Кіровоградської області
вул.В'ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,
тел/факс: 32-05-11/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua
10 червня 2021 рокуСправа № 904/1114/21
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Вавренюк Л.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом: Приватного підприємства "Вітал - Агросвіт 09"
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Техніка і технології"
про стягнення 123 595,53 грн.
Без виклику сторін (судове засідання не проводилось).
Встановив: до Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Приватного підприємства "Вітал - Агросвіт 09" (далі - ПП "Вітал - Агросвіт 09") до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техніка і технології" (далі - ТОВ "Техніка і технології") про стягнення заборгованості за Договором купівлі - продажу №ТТ 050000071 від 05.07.2019 у розмірі 123 595,53 грн, з яких: 54 040,00 грн основний борг, 4 376,84 грн пеня за порушення грошового зобов'язання з повернення попередньої оплати, 2 451,78 грн процентів за користування чужими коштами, 3 998,96 грн інфляційних нарахувань на суму грошового зобов'язання з повернення попередньої оплати, 58 727,95 грн пені за порушення строків щодо поставки товару.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу №ТТ-05000071 від 05.07.2019 в частині здійснення відповідачем поставки попередньо оплаченого позивачем товару.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.02.2021 у справі №904/1114/21 позовну заяву позивача та додані до неї документи направлено за територіальною підсудністю до Господарського суду Кіровоградської області.
Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 22.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Постановлено розгляд справи №904/1114/21 здійснювати без повідомлення учасників справи за наявними матеріалами; розпочати розгляд справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження 03.06.2021.
Позивач належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі, що підтверджується відміткою канцелярії про направлення ухвали суду на електронну адресу позивача ( а.с. 125 - зворотній бік).
Органом поштового зв'язку повернуто конверт з вкладенням (ухвала про відкриття провадження у справі від 22.04.2021) з відміткою " адресат відсутній за вказаною адресою", який направлено на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 126).
Частиною 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Згідно ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
З огляду на наведене, відповідач вважається повідомленим про призначене судове засідання належним чином, оскільки ухвала суду направлялась на юридичну адресу місцезнаходження відповідача.
Відповідач не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву.
Згідно ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Частиною 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, господарський суд встановив наступні обставини, які є предметом доказування у справі.
17.07.2019 між ПП "Вітал - Агросвіт 09" (далі - Покупець) та ТОВ "Техніка і технології" (далі - Продавець), укладено Договір купівлі - продажу ТТ - 05000071 від 05.07.2019 (далі -Договір), за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець у порядку й на умовах, передбачених даним договором, зобов'язується прийняти й оплатити товар, кількість та комплектність якого визначається сторонами у специфікаціях, що є невід'ємними частинами даного договору (а.с. 23-27).
Розділом 2 Договору визначено вартість товару та умови розрахунку: загальна вартість товару за даним договором становить 386 000,00 грн, у т. ч. ПДВ 64 333,33 грн. Покупець здійснює оплату вартості товару відповідно до п. 2.2.1., п. 2.2.2.,п. 2.2.3., п. 2.2.4.
Відповідно до п. 2.2.1. суму 54 040,00 грн, що складає 14 % вартості Товару, указаної в п. 2.1., сплатити протягом 5 днів з моменту укладання договору.
Згідно умов п. 2.2.2. залишок суми в розмірі 331,960,00 грн, що складає 86% вартості Товару, указаної в п.2.1 цього договору, сплатити по факту поставки.
Покупець здійснює будь-яку оплату на підставі рахунку Продавця, оскільки ціна (вартість) товару є динамічною і може змінюватися Продавцем залежно від відповідних змін на відповідному ринку товарів, зміни індексу інфляції, зміни курсу грошової одиниці України - гривні - стосовно курсів іноземних валют, збільшення розміру податків, зборів інших обов'язкових платежів тощо. Оплата вважається здійсненою з моменту зарахування коштів на рахунок продавця. Право власності на товар, що купується відповідно до даного договору, переходить до Покупця з моменту повної оплати вартості товару. У випадку виникнення необхідності повернення передоплати здійсненої Покупцем, повернення суми передоплати Покупцю проводиться в тридцятиденний строк з моменту реалізації замовленого товару (п. 2.3. - 2.6. Договору).
Строк поставки товару зазначається в специфікаціях та/або інших додатках до даного договору. Якщо строк поставки не вказаний в жодному додатку до даного договору то товар поставляється покупцю в розумні строки. Про готовність передати товар продавець повідомляє покупцеві в будь-якій зручній для продавця спосіб: усно або письмово, шляхом повідомлення по телефону, факсу, електронній пошті (п. 3.5. Договору).
Даний Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами й діє до 30.09.2019, а можливо, і пізнішої дати, достатньої для реального та належного виконання договору Сторонами (п. 8.1. Договору).
Договір підписано представниками сторін і скріплено печатками.
Відповідно до Додатку №1 до Договору - Специфікації від 05.07.2019 сторони погодили, що Продавець зобов'язується поставити на адресу Покупця, в строк 15 робочих днів відповідно до переліку: жниварка для збирання соняшника ЖНС-7, 4 з приводом та р/а Scumacher, вартістю 386 000,00 грн, у тому числі ПДВ 64 333,33 грн (далі - Додаток) (а.с. 28).
Відповідно до виставленого ТОВ "Техніка і технології" рахунку на оплату по замовленню №5000071 від 05.07.2019 на суму 386 000,00 грн (а.с. 73), ПП "Вітал - Агросвіт 09" здійснено передоплату по Договору на суму 54 040,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №1 від 19.07.2019 (а. с. 74).
09.02.2020 позивачем направлено на електронну адресу ТОВ "Техніка і технології" лист про відмову від зобов'язання, щодо поставки жниварки для збирання соняшника ЖНС - 7,4 з приводом та р/а Scumacher, на адресу Покупця і вимогою про повернення передоплати у розмірі 54 040,00 грн, в термін до 17.02.2020, що підтверджується роздруківкою скріншоту (а.с. 71-72).
За наведених вище обставин та з огляду на відсутність поставки товару і не повернення грошових коштів, ПП "Вітал - Агросвіт 09" звернулось до суду з позовом у даній справі.
Розглядаючи спір по суті, господарський суд враховує наступне.
Загальний порядок укладення господарських договорів, тобто договорів між суб'єктами господарювання, визначено ст. 181 Господарського кодексу України.
Розглядаючи позовні вимоги, господарський суд враховує положення статті 67 Господарського кодексу України, відповідно до якої відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначаються Господарським кодексом України. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Стаття 265 Господарського кодексу України передбачає, що матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
У відповідності зі ст. ст. 662, 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу, та у встановлений договором строк, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Зі змісту зазначеної норми права випливає, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Як встановлено вище, 09.02.2020 позивачем на електронну адресу відповідача направлено лист про відмову від зобов'язання, щодо поставки Товару з 09.02.2020 і вимогою про повернення передоплати у розмірі 54 040,00 грн, в термін до 17.02.2020 (а.с. 71-72).
Водночас необхідно встановити чи порушив відповідач строк поставки товару.
Так сторони у п. 3.5. Договору передбачили, строк поставки товару зазначається в специфікаціях та/або інших додатках до даного договору. Якщо строк поставки не вказаний в жодному додатку до даного договору, то товар поставляється Покупцю в розумні строки.
Відповідно до Специфікації, що є Додатком №1 до Договору строк поставки - 15 робочих днів. Таким чином, останній день поставки Товару Покупцю, з урахуванням вихідних та святкових днів - 09.08.2019 (від дати здійсненої передоплати - 19.07.2019).
При, цьому, сторони погодили, що згідно умов Договору - у випадку затримки поставки товару більше чим на 30 днів або відмови від поставки товару Продавцем, з його вини, за умови здійснення своєчасної оплати Покупцем, Покупець має право в односторонньому порядку розірвати даний договір та відмовитися від зобов'язань передбачених даним договором. У разі наявності передоплати за Товар, остання повертається Покупцеві у 30 денний термін.
Оскільки позивач, як Покупець оплатив зазначену суму 19.07.2019 та у строк до 09.08.2019 товар відповідачем не було поставлено, господарський суд дійшов висновку про те, що позивач правомірно вважає прострочення виконання зобов'язання з поставки товару.
Відсутність дій відповідача щодо поставки товару, надає позивачу право на "законне очікування", що йому будуть повернуті кошти попередньої оплати. Не повернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення ЄСПЛ у справах "Брумареску проти Румунії" (п. 74), "Пономарьов проти України" (п. 43), "Агрокомплекс проти України" (п. 166).
Вимоги позивача про повернення суми попередньої оплати з огляду на умови укладеного сторонами Договору та норм наведеного вище діючого законодавства є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Господарський суд дійшов висновку, що позивач має правові підстави вимагати повернення попередньої оплати у зв'язку з не поставкою відповідачем товару.
Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача 4 376,84 грн пені за порушене грошове зобов'язання за період з 18.02.2020 по 17.08.2020 та 58 727,95 грн пені за порушене і припинене зобов'язання за період з 10.08.2019 по 08.02.2020.
Згідно норм ст. 611 Цивільного кодексу України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ст. 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Положеннями ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За змістом положень ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). При цьому такий порядок обрахування штрафних санкцій не поставлено в залежність від того, яке зобов'язання порушене - грошове чи не грошове.
Тобто, розмір штрафної санкції за порушення виконання не грошового зобов'язання може встановлюватись у відношенні як до повної суми невиконаного зобов'язання, так і до будь-якої його частини або взагалі до кратного розміру вартості товару.
Застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафних санкцій у вигляді пені або штрафу, передбачених ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, можливо, оскільки суб'єкти господарських відносин при укладанні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань встановленням договірної санкції за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань і пеня застосовується за порушення будь-яких господарських зобов'язань, а не тільки невиконання грошового зобов'язання.
Зазначений висновок викладено, зокрема, в постанові Верховного Суду від 19.09.2019 у справі N 904/5770/18.
Чинним законодавством передбачена можливість визначення сторонами в договорі окремої від визначених в статті 549 Цивільного кодексу України форм неустойки штрафних санкцій, в тому числі можливість застосування за порушення не грошового зобов'язання штрафної санкції, порядок обчислення якої встановлено сторонами аналогічно до порядку обчислення пені - у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення.
Отже, застосування такого виду відповідальності як пеня за порушення не грошового зобов'язання, наприклад, за порушення строку поставки товару, є правомірним.
Вказана правова позиція щодо можливості застосування договірної санкції, яка не передбачена ст. 549 Цивільного кодексу України узгоджується з правовою позицією Верховного суду України та Верховного Суду, викладеною, зокрема в постановах: від 22.11.2010 у справі N 14/80-09-2056, від 25.06.2018 у справі N 912/2483/17, від 25.07.2018 у справі N 904/7589/17, від 25.07.2018 у справі N 904/8299/17, від 03.09.2018 у справі N 908/2411/17.
Згідно змісту пункту п. 5.3. Договору, у випадку несвоєчасної поставки товару продавцем, покупцем може нараховуватися пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент настання штрафних санкцій за весь час прострочення поставки. Продавець звільняється від відповідальності за порушення строків поставки, товару у випадку порушення Покупцем строків оплати за товар, в тому числі строків передплати за товар.
Разом з тим, господарський суд враховує, що сторонами в п. 5.3. Договору не погоджено базу нарахування пені, тобто не визначено умови її нарахування - від суми якого зобов'язання обраховується розмір пені у відповідному відсотковому розмірі.
За вказаних обставин, господарський суд вважає, що Договором не встановлено розмір штрафної санкції за допущене відповідачем порушення, тому правові підстави для стягнення пені із відповідача відсутні.
Посилання позивача на п. 5.3. Договору та одночасне вживання в розрахунку поняття "грошове зобов'язання", відхиляється судом, оскільки Договір не встановлює відповідальність за порушення грошового зобов'язання (неповернення суми попередньої оплати).
Згідно висновку Великої палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 10.12.2019 у справі N 904/4156/18, суди правильно вказали на відсутність підстав для застосування такої міри відповідальності як договірна санкція за відсутності конкретно визначеного її розміру в договорі та законі, а відтак дійшли правильного висновку про відмову у позові в цій частині.
З підстав вищевикладеного, позовні вимоги про стягнення з відповідача 58 727,95 грн та 4 376,84 грн пені за невиконання зобов'язань за договором по поставці товару заявлені безпідставно, а тому задоволенню не підлягають.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 2 451,78 грн процентів за користування чужими грошовими коштами за період з 10.08.2019 по 12.02.2021.
Відповідно до ч. 3 ст. 693 Цивільного кодексу України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.
Відповідно до ч. 2 ст. 1214 Цивільного кодексу України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (ст. 536 Цивільного кодексу України).
За приписами ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Отже, підставами для застосування до правовідносин сторін положень ст. 536 Цивільного кодексу України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге, встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством.
Господарським судом встановлено, що договором купівлі-продажу №ТТ-05000071 від 05.07.2019 розмір таких процентів встановлено не було.
Чинне законодавство також не містить положень, якими було б встановлено розмір процентів за користування чужими грошовими коштами, передбачених ст. 536 Цивільного кодексу України.
Поряд з викладеним суд вказує, що, зокрема, у постанові Верховного Суду від 20.11.2018 у справі N 904/312/18 Верховний Суд виходив із встановлених судами попередніх інстанцій обставин непогодження сторонами спору в договорі купівлі-продажу умов щодо розміру процентів за користування чужими грошовими коштами, що виключає можливість їх стягнення з Продавця відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України.
Враховуючи викладене, вимога про стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 2 451,78 грн задоволенню не підлягає.
Разом з тим, господарський суд враховує норми ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, з якої випливає, що у разі несвоєчасного передання товару покупцю, останній має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову - формі позову.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема у справах "Брумареску проти Румунії" (п. 74), "Пономарьов проти України" (п. 43), "Агрокомплекс проти України" (п. 166), зазначив, що відсутність дій відповідача щодо поставки товару, надає позивачу право на "законне очікування", що йому будуть повернуті кошти попередньої оплати. Не повернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення ЄСПЛ у справах "Брумареску проти Румунії" (п. 74), "Пономарьов проти України" (п. 43), "Агрокомплекс проти України" (п. 166).
Відтак, з моменту невиконання зобов'язання з поставки товару в установлений строк, у продавця товару виникає обов'язок повернути аванс.
Отже, правовідношення, в якому у зв'язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника) виникло зобов'язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, є грошовим зобов'язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі ч. 2 ст. 625 цього Кодексу.
Вказаного висновку дотримується Велика Палата Верховного суду в постанові від 22.09.2020 у справі N 918/631/19.
Таким чином у відповідача виникло зобов'язання повернути позивачу суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України з наступного дня після спливу строку поставки.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Щодо процентів річних суд враховує, що приписи ст. 625 Цивільного кодексу України про три проценти річних, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов'язання, є диспозитивними та застосовуються в разі, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
З підстав викладеного є обґрунтованими позовні вимоги позивача щодо нарахувань згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, а саме: 3 % річних, нарахованих на суму попередньої плати.
Як вбачається за розрахунком позивача, останнім нараховано 3% річних на суму попередньої оплати за період з 10.08.2019 по 12.02.2021 (а.с. 79).
Перевіривши наданий позивачем розрахунок в частині стягнення 3% річних, господарський суд встановив, що він здійснений правильно, а отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2 451,78 грн - 3 % річних нарахованих на суму боргу 54 040,00 грн за період з 10.08.2019 по 12.02.2021.
Позивачем нараховані інфляційні втрати у розмірі 3 998,96 грн.
При перевірці розрахунку позивача за вимогою про стягнення втрат від інфляції, господарський суд виходить з наступного.
Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України правовими наслідками порушення грошового зобов'язання є нарахування процентів річних від простроченої суми та інфляційних втрат. Так, згідно частини другої наведеної норми боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи з положень ст. ст. 524, 533, 625 Цивільного кодексу України, грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів.
Кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї. Період нарахування вказаних платежів законодавством не обмежений та здійснюється протягом всього часу існування прострочки виконання грошового зобов'язання.
Отже, кредитор вправі вимагати стягнення з боржника в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Подібні висновки викладені, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах N 703/2718/16-ц та N 646/14523/15-ц та від 18.03.2020 у справі N 902/417/18 (провадження N 12-79гс19).
Приймаючи до уваги суму заборгованості на момент її виникнення, що становить 54 040,00 грн, інфляційні втрати підлягають нарахуванню за період визначений позивачем, з 10.08.2019 по 12.02.2021 та становить 3 998,96 грн.
Перевіривши розрахунок позивача, здійсненим за допомогою електронного калькулятора Інформаційно-правової системи "Ліга. Закон", щодо нарахування інфляційних втрат за серпень 2019 - січень 2021 на суму боргу 54 040, 00 грн, що становить 3 998,96 грн, господарський суд встановив, що інфляційні втрати за вказаний період становлять 4 009,85 грн.
Разом з цим, господарський суд не має правових підстав для виходу за межі позовних вимог, а тому з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати згідно зазначеного позивачем розрахунку в межах підтверджених сум заборгованості, що становить 3 998,96 грн.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню на суму 3 998,96 грн.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення основного боргу в розмірі 54 040,00 грн та інфляційні втрати в розмірі 3 998,96 грн. У задоволенні вимог про стягнення пені за порушене грошове зобв'язання в розмірі 4 376,84 грн та пені за порушене і припинене зобов'язання в розмірі 58 727,95 грн та процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 2 451,78 грн господарський суд відмовляє позивачу.
Судові витрати з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техніка і технології" (25009, Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул. Соборна, буд. 22, кв. 103, код ЄДРПОУ 36584896) на користь Приватного підприємства "Вітал-Агросвіт 09" (Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Знаменівка, вул. Павлоградська, буд. 2-з, код ЄДРПОУ 34989884) заборгованість у розмірі 60 490,74 грн, з яких: 54 040,00 грн - основний борг, 3 998,96 грн - інфляційних нарахувань, 2 451,78 грн - відсотки річних, а також витрати зі сплати судового збору в сумі 1 110,93 грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Копію рішення надіслати:
Приватному підприємству "Вітал-Агросвіт 09" на електронну пошту: ІНФОРМАЦІЯ_1.
Товариству з обмеженою відповідальністю "Техніка і технології" за адресою: 25009, Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул. Соборна, буд. 22, кв. 103.
Суддя Л.С. Вавренюк