Справа № 308/1786/20
Іменем України
03 червня 2021 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі:
головуючої - судді Кожух О.А.,
суддів - Джуги С.Д., Куштана Б.П.,
за участі секретаря - Волощук В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Експедиційно-транспортна компанія «Сіко» на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 12 травня 2020 року (головуючий суддя Сарай А.І.) про відмову в забезпеченні позову у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Експедиційно-транспортна компанія «Сіко» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи без самостійних вимог: відділ державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців виконавчого комітету Ужгородської міської ради, приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Малинич Наталія Анатоліївна, про визнання недійсними договору відчуження корпоративних прав (частки у статутному капіталі) та договору дарування квартири
У лютому 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Експедиційно-транспортна компанія «Сіко» (далі - ТОВ «ЕТК «Сіко») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи без самостійних вимог: відділ державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців виконавчого комітету Ужгородської міської ради, приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Малинич Наталія Анатоліївна, у якому просило визнати недійсними:
1) договір відчуження від 22.11.2019, згідно якого ОСОБА_1 відчужила корпоративні права (частку у статутному капіталі) в обсязі 100 % ТОВ «ЮГ-РЕЙН» на користь своєї матері ОСОБА_2 ;
2) договір дарування від 22.11.2019, згідно якого ОСОБА_1 подарувала своїй матері ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 .
На обґрунтування позову зазначало, що оскаржувані правочини є такими, що вчинені на шкоду позивачу ТОВ «ЕТК «Сіко», з метою ухилення ОСОБА_1 від повороту виконання скасованого судового рішення (ухвали) у господарській справі № 5008/579/2012 (з урахуванням зміни способу повороту) щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ЕТК «Сіко» вартості незаконно відчуженого майна ТОВ «ЕТК «Сіко» у сумі 4 929 832 грн.
Зазначало, що оспорювані правочини порушують право ТОВ «ЕТК «Сіко» отримати виконання рішення за рахунок майна, що вибуло з володіння ОСОБА_1 , котра використала правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам ТОВ «ЕТК «Сіко», а недобросовісні дії ОСОБА_1 є формою зловживання правом.
Зміст таких правочинів суперечить ЦК України, є очевидно недобросовісними, є проявом зловживання правом, оскільки вони вчинені: після зміни способу повороту виконання рішення у господарській справі № 5008/579/2012; квартира та корпоративні права відчужено ОСОБА_1 на користь близького родича (матері); після відчуження у ОСОБА_1 відсутнє інше майно, за рахунок якого вона може відповідати перед ТОВ «ЕТК «Сіко» за своїми зобов'язаннями, покладеними судовим рішенням.
Вказувало, що у ОСОБА_1 окрім намагання уникнути сплати коштів у процесі повороту виконання судового рішення, були відсутні інші підстави для укладення правочинів щодо безоплатного відчуження квартири та корпоративних прав.
05.05.2020 позивач ТОВ «ЕТК «Сіко» подало до місцевого суду заяву про забезпечення позову (а.с. 38-40 т. 1), у якій воно просило: накласти арешт та заборону на відчуження корпоративних прав (частки у статутному капіталі) у розмірі 100 % ТОВ «ЮГ-РЕЙН» одноосібним засновником (власником) якого є ОСОБА_2 ; накласти арешт та заборону на відчуження на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , одноосібним власником якої є ОСОБА_2 .
В обґрунтування вказаної заяви посилалося на те, що ОСОБА_1 у процесі провадження щодо повороту виконання скасованого судового рішення у господарській справі № 5008/579/2012 вже два рази спромоглася відчужити своє майно. Зокрема, маючи на меті ухилитися від наслідків повороту виконання скасованого рішення, на підставі договору іпотеки № б/н від 24.09.2018 за № 1431, спочатку передала майно в іпотеку, а потім на підставі договорів про задоволення вимог іпотекодержателя № б/н від 10.12.2018 за № 3158 та № 3159, відчужила майновий комплекс та земельну ділянку, які підлягали поверненню товариству в натурі в процесі повороту виконання судового рішення. У подальшому, після подання ТОВ «ЕТК «Сіко» в порядку ст. 333 ГПК України заяви про зміну способу повороту виконання скасованої ухвали шляхом стягнення з ОСОБА_1 вартості відчуженого нею комплексу нерухомого майна та земельної ділянки товариства, ОСОБА_1 відчужила і все належне їй на праві власності майно на користь своєї матері.
Зазначало, що наразі у власності ОСОБА_1 не залишилося жодного рухомого чи нерухомого майна. Вказувало, що єдиною метою укладення оспорюваних правочинів було ухилення від повороту виконання судового рішення у господарській справі.
Посилаючись на дані обставини, ТОВ «ЕТК «Сіко» просило вжити обрані ним заходи забезпечення позову.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 12.05.2020 у задоволенні заяви ТОВ «ЕТК «Сіко» про забезпечення позову - відмовлено.
На дану ухвалу ТОВ «ЕТК «Сіко» подало апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу місцевого суду скасувати та його заяву про забезпечення позову - задовольнити.
На обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що оскаржувані правочини вчинені на шкоду ТОВ «ЕТК «Сіко» (фраудаторні правочини) з метою уникнути виконання грошового зобов'язання, а саме ухилення від повороту виконання скасованої ухвали у господарській справі № 5008/579/2012. Дії ОСОБА_1 з відчуження майна та корпоративних прав свідчать про свідоме неодноразове зловживання правом, а можливість подальшого відчуження майна та корпоративних прав унеможливить захист прав ТОВ «ЕТК «Сіко», оскільки його матеріальна вимога залишиться без ефективного захисту, у зв'язку з тим, що у власності ОСОБА_1 немає іншого майна, за рахунок якого можна задовольнити вимогу. Зазначає, що заходи забезпечення позову є співмірними та виправданими.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу ТОВ «ЕТК «Сіко» залишити без задоволення, а ухвалу Ужгородського міськрайонного суду - без змін. Зазначає, що заява ТОВ «ЕТК «Сіко» про забезпечення позову підлягала поверненню заявнику, оскільки така подана без додержання вимог ст.151 ЦПК України, у ній не наведено пропозицій щодо зустрічного забезпечення. Вказує, що заявником не наведено жодних належних та допустимих доказів на обґрунтування необхідності забезпечення позову, а вжиття таких заходів обмежить права ОСОБА_2 на володіння, користування та розпорядження її майном. Зокрема, арешт майна ОСОБА_2 порушує справедливий баланс між її інтересами як власника, та інтересами позивача.
Відповідачі та їх представники в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Колегія констатує, що сторона відповідача в жодне із судових засідань апеляційного суду, які призначались по даній справі, не з'являлись. Представником ОСОБА_1 неодноразово подавались клопотання про відкладення розгляду справи. Заяву ОСОБА_2 про відкладення судового засідання, призначеного на 03.06.2021, колегія суддів відхилила. Така поведінка сторони відповідача, спрямована на затягування розгляду справи, має ознаки зловживання процесуальними правами. Колегія суддів, відповідно до ч. 2 ст 372 ЦПК України, розглянула справу за відсутності відповідачів та їх представників.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Відмовляючи у задоволенні заяви ТОВ «ЕТК «Сіко» про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано доказів на підтвердження обставин, які є достатньою підставою вважати імовірним утруднення виконання чи невиконання можливого рішення суду про задоволення позову в разі невжиття судом запропонованих заявником заходів, виходячи з пред'явлених позовних вимог. При цьому сама по собі наявність спору щодо виконання зобов'язань у господарській справі, на думку суду, не є достатньою підставою для застосування відповідних заходів забезпечення позову.
Проте із такими висновками місцевого суду погодитися не можна.
Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.
Забезпечення позову необхідне у разі, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Ураховуючи особливості мети забезпечення позову, суд розглядає заяву про забезпечення позову у день її надходження, копія ухвали про забезпечення позову надсилається заявнику та заінтересованим особам негайно після її постановлення. Така ухвала суду виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень. Крім того, навіть оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання та не перешкоджає подальшому розгляду справи (стаття 153 ЦПК України).
Зазначені обмеження встановлюються ухвалою суду і вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову (стаття 154 ЦПК України).
Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Згідно пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, а також забороною вчиняти певні дії.
Заходи забезпечення позову, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України).
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має право з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Із позовної заяви вбачається, що позивачем ТОВ «ЕТК «Сіко» пред'явлено вимоги про визнання недійсними:
1) договору відчуження від 22.11.2019, згідно якого ОСОБА_1 відчужила свої корпоративні права (частку у статутному капіталі) в обсязі 100 % ТОВ «ЮГ-РЕЙН» на користь її матері ОСОБА_2 ;
2) договору дарування від 22.11.2019, згідно якого ОСОБА_1 подарувала своїй матері ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 .
На обґрунтування позову ТОВ «ЕТК «Сіко» зазначало, що оспорювані договори є такими, що укладені ОСОБА_1 на шкоду ТОВ «ЕТК «Сіко», як кредитору, з метою уникнення від виконання зобов'язань, що виникли на підставі скасування рішення суду (ухвали) у справі № 5008/579/2012 та є за своєю правовою природою фраудаторними правочинами.
Вказувало, що у провадженні Господарського суду Закарпатської області з перебуває заява ТОВ «ЕТК «Сіко» про поворот виконання судового рішення (ухвали) у справі № 5008/579/2012 шляхом стягнення з ОСОБА_1 вартості незаконно відчуженого нею нерухомого майна товариства у сумі 4 929 832 грн. На дату подання вимоги про стягнення вартості незаконно відчуженого майна ОСОБА_1 була єдиним засновником та одноосібним власником ТОВ «ЮГ-РЕЙН», вартість чистих активів якого станом на 31.12.2018 складала 5 433 200 грн. Крім цього ОСОБА_1 також була одноосібним власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Зазначало, що ОСОБА_1 в процесі провадження стосовно повороту виконання рішення (ухвали) у справі № 5008/579/2012 спочатку передала в іпотеку, а потім відчужила майно, яке мало повернутися у власність ТОВ «ЕТК «Сіко». З цих підстав позивач був змушений звернутися за стягненням із ОСОБА_1 вартості незаконно відчуженого майна.
ОСОБА_1 , з метою ухилення від виконання повороту судового рішення, 22.11.2019 відчужила корпоративні права щодо ТОВ «ЮГ-РЕЙН» своїй матері ОСОБА_2 , про що позивачу стало відомо 27.11.2019 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Також 22.11.2019 ОСОБА_1 подарувала своїй матері ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 .
Відчужуючи нерухоме майно та корпоративні права на користь своєї матері, ОСОБА_1 знала про поворот виконання рішення у справі № 5008/579/2012, тому могла передбачити негативні наслідки для себе у випадку виконання повороту судового рішення шляхом звернення стягнення на нерухоме майно та корпоративні права.
Повернення частки у статутному капіталі ТОВ «ЮГ-РЕЙН» та спірної квартири у власність ОСОБА_1 є необхідною умовою для реального виконання повороту скасованого судового рішення у справі № 5008/579/2012.
Згідно з витягом із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців станом на 01.10.2019 одноосібним засновником (учасником) юридичної особи ТОВ «ЮГ-Рейн» була ОСОБА_1 (а.с. 8-10 т. 1).
Відповідно до витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців станом на 27.11.2019 одноосібним засновником (учасником) юридичної особи ТОВ «ЮГ-Рейн» є ОСОБА_2 (а.с.11-13 т. 1).
Отже, на час звернення ТОВ «ЕТК «Сіко» із заявою про забезпечення позову (10.03.2020) одноосібним власником корпоративних прав юридичної особи ТОВ «ЮГ-Рейн» є ОСОБА_2 .
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (інформаційна довідка № 208085605 від 04.05.2020) власником квартири у АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 22.11.2019 № 1828 (а.с.45, 213).
З наведеного слідує, що між сторонами дійсно виник спір щодо правочинів з відчуження корпоративних прав та нерухомого майна.
На обґрунтування заяви про забезпечення позову ТОВ «ЕТК «Сіко» зазначало, що ОСОБА_1 в процесі провадження про поворот виконання судового рішення у господарській справі № 5008/579/2012 вже двічі відчужила майно. Зокрема, на підставі договору іпотеки від 24.09.2018, зареєстрованого в реєстрі за № 1431 передала в іпотеку, а потім на підставі договорів про задоволення вимог іпотеко держателя від 10.12.2018, зареєстрованих у реєстрі за № 3158 та 3159, чим відчужила майновий комплекс та земельну ділянку, які підлягали поверненню ТОВ «ЕТК «Сіко» в натурі в процесі повороту виконання судового рішення. У подальшому ОСОБА_1 відчужила все належне їй на праві власності майно, за оспорюваними правочинами, шляхом дарування своїй матері.
Можливість розпорядження ОСОБА_2 корпоративними правами у ТОВ «ЮГ-Рейн» свідчить про те, що такі можуть вибути від відповідача на момент виконання можливого рішення про задоволення позову про визнання правочинів недійсними, як таких, що направлені на уникнення звернення стягнення на майно, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України).
Можливість відчуження нерухомого майна є достатньо обґрунтованим припущенням того, що майно може вибути із власності відповідача до третіх осіб на момент виконання рішення, а невжиття заходів забезпечення може в майбутньому дійсно утруднити чи зробити неможливим виконання можливого рішення суду про задоволення позову ТОВ «ЕТК «Сіко», знівелювати мету пред'явлення даного позову, з урахуванням специфіки правовідносин та обґрунтування позовних вимог тим, що дії сторін договорів направлені на фіктивний перехід права власності на нерухоме майно та корпоративні права до близького родича з метою приховати це майно від виконання в майбутньому за його рахунок повороту судового рішення.
При цьому інтерес ТОВ «ЕТК «Сіко», захисту якого прагне досягти позивач, полягає в тому, щоб предмет правочинів відчуження перебував у власності конкретної особи, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав, про які вказується у позовній заяві, щодо повороту виконання рішення у господарській справі № 5008/579/2012.
З конструкції частини третьої статті 13 ЦК України випливає, що дії особи, які полягають у реалізації такою особою свого права, однак вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, є формою зловживання правом. Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи-стягувача (у випадку повороту виконання рішення - боржника) за рахунок майна цього власника, може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам стягувача (у випадку повороту виконання рішення - боржника).
Також слід зазначити про те, що правом оспорювати правочин і вимагати проведення реституції ЦК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що є сторонами правочину, визнаючи їх статус як «заінтересовані особи» (статті 215, 216 ЦК), які не були стороною правочину, на час розгляду справи не мають права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендують на те, щоб майно в натурі було передано їм у володіння. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина 3 статті 215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.
При постановленні оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції, з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, не пересвідчився в тому, що між сторонами дійсно виник спір, що предметом спору є квартира та корпоративні права, не врахував специфіку інтересу ТОВ «ЕТК «Сіко», захисту якого прагне досягти позивач, не здійснив оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо неодноразового відчуження майна ОСОБА_1 у ході провадження щодо повороту виконання скасованого судового рішення у господарській справі № 5008/579/2012, не врахував посилань позивача на те, що оспорювані правочини є такими, що укладені ОСОБА_1 на шкоду ТОВ «ЕТК «Сіко», з метою уникнення від виконання зобов'язань та є за своєю правовою природою фраудаторними правочинами.
Враховуючи те, що предметом позову є об'єкт нерухомого майна (квартира у АДРЕСА_1 ), а також вищевказані корпоративні права у ТОВ «ЮГ-Рейн», одноосібним власником яких, на момент звернення ТОВ «ЕТК «Сіко» із заявою про забезпечення позову, була ОСОБА_2 , колегія суддів приходить до висновку, що наведені обставини дають підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду, може призвести до позбавлення захисту інтересу ТОВ «ЕТК «Сіко», який полягає в тому, щоб предмет правочинів перебував у власності конкретної особи, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав, на які позивач посилався пред'являючи позов, стосовно повороту виконання рішення у справі господарській справі № 5008/579/2012.
Таким чином, існує обґрунтована необхідність для вжиття заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідачів, при цьому за встановлених обставин у рамках даної справи доцільним та таким, що відповідає позовним вимогам, апеляційний суд вважає вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення заборони на відчуження корпоративних прав ТОВ «ЮГ-Рейн», а також накладення арешту та заборони відчуження на квартиру, розташовану за адресою АДРЕСА_1 .
Судова колегія приймає до уваги ту обставину, що на момент звернення ТОВ «ЕТК «Сіко» із заявою про забезпечення позову, одноосібним власником корпоративних прав у ТОВ «ЮГ-Рейн» була ОСОБА_2 , а відтак стосовно них у цілому як предмет спору слід вжити захід у виді заборони їх відчуження, незалежно від того, які дії вчинено з корпоративними правами після подання заяви про забезпечення позову.
При цьому обрані види забезпечення позову не призводять до невиправданого обмеження майнових прав відповідача ОСОБА_2 , оскільки арештоване нерухоме майно (квартира) фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним, при цьому заборона відчуження корпоративних прав не перешкоджає власнику використовувати правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією та отриманні прибутку.
Стосовно доводів відзиву ОСОБА_1 на апеляційну скаргу про те, що заява про забезпечення позову подана без додержання вимог ст.151 ЦПК України, оскільки у ній не наведено пропозицій щодо зустрічного забезпечення, слід зазначити наступне.
Реалізація заходів зустрічного забезпечення є правом суду, а не його обов'язком, за винятком випадків, передбачених ч. 3 ст. 154 ЦПК України, в якій зазначено, що суд зобов'язаний застосовувати зустрічне забезпечення, зокрема, якщо позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові (постанова Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі N 753/2380/18-ц).
У даній справі відповідачем не наведено та не підтверджено наявності обставин, передбачених ч. 3 ст. 154 ЦПК України.
Розгляд судом заяви про забезпечення позову без вирішення питання зустрічного позову не є порушенням вимог законодавства. При цьому ОСОБА_2 не позбавлена права звертатися до суду із заявою про зустрічне забезпечення.
Зважаючи на викладене, судова колегія вважає, що місцевий суд дійшов помилкового висновку про відмову в забезпеченні позову. Відповідно до положень п.п.1, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, ухвалу місцевого суду слід скасувати, а заяву про забезпечення позову - задовольнити частково.
Керуючись ст. 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, п.п.1, 4 ст. 376, ст. ст. 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Експедиційно-транспортна компанія «Сіко» - задовольнити частково.
Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 12 травня 2020 року - скасувати.
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Експедиційно-транспортна компанія «Сіко» про забезпечення позову - задовольнити частково.
Накласти заборону на відчуження корпоративних прав Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГ-Рейн» (код ЄДРПОУ 37742693, місце знаходження: 88020, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Тельмана, буд. 98).
Накласти арешт та заборону відчуження на квартиру, розташовану за адресою АДРЕСА_1 , одноосібним власником якої є ОСОБА_2 .
Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Експедиційно-транспортна компанія «Сіко», код ЄДРПОУ 30506880, місцезнаходження: Закарпатська область, м.Ужгород, вул.Коритнянська, буд. 25.
Боржник: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Копію постанови направити Ужгородському міському відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), адреса знаходження: 88005, Закарпатська область, м.Ужгород, вул. Заньковецької, буд. 10.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційну скаргу на постанову апеляційного суду може бути подано безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 09 червня 2021 року.
Головуюча:
Судді: