Провадження № 22-ц/803/1692/21 Справа № 190/767/20 Суддя у 1-й інстанції - Фирса Ю. В. Суддя у 2-й інстанції - Лаченкова О. В.
02 червня 2021 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - Лаченкової О.В.
суддів - Городничої В.С., Петешенкової М.Ю.
при секретарі - Кравченко Р.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 24 вересня 2020 року
по справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Саксаганської сільської ради П'ятихатського району Дніпропетровської області, третя особа - ОСОБА_2 про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування, -
У червні 2020 роду до П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області надійшов позов ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Саксаганської сільської ради П'ятихатського району Дніпропетровської області, третя особа - ОСОБА_2 про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування.
Рішенням П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 24 вересня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Саксаганської сільської ради П'ятихатського району Дніпропетровської області, третя особа - ОСОБА_2 про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування - відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 24 вересня 2020 року по справі №190/767/20 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відзивів на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 24 вересня 2020 року від інших учасників справи до суду не надходило.
Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області померла ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с. 7).
Після її смерті залишилось спадкове майно, до складу якого входить право на земельну частку (пай) розміром 6,67 умовних кадастрових гектарів, що розташована на території Саксаганської сільської ради П'ятихатського району Дніпропетровської області, про що свідчить сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ДП № 0065707 від 06.06.1997 року, оригінал якого оглянуто в судовому засіданні (а.с.83).
Згідно копії спадкової справи № 125/2017 рік, заведеної П'ятихатської державною нотаріальною конторою, після смерті ОСОБА_3 з заявою про прийняття спадщини за законом 11.05.2017 року до нотаріальної контори звернувся ОСОБА_2 та 16.04.2019 року позивач ОСОБА_1 (а.с.40,71).
11 травня 2017 року ОСОБА_2 державним нотаріусом П'ятихатської державної нотаріальної контори у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті матері ОСОБА_3 відмовлено, у зв'язку з ти, що ним пропущений строк для прийняття спадщини та неможливо встановити факт родинних відносин між матір'ю та сином (а.с.52).
03 липня 2017 року рішенням П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області встановлено факт родинних відносин між ОСОБА_3 , померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , як між матір'ю та сином, визнано за ОСОБА_2 право на земельну частку (пай) розміром 6,67 умовних кадастрових гектарів, що розташована на території Саксаганської сільської ради П'ятихатського району Дніпропетровської області в порядку спадкування за законом після смерті матері/а.с.63-64/, проте 29.11.2018 року постановою Дніпровського апеляційного суду рішення П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 03.07.2017 року в частині визнання за ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 право на земельну частку (пай) розміром 6,67 умовних кадастрових гектарів скасовано, в цій частині позову відмовлено. В решті рішення суду залишено без змін/а.с.65-69/.
16 квітня 2019 року позивачці ОСОБА_1 державним нотаріусом П'ятихатської державної нотаріальної контори у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті матері ОСОБА_3 відмовлено, у зв'язку з тим, що нею пропущений строк для прийняття спадщини, а також у зв'язку із відсутністю документа, який підтверджує наявність на момент відкриття спадщини право власності ОСОБА_3 на право на земельну частку (пай) (а.с.73-74).
01 жовтня 2019 року рішенням Дзержинського районного суду Дніпропетровської області встановлено факт постійного проживання на час відкриття спадщини спадкоємця ОСОБА_1 зі спадкодавцем ОСОБА_3 , померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.11-12).
Статтею 1216 ЦК України встановлено, що спадкування є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини входять всі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини (стаття 1218 ЦК України).
Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (стаття 392 ЦК).
Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду з вказаним позовом, позивачка ОСОБА_1 вказала відповідачем Саксаганську сільську раду П'ятихатського району Дніпропетровської області та, як на підставу позову посилалася на відсутність у неї оригіналу сертифікату на право на земельну частку (пай).
Відповідно до роз'яснень, викладених в абзаці другому пункту 23 постанови Пленумом Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" від 30 травня 2008 року № 7, судам роз'яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Відповідно до статті 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.
Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
З матеріалів справи вбачається, що постановою державного нотаріуса П'ятихатської державної нотаріальної контори 16.04.2019 року позивачу ОСОБА_1 відмовлено у вчиненні нотаріальних дій з посиланням на те, що позивач не подала до нотаріальної контори оригіналу сертифікату на право на земельну частку (пай).
Постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії позивачкою не оскаржена.
Також, судом перої інстанції було встановлено, що оригінал Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ДП № 0065707 не втрачений, він знаходиться у третьої особи ОСОБА_2 .
Таким чином, оригінал сертифікату на право на земельну частку (пай) ДП №0065707 не втрачений. Позивач ОСОБА_1 не зверталась до суду з позовом про витребування його у особи, в якої він знаходиться.
Отже, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов до правильного та обґрунтованого висновку, що відсутні правові підстави для задоволення позову, оскільки звернення з вказаним позовом є неналежним способом захисту порушеного права позивача.
Доводи апеляційної скарги, що оскаржуваним рішенням порушуються спадкові права апелянта та гарантоване державою право на власність, чим позбавляє його можливості отримати майно у спадок, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки позивач передчасно звернулась до суду з даним позовом.
При цьому, ОСОБА_1 має право на звернення до суду з позовом про скасування постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії та клопотанням про витребування оригіналу сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ДП №0065707 від ОСОБА_2 .
Приведені в апеляційній скарзі доводи про те, що суд не дав оцінки наданих ним доказам не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування чи зміни рішення - не встановлено, а тому апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.
Відповідно до ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишаючи рішення суду без змін не змінює розподіл судових витрат.
Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 24 вересня 2020 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий суддя О.В.Лаченкова
Судді В.С.Городнича
М.Ю.Петешенкова