вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"28" травня 2021 р. Справа № 911/334/21
Господарський суд Київської області у складі судді Горбасенка П.В., за участю секретаря судового засідання Андрух Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом ОСОБА_1
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю “Будремсервіс”,
2. ОСОБА_2
про визнання правочину недійсним
за участю представника відповідача 2: Корнієнко С.В. (ордер серії КС № 786573 від 22.03.2021)
01.02.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач/заявник) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Будремсервіс” (далі - ТОВ “Будремсервіс”/відповідач 1) та ОСОБА_2 (далі - відповідач 2) про визнання правочину недійсним.
Позовні вимоги обґрунтовані обставинами порушення корпоративних прав позивача, що полягають в укладенні ОСОБА_2 договору, на підставі якого були видані ТОВ “Будремсервіс” та отриманні відповідачем 2 грошові кошти на загальну суму 250 000,00 грн згідно видаткових касових ордерів від 05.09.2017 на суму 30 000,00 грн, від 14.09.2017 на суму 49 900,00 грн, 15.09.2017 на суму 44 359,05 грн, від 15.09.2017 на суму 5 540,95 грн, від 18.09.2017 на суму 49 900,00 грн, від 19.09.2017 на суму 49 900,00 грн, від 20.09.2017 на суму 20 400,00 грн. На думку позивача вказані обставини створили ситуацію правової нерівності іншого учасника товариства, що в сукупності є недотриманням вимог ч. ч. 1, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України та є підставою для визнання вказаного правочину недійсним відповідно до приписів ст. 234, 238 Цивільного кодексу України.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.02.2021 у справі № 911/334/21 залишено позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, постановлено виявлені недоліки усунути протягом десяти днів з дня вручення зазначеної ухвали шляхом подання до суду, зокрема, письмових пояснень стосовно доказів щодо укладення договору ТОВ “Будремсервіс” та ОСОБА_2 було укладено договір, на підставі якого були видані ТОВ “Будремсервіс” та отриманні відповідачем 2 грошових коштів на загальну суму 250 000,00 грн згідно видаткових касових ордерів від 05.09.2017 на суму 30 000,00 грн, від 14.09.2017 на суму 49 900,00 грн, 15.09.2017 на суму 44 359,05 грн, від 15.09.2017 на суму 5 540,95 грн, від 18.09.2017 на суму 49 900,00 грн, від 19.09.2017 на суму 49 900,00 грн, від 20.09.2017 на суму 20 400,00 грн із наданням відповідних доказів, або пояснень про наявність/відсутність у позивача зазначених доказів та/або неможливості їх подання разом з позовною заявою.
25.02.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про усунення недоліків у позовній заяві, відповідно до змісту якої позивач на виконання вимог ухвали Господарського суду Київської області від 05.02.2021 надав пояснення.
Поряд з тим позивачем до означеної позовної заяви було додано клопотання про витребування доказів.
Відповідно до означених клопотань позивач просить суд витребувати у:
- Товариства з обмеженою відповідальністю “Будремсервіс” та ОСОБА_2 : оригінал або належним чином засвідчену копію договору ЗФП або договорів, або інших правочинів на підставі якого/яких були складені наступні первинні документи щодо видачі ТОВ “Будремсервіс” та отримання ОСОБА_2 грошових коштів згідно наступних первинних документів: видаткових касових ордерів від 05.09.2017 на суму 30 000,00 грн, від 14.09.2017 на суму 49 900,00 грн, 15.09.2017 на суму 44 359,05 грн, від 15.09.2017 на суму 5 540,95 грн, від 18.09.2017 на суму 49 900,00 грн, від 19.09.2017 на суму 49 900,00 грн, від 20.09.2017 на суму 20 400,00 грн;
- Господарського суду Київської області матеріали справ № 911/2959/19 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ “Будремсервіс” та ОСОБА_2 про визнання договору недійсним та № 911/1089/19 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ “Будремсервіс”, за участю третіх осіб ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників товариства.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.03.2021 у справі № 911/334/21, зокрема, прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з призначенням вказаної справи до розгляду у підготовчому засіданні на 26.03.2021, відмовлено у задоволенні клопотань позивача про витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю “Будремсервіс” та ОСОБА_2 : оригінал або належним чином засвідчену копію договору ЗФП або договорів, або інших правочинів на підставі якого/яких були складені наступні первинні документи щодо видачі ТОВ “Будремсервіс” та отримання ОСОБА_2 грошових коштів згідно наступних первинних документів: видаткових касових ордерів від 05.09.2017 на суму 30 000,00 грн, від 14.09.2017 на суму 49 900,00 грн, 15.09.2017 на суму 44 359,05 грн, від 15.09.2017 на суму 5 540,95 грн, від 18.09.2017 на суму 49 900,00 грн, від 19.09.2017 на суму 49 900,00 грн, від 20.09.2017 на суму 20 400,00 грн, а також встановлено сторонам строк для вчинення процесуальних дій - до 26.03.2021.
26.03.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача, в порядку ст. 169 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) надійшла заява про залишення позову ОСОБА_1 без розгляду з огляду на недодержання останнім вимог пп. 4, 5 ч. 3 ст. 162 та ч. 2 ст. 164 ГПК України.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.03.2021 в означеній справі відкладено підготовче засідання на 09.04.2021.
07.04.2021 на електронну адресу Господарського суду Київської області від відповідача 2 надійшло уточнене клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, зокрема, з огляду на невиконання позивачем вимог ухвал Господарського суду щодо усунення недоліків позовної заяви в означеній справі.
До того ж, до означеного клопотання додано копію відповіді відповідача 1 від 01.04.2021, на вимогу позивача про витребування документів від 26.03.2021. Як вбачається зі змісту вказаного листа, відповідачем 1 зазначено, що відомості про здійснення операцій за період з 5 по 20 вересня 2017 року на суму 250000,00 гривень на підставі певного правочину (договору) відсутні.
У підготовчому засіданні 09.04.2021 судом долучено до матеріалів справи копію відповіді відповідача 1 від 01.04.2021, на вимогу позивача про витребування документів від 26.03.2021 з доказами надіслання останньої представнику позивача.
Своєю чергою у підготовчому засіданні 09.04.2021 судом задоволено клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, зокрема, копії вимоги ОСОБА_1 про витребування документів, які містять інформацію про діяльність товариства та відповіді відповідача 1 від 01.04.2021 на зазначену вимогу.
До того ж, у підготовчому засіданні 09.04.2021 відмовлено в задоволенні клопотання відповідача 2 про залишення позову без розгляду через його передчасність з огляду на таке.
Згідно з положеннями п. 3 ч. 1 ГПК України завданням підготовчого провадження є, зокрема, визначення обставин справи та зібрання відповідних доказів.
За змістом статей 181, 182 ГПК України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання.
У підготовчому засіданні суд, серед іншого, з'ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше; встановлює порядок з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та порядок дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються під час розгляду справи по суті, про що зазначається в протоколі судового засідання; призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті; здійснює інші дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.
Відповідно до приписів ст. 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.
Згідно з вимогами чинного процесуального законодавства, розглядаючи спір по суті та надаючи оцінку наявним у матеріалах доказам, суд першої інстанції відмовляє у задоволенні позовних вимог у випадку їх недоведеності позивачем належними та допустимими доказами.
Отже, на стадії підготовчого провадження суд першої інстанції немає повноважень надавати правову оцінку наявним доказам у справі.
Поряд з тим, ухвалою Господарського суду Київської області від 09.04.2021 залишено позовну заяву ОСОБА_1 без руху та виявлені недоліки постановлено усунути протягом п'яти днів з дня вручення зазначеної ухвали шляхом подання до суду належно засвідченої копії (або оригіналу) договору ЗФП або договорів, або інших правочинів на підставі якого/яких були складені первинні документи щодо видачі Товариством з обмеженою відповідальністю “Будремсервіс” та отримання відповідачем ( ОСОБА_2 ) грошових коштів на загальну суму 250 000,00 гривень, згідно видаткових касових ордерів від 05.09.2017 на суму 30 000,00 грн, від 14.09.2017 на суму 49 900,00 грн, 15.09.2017 на суму 44 359,05 грн, від 15.09.2017 на суму 5 540,95 грн, від 18.09.2017 на суму 49 900,00 грн, від 19.09.2017 на суму 49 900,00 грн, від 20.09.2017 на суму 20 400,00 грн за період з 05.09.2017 по 20.09.2017.
13.04.2021 на електронну адресу Господарського суду Київської області та 21.05.2021 через канцелярію суду від відповідача 2 надійшли клопотання в порядку ст. 169 ГПК України, відповідно до змісту яких, останній просить відмовити представнику позивача у приєднанні до матеріалів справи, в якості доказу, письмових пояснень ТОВ «Будремсервіс».
Поряд з тим 13.04.2021 на електронну адресу Господарського суду Київської області від відповідача 2 надійшло також клопотання, в порядку ст. 169 ГПК України, про відмову в задоволенні клопотання про витребування судом доказів та залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду.
20.04.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Так, відповідно до змісту вказаної заяви, позивачем зауважено, що ним до позовної заяви було додано клопотання про витребування оспорюваного договору (договорів) або іншого правочину, на підставі якого/яких були складені первинні документи щодо видачі Товариством з обмеженою відповідальністю “Будремсервіс” та отримання відповідачем ( ОСОБА_2 ) грошових коштів на загальну суму 250 000,00 гривень, згідно видаткових касових ордерів від 05.09.2017 на суму 30 000,00 грн, від 14.09.2017 на суму 49 900,00 грн, 15.09.2017 на суму 44 359,05 грн, від 15.09.2017 на суму 5 540,95 грн, від 18.09.2017 на суму 49 900,00 грн, від 19.09.2017 на суму 49 900,00 грн, від 20.09.2017 на суму 20 400,00 грн за період з 05.09.2017 по 20.09.2017, тоді як судом було відмовлено в його задоволенні.
Отже, на думку позивача, останнім дотримано процесуальні вимоги ч. 4 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України та вчинено всі належні та достатні дії щодо витребування оспорюваного правочину.
До того ж, позивачем зауважено, що з наданої відповідачами відповіді не вбачається за можливе встановити обставини вчинення такого правочину.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.04.2021 постановлено продовжити розгляд вказаної справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 21.05.2021.
Ухвалою Господарського суду Київської області, занесеною до протоколу судового засідання від 21.05.2021, відмовлено в задоволенні клопотання відповідача 2 про залишення позову без розгляду з огляду на його передчасність, оскільки на стадії підготовчого провадження суд першої інстанції немає повноважень надавати правову оцінку наявним доказам у справі.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.05.2021, зокрема, закрито підготовче провадження в справі № 911/334/21 та призначено справу до судового розгляду по суті на 28.05.2021.
У судовому засіданні 28.05.2021 представником відповідача 2 надано письмові пояснення, відповідно до змісту яких, останнім заявлено про пропуск строку позовної давності та застосування відповідних наслідків у вигляді відмови у задоволенні позову. Представники відповідача 1 та позивача у судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.
Поряд з тим під час розгляду вказаної справи, у тому числі у встановлений судом строк, відповідачі 1, 2 не скористалися правом, наданим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на позовну заяву не надали, тоді як ухвалу про відкриття провадження у зазначеній справі, як і всі інші, постановлені у даній справі ухвали, судом надіслано на юридичні адреси відповідачів згідно наявних в ЄДР відомостей.
Конверти з відповідно надісланою судом кореспонденцією Товариству з обмеженою відповідальністю “Будремсервіс” щодо відкриття провадження в означеній справі повернуто до суду органом поштового зв'язку із зазначенням причини такого повернення «за закінченням терміну зберігання», тоді як ухвали Господарського суду Київської області від 26.03.2021 та 21.04.2021, про відкладення підготовчого засідання та продовження розгляду справи, відповідачами 1, 2 отримано, про що свідчать наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштових повідомлень.
Водночас, ухвала про відкриття провадження та всі постановлені у даній справі ухвали офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, знаходяться у вільному доступі, тоді як за змістом статтей 2, 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом, а всі судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
З огляду вищевказаного, відповідачам 1, 2 надано право бути обізнаним про прийняті у даній справі рішення шляхом доступу до Реєстру та можливість реалізувати право на участь у судовому процесі.
У судовому засіданні 28.05.2021 після закінчення з'ясування обставин та перевірки їх доказами судом оголошено про перехід до судових дебатів, по закінченні яких суд вийшов до нарадчої кімнати. Після виходу з нарадчої кімнати суд
Зі змісту позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 звертався до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будремсервіс" про: визнання недійсним рішення про виключення ОСОБА_1 із складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Будремсервіс", продаж його частки ОСОБА_3 та включення ОСОБА_3 до складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Будремсервіс", оформленого протоколом загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Будремсервіс" від 14.11.2017 № 3; визнання недійсним рішення про затвердження нової редакції статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Будремсервіс", оформленого протоколом загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Будремсервіс" від 14.11.2017 № 3.
Рішенням Господарського суду Київської області від 09.09.2019 у справі № 911/1089/19, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2020, позов задоволено повністю.
Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 911/1089/19 змінено мотивувальні частини рішення Господарського суду Київської області від 09.09.2019 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2020 в означеній справі, в іншій частині залишено без змін.
Надалі рішенням Господарського суду Київської області від 02.09.2020 у справі № 911/2959/19 визнано недійсним договір № 1/ФД від 15.09.2014 р. поворотної фінансової допомоги, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю „Будремсервіс” (ідентифікаційний код 22206541) та ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).
Як зазначено ОСОБА_1 в позовній заяві, 16.12.2020 останній звернувся до відповідача 1 з вимогою від 14.12.2020 про надання інформації про діяльність підприємства, зокрема, копії договору ЗФП або договорів, на підставі якого/яких були складені видаткові касові ордери від 05.09.2017 на суму 30 000,00 грн, від 14.09.2017 на суму 49 900,00 грн, 15.09.2017 на суму 44 359,05 грн, від 15.09.2017 на суму 5 540,95 грн, від 18.09.2017 на суму 49 900,00 грн, від 19.09.2017 на суму 49 900,00 грн, від 20.09.2017 на суму 20 400,00 грн., однак відповіді на вказану вимогу ТОВ «Будремсервіс» не надало.
На думку позивача, долучених ним до позовної заяви копій видаткових та прибуткових ордерів, вбачається, що дії ОСОБА_2 , з нібито отримання грошових коштів за визнаним недійсним в межах справи № 911/2959/19 договором позики № 1/ФД від 15.09.2014, та нібито іх послідуючому поверненню частинами до каси ТОВ «Будремсервіс», а також дії ОСОБА_2 з отримання коштів в тому ж розмірі на підставі оспорюваного в межах даної справи договору(ів) об'єднані єдиним умислом відповідачів 1, 2.
З огляду викладеного, позивач вважає, що оспорюваний(ні) правочин(ни) вчинений(ні) лише для вигляду без його(їх) подальшого реального виконання та є фіктивним.
До того ж, позивач вважає, що оспорюваний(ні) правочин(ни) в умовах конфлікту інтересів та з порушенням ч. 3 ст. 92 та ч. 3 ст. 238 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Вказане своєю чергою порушує корпоративні права позивача в частині дотримання принципу рівності правового становища учасників товариства стосовно забезпечення однакових можливостей останніх щодо збільшення статутного капіталу товариства шляхом внесення додаткових вкладів у грошовій формі.
Враховуючи викладене, позивач вказує на недотримання вимог ч. 1,5 ст. 203 ЦК України, що за правилами ст. 215 ЦК України є підставою для визнання такого правочину(ів) недійсними відповідно до приписів ст. 234, 238 ЦК України.
На підтвердження зазначеного ОСОБА_1 до позовної заяви додано, зокрема, копії вимоги позивача з доказами її надіслання відповідачу 1, прибуткового касового ордеру, видаткових касових ордерів від 05.09.2017 на суму 30 000,00 грн, від 14.09.2017 на суму 49 900,00 грн, 15.09.2017 на суму 44 359,05 грн, від 15.09.2017 на суму 5 540,95 грн, від 18.09.2017 на суму 49 900,00 грн, від 19.09.2017 на суму 49 900,00 грн, від 20.09.2017 на суму 20 400,00 грн, вказаних вище рішень суду та пояснень у справі № 911/1089/19.
Заперечуючи проти позову, відповідачем 2 у клопотанні (вх. 7147/21 від 26.03.2021) зазначено, зокрема, що надані позивачем копії видаткових касових ордерів за вересень 2017 не є належними та достатніми доказами, що підтверджують відсутність у сторін імовірного спірного договору, укладеного між відповідачами 1 та 2, та будь-яких намірів на створення правових наслідків при його укладенні, а є лише підтвердженням здійснення ОСОБА_2 певної та незначної господарської діяльності.
На підтвердження зазначеного відповідач, посилаючись на преюдиціальність обставин, зазначає, що рішенням Господарського суду Київської області від 02.09.2020 у справі № 911/2959/20 встановлено, що копії видаткові касових ордерів за вересень 2017 року не є належними та достатніми доказами, що підтверджують відсутність у сторін спірного договору будь-яких намірів на створення правових наслідків при його укладенні.
Відповідно до ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Поряд з тим, правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для господарського суду.
Так, преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиціальності.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08.04.2020 у справі № 904/23/18 та від 20.05.2020 у справі № 906/556/19.
Зі змісту мотивувальної частини рішення Господарського суду Київської області від 02.09.2020 у справі № 911/2959/20 слідує, що судом зазначено про неналежність та недостатність доказів, зокрема, копій видаткових касових ордерів, в розрізі заявлених предмету та підстав позову, оскільки в межах вказаної справи досліджувались обставини дійсності/недійсності договору № 1/ФД від 15.09.2014 р. поворотної фінансової допомоги, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю „Будремсервіс” та ОСОБА_2 .
Отже, доводи відповідача 2 стосовно преюдиціальності обставин неналежності та недостатності копій видаткових касових ордерів як доказів, що підтверджують відсутність у сторін спірного договору будь-яких намірів на створення правових наслідків при його укладенні є необґрунтованими.
До того ж, відповідачем 2 зауважено, що позовна вимога ОСОБА_1 не конкретизована та необґрунтована відповідними доказами, а зазначені в ухвалах суду недоліки позовної заяви не усунуті.
Поряд з тим, сторонами на підтвердження свої доводів надано суду копію листа ТОВ «Будремсервіс» від 01.04.2021, у відповідь на вимогу ОСОБА_1 про витребування документів, які містять інформацію про діяльність підприємства від 26.03.2021, відповідно до якого відповідачем 1 зазначено, що касові ордери ТОВ «Будремсервіс» за період з 5 по 20 вересня 2017 року на загальну суму 250 000,00 грн є свідченням певної виробничої діяльності товариства, тоді як відомості щодо здійснення зазначених витрат на підставі певного конкретного правочину (договору) відсутні.
З'ясувавши обставини справи та дослідивши подані докази, заслухавши заключне слово представника відповідача, суд встановив, що заявлена позовна вимога задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Отже, наявність порушення або оспорювання прав та законних інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов'язковим в силу приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, а позивач, звертаючись до суду першої інстанції з відповідним позовом, згідно з вимогами статті 74 Господарського процесуального кодексу України повинен довести (підтвердити) в установленому законом порядку наявність факту порушення або оспорювання його прав та інтересів.
При цьому, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Згідно ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Приписами ч.ч. 1, 2 ст. 16 ст. 202, ч.ч. 1-5 ст. 203 Цивільного кодексу України унормовано, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Таким способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Так, при вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні приписи статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.
Крім того, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків та, у разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Верховний Суд у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/109/19 зазначив, що позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору (договорів) недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними, а також наявність у позивача порушеного права чи інтересу в результаті укладення спірного правочину (правочинів).
Відповідно до змісту статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.
У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.
Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов'язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.
Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п'ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.
Таким чином, суд, з'ясовуючи питання щодо фіктивності договору як укладеного всупереч інтересам позивача, має з'ясувати дійсні наміри сторін, тобто чи була мета укладення договору іншою, аніж це випливає зі змісту договору.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц, у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.ч. 1, 4 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Приписами ст. 76, ч. 1 ст. 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Враховуючи те, що оригінал оспорюваного договору(ів) на підставі якого, на думку позивача, були видані ТОВ “Будремсервіс” та отримані ОСОБА_2 грошові кошти на загальну суму 250 000,00 грн згідно видаткових касових ордерів від 05.09.2017 на суму 30 000,00 грн, від 14.09.2017 на суму 49 900,00 грн, 15.09.2017 на суму 44 359,05 грн, від 15.09.2017 на суму 5 540,95 грн, від 18.09.2017 на суму 49 900,00 грн, від 19.09.2017 на суму 49 900,00 грн, від 20.09.2017 на суму 20 400,00 грн суду не надавався, а в матеріалах справи відсутня завірена належним чином копія такого договору(ів) чи витяг з нього, у суду відсутня можливість перевірити відповідність зазначеного договору(ів) вимогам чинного законодавства.
Як унормовано приписами ч. 2 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов'язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, зобов'язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.
Враховуючи те, що предметом позовних вимог є визнання недійсним договору(ів), на підставі якого, на думку позивача, були видані ТОВ “Будремсервіс” та отриманні відповідачем 2 грошові кошти на загальну суму 250 000,00 грн згідно видаткових касових ордерів від 05.09.2017 на суму 30 000,00 грн, від 14.09.2017 на суму 49 900,00 грн, 15.09.2017 на суму 44 359,05 грн, від 15.09.2017 на суму 5 540,95 грн, від 18.09.2017 на суму 49 900,00 грн, від 19.09.2017 на суму 49 900,00 грн, від 20.09.2017 на суму 20 400,00 грн, суд дійшов висновку, що відсутність факту дослідження (огляду) судом оригіналу цього договору(ів) буде свідчити про порушення ст.ст.76, 77 ГПК України, оскільки без вчинення зазначених дій, враховуючи предмет позову, суд не може повно, всебічно і об'єктивно розглянути позовні вимоги про визнання недійсним договору.
З огляду викладеного, оскільки належних та допустимих доказів позивачем, як особою, на яку процесуальним законом покладено обов'язок доведення своїх вимог не надано, а тому судом, на підставі зібраних в матеріалах справи доказів, не встановлено обставин укладення договору, на підставі якого, на думку позивача, були видані ТОВ “Будремсервіс” та отриманні ОСОБА_2 грошові кошти на загальну суму 250 000,00 грн згідно видаткових касових ордерів від 05.09.2017 на суму 30 000,00 грн, від 14.09.2017 на суму 49 900,00 грн, 15.09.2017 на суму 44 359,05 грн, від 15.09.2017 на суму 5 540,95 грн, від 18.09.2017 на суму 49 900,00 грн, від 19.09.2017 на суму 49 900,00 грн, від 20.09.2017 на суму 20 400,00 грн.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що визначені ст. 215 Цивільного кодексу України підстави для визначення оспорюваного правочину недійсним - відсутні з огляду на те, що позивачем не доведено обставин укладення договору, на підставі якого, на думку позивача, були видані ТОВ “Будремсервіс” та отримані ОСОБА_2 грошові кошти на загальну суму 250 000,00 грн згідно видаткових касових ордерів від 05.09.2017 на суму 30 000,00 грн, від 14.09.2017 на суму 49 900,00 грн, 15.09.2017 на суму 44 359,05 грн, від 15.09.2017 на суму 5 540,95 грн, від 18.09.2017 на суму 49 900,00 грн, від 19.09.2017 на суму 49 900,00 грн, від 20.09.2017 на суму 20 400,00 грн, як і не доведено жодного умислу в діях відповідачів 1,2, так і наявності обставин введення в оману.
За таких обставин, беручи до уваги наведені нормативні приписи, з урахуванням усіх обставин справи та перевірки їх доказами в сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимим доказами, в розумінні приписів ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, покладених в основу обґрунтування позову обставин, наявність яких є необхідною умовою для визнання правочину(ів) недійсним з підстав ст. ст. 203, 215, 234, 238 ЦК України, а тому суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимоги позивача про визнання недійсним договору, на підставі якого були видані ТОВ “Будремсервіс” та отриманні відповідачем 2 грошові кошти на загальну суму 250 000,00 грн згідно видаткових касових ордерів від 05.09.2017 на суму 30 000,00 грн, від 14.09.2017 на суму 49 900,00 грн, 15.09.2017 на суму 44 359,05 грн, від 15.09.2017 на суму 5 540,95 грн, від 18.09.2017 на суму 49 900,00 грн, від 19.09.2017 на суму 49 900,00 грн, від 20.09.2017 на суму 20 400,00 грн.
Доводи позивача про те, що ним вчинено всіх можливих заходів щодо надання відповідних доказів, зокрема подано з позовною заявою клопотання про витребування оспорюваного правочину (правочинів) судом відхиляються, оскільки ухвалою Господарського суду Київської області від 02.03.2021 відмовлено в задоволенні вказаних клопотань з підстав порушення приписів пп. 4, 5 ч. 2 ст. 81 ГПК України та їх необґрунтованості, інших клопотань чи заяв про вжиття заходів щодо витребування чи забезпечення доказів позивачем не подавалось.
Стосовно ж посилань відповідача 2 на пропуск строку позовної давності щодо заявленої позивачем вимоги про визнання недійсним договору(ів), суд вважає за необхідне вказати, що положення закону про правові наслідки спливу позовної давності можуть застосовуватися лише у тих випадках, коли буде доведено існування самого суб'єктивного права і факт його порушення або оспорювання, а тому, з огляду на встановлену вище судом необґрунтованість вимог позивача про визнання недійсним договору(ів), суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування передбачених ст. 267 ЦК України наслідків спливу строків позовної давності до відповідних вимог позивача.
Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати позивача по сплаті судового збору у даній справі покладаються судом на позивача з огляду на відмову у задоволенні його позовних вимог в повному обсязі.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Будремсервіс” (08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Чехова, буд. 2, ідентифікаційний код 22206541) та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) про визнання недійсним правочину, на підставі якого (на виконання якого) були видані Товариством з обмеженою відповідальністю “Будремсервіс” та отримані ОСОБА_2 гроші кошти на загальну суму 250 000,00 грн згідно видаткових касових ордерів від 05.09.2017 на суму 30 000,00 грн, від 14.09.2017 на суму 49 900,00 грн, 15.09.2017 на суму 44 359,05 грн, від 15.09.2017 на суму 5 540,95 грн, від 18.09.2017 на суму 49 900,00 грн, від 19.09.2017 на суму 49 900,00 грн, від 20.09.2017 на суму 20 400,00 грн відмовити повністю.
2. Понесені позивачем судові витрати покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене у апеляційному порядку - до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 09.06.2021.
Суддя П.В.Горбасенко