Провадження № 22-ц/803/5363/21 Справа № 201/1349/19 Суддя у 1-й інстанції - Антонюк О. А. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л.
10 червня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого- судді Демченко Е.Л.
суддів - Куценко Т.Р., Макарова М.О.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні, без повідомлення учасників справи, в м.Дніпро апеляційну скаргу приватного підприємства “Торговий дім “Мушкетер” на рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 05 червня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства “Торговий дім “Мушкетер” про стягнення заробітку, грошових коштів і моральної шкоди, -
У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного підприємства “Торговий дім “Мушкетер” про стягнення заробітку, грошових коштів і моральної шкоди, мотивуючи його тим, що 27 січня 2016 року його було прийнято на роботу до приватного підприємства “Торговий дім “Мушкетер” на посаду водія, при цьому 01 квітня 2016 року ОСОБА_1 укладено контракт про проходження військової служби у Збройних силах України на строк до закінчення особливого періоду або оголошення рішення про демобілізацію.
Вказував, що за час проходження військової служби у ПП “Торговий дім “Мушкетер” перед ним утворилася заборгованість з приводу нарахованої, але невиплаченої заробітної плати. При цьому, у зв'язку із порушенням відповідачем строків виплати заробітної плати, втрата частини заробітної плати підлягає компенсації, яка проводиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги.
Крім того, позивач вважав, що у зв'язку з несвоєчасним отриманням заробітної плати та понесення внаслідок цього моральних переживань, на його користь підлягає стягненню моральна шкода, яка обґрунтована обмеженням позивача у витратах, що впливало на повсякденний рівень його життя.
У зв'язку з наведеним, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 17 вересня 2019 року, просив суд стягнути з ПП “Торговий дім “Мушкетер” на свою користь заборгованість з заробітної плати за період з 01 червня 2017 року по 17 вересня 2019 року в розмірі 104 633 грн., яка з урахуванням індексації складає 111 747,53 грн. та моральну шкоду в розмірі 10 000 грн., а всього 121 747,53 грн.
Рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 05 червня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПП «Торговий будинок «Мушкетер» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період з 01 червня 2017 року по 17 вересня 2019 року у розмірі 104 633,54 грн., заборгованість по заробітний платі у вигляді індексації заробітної плати за цей період в розмірі 7 113,99 грн., а також моральну шкоду в розмірі 3 000 грн., а всього 114 747 грн.53 коп. В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання щодо судових витрат.
При цьому ухвалою Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 29 березня 2021 року за заявою позивача було виправлено описку в рішенні суду від 05 червня 2020 року щодо невірно зазначеної назви відповідача, зокрема зазначено приватне підприємство “Торговий дім “Мушкетер” замість приватне підприємство “Торговий будинок “Мушкетер”.
В апеляційній скарзі відповідач ПП «Торговий дім «Мушкетер» просить скасувати рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 05 червня 2020 року та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував, що ПП “Торговий дім “Мушкетер” не є належним відповідачем по справі, оскільки позивач перебував у трудових відносинах саме з ПП “Торговий будинок “Мушкетер”, враховуючи, що позивачем пред'явлено позов до неналежного відповідача, а клопотання про його заміну ним заявлено не було, суд мав дійти висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Правом на надання відзиву на апеляційну скаргу позивач по справі не скористався.
Згідно з п.1 ч.1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України).
Згідно з п.2 ч.1 ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи, що виникають з трудових відносин.
Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою.
Зважаючи на те, що даний спір виник з трудових правовідносин, та ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення та виклику сторін.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, колегія суддів находить, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.
Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 27 січня 2016 року позивача ОСОБА_1 було прийнято на посаду водія автотранспортних засобів приватного підприємства “Торговий будинок “Мушкетер” (а.с.8-9).
01 квітня 2016 року ОСОБА_1 укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб сержантського та солдатського складу до закінчення особливого періоду або оголошення рішення про демобілізацію (а.с.17,18-21).
З 01 червня 2017 року по 17 вересня 2019 року позивач зазначає, що у відповідача ПП “Торговий дім “Мушкетер” перед ним утворилася заборгованість у зв'язку із невиплатою йому заробітної плати, яка, з урахуванням індексу інфляції, складає 111 747,53 грн., з розрахунку мінімальної заробітної плати з червня 2017 по грудень 2017 року - 3 200 грн., з січня 2018 року по грудень 2018 року - 3 723 грн., з січня 2019 року по вересень 2019 року - 4 173 грн. та відповідних індексів інфляції на кожен місяць відповідного року (а.с.53).
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з їх доведеності наявності заборгованості ПП “Торговий дім “Мушкетер” із виплати заробітної плати перед позивачем, а також спричинення позивачу моральної шкоди, внаслідок несвоєчасної виплати заробітної плати.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Відповідно до статті 94 КЗпП України заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу, яка згідно статті 115 вказаного Кодексу виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Відповідно до частини третьої статті 119 КЗпП України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема копії трудової книжки, долученої позивачем до позову, наказом №29-к від 21 січня 2016 року позивача ОСОБА_1 прийнято на посаду водія автотранспортних засобів на ПП “Торговий будинок “Мушкетер”.
При цьому, як вбачається з позовної заяви, а також заяви про збільшення позовних вимог від 17 вересня 2019 року, звертаючись до суду першої інстанції з даним позовом, позивач пред'явив свої вимоги саме до ПП “Торговий дім “Мушкетер” (код ЄДРПОУ 39350913).
В апеляційній скарзі апелянт ПП “Торговий дім “Мушкетер” зазначав, що не є належним відповідачем у даній цивільній справі, оскільки позивач у трудових відносинах із вказаним підприємством не перебував.
Колегія суддів погоджується з вищевказаними доводами апелянта з огляду на наступне.
Відповідно до загальнодоступної інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, вбачається, що приватне підприємство “Торговий дім “Мушкетер” має наступні реквізити юридичної особи: код ЄДРПОУ 39350913, юридична адреса: Україна, 49005, Дніпропетровська область, місто Дніпро, Лоцманський узвіз, буд. 6, засновники: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , дата державної реєстрації юридичної особи - 14 серпня 2014, номер запису: 12241020000069863.
В той час як реквізити приватного підприємства “Торговий будинок “Мушкетер”, як юридичної особи є: код ЄДРПОУ 39992713, засновник Коровай А.І. юридична адреса: АДРЕСА_1 , дата державної реєстрації юридичної особи - 04 вересня 2015 року, номер запису: 12241020000073891.
Крім того, з вказаної інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що 07 березня 2019 року до реєстру внесено запис про припинення юридичної особи ПП “Торговий будинок “Мушкетер”.
Різні реквізити юридичних осіб, зокрема код ЄДРПОУ, дата реєстрації юридичних осіб, їх юридичні адреси свідчать про те, що вказані підприємства є окремими, самостійними юридичними особами.
Докази перебування позивача у трудових відносинах саме з приватним підприємством “Торговий дім “Мушкетер” в матеріалах справи відсутні та спростовуються долученою до позовної заяви копією трудової книжки позивача, згідно якої, останній призначений на посаду водія саме на ПП “Торговий будинок “Мушкетер”.
Відомостей, що ПП “Торговий дім “Мушкетер” є правонаступником ПП “Торговий будинок “Мушкетер” позивачем не надано.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем невірно визначено відповідача у даній справі, а саме ПП “Торговий дім “Мушкетер”.
Відповідно до частини 1 статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.
Згідно з ч.1 ст. 50 ЦПК України позов може бути пред'явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно.
Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава. Право на заміну відповідача в судовому процесі закон надає виключно позивачу.
Суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу, як співвідповідача. Після заміни відповідача або залучення до участі у справі співвідповідача справа за клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розглядається спочатку (ст.51 ЦПК України).
Згідно ст.16 ЦК України та ст.13 ЦПК України кожна особа самостійно вибирає спосіб захисту в суді своїх прав і розпоряджається предметом спору на власний розсуд; суд розглядає цивільні справи за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Частина 4 ст.10 ЦПК України зобов'язує суд сприяти: всебічному і повному з'ясуванню щодо обставин спору; роз'яснювати особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджати про вчинення або не вчинення процесуальних дій, здійсненню їх прав у випадках, що встановлені цим Кодексом.
Частина 5 ст.12 ЦПК України передбачає, що суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
У постанові Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» (п.11) викладена правова позиція, відповідно до якої, оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (ч.ч.1 та 2 ст.3 ЦПК України), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.
Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року в справі №372/51/16-ц (провадження №14-511цс18) зроблено правовий висновок, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги (частини перша та друга статті 11 ЦПК України 2004 року). Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім'я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог (пункти 2 і 3 частини другої статті 119 ЦПК України 2004 року). Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи (частина друга статті 30 ЦПК України 2004 року). Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц). Суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача (частина перша статті 33 ЦПК України 2004 року).
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що клопотання про залучення в якості відповідача саме ПП “Торговий будинок “Мушкетер” позивачем не заявлялося та на власний розсуд не було залучено їх до участі у справі, судом першої інстанції право на залучення належних відповідачів не було роз'яснено. Тоді як суд апеляційної інстанції позбавлений можливості залучити співвідповідача на стадії апеляційного розгляду, оскільки перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції на момент його винесення.
При цьому без відповідної заяви або клопотання позивача про заміну відповідача чи залучення співвідповідача суд не вправі залучати до участі у справі інших осіб як відповідачів, які не визначені у такому процесуальному статусі позивачем.
Пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
Суд першої інстанції не сприяв всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, не роз'яснив особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, не попередив про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, зокрема про необхідність залучення до участі у справі належних відповідачів, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина шоста цієї статті).
Згідно пунктом 1 частини 1 статті 5 Закону України “Про судовий збір” від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Зважаючи на те, що предметом позову ОСОБА_1 було саме стягнення заробітної плати з урахуванням її індексації, останній звільнений від сплати судового збору за звернення до суду із вказаною вимогою.
В той же час, колегія суддів зауважує, що не звільняється від сплати судового збору позивачі при зверненні до суду з вимогою про стягнення моральної шкоди, у зв'язку з чим, зважаючи, що позивачем при зверненні до суду з первісним позовом судовий збір за вказану вимогу сплачений не був, з позивача ОСОБА_1 на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 768,40 грн., яка обрахована відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України “Про судовий збір”.
Також, враховуючи результат розгляду даної справи, з позивача ОСОБА_1 на користь відповідача ПП “Торговий дім “Мушкетер”, підлягає стягненню сплачений ним судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1 152,60 грн.
Крім того, оскільки позивач відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, сплачений апелянтом судовий збір в розмірі 1 676,20 грн. в частині позовних вимог про стягнення заробітної плати, підлягає компенсації за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись ст.ст.367,374,375,381-383 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу приватного підприємства “Торговий дім “Мушкетер” задовольнити.
Рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 05 червня 2020 року скасувати та ухвалити нове рішення.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до приватного підприємства “Торговий дім “Мушкетер” про стягнення заробітку, грошових коштів і моральної шкоди відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь держави судові витрати в розмірі 768,40 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь приватного підприємства “Торговий дім “Мушкетер” (код ЄДРПОУ 39350913) судові витрати у розмірі 1 152,60 грн.
Сплачений приватним підприємством “Торговий дім “Мушкетер” (код ЄДРПОУ 39350913) судовий збір у розмірі 1 676,20 грн. компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 10 червня 2021 року.
Головуючий: Демченко Е.Л.
Судді: Куценко Т.Р.
Макаров М.О.