Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-кп/4809/417/21 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1
Категорія 286 (215) Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
07.06.2021 року. м. Кропивницький
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Кропивницького апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря: ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому кримінальне провадження №12019120000000261 від 27.10.2019 за апеляційною скаргою захисника-адвоката ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Долинського районного суду Кіровоградської області від 30.03.2021, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Гурівка Долинського району Кіровоградської області, українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою, працює електрозварювальником у ПрАТ «Електромашпромсервіс», неодружений, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого
визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 286 та ч.1 ст.135 КК України та призначено покарання за ч.2 ст.286 КК України у виді позбавлення волі на строк чотири роки без позбавлення права керування транспортними засобами, за ч. 1 ст. 135 КК України у виді позбавлення волі на строк один рік.
На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_7 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки без позбавлення права керування транспортними засобами.
Стягнуто з ОСОБА_7 держави 3342,22 грн. (три тисячі сорок дві гривні двадцять дві копійки) процесуальних витрат на залучення експертів.
Вирішено долю речових доказів в порядку ст. 100 КПК України.
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_8 ,
захисника-адвоката - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 .
В апеляційній скаргі захисник-адвокат ОСОБА_6 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 не оспорюючи фактичних обставин справи та кваліфікацію дій просить вирок суду в частині призначення покарання змінити у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання та особі обвинуваченого внаслідок суворості.
Вважає вирок суду занадто суворим, оскільки суд належним чином не оцінив його особу як обвинуваченого. Призначене судом покарання у виді позбавлення волі без застосування ст. 75 КК України є несправедливим.
Обвинувачений добровільно перерахував 4000 грн., у подальшому також планує продовжити фінансово допомагати потерпілому, що є обставиною, що пом'якшує покарання.
Суд не надав належної оцінки тому, що під час події мало місце недостатня видимість за погодними факторами (густий туман), під час керування транспортним засобом ОСОБА_7 був тверезим, швидкість руху не перевищував, також не оцінено той факт, що на момент ДТП потерпіла дорогу не переходила як пішоход відповідно ПДР, а безпорадно відпочивала на проїжджій частині у лежачому положенні впродовж дороги - після вжиття алкогольних напоїв.
Під час досудового розслідування та судового провадження обвинувачений активно сприяв правоохоронним органам у розкритті злочинів щодо нього, щиро каявся у вчинених злочинах, вину визнав у повному обсязі, не переховувався від правоохоронних органів та суду.
Має постійне місце проживання та реєстрації, працевлаштований та позитивно характеризується.
Вважає доцільним призначити ОСОБА_7 покарання із застосуванням ст. 75 КК України.
Короткий зміст суті справи:
Вироком суду першої інстанції обвинувачений ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, тобто, кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.286 КК України та завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані, коли він сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан, тобто, кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.135 КК України, за наступних обставин.
ОСОБА_7 , близько 00.20 години 27 жовтня 2019 року здійснював керування автомобілем «М-412ИЭ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в с. Ганнівка Долинського району Кіровоградської області в порушення п. 2.3 (а) Правил дорожнього руху України (далі - ПДР) не забезпечив належну технічну справність транспортного засобу. Так, при наявності видимої та завчасно відомої йому як водієві технічної несправності транспортного засобу, при якій його експлуатація заборонена, а саме відсутність на передньому правому колесі однієї гайки кріплення, що підтверджується висновком експерта № 403 від 9 грудня 2019 року, у порушення вимог п. 31.4.5 (є) ПДР України здійснював керування вищевказаним транспортним засобом. Дана несправність виникла до моменту пригоди та об'єктивно проявлялася водію під час візуального огляду автомобіля перед початком експлуатації.
Незважаючи на викладене, 27 жовтня 2019 року близько 00.20 години ОСОБА_7 , достовірно та завчасно знаючи про технічну несправність транспортного засобу, яка у відповідності до п. 31.4.5 (є) ПДР України забороняє його експлуатацію, порушуючи вимоги п. 2.1 (а) ПДР України взагалі не маючи посвідчення водія, керував вищевказаним автомобілем та рухаючись навпроти будинку № 7 по вул.Шкапенка в с. Ганнівка, зі сторони с. Бокове, в напрямку с.Гурівка, на території Долинського району Кіровоградської області, грубо порушуючи вимоги п. п. 1.5 та 2.3 (б) і (д) ПДР України, проявив особисту неуважність і безпечність до забезпечення елементарних вимог безпеки дорожнього руху.
Рухаючись в межах населеного пункту зі швидкістю близько 40-50 км/год, в порушення вимог п. п. 12.1, 12.2 ПДР свідомо перевищив допустиму та безпечну у даних дорожніх та погодних умовах швидкість руху по умовам видимості меж проїзної частини, які обумовлювались темною порою доби, мокрим покриттям проїзної частини та густим туманом, та в порушення вимог п. 19.3 ПДР України, рухався в густому тумані при фактично нульовій відомості у напрямку руху, тобто не вжив заходів щодо зниження швидкості та зупинки транспортного засобу або вибору безпечної швидкості, за умовами фактичної видимості дороги в напрямку руху, чим позбавив себе можливості вірно оцінювати дорожню обстановку та безпечно керувати автомобілем.
Вищевикладені порушення водієм ОСОБА_7 , вимог безпеки дорожнього руху, а саме п. п. 2.3 (б) і (д), 12.1, 12.2, 19.3 ПДР України, тобто перевищення швидкісного режиму в даних дорожніх умовах, який впливає на зупинний шлях автомобіля, не прийняття у зв'язку із погіршенням видимості проїзної частини у напрямку руху мір щодо зниження швидкості руху чи відмови від подальшого руху, призвели до того, що останній позбавив себе можливості своєчасно виявити на проїзній частині пішохода ОСОБА_9 , яка знаходилася у горизонтальному положенні по ходу руху автомобіля, внаслідок чого допустив наїзд на останню.
У результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно з висновком судово-медичної експертизи № 142 від 16 грудня 2019 року, отримала тілесні ушкодження, які несуть ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент спричинення та в даному випадку призвели до смерті останньої і знаходяться в прямому причинному зв'язку з отриманими тілесними ушкодженнями.
Окрім того, ОСОБА_7 , 27 жовтня 2019 року близько 00.20 години, після наїзду навпроти будинку АДРЕСА_3 на пішохода ОСОБА_9 , вийшов з автомобіля та побачивши тіло пішохода з тілесними ушкодженнями, не повідомляючи до органів поліції та медичних закладів охорони здоров'я, повернувся до транспортного засобу та усвідомлюючи, що залишає потерпілу без будь-якої допомоги, з місця пригоди зник, попрямувавши до будинку АДРЕСА_2 , чим грубо порушив вимоги п. 2.10 ПДР.
Таким чином, ОСОБА_10 достовірно знаючи, що своїми діями, пов'язаними з порушенням Правил дорожнього руху та вчиненням наїзду на пішохода ОСОБА_9 , поставив останню в небезпечний для життя стан, при цьому, маючи змогу допомогти, завідомо залишив потерпілу без допомоги та з місця пригоди зник, переховуючись від правоохоронних органів з 00.20 по 09.00 години 27 жовтня 2019 року.
В судове засідання потерпілий та його представник не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотання про розгляд справи за їх участю не надсилали.
Беручи до уваги думку учасників судового розгляду, колегія суддів вважає за можливе розглядати провадження за відсутності потерпілого ОСОБА_11 та його представника ОСОБА_12 .
Заслухавши доповідача, обвинуваченого ОСОБА_7 та в його інтересах захисника-адвоката ОСОБА_6 , які підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задовольнити, думку прокурора, який просив вирок суду залишити без зміни, апеляційну скаргу сторони захисту без задоволення, дослідивши матеріали кримінального провадження та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Згідно зі ст.2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Статтею 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Перевіривши під час апеляційного розгляду матеріали кримінального провадження колегія суддів вважає, що вирок суду є виваженим та ґрунтується на засадах кримінального судочинства.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, за які його засуджено, підтверджені зібраними доказами, що містяться у матеріалах провадження, і в порядку апеляційного оскарження не заперечуються.
Кваліфікація дій ОСОБА_7 сторонами кримінального провадження не оспорюється.
Колегія суддів вважає доведеною винуватість ОСОБА_7 у вчиненні порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, та завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані, коли він сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан, а кваліфікацію дій за ч.2 ст.286 КК України та ч.1 ст.135 КК України - правильною.
Виходячи з положень ст.401 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які тягнуть скасування судових рішень, по справі не встановлено.
Згідно з п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" від 23.12.2005 року N14 при призначенні покарання за ст. 286 КК суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину.
Виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, метою покарання засудженого є його виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів.
Призначаючи покарання обвинуваченому суд першої інстанції, відповідно до вимог ст.65 КК України врахував характер і ступінь тяжкості скоєного злочину, який відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання в силу ст.66, 67 КК України.
ОСОБА_7 вчинив необережний злочин, який законом віднесений до категорії тяжких, та злочин невеликої тяжкості. Обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченого: щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину. Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 , згідно ст.67 КК України судом не встановлено. Обвинувачений вживає дієві заходи для залагодження провини перед сім'єю загиблої та відшкодує збитки, підтвердженням чого є квитанція ПАТ «Укрпошта» ПН 215600426655 від 10.03.2021 про направлення електронного переказу ОСОБА_11 коштів в сумі 4000грн. у відшкодування шкоди. Також встановлено, що обвинувачений за місцем проживання характеризується позитивно, на час постановлення вироку працював електрозварювальником, дисциплінований, відповідальний, у спілкуванні ввічливий, легко знаходить спільну мову з людьми, приймає активну участь у житті села, з односельцями в добрих відносинах, у побуті поводить себе добре, скарги щодо нього не надходили. За місцем роботи характеризується позитивно, ініціативний, працьовитий, технічно грамотний, до доручення роботи ставиться сумлінно, роботу виконує якісно та своєчасно, порушень правил внутрішнього трудового розпорядку та трудової дисципліни не допускає. На диспансерному наркологічному та психіатричному обліку не перебуває. Протягом досудового слідства та розгляду справи в суді ОСОБА_7 давав визнавальні показання про обставини дорожньо-транспортної пригоди, чим сприяв розкриттю злочину, у вчиненому щиро розкаявся, вперше притягується до кримінальної відповідальності.
Суд першої інстанції призначив покарання в межах санкцій статей за якими визнав вину доведеною, належно обґрунтував підстави призначеного покарання якеза своїм видом і розміром є необхідним і достатнім для виправлення засудженого. Однак судом залишено поза увагою, те що ОСОБА_7 в стані алкогольного сп'яніння не перебував, швидкість руху не перевищував, потерпіла проїжджу частину дороги не переходила, перебувала в безпорадному стані у зв'язку із вживанням алкогольних напоїв (згідно висновку експерта №142 становить 2,71 % а.п.154 т.1), а саме відпочивала на проїжджій частині у лежачому положенні впродовж дороги, подія відбулась в темну пору доби при густому тумані при фактично нульовій видимості, на неосвітленій проїжджій частині.
Апеляційний суд звертає увагу, що при призначенні покарання судом першої інстанції не надано оцінку висновку органу з питань пробації, в якому вказано на відсутність в ОСОБА_7 судимостей, а також низький рівень ризику вчинення повторного кримінального правопорушення, низький ризик небезпеки для суспільства, Тернівський районний відділ м. Кривого Рогу філії ДУ «Центр пробації» в Дніпропетровській області вважає, що виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства (а.с. 93-98 т. 2).
Колегія апеляційного суду звертає увагу на те, що однією з головних складових мети покарання є прагнення перешкодити винному знову завдати шкоду суспільству й утримати інших від вчинення тих самих дій. Зважаючи на наявні обставини кримінального провадження, особу обвинуваченого, який характеризується позитивно, обставини що пом'якшують покарання, відсутність обтяжуючих вину обставин, зважаючи на висновок органу пробації, колегія суддів вважає, що відбування покарання не пов'язаного з позбавленням волі сприятиме його виправленню, а призначення певних обов'язків передбачених ст.76 КК і виконання яких буде необхідною складовою покарання для ОСОБА_7 стане попередженням нових злочинів. Таке покарання буде відповідати меті покарання передбаченого ст.50 КК України та меті правосуддя, невід'ємною частиною якого є справедливість та верховенство права.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.408 КПК України суд апеляційної інстанції змінює вирок у разі, якщо зміна вироку не погіршує становища обвинуваченого, а згідно з ч.2 ст.409 КПК України підставою для скасування або зміни вироку суду першої інстанції може бути також невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
З врахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу сторони захисту слід задовольнити, а вирок Долинського районного суду Кіровоградської області від 30.03.2021 в частині призначеного покарання - змінити.
Керуючись ст.376, 404 ,407, 408, 409, 419 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 - задовольнити.
Вирок Долинського районного суду Кіровоградської області від 30.03.2021 в частині призначеного покарання - змінити.
Вважати засудженим ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 286, ч.1 ст.135 КК України та призначити покарання за ч.2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки без позбавлення права керування транспортними засобами, за ч.1 ст.135 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 рік.
На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки без позбавлення права керування транспортними засобами.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_7 від призначеного основного покарання строком 1 рік.
На підставі ст. 76 КК України покласти обов'язки:
1)Періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2)Повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
В решті вирок суду залишити без зміни.
Ухвала Кропивницького апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду протягом трьох місяців з дня проголошення судом апеляційної інстанції.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4