Провадження № 22-ц/803/5418/21 Справа № 212/735/21 Суддя у 1-й інстанції - Колочко О. В. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.
09 червня 2021 року м.Кривий Ріг
Справа № 212/735/21
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Зубакової В.П.
суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М.
сторони:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Публічне акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат»,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Родрігес Наталія Аркадіївна, на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 березня 2021 року, яке ухвалено суддею Колочко О.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 30 березня 2021 року , -
У січні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат», (надалі - ПАТ «Кривбасзалізрудком») про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'ю.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він, працюючи у відповідача в шкідливих умовах праці, отримав професійні захворювання, у зв'язку із чим, висновком МСЕК від 09.12.2014 року йому первинно встановлено втрату професійної працездатності в загальному розмірі 35 % з наступним переоглядом 01 листопада 2015 року.
При повторному переогляді, висновком МСЕК від 12.11.2019 року позивачу було встановлено втрату професійної працездатності у розмірі 35 % з 01 грудня 2019 року до 01 грудня 2022 року, з наступним переоглядом 01.11.2022 року.
Вважає, що у зв'язку з отриманими професійними захворюваннями йому спричинено моральну шкоду, яка завдана з вини відповідача та підлягає відшкодуванню ним, а тому просив суд стягнути з відповідача на свою користь моральну шкоду у розмірі 130 000 грн., без утримання податку з доходу фізичних осіб.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 березня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ПАТ «Кривбасзалізрудком» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 60 000,00 грн., без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб.
Стягнуто з ПАТ «Кривбасзалізрудком» на користь держави судовий збір у розмірі 908,00 грн.
В решті позову - відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Родрігес Н.А., ставить питання про часткове скасування рішення суду в частині відмови стягнення з ПАТ «Кривбасзалізрудком» на користь ОСОБА_1 суми моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я у розмірі 70 000,00 грн., без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб, просить ухвалити нове рішення про стягнення з ПАТ «Кривбасзалізрудком» на користь ОСОБА_1 суми моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я у розмірі 130 000,00 грн., без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб, оскільки він значно занижений та не відповідає глибині моральних страждань позивача та принципу розумності, виваженості і справедливості та судовій практиці.
При цьому, наводить в апеляційній скарзі, як приклад, Постанову Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 року у справі № 210/5258/16-ц, в зазначеній постанові, вказано, що у справах про відшкодування шкоди, завданої у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України, критеріїв, і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив потерпілий.
Вважає, що судом першої інстанції хоча і встановлено наявність моральної шкоди у позивача, але аргумент позивача, щодо справедливого розміру моральної шкоди в розмірі 130 000,00 грн. в залежності від його особистого сприйняття характеру та обсягу страждань, яких він зазнав, судом не було мотивовано оцінено, оскільки а ні норм законодавства, а ні усталеної судової практики щодо справедливого розміру моральної шкоди, наведено не було.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 з 03.02.1989 року по 16.03.1998 року працював підземним машиністом бурового верстата та підземним гірником очисного забою на шахті «Першотравнева -1» ВО «Кривбасруда», правонаступником якої є ПАТ «Кривбасзалізрудком» (а.с. 15-17).
16.03.1998 року позивач був звільнений з підприємства у зв'язку з ліквідацією шахти «Першотравнева-1» ВО «Кривбасруда» (а.с.15-17).
Відповідно до Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 23 жовтня 2014 року, складеного на підприємстві ПАТ «Євраз Суха Балка», ОСОБА_1 . Українським науково-дослідним інститутом промислової медицини встановлені професійні захворювання: радикулопатія шийна С6, С7 зліва та попереково-крижова L4,L5,S1 справа з помірно вираженими статико-динамічними порушеннями, больовим синдромом; хронічне обструктивне захворювання легень першої ст. (пиловий бронхіт першої ст., емфізема легень першої ст.), ЛН першого ст., із зазначенням їх причин - перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу (а.с. 8-11).
Згідно п.17 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 23 жовтня 2014 року причинами виникнення професійних захворювань у позивача є перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу. Умови праці підземного машиніста бурової установки за концентрацією аерозолю переважно фіброгенної дії у повітрі робочої зони, за вимушеною робочою позою - до 3 класу 2 ступеня шкідливості.
Згідно пункту 16 вищевказаного Акту підставою для встановлення професійного характеру захворювань, також послужив профмаршрут: 03.02.1989 року - 01.09.1990 року, 01.10.1991 року 01.01.1995 року - підземний машиність бурового верстата, шахта «Першотравнева» ВО «Кривбасруда»; 01.09.1990 року - 01.10.1991 року та 01.01.1995 року - 16.03.1998 року - підземний гірник очисного забою, шахта «Першотравнева» ВО «Кривбасруда».
Відповідно до пункту 19 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 23 жовтня 2014 року, враховуючи роботу ОСОБА_1 впродовж 23 років 10 місяців в умовах впливу шкідливих виробничих факторів, конкретних посадових осіб, які відповідальні за виникнення професійного захворювання, встановити неможливо.
Згідно постанови про призначення потерпілому щомісячної страхової виплати № 0407/22543/22543.1/3 від 26 грудня 2014 року, ОСОБА_1 , за висновком МСЕК від 09 грудня 2014 року серія 12ААА №000920, встановлена стійка втрата професійної працездатності 35%, з повторним переоглядом 01 листопада 2015 року, в зв'язку з чим позивачу призначено щомісячну грошову суму в разі часткової чи повної втрати професійної працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку (а.с.18).
При повторному переогляді, висновком МСЕК від 12.11.2019 року позивачу було встановлено втрату професійної працездатності у розмірі 35 % з 01 грудня 2019 року до 01 грудня 2022 року, з наступним переоглядом 01.11.2022 року.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції керувався вимогами ч.2 ст. 153, ст. 173, ч.1 ст. 237-1 КЗпП України й виходив з обов'язку відповідача відшкодувати на користь позивача моральну шкоду у зв'язку з отриманими ним на виробництві професійними захворюваннями.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
З Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 23 жовтня 2014 року причинами виникнення професійних захворювань у позивача є перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу. Умови праці підземного машиніста бурової установки за концентрацією аерозолю переважно фіброгенної дії у повітрі робочої зони, за вимушеною робочою позою - до 3 класу 2 ступеня шкідливості.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що професійні захворювання позивача, які завдають йому фізичного болю та душевних страждань, виникли з вини ПАТ «Кривбасзалізрудком», як правонаступника шахти «Першотравнева -1» ВО «Кривбасруда», яким було допущено перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів.
Суд, на підставі медичних документів про лікування позивача у зв'язку з отриманими професійними захворюваннями, правильно визнав, що позивачу була заподіяна моральна шкода, так як порушено та порушуються його нормальні життєві зв'язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Лікарями виявлений відсутній стабілізаційний процес у його здоров'ї, що підтверджується виписними епікризами, що містяться в матеріалах справи, в яких зафіксований нестійкий стабілізаційний стан його здоров'я, внаслідок чого переносить моральні страждання.
Крім того, згідно рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.
Зазначений висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, відповідає вимогам діючого законодавства, обставинам справи та узгоджується з роз'ясненнями, наданими Пленумом Верховного Суду України в п. 13 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 з подальшими змінами та доповненнями.
Виходячи із наведених вище обставин, колегія суддів вважає, що позивачу ОСОБА_1 заподіяно моральну шкоду, і він має право на її відшкодування.
Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховано характер отриманих професійних захворювань, стаж роботи позивача в умовах впливу шкідливих факторів тільки на підприємстві відповідача ПАТ «Кривбасзалізрудком», як правонаступника шахти «Першотравнева -1» ВО «Кривбасруда», (03.02.1989 року - 01.09.1990 року, 01.10.1991 року 01.01.1995 року; 01.09.1990 року - 01.10.1991 року; 01.01.1995 року - 16.03.1998 року), тобто 09 років 01 місяць 13 днів, із загального стажу роботи позивача в шкідливих умовах праці - 23 років 10 місяців, відсоток втрати ним професійної працездатності, на теперішній час, в розмірі 35 %, стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги позивача про необґрунтованість розміру моральної шкоди.
Посилання позивача, як на приклад, на судові рішення у цивільних справах, які виникли з подібних правовідносин, а саме на Постанову Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 року у справі № 210/5258/16-ц, якою стягнуто більші суми компенсації моральної шкоди, колегією суддів не приймаються, з огляду на наступні обставини.
Так, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об'єктивної оцінки психотравматичної ситуації.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
05 грудня 2018 року Велика Палата Верховного у справі № 210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18) прийняла постанову, у якій зробила правовий висновок про те, що у справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач.
При цьому, суд констатував у цій справі, що характер отриманої позивачем травми, що спричинила повну втрату ним професійної працездатності, звільнення з роботи через виявлену невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі за станом здоров'я, визнання позивача особою з інвалідністю І групи безстроково, неможливість відновлення попереднього фізичного стану, тяжкість і незворотність змін у буденному житті, необхідність щорічної реабілітації, надають йому право на відшкодування моральної шкоди у розмірі 275 000,00 грн.
Отже, з урахуванням того, що позивачу ОСОБА_1 встановлено стійку втрату професійної працездатності, на теперішній час, у розмірі 25%, що безумовно тягне за собою зміни у буденному житті позивача, колегія суддів дійшла висновку, що визначений судом першої інстанції розмір відшкодування моральної шкоди (60 000,00 грн.) не є заниженим та відповідає судовій практиці Великої Палати Верховного Суду при розгляді справи з аналогічними правовідносинами, є розумним, виваженим і справедливим у його ситуації.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду відповідає вимогам законності та обґрунтованості й підстави для його зміни у відповідності до доводів апеляційної скарги відсутні, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Родрігес Наталія Аркадіївна, - залишити без задоволення.
Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 березня 2021 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 09 червня 2021 року.
Головуючий:
Судді: