкогольного сп'яніння, який керував автомашиною, скоїв ДТП та відмовився від проходження зазначеного огляду , як на місці , за допомогою алкотестеру , так і в медичному закладі, також відеозаписом , виконаним за допомогою нагрудних камер поліцейськими, доданому до протоколів про адміністративне правопорушення від 19.10.2020 року та ретельно дослідженими в повному обсязі апеляційним судом.
Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», суди повинні неухильно виконувати вимоги ст. 268 КУпАП, щодо розгляду справи про адміністративні правопорушення у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності зазначеної особи, це можливо у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце та час розгляду і від неї не надійшло клопотання про його відкладення.
Із матеріалів справи видно, що суд прийняв всі , передбачені КУпАП, заходи , щоб повідомити ОСОБА_1 про час, дату та місце розгляду протоколів про адміністративне правопорушення щодо нього в суді, та розглянути їх за його участю.
Так, двічі 09.11. 2020 р. та 23.12.2020 р. , на адресу , яку вказав поліцейським ОСОБА_1 , як місце своєї реєстрації та проживання, а саме: АДРЕСА_1 суд направляв рекомендованим листом з повідомлення про вручення поштового відправлення - судових повісток з викликом до суду, однак рекомендовані листи повернулись назад без їх вручення, лист від 09.11.2020 р. з відміткою, що адресат відсутній за вказаною адресою, / арк. спр.28/ , а лист від 23.12.2020 р. з позначкою - в зв'язку з закінченням терміну зберігання / арк.спр.29/.
Окрім того, своєю постановою від 12.11.2020 р. суд піддав приводу в судове засідання ОСОБА_1 , який не був виконаний поліцейськими, оскільки ОСОБА_1 був відсутній за адресою АДРЕСА_1 , про що свідчать відповідні письмові пояснення сусідів ОСОБА_1 та рапорт працівника поліції /ар.спр.16, 18-20/.
Відповідно до ч. 1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод (далі Конвенція), встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Ратифікуючи Конвенцію, Україна взяла на себе обов'язки гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.
Поняття справедливого судового розгляду передбачає можливість для особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, бути присутнім на засіданні. Ця можливість випливає із об'єкта і цілі ст. 6 ЄСПЛ, оскільки здійснення прав, гарантованих ст. 6 Конвенції, передбачає можливість вказаної особи бути вислуханою, а також необхідність перевірити точність її тверджень і співставити їх з матеріалами судової справи.
Разом з тим, керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції в праві встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року. У вказаному Рішенні зазначено, що право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
З системного аналізу зазначених норм Конвенції та практики ЄСПЛ вбачається, що питання про порушення ст. 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом та потребою з боку держави регулювання доступу до суду.
Суд відзначає, що законодавством встановлено строки здійснення провадження у справах про притягнення до адміністративної відповідальності з метою забезпечення учасникам процесу визначеності у часі, протягом якого суд розгляне справу. Передусім такі строки слугують інтересам особи, яка зазнає заходів впливу, оскільки наявність визначеного строку дає розуміння того, скільки триватиме такий вплив. Водночас протягом такого строку особу наділено процесуальними правами та обов'язками, що дає особі можливість, в тому числі з використанням адміністративного ресурсу (повноважень суду щодо витребування доказів, допиту свідків тощо), представити суду доводи на захист своєї правової позиції. Добросовісна участь особи у процесі вирішення її справи полягає в активній участі у розгляді її справи і недопущенні зловживань наданими їй правами.
Дотримання балансу між інтересами всіх сторін при розгляді справи покладено на суд, який, вирішуючи питання про права та обов'язки сторін, також зобов'язаний дотримуватися встановлених законодавством правил та строків розгляду справи.
Отже, апеляційний суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_1 , як особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, будучи обізнаним про складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення та направлення складених матеріалів до суду, не вжив заходів для явки до суду, та заходів для залучення захисника для захисту своїх інтересів, тому суд вважає, що наведена поведінка ОСОБА_1 є такою, що була направлена на затягування розгляду справи в суді, з метою спливу строку притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченого статтею 38 КУпАП.
В той же час практика Європейського Суду з прав людини (зокрема рішення «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008) наголошує, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження». Вказаним рішенням закріплено принцип судочинства, зазначений в практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним.
За таких підстав апеляційний суд вважає правильним рішення суду першої інстанції провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Надані в апеляційній скарзі ОСОБА_1 пояснення про те, що на момент скоєння адміністративних правопорушень, його транспортним засобом керував не він, а його знайомий ОСОБА_2 та пояснення свідка ОСОБА_2 , який підтвердив версію сторони захисту, суд оцінює критично, та розцінює як спробу ОСОБА_1 уникнути від відповідальності за скоєні адміністративні правопорушення, строк накладення адміністративних стягнень за які , відповідно до ст. 38 КУпАП, на час апеляційного розгляду - закінчився.
На відеозаписі з нагрудних камер співробітників поліції, який було додано до протоколів про адміністративні правопорушення від 19.10.2020 року, досліджених апеляційним судом, ОСОБА_1 детально пояснив поліцейським, що автомашиною керував саме він, пасажирів в салоні не було, випадково переплутав педалі та нажав на педаль «газ», не справився із керуванням, виїхав за межі проїжджої частини, скоїв ДТП, здійснив наїзд на дерева, завдавши автомашині технічних пошкоджень , місце ДТП покинув, в дворі, недалеко від гаражів, зупинився, де до нього під'їхали поліцейські, які зафіксували , що він скоїв ДТП, передали номерний знак його автомашини, який він загубив під час ДТП та його мобільний телефон, який він також загубив під час ДТП , що у нього наявні ознаки алкогольного сп'яніння, а саме, запах алкоголю із порожнини рота та різка зміна забарвлення шкіряного покриву. Спочатку він погоджувався пройти медичний огляд на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі, але після того, як зателефонував до свого знайомого - відмовився від проходження медичного огляду в присутності двох свідків.
З огляду на вище вказане, доводи сторони захисту, що відсутні докази, що саме ОСОБА_1 керував автомашиною, а не свідок ОСОБА_2 , що поліцейські не зупинили його під час керування автомашиною з ознаками алкогольного сп'яніння на місці ДТП, що свідки також не підтверджували факт, що він керував автомашиною та скоїв ДТП, після чого відмовився від проходження медичного огляду, не приймаються до уваги, спростовуються доказами по справі, які є допустимими, належними, логічними, узгоджуються між собою та спростовують версію ОСОБА_1 , викладену в апеляційній скарзі, яку апеляційний суд розцінює, як лінію захисту та намагання уникнути відповідальності за скоєнні адміністративні правопорушення.
Окрім того, поліцейські в повному обсязі роз'яснили ОСОБА_1 його права та обов'язки, передбачені діючим КУпАП, в тому числі користуватись правовою допомогою адвоката, що справа щодо нього буде розглядатись в Сєвєродонецькому міському суді, від підпису в протоколі щодо нього за ч.1 ст.130 КУпАП він відмовився, не зазначаючи будь - яких об'єктивних причин та ніяк не пояснюючи свої дії, а відтак істотні порушення вимог КУпАП, неповнота судового розгляду, не допущені, як поліцейськими, так і судом першої інстанції, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи та ґрунтуються на доказах, на які послався суд, які в повному обсязі перевірені та досліджені апеляційним судом.
Відповідно до ч.1 ст. 130 КУпАП відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного чи іншого наркотичного сп'яніння тягне за собою таку саму відповідальність як за керування транспортним засобом в стані сп'яніння, тому доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що він мав право на відмову від проходження огляду на стан сп'яніння без притягнення за це до відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП - не відповідають дійсності.
Враховуючи зазначене, у апеляційного суду відсутні будь-які сумніви, що автомашиною керував та скоїв ДТП саме ОСОБА_1 , а не його знайомий ОСОБА_2 , покинув місце ДТП, від проходження медичного огляду на предмет перебування в стані алкогольного сп'яніння відмовився в присутності двох свідків, що судом першої інстанції прийнято всі необхідні заходи, щоб повідомити ОСОБА_1 про час, дату та місце судового розгляду протоколів про адміністративне правопорушення, складених поліцейськими щодо нього та розглянути їх за його безпосередньою участю .
Крім того, ОСОБА_1 виїхав за кордон України, не повідомивши ні поліцейських, ні місцевий суд про тимчасову зміну місця свого проживання, знаючи про те, що відносно нього складено протоколи про адміністративні правопорушення, які будуть розглядатись в Сєвєродонецькому міському суді Луганської області , про що йому було достеменно відомо, оскільки роз'яснено поліцейськими.
Апеляційним судом прийнято всі передбачені Законом заходи , щоб допитати свідків в залі апеляційного суду, однак всі судові повістки з викликами їх до суду, повернулись назад із відміткою пошти, що свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_11 відсутні за адресами, які вони зазначили в протоколі, як місце їх постійного проживання, а відтак апеляційний суд обмежився дослідженням їх письмових пояснень, наданих поліцейським та прийняв рішення на підставі доказів, які були досліджені та перевірені апеляційним судом.
З врахуванням наведеного вважаю, що судом не було порушено право ОСОБА_1 на захист та не допущено порушень Закону, які б були підставою для скасування чи зміни постанови суду та звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності та закриття провадження в зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення .
На підставі вище зазначеного, керуючись ст. 294 КУпАП,-
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Сєвєродонецького міського суду від 01.12.2020 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 01 грудня 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.ст. 122-4, 124, ч.1 ст.130 КУпАП - без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Ю.М. Савич