Провадження № 22-ц/803/3340/21 Справа № 182/3583/20 Суддя у 1-й інстанції - Кобеляцька-Шаховал І. О. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.
10 червня 2021 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Бондар Я.М.,
суддів: Барильської А.П., Зубакової В.П.
сторони справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач- ОСОБА_2
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у порядку ч.13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 на заочне рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 грудня 2020 року, ухваленого суддею Кобеляцькою-Шаховал І.О. у місті Нікополі Дніпропетровської області, (відомості про дату складення повного тексту судового відсутні),-
У червні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дружину.
В обґрунтування позову зазначила, що 18 серпня 2018 року між нею та відповідачем був зареєстрований шлюб, про що складено відповідний актовий запис №415 Нікопольським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.
Від шлюбу мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На даний час шлюб офіційно не розірваний, однак, з 24 квітня 2020 року вони припинили шлюбні відносини. Дитина проживає разом з позивачем та перебуває на її утриманні.
Вона на даний час не працює, так як перебуває у відпустці по догляду за дитиною. Таким чином, вона зараз є непрацездатною особою та потребує матеріальної допомоги від чоловіка, однак, останній таку допомогу в добровільному порядку надавати не бажає.
Тому вона змушена звернутися до суду та в примусовому порядку вирішити дане питання. На підставі викладеного, просила суд стягнути з відповідача на її утримання аліменти в розмірі 1/4 частини від заробітку (доходу), починаючи стягувати від дня пред'явлення позову до суду та до досягнення дитиною трирічного віку.
Заочним рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дружину задоволені частково.
Стягнуто зі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м.Орджонікідзе Дніпропетровської області (ІПН- НОМЕР_1 ), аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки м.Нікополь Дніпропетровської області (ІПН- НОМЕР_2 ), на її утримання в розмірі 1/6 частини з усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 25 червня 2020 року та до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Рішення в частині місячного платежу аліментів підлягає негайному виконанню.
Стягнуто зі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м.Орджонікідзе Дніпропетровської області (ІПН- НОМЕР_1 ), на користь держави судовий збір в розмірі 840 грн. 80 коп.
Позивач ОСОБА_1 , будучи незгодною з ухваленим судовим рішенням подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, ставить питання про зміну оскаржуваного судового рішення в частині збільшення частки, стягнутих судом аліментів на утримання дружини з 1/6 частки до ј частки, тобто до заявлених у позові вимог.
При цьому, позивач зазначає, що під час розгляду справи, суд першої інстанції повинен був врахувати, що відповідач по справі є здоровим працездатним молодим чоловіком, який працює на відповідальній посаді, на престижному градоутворюючому підприємстві з чудовою заробітною платою, іншої сім'ї та інших дітей, окрім їх спільної доньки на утриманні не має, на праві власності має своє житло та розкішний автомобіль, гараж, тоді, як позивач через наявність доньки, якій виповнився рік позбавлена можливості працювати, окрім того, позивач має ще одну малолітню дитину, сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 від попередніх відносин, який часто хворіє, ходить до першого класу, тому потребує багато коштів на утримання та лікування. З наведених вище підстав позивач вважає, що стягненню з відповідача на її користь підлягають аліменти на її утримання до досягнення їх дитиною трирічного віку саме у розмірі ј частки від доходів відповідача, цей розмір аліментів буде доцільним і достатнім для її утримання.
У відзиві на апеляційну скаргу позивача, відповідач ОСОБА_2 просить залишити оскаржуване заочне рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення.
Відповідач не погоджується із твердженнями позивача про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, що позивач потребує додаткової матеріальної допомоги у зв'язку з її скрутним матеріальним становищем, що у відповідача є можливість надавати таку додаткову матеріальну допомогу. При цьому, відповідач наголошує на тому, що позивач має у власності квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , має власний автомобіль, що підтверджено її водійськими правами серії НОМЕР_3 від 17.12.2019 року, судовим наказом Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21.08.2020 року з ОСОБА_5 на користь позивача стягнуті аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 в розмірі ј ч. з усіх видів його заробітку, починаючи стягнення з 25.06.2020 року, позивач отримує державну допомогу з догляду за дитиною до 3-х річного віку, надає платні послуги з навчання іноземним мовам, тобто має постійний дохід, що підтверджується роздруківками з сайту позивача. Окрім того, відповідач вказує, що позивач не надала доказів на підтвердження того факту, що вона та їх спільна донька хворіють.
Окремо відповідач наголошує на тому, що він працює у АТ «Нікопольський завод феросплавів» машиністом розливної машини, зазначена професія віднесена до Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в який повний робочий день дає право на пенсію на пільгових умовах, тому він потребує належного харчування та додаткового медичного нагляду, що в свою чергу потребує додаткових матеріальних витрат. Вказує, що він безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, де у лютому 2017 року отримав поранення, проходив лікування, в наслідок чого поставлено діагноз «артроз колінних суглобів» та рекомендовано лікування, що також потребує додаткових витрат.
Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч.13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України.
Відповідно до вимог ст.367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги позивача, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 18 серпня 2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був зареєстрований шлюб, про що складено відповідний актовий запис №415 Нікопольським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (а.с.3).
Від шлюбу подружжя мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.4).
Згідно довідки, виданої 23 червня 2020 року квартальним комітетом №38, позивач разом зі своєю донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сином від першого шлюбу ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , проживають за однією адресою: АДРЕСА_2 (а.с.8).
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 та, визначаючи стягнення аліментів на утримання дружини в розмірі 1/6 частини від усіх видів заробітку відповідача, суд першої інстанції виходив з того, що сторони на даний час проживають окремо, позивач знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років, самостійно утримує та забезпечує дитину, тобто потребує матеріальної допомоги від відповідача, який може надавати матеріальну допомогу, але добровільно такої допомоги не надає.
З таким висновком районного суду погоджується апеляційний суд, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам чинного законодавства.
Статтею 1 СК України передбачено, що цей Кодекс визначає засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов'язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов'язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім'ї та родичів.
Регулювання сімейних відносин здійснюється цим Кодексом з метою: зміцнення сім'ї як соціального інституту і як союзу конкретних осіб; утвердження почуття обов'язку перед батьками, дітьми та іншими членами сім'ї; побудови сімейних відносин на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки; забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку.
Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист (ч. 10 ст. 7 СК України).
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 75 СК України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного.
Один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Утримання одному з подружжя надається другим із подружжя у натуральній або грошовій формі за їхньою згодою. За рішенням суду аліменти присуджуються одному з подружжя, як правило, у грошовій формі (ч. 1, 2 ст. 77 СК України).
Згідно з ч. 1, 2 ст. 80 СК України аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів одному з подружжя суд визначає з урахуванням можливості одержання утримання від повнолітніх дочки, сина, батьків та з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення.
Частинами 2, 4 ст.84 СК України встановлено, що дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.
Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.
Отже, за змістом вказаної норми права право на аліменти дружина з дитиною до 3-х років має незалежно від того, чи працює вона, і яке у неї матеріальне становище, розмір утримання не пов'язаний з розміром доходу дружини, а залежить від можливості чоловіка надавати матеріальну допомогу.
Для виникнення права на утримання потрібна сукупність вказаних вище фактів, які має довести позивачка.
Позивач надала суду першої інстанції належні та допустимі докази на підтвердження заявлених нею вимог, які в своїй сукупності є достатніми підставами для висновку про необхідність стягнення аліментів на її утримання.
Судом вірно враховано, що відповідач є особою молодого віку, тобто останній може сплачувати аліменти на утримання дружини.
Будь-яких належних та допустимих доказів того, що відповідач не має можливості надавати матеріальну допомогу, чи перебування на його утриманні інших осіб (дітей, непрацездатних батьків тощо) матеріали справи не містять.
Узявши до уваги зазначені вище обставини та вимоги законодавства, врахувавши, що позивач надала суду першої інстанції належні та допустимі докази на підтвердження заявлених нею вимог, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дружини у розмірі 1/6 частини від його заробітку (доходу).
Встановлені судом обставини дають можливість відповідачу належним чином виконувати покладені на нього законодавством зобов'язання, а саме сплачувати аліменти у вказаному розмірі на утримання своєї дружини ОСОБА_1 до досягнення їх донькою ОСОБА_3 трирічного віку.
Частиною 3 статті 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Так матеріалами справи встановлено і не заперечується сторонами по справі, що судовим наказом від 18.08.2020 року, виданим Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області у справі №182/3579 з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання їх малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 в розмірі ј частини від його заробітку (доходу) щомісяця, починаючи з 25.06.2020 року до повноліття дитини. Позивач почала отримувати аліменти на доньку з грудня 2020 року, про, що зазначено в апеляційній скарзі.
Окрім того, з наданого відповідачем до відзиву на апеляційну скаргу судового наказу від 21.08.2020 року, виданого Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області у справі №182/3582/20 вбачається, що з ОСОБА_5 на користь позивача ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 у розмірі ј частини від його заробітку (доходу) щомісяця, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 25.06.2020 року до повноліття дитини.
Згідно ч.3 ст.367 ЦПК України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Конверт, який був направлений за адресою останнього відомого його місця проживання, повернувся до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання», відповідача було повідомлено про розгляд справи судом на офіційному сайті «Судової влади» (а.с.17). Проте відзивом на апеляційну скаргу відповідач скористався, надавши суду апеляційної інстанції докази, які не були досліджені судом першої інстанції і які суд апеляційної інстанції приймає до уваги, оскільки відповідач був позбавлений можливості подати ці докази суду першої інстанції.
Так, з посвідчення серії НОМЕР_4 від 13 лютого 2017 року вбачається, що ОСОБА_2 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, посвідчення безтермінове і дійсне на всій території України.
Надані відповідачем копії медичних документів: Довідки №31 для одержання путівки на санаторно-курортне лікування від 09.07.2020 та санаторно-курортної карти підтверджують факт отримання у лютому 2017 року поранення під час його участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей та необхідність у санітарно-курортному лікуванні, що в свою чергу потребує матеріальних затрат відповідача.
Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно підтверджено, що позивач ОСОБА_1 має у власності квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції є безпідставними, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними в рішенні суду.
Загалом такі доводи зводяться до незгоди заявника з висновками суду першої інстанції та ґрунтуються на переоцінці доказів, які були досліджені та оцінені судом з додержанням норм процесуального права.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).
Відповідно до вимог ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Отже, рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргупозивача слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.
Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Заочне рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 грудня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та касаційному оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складено 10 червня 2021 року.
Головуючий:
Судді: