Провадження № 22-ц/803/3819/21 Справа № 216/3380/17 Суддя у 1-й інстанції - Сидорак В.В. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.
02 червня 2021 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого - Городничої В.С.,
суддів - Красвітної Т.П., Петешенкової М.Ю.,
за участю секретаря - Солодової І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Правекс-Банк" (на теперішній час акціонерне товариство комерційний банк "Правекс-Банк") на ухвалу Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 червня 2018 року про залишення без розгляду позовної заяви Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Правекс-Банк" (на теперішній час акціонерне товариство комерційний банк "Правекс-Банк") до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, -
У липні 2017 року ПАТ КБ «Правекс-Банк» (на теперішній час АТ КБ «Правекс-Банк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом та відсотками.
Ухвалою Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 червня 2018 року позовну заяву ПАТ КБ «Правекс-Банк» (на теперішній час АТ КБ «Правекс-Банк») залишено без розгляду.
Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 серпня 2018 року ПАТ КБ «Правекс-Банк» (на теперішній час АТ КБ «Правекс-Банк») поновлено строк на касаційне оскарження ухвали суду першої інстанції та апеляційну скаргу залишено без руху для сплати судового збору.
Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 вересня 2018 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ КБ «Правекс-Банк» (на теперішній час АТ КБ «Правекс-Банк»).
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 26 грудня 2018 року апеляційну скаргу ПАТ КБ «Правекс-Банк» (на теперішній час АТ КБ «Правекс-Банк») задоволено. Ухвалу Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 червня 2018 року скасовано і направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постановою Верховного Суду від 27 січня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 серпня 2018 року в частині поновлення строку на апеляційне оскарження, ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 вересня 2018 року про відкриття апеляційного провадження та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 грудня 2018 року скасовано. Передано справу № 216/3380/17 до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 17 лютого 2021 року апеляційну скаргу ПАТ КБ «Правекс-Банк» (на теперішній час АТ КБ «Правекс-Банк») залишено без руху для направлення клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження із зазначенням поважності підстав його пропуску.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 12 березня 2021 року, враховуючи клопотання ПАТ КБ «Правекс-Банк» (на теперішній час АТ КБ «Правекс-Банк») про поновлення строку апеляційного оскарження із зазначенням поважності підстав його пропуску, відкрито апеляційне провадження.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 16 березня 2021 року призначено справу до розгляду.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а ухвалу суду - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, з наступних підстав.
Залишаючи позовну заяву ПАТ КБ «Правекс-Банк» (на теперішній час АТ КБ «Правекс-Банк») без розгляду, суд першої інстанції виходив із того, що позивач у судові засідання 28 листопада 2017 року, 21 березня 2018 року та 06 червня 2018 року не з'явився, про час і місце судового розгляду повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи за відсутності представника позивача не подав.
Пункт 3 частини 1 статті 257 ЦПК України передбачає, що суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Однак, колегія суддів не погоджується із таким висновком суду першої інстанції та вважає, що у суду першої інстанції не було достатніх правових підстав для висновку, що належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судові засідання 28 листопада 2017 року, 21 березня 2018 року та 06 червня 2018 року, оскільки 21 березня 2018 року справу було знято з розгляду у зв'язку з перебуванням головуючого судді в нарадчій кімнаті по кримінальній справі № 216/6315/16.
Вказані обставини справи спростовують висновки суду першої інстанції про повторну неявку позивача в судові засідання без зазначення причин такої неявки.
Умовою для застосування п.3 ч.1 ст. 257 та ч.5 ст. 223 ЦПК України є повторність (двічі поспіль) неявки в судове засідання позивача, повідомленого належним чином про час і місце судового розгляду.
Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.
У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Відповідно до ст. 5 ЦПК України (у редакції Закону №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року), здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Залишення позовної заяви без розгляду в даному випадку суперечить завданню цивільного судочинства та не відповідає конституційним принципам щодо гарантованого судового захисту прав, а також доступу до правосуддя, закладеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Конституція України, як Закон прямої дії, має найвищу юридичну силу, а офіційне тлумачення конституційних положень здійснюється Конституційним Судом України, який у цілій низці своїх рішень висловив правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі ст.64 Конституції України, не може бути обмежене (пункти 1,2 резолютивної частини Рішення від 25 грудня 1997 року №9-зп, абзац 7 пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Крім цього, у низці рішень Європейського Суду з прав людини, юрисдикцію якого в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, лише якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті справи.
У справі «Bellet v. France» Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Таким чином, вказані обставини свідчать про необхідність надати позивачу можливість захистити своє право в суді. Інакший підхід був би виявом надмірного формалізму та міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Положеннями ст.2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Враховуючи наведені обставини та положення законодавства, колегія суддів вважає, що залишення позовної заяви без розгляду, за відсутності умов, передбачених п.3 ч.1 ст.207 ЦПК України, є помилковим.
Відповідно до ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, зокрема, є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення судом першої інстанції помилкової ухвали про залишення позовної заяви без розгляду, що в розумінні положень ст. 379 ЦПК України є підставою для скасування ухвали Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 червня 2018 року, як такої, що перешкоджає подальшому провадженню по справі та порушує право позивача на захист своїх інтересів в суді.
Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 379 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Правекс-Банк" (на теперішній час акціонерне товариство комерційний банк "Правекс-Банк") - задовольнити.
Ухвалу Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 червня 2018 року про залишення без розгляду позовної заяви - скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий: В.С. Городнича
Судді: Т.П. Красвітна
М.Ю. Петешенкова