Провадження № 11-кп/803/1472/21 Справа № 932/2545/20 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
03 червня 2021 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді-доповідача ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
адвоката ОСОБА_7 ,
обвинувачених ОСОБА_8 ,
ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, в м. Дніпрі апеляційні скарги захисника-адвоката ОСОБА_10 , яка діє в інтересах обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 квітня 2021 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, не одруженого, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України, -
Вказаною ухвалою, продовжено обвинуваченим ОСОБА_8 та ОСОБА_9 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 13 червня 2021 року.
В обґрунтування прийнятого рішення судом першої інстанції зазначено, що ризики, передбачені п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, існують та на сьогоднішній день не зменшились.
Суд послався, що обвинувачений ОСОБА_9 , відбуваючи покарання, був притягнутий до відповідальності за спробу втечі з місць позбавлення волі і в даний час додатково обвинувачується в організації втечі з ДУВП, що свідчить про схильність останнього до ухилення від явки до правоохоронних органів та суду з метою уникнення можливого покарання, яке у цьому провадженні є тяжким, а також існує ризик вчинення обвинуваченим ОСОБА_9 повторного злочину, так як обвинувачений раніше судимий за вчинення злочину передбаченого ст. 186 КК України і в даний час обвинувачується, крім цього кримінального провадження, ще в ряді інших тяжких злочинів, чого достатньо для висновку про наявність ризику повторного вчинення злочину обвинуваченим.
Також існує ризик ухилення від суду обвинуваченим ОСОБА_8 , оскільки останній не має міцних соціальних зв'язків і обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, а тому з метою уникнення можливого покарання може намагатись уникнути суду. Крім того, існує ризик вчинення обвинуваченим ОСОБА_8 повторного злочину, остільки обвинувачений раніше судимий і звільнився після відбуття покарання в березні 2019 року, після чого знову обвинувачується у вчиненні ряду тяжких злочинів, чого достатньо для висновку про наявність ризику повторного вчинення злочину обвинуваченим.
Короткий зміст вимог апеляційних скарг і узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_10 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, та постановити нову ухвалу, за якою обрати до обвинуваченого запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, та обрати цілодобовий домашній арешт з носінням електронного засобу контролю, з покладанням на підозрюваного обов'язків передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а в разі неможливості застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з носінням електронного засобу контролю, визначити розмір застави.
Вважає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, остільки судом не враховані в повній мірі його характеризуючі дані, а саме, що ОСОБА_8 проживав та зареєстрований за адресою АДРЕСА_3 , разом з матір'ю. До затримання працював на підставі цивільно-правового договору від 01.04.2019 р. у ТОВ "ТРЕЙДХОП КОМПАНІ", за місцем роботи характеризувався позитивно, мав постійне джерело доходу. Крім того, ОСОБА_8 вів активний спосіб життя - був членом громадської організації "Всеукраїнська федерація японського сьоткане карате", часто відвідував змагання та брав участь у літніх зборах, посідав перші місця, займався проведенням корекційної роботи з дітьми та підлітками з розвитку навичок самоконтролю та проведення спортивних тренувань на громадських засадах.
На думку адвоката, вина ОСОБА_8 у жодному інкримінованому йому кримінальних правопорушень не доведена, а також не доведені ризики, передбачені п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та судом досліджено всі письмові докази, надані стороною обвинувачення.
Також, адвокат вказує на суперечності щодо обставин викладених в обвинувальному акті та безпосередньо досліджених доказів, отриманих показів потерпілих, переглянутих відео, документів - адвокатських запитів та відповідей наданих до суду, що ставлять під сумнів викладені обставини в обвинувальному акті, а також захисник зазначає на ряд процесуальних порушень.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_10 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, та постановити нову ухвалу, за якою обрати до обвинуваченого ОСОБА_9 запобіжний захід не пов'язаний із обмеженням його волі - цілодобовий домашній арешт з носінням електронного засобу контролю, та покладанням на підозрюваного обов'язків передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а в разі неможливості застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з носінням електронного засобу контролю, визначити розмір застави.
Вважає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, та судом першої інстанції не в повній мірі враховано занадто тривале перебування під вартою, яке було продовжено понад 11 разів, та на даний момент ризики відповідно до п.п. 1,5 ст.177 КПК України є недоведеними. Крім того, захисник вказує, що вина ОСОБА_9 у жодному кримінальному провадженні не доведена.
На думку адвоката, судом не було враховано, що ОСОБА_9 , який проживав та зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , має на утриманні матір та батька, характеризується виключно з позитивного боку. До затримання працював на підставі цивільно-правового договору від 05.06.2019 р. у ТОВ "КОМПАНІЯ УСТ" на посаді регіонального менеджеру з закупівель, за місцем роботи характеризувався як цілеспрямований, відповідальний, працьовитий, кваліфікований працівник, мав постійне джерело доходу.
Разом з тим, захисник вказує на суперечності щодо обставин викладених в обвинувальному акті та безпосередньо досліджених доказів, отриманих показів потерпілих, переглянутих відео, документів - адвокатських запитів та відповідей наданих до суду, що ставлять під сумнів викладені обставини в обвинувальному акті, а також захисник зазначає на ряд процесуальних порушень.
Позиції учасників судового провадження.
Адвокат ОСОБА_7 , та обвинувачені ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , кожен окремо підтримали вимоги апеляційних скарг та просили їх задовольнити, скасувати ухвалу суду про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Прокурор в апеляційному суді заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив рішення суду залишити без змін.
Мотиви апеляційного суду.
Заслухавши головуючого суддю, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши доводи апеляційних скарг, наявні матеріали, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Рішенням Конституційного суду України від 13.06.2019 року №4-р/2019 визнано таким, що є неконституційним положення ч. 2 ст. 392 КПК України щодо унеможливлення окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, яка постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 331 КПК України: - вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу; - незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до матеріалів справи, в провадженні Жовтневого суду Дніпропетровської області перебуває кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019040030002329 щодо ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України.
Відповідно до матеріалів провадження, до обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який в подальшому продовжувався.
Прокурором в судовому засіданні суду першої інстанції, яке розглядалось 15.04.2021 року було заявлено клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_9 , ОСОБА_8 з тих підстав, що обставини, які були підставою для обрання запобіжного заходу, не змінилися, а застосування до обвинувачених жодного із більш м'яких запобіжних заходів, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
При обґрунтуванні рішення про продовження строків тримання під вартою необхідно враховувати вимоги ст. 199 КПК України, статей 5, 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) та положень, встановлених у рішеннях Європейського Суду з прав людини щодо необхідності дотримання розумних строків тримання особи під вартою.
Під час апеляційного розгляду ухвали суду встановлено, що зазначені вимоги ст.199 КПК України, при розгляді клопотання були дотримані в повному обсязі.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що обраний обвинуваченим ОСОБА_9 , ОСОБА_8 запобіжний захід відповідає не лише особам обвинувачених, а й характеру та тяжкості діянь, які їм інкримінуються та не надає можливості перешкоджання інтересам правосуддя, зокрема, і ухиленню обвинувачених від суду, ризик чого є реальним та дійсним. Судом першої інстанції не було встановлено обставин, які б свідчили про те, що необхідність у раніше обраному обвинуваченим ОСОБА_9 , ОСОБА_8 запобіжному заході у виді тримання під вартою відпала.
Колегія суддів вважає, що вирішуючи клопотання про продовження тримання обвинувачених під вартою, судом правильно встановлено, що воно є доцільним, а підстави для заміни цього запобіжного заходу менш обтяжливим відсутні, зважаючи на тяжкість злочинів, що інкримінуються обвинуваченим ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , а також даних про особи обвинувачених й відповідно наявність передбачених п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України ризиків. Усвідомлюючи ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_9 злочинів, з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності за їх вчинення, усвідомлюючи невідворотність покарання, є ризики того, що ОСОБА_9 може переховуватись від суду, оскільки останній, відбуваючи покарання, був притягнутий до відповідальності за спробу втечі з місць позбавлення волі і в даний час додатково обвинувачується в організації втечі з ДУВП, а також може вчинити інше кримінальне правопорушення, зважаючи на те, що обвинувачений раніше судимий за вчинення злочину передбаченого ст. 186 КК України і в даний час обвинувачується, крім цього кримінального провадження, ще в ряді інших тяжких злочинів. Так, усвідомлюючи ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_8 злочинів, з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності за їх вчинення, усвідомлюючи невідворотність покарання, є ризики того, що ОСОБА_8 може переховуватись від суду, зважаючи на те, що він не має міцних соціальних зв'язків, а також може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки обвинувачений раніше судимий і звільнився після відбуття покарання в березні 2019 року, після чого знову обвинувачується у вчиненні ряду тяжких злочинів.
Будь-який більш м'який запобіжний захід не зможе забезпечити належний розгляд провадження, а перебування їх на волі буде суперечити інтересам суспільства, що і є беззаперечною підставою для продовження раніше обраного їм запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Доводи апеляційної скарги захисника про те, що відсутні та недоведені ризики, передбачені ст. 177 КПК України, є необґрунтованими, оскільки зазначені вище ризики встановлені в ухвалі суду та підтверджується наданими судом першої інстанції матеріалами.
Колегія суддів зазначає , що згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
Затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою, що визначено в рішенні Європейського суду за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії».
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо продовження існування ризиків передбачених ст. 177 КПК України, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Надаючи оцінку можливості обвинуваченим переховуватися від суду, суд приймає до уваги, що існує певна ймовірність того, що останні з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину можуть вдатися до відповідних дій.
Отже, підстав для застосування судом до ОСОБА_9 , ОСОБА_8 більш м'якого запобіжного заходу, колегія суддів не вбачає, з огляду на вищевикладені обставини.
Доводи апеляційної скарги захисника про те, що судом першої інстанції не взято до уваги позитивні характеристики обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_8 є такими, що задоволенню не підлягають, оскільки апеляційний суд вказані обставини та особи обвинувачених враховує в сукупності з іншими обставинами, однак з метою запобігти вищезазначеним ризикам, беручи до уваги тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких ОСОБА_9 , ОСОБА_8 обвинувачуються, можливу міру покарання, яка їм загрожує в разі визнання винуватості, суспільний інтерес, судом першої інстанції було обґрунтовано продовжено щодо них запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Позитивні характеристики обвинувачених не можуть бути визнані судом самостійною підставою для пом'якшення обраного запобіжного заходу та не спростовують наявність встановлених судом ризиків, що також спростовує доводи апеляційних скарг в цій частині.
Що стосується доводів захисника про те, що вина ОСОБА_9 та ОСОБА_8 у жодному кримінальному провадженні не доведена, то вони також задоволенню не підлягають. При цьому, апеляційний суд зазначає, що питання доведеності або недоведеності висунутого обвинувачення надається судом при ухваленні судового рішення по суті справи.
В ході апеляційного перегляду встановлено, що приймаючи рішення про продовження обвинуваченим ОСОБА_9 , ОСОБА_8 строку тримання під вартою, суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував ступінь тяжкості інкримінованих обвинуваченим кримінальних правопорушень, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, дані про особи обвинувачених, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Ухвала за своїм змістом є належно вмотивованою, обґрунтованою та законною.
Істотних порушень, які б були підставою для скасування рішення слідчого судді, під час апеляційного перегляду не встановлено.
Таким чином, колегія суддів вважає необхідним ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційні скарги захисника - залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 392, 399, 404, 405 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги адвоката ОСОБА_10 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , та в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 , - залишити без задоволення.
Ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 квітня 2021 року про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді:
_____________ ____________ _____________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4