Провадження № 22-ц/803/4026/21 Справа № 187/998/16-ц Суддя у 1-й інстанції - Говоруха В. О. Суддя у 2-й інстанції - Лаченкова О. В.
02 червня 2021 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - Лаченкової О.В.
суддів - Городничої В.С., Петешенкової М.Ю.
при секретарі - Кравченко Р.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі
апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,
на ухвалу Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 25 січня 2021 року
по справі за заявою ОСОБА_1 про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником в цивільній справі №187/998/16-ц, -
У січні 2021 роду до Петриківського районного суду Дніпропетровської області надійшла заява ОСОБА_1 про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником в цивільній справі №187/998/16-ц.
Ухвалою Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 25 січня 2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником в цивільній справі №187/998/16-ц - відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 25 січня 2021 року та винести нове рішення про задоволення заяви ОСОБА_1 про звернення стягнення на кошти ОСОБА_2 , що перебувають у іншої особи, в порядку ст. 440 ЦПК України.
У відзиві ТОВ “ФК “Мустанг Фінанс” на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 25 січня 2021 року просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні апеляційної скарги на ухвалу Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 25 січня 2021 року, а ухвалу залишити без змін.
Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є стягувачем, а ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є боржниками у виконавчому провадженні відкритому 09.04.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Теличком В.А. на підставі виконавчого листа № 187/998/16-ц виданого 09.04.2020 року Дніпропетровським апеляційним судом про солідарне стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованості за договором позики від 03.09.2015 року у загальному розмірі 576 641,31 доларів США та судового збору по 4405 грн. з кожного.
З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11.11.2020 року слідує, що 03.11.2020 року приватним нотаріусом КМНО Дубенко К.Є. здійснено реєстрацію права власності на предмет іпотеки - належну ОСОБА_2 квартиру загальною площею 551,4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 за ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс».
Згідно висновку про вартість майна від 09.10.2020 року, вартість квартири загальною площею 551,4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 складає 15 717 000 грн.
Згідно вимоги про дострокове погашення заборгованості від 04.09.2020 року, ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» вимагає від ОСОБА_4 погасити в повному обсязі заборгованість за кредитними договором № 600-І-000В6 від 25.12.2006 року, розмір якої станом на 27.08.2020 року складає 1 019 098,65 грн. за основним боргом та 39 018,93 грн. за процентами.
Відповідно до ч. 5 ст. 37 ЗУ «Про іпотеку» іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.
Отже, оскільки ринкова вартість вищезазначеної квартири складала 15 717 000 грн., а заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором, який був забезпечений договором іпотеки та в рахунок погашення якої було передано дану квартиру, складала 1 058 117,58 грн., то різниця у розмірі 13 087 182,42 грн. є безумовним та безспірним зобов'язанням, яке виникло у ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» перед ОСОБА_2 та на яку в порядку передбаченому ч. 1 ст. 440 ЦПК України суд має право звернути стягнення на користь заявника.
Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Завданнями виконавчого провадження є правильне і своєчасне виконання судових рішень, та передбачених законодавством актів інших органів і посадових осіб. З метою забезпечення завдань і цілей виконавчого провадження Закон України «Про виконавче провадження» встановлює для виконавців ряд обов'язків щодо примусового виконання рішень, та передбачає комплекс повноважень, направлених на забезпечення ефективного і своєчасного вчинення виконавчих дій.
Зокрема, ст. 53 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб.
Згідно ч. 4 ст. 53 Закону України «Про виконавче провадження» на належні боржникові у разі передачі від інших осіб кошти, що перебувають на рахунках у банках та інших фінансових установах, стягнення звертається виконавцем на підставі ухвали суду в порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 440 ЦПК України, суд, що розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою стягувача або державного чи приватного виконавця звернути стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка не оспорюється зазначеною особою або підтверджена судовим рішенням, що набрало законної сили.
Таким чином, з метою сприяння і полегшення примусового виконання рішення суду, ст. 440 ЦПК України допускає особливий спрощений порядок звернення стягнення на грошові кошти осіб, що не є сторонами виконавчого провадження за наявності особливих обставин. Так, згідно змісту цієї статті на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником допускається за наявності однієї з двох умов: 1) неоспорюваність зі сторони третьої особи боргу у встановленому розмірі перед боржником; або ж 2) наявності судового рішення про стягнення коштів з третьої особи на користь боржника, що набрало законної сили.
З матеріалів справи вбачається, що судове рішення, яке набрало законної сили, про стягнення з ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» на користь ОСОБА_2 коштів відсутнє. Отже, спосіб примусового виконання судового рішення, який просить застосувати заявник, може мати місце лише у разі неоспорюваності ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» боргу перед боржником ОСОБА_2
ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» заперечує не тільки факт безспірності зазначеної заборгованості, а й факт її наявності взагалі і на підтвердження своїх заперечень, надало копію повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні від 05.10.2020 року, з якого слідує, що ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» є також кредитором ОСОБА_2 за договором позики від 28.02.2005 року, право вимоги заборгованості за яким було набуто на підставі Договору відступлення прав вимоги від 05.10.2020 року. ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» вимагає від ОСОБА_4 погасити в повному обсязі заборгованість за договором позики від 28.02.2005 року, розмір якої станом на 05.10.2020 року складає 20 801 088 грн.
Згідно Акту про припинення зобов'язання шляхом зарахування зустрічних вимог від 05.11.2020 року, між ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» та ОСОБА_2 були частково припинені грошові зобов'язання ОСОБА_2 перед ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс», внаслідок задоволення забезпечених іпотекою вимог шляхом реєстрації за ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» права власності в тому числі і на квартиру загальною площею 551,4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 та погоджений розмір залишку непогашеної заборгованості ОСОБА_2 перед ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» в сумі 203 813,10 грн.
Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов до правильного та обґрунтованого висновку, що заявником не надано належних та допустимих доказів, які б підтвердили наявність безспірної заборгованості ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» перед ОСОБА_2 , а тому заява про звернення стягнення на користь заявника грошових коштів у розмірі 13 087 182,42 грн. є безпідставною.
Посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції необгрунтовано відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 , колегія суддів не приймає до уваги оскільки, такі доводи зводяться до викладення обставин справи із наданням коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для апелянта, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.
Приведені в апеляційній скарзі доводи про те, що суд не дав оцінки наданих ним доказам не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування ухвали - не встановлено, а тому апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду - без змін.
Відповідно до ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишаючи рішення суду без змін не змінює розподіл судових витрат.
Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 25 січня 2021 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий суддя О.В.Лаченкова
Судді В.С.Городнича
М.Ю.Петешенкова