Провадження № 22-ц/803/292/21 Справа № 202/335/20 Суддя у 1-й інстанції - Кухтін Г. О. Суддя у 2-й інстанції - Лаченкова О. В.
08 червня 2021 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - Лаченкової О.В.
суддів - Городничої В.С., Петешенкової М.Ю.
розглянула у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи
апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,
на заочне рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 11 березня 2020 року
по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , треті особи: Комунальне підприємство «Теплоенерго» Дніпровської міської ради, Комунальне підприємство «ЖГ Самарського району» Дніпровської міської ради, Комунальне підприємство «Жилсервіс-2» Дніпровської міської ради, Комунальне підприємство «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради, про стягнення заборгованості,-
В січні 2020 року до Індустріального районного суду м.Дніпропетровська надійшов позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , треті особи: Комунальне підприємство «Теплоенерго» Дніпровської міської ради, Комунальне підприємство «ЖГ Самарського району» Дніпровської міської ради, Комунальне підприємство «Жилсервіс-2» Дніпровської міської ради, Комунальне підприємство «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради, про стягнення заборгованості.
Заочним рішенням Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 11 березня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , треті особи: Комунальне підприємство «Теплоенерго» Дніпровської міської ради, Комунальне підприємство «ЖГ Самарського району» Дніпровської міської ради, Комунальне підприємство «Жилсервіс-2» Дніпровської міської ради, Комунальне підприємство «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради, про стягнення заборгованості - задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_5 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) суму заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги у розмірі 36 025,56 грн.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_5 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір у розмірі 840,80 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , просить скасувати заочне рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 11 березня 2020 року №202/335/20 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.
Відзивів на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 11 березня 2020 року від інших учасників справи до суду не надходило.
Оскільки апеляційним судом у складі колегії суддів не приймалось рішення про виклик учасників справи для надання пояснень у справі, то справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, а копія судового рішення у такому разі надсилається у порядку, передбаченому ч. 5 ст. 272 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 09.08.2019 № 177013456 позивачка ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_3 (а.с. 10).
З матеріалів справи вбачається, що 14 січня 2016 року між нею та відповідачкою ОСОБА_5 , було укладено Договір оренди вищевказаної квартири строком з 15.01.2016 року по 14.01.2017 року (а.с. 12).
У відповідності до п. 2 вищевказаного договору орендна плата складає 2000 грн. на місяць.
Пунктом 3 вищевказаного договору передбачено, що комунальні послуги сплачуються окремо за поточними рахунками.
На виконання договору оренди квартира була передана в користування орендаря 14.01.2016 року.
Також судом першої інстанції було встановлено, що згідно Довідки про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 21 серпня 2019 року за адресою: АДРЕСА_4 , зареєстровані - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 11).
Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України та ч. 1ст. 810 ЦК України, за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату. Згідно ст. 158 ЖК України - наймач користується жилим приміщенням у будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, відповідно до договору найму жилого приміщення.
Частиною 1 ст.762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Згідно ч. 1, 3ст. 820 ЦК України, розмір плати за користування житлом встановлюється у договорі найму житла. Наймач вносить плату за користування житлом у строк, встановлений договором найму.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору та закону.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:
1)комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);
2)послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньо-будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо-будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо);
3)послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо);
4)послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Відповідно до п. 5. ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 , суд першої інстанції прийшов до правильного та обґрунтованого висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону, а тому з відповідачів підлягає солідарному стягненню на користь позивача заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги у розмірі 36 025,56 грн.
Твердження апелянта, що нею сплачувались житлово-комунальні послуги за онука ОСОБА_3 регулярно, що підтверджується копіями квитанцій, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки позивачем стягується заборгованість за комунальні послуги за період з січня 2016 по січень 2019 року, тоді як апелянтом надано квитанції по сплаті комунальних послуг з серпня 2019 року по березень 2020 року.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв'язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Приведені в апеляційній скарзі інші доводи про те, що суд не дав оцінки наданих ним доказам не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідно ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції, залишаючи рішення суду без змін, не змінює розподіл судових витрат.
Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Заочне рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 11 березня 2020 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, установлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий суддя О.В.Лаченкова
Судді В.С.Городнича
М.Ю.Петешенкова