Справа № 308/5533/17
Іменем України
20 травня 2021 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі
головуючого судді КОНДОРА Р.Ю.
суддів ГОТРИ Т.Ю., МАЦУНИЧА М.В.
за участю секретаря БАЛАЖ Н.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді цивільну справу № 308/5533/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області, про усунення перешкод у здійсненні права власності на землю, знесення самочинно збудованих будівель та зобов'язання вчинити дії, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Ужгородського міськрайонного суду від 4 жовтня 2017 року, головуюча суддя Монич О.В., -
встановив:
09.06.2017 ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_2 мотивуючи наступним.
Позивачці належить земельна ділянка площею 0,0760 га по АДРЕСА_1 . Відповідачу належить суміжна земельна ділянка по АДРЕСА_2 , на якій він провадить будівництво господарських будівель із порушенням будівельних, протипожежних норм та вимог земельного законодавства. Порушення зафіксовані в документах, що за зверненнями позивачки складалися органами місцевого самоврядування, поліції, Держслужби з надзвичайних ситуацій, ДАБІ у Закарпатській області. Будівлі та споруди вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані з істотним порушенням будівельних норм і правил (ст. 376 ч. 1 ЦК України).
ДБН 360-92** передбачають обов'язкове дотримання норм протипожежної безпеки при проектуванні та зведенні будівель. Всупереч будівельному паспорту від 19.09.2013 № 212/2013, виданому Відділом містобудування та архітектури Ужгородської РДА, та вимогам ДБН 360-92** щодо збереження відстані від стіни будівлі до межі земельної ділянки не менше 1 м, ОСОБА_2 здійснює будівництво безпосередньо на межі належної позивачці земельної ділянки, з частковим захопленням ділянки та з частковим руйнуванням належного позивачці паркану. Крім того, будівництво здійснюється із недотриманням протипожежних розривів між будинками і спорудами, які повинні становити не менше 10 метрів.
Посилаючись на ці обставини, на положення ст.ст. 376, 386, 391 ЦК України, ст.ст. 96, 103, 104, 152 ЗК України щодо правил добросусідства, щодо усунення перешкод у здійсненні права власності на земельну ділянку, на інші норми законодавства, позивачка ОСОБА_1 на захист свого порушеного права просила:
зобов'язати відповідача ОСОБА_2 :
усунути перешкоди в користуванні належною позивачці на праві власності земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом знесення за його рахунок самочинно збудованих господарських будівель, що збудовані на відстані меншій, ніж 10 метрів до житлового будинку та господарських будівель, належних позивачці;
відновити зруйновану ним огорожу на межі земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 2124884800:11:017:0102) та за адресою: АДРЕСА_2 (кадастровий номер 2124884801:02:002:0252);
судові витрати просила покласти на відповідача.
Заочним рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 04.10.2017 позов задоволено, зобов'язано ОСОБА_2 :
усунути перешкоди в користуванні належною ОСОБА_1 на праві власності земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом знесення за його рахунок самочинно збудованих господарських будівель, що збудовані на відстані меншій, ніж 10 метрів до житлового будинку та господарських будівель, належних ОСОБА_1 ;
відновити зруйновану ним огорожу на межі земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 2124884800:11:017:0102) та за адресою: АДРЕСА_2 (кадастровий номер 2124884801:02:002:0252);
стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати загальним розміром 9180, 00 грн, з яких 1280,00 грн витрат по оплаті судового збору та 7900,00 грн витрат на оплату правової допомоги.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 05.12.2018 заяву відповідача ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення суду залишено без задоволення.
Відповідач ОСОБА_2 оскаржив рішення суду як незаконне та необґрунтоване. Доводи скарги зводяться до таких.
Відповідач у законний спосіб, на підставі відповідних дозвільних, технічних та інших документів побудував і увів в експлуатацію житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_2 . Документи є чинними, ніким не оспорювалися, тобто, усі будівлі зведені правомірно. Суд ці обставини не з'ясовував.
Позов не був доведений по суті, оскільки акт обстеження, затверджений Оноківською сільрадою 16.12.2016, та лист Управління Держслужби з надзвичайних ситуацій у Закарпатській області не є належними та допустимими доказами, не містять необхідної інформації, відповідні обміри та обстеження були проведені невідомо коли і невідомо ким залученою особою та без відома й участі відповідача. Крім того, твердження в акті обстеження про начебто наявність недобудови на земельній ділянці відповідача неправдиве, позаяк в усякому разі станом на 16.12.2016 усі будівлі були повністю збудовані, а сам акт не був предметом офіційного розгляду в сільській раді і складений із порушенням закону. Отже, позов і рішення суду ґрунтуються на припущеннях.
Водночас адресований ОСОБА_1 лист Управління ДАБІ у Закарпатській області від 10.12.2016 насправді підтверджує правомірність будівництва відповідачем будинку та господарських споруд. Суд цього листа до уваги не взяв.
Суд неправильно застосував положення ЦК України щодо самочинного будівництва та захисту прав особи, якщо таким будівництвом ці права порушені. Зокрема, жодним чином, в т.ч., шляхом проведення судової експертизи, не було встановлено та не було доведено як факту самочинного будівництва, так і конкретного істотного відхилення збудованої відповідачем нерухомості від проекту та порушення цим прав позивачки, не було встановлено необхідності знесення будівель, а не їх перебудови тощо. Не було встановлене й начебто зруйнування огорожі. За таких умов, підстав для знесення збудованої нерухомості, що є крайнім заходом впливу, немає.
Таким розв'язанням спору безпідставно порушується право власності відповідача на нерухоме майно, що суперечить як національному, так і міжнародному законодавству, яким передбачено захист права власності.
Судом були порушені й процесуальні права відповідача, який не був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи. На час розгляду справи відповідач проживав і був зареєстрований у Великоберезнянському районі Закарпатської області.
Сторона просить рішення суду скасувати, у позові - відмовити.
У відзиві на апеляційну скаргу позивачка ОСОБА_1 вказує на її необґрунтованість, просить скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Сторона виходить, зокрема, з того, що відповідач невірно наводить і оцінює обставини справи та наявні в ній докази, які свідчать саме про обґрунтованість позову. Відповідач у силу закону не набув права власності на самочинно збудоване майно внаслідок істотного відхилення від проекту. Відтак втручання в його право власності є законним, а рішення суду постановлене на підставі належних і допустимих доказів.
Заслухавши доповідь судді, пояснення: представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Шпуганича В.П., який апеляцію підтримав, позивачки ОСОБА_1 та її представника адвоката Дрюченка О.С., які скаргу не визнали, розглянувши справу за правилами ст. 372 ч. 2 ЦПК України за відсутності інших учасників процесу, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи сторін, оцінивши докази в сукупності, суд приходить до такого.
За приписами ст. 3 ч. 1 п.п. 2, 5, 6, ст. 11, ст. 12 ч. 1, ст.ст. 13, 14, 15, 16, ст. 20 ч. 1 ЦК України, ст. 2 ч.ч. 1, 3, ст. 3 ч. 1, ст.ст. 10, 11, 15, 27, 31, 57-61 ЦПК України в редакції, що була чинною на час пред'явлення позову та вирішення справи судом першої інстанції, ст. 3 ч.ч. 1, 3, ст. 4 ч. 1, ст.ст. 12, 13, 19, ст.ст. 43, 44, 49, 76-82 ЦПК України в редакції, чинній на час апеляційного розгляду справи:
загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність;
кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів;
особа діє у цивільних відносинах вільно, здійснює свої права на власний розсуд, а також виконує цивільні обов'язки у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства і повинна діяти добросовісно, розумно, обачно, передбачаючи наслідки;
при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, зловживання цивільними і процесуальними правами не допускається;
у разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами 2-5 ст. 13 ЦК України, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом;
цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які на свій розсуд розпоряджаються цивільними та процесуальними правами, реалізують право на судовий захист;
кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, і зобов'язана належно довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень;
доказування не може ґрунтуватися на припущеннях;
здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Предметом позову є матеріально-правовий зміст позовних вимог, задоволення пред'явлених вимог є метою позивача, результатом реалізації права на отримання шляхом ухвалення судом рішення конкретно визначеного цими вимогами матеріального блага. Підставами позову є факти і обставини, якими обґрунтовуються вимоги позивача. Підстави та предмет позову взаємопов'язані, предмет позову обумовлюється підставами позову, випливає з них, ці елементи позову не можуть розглядатися окремо один від одного.
Вимоги позову можуть бути задоволені за умов, коли вони ґрунтуються на підставах позову, відповідають вимогам закону, договору та є доведеними у належний процесуальний спосіб (ст.ст. 212-215 і ст.ст. 89, 263-265 відповідних редакцій ЦПК України).
У справі встановлені такі факти, обставини та відповідні їм правовідносини, що регулюються нормами цивільного, земельного та у відповідній частині пов'язаного будівельного та іншого законодавства щодо права власності на нерухоме майно, його захисту, самочинного будівництва в редакції, що була чинною на час їх виникнення.
Встановлено, що ОСОБА_1 на підставі Свідоцтв про право на спадщину за законом, виданих державним нотаріусом Ужгородської районної державної нотаріальної контори 02.12.2016 за реєстровими №№ 3-909 і 3-910 після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 її матері ОСОБА_3 і ІНФОРМАЦІЯ_2 її брата ОСОБА_4 , є власником призначеної для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд присадибної земельної ділянки площею 0,0760 га з кадастровим номером 2124884800:11:017:0102 по АДРЕСА_1 (а.с. 7-10 т. 1).
07.05.2003 ОСОБА_5 подарував ОСОБА_2 незавершений будівництвом житловий будинок готовністю 57% і приватизовану земельну ділянку площею 0,75 га, на якій розташований будинок, що підтверджується посвідченим цього дня приватним нотаріусом Ужгородського районного нотаріального округу Житко О.І. за реєстровим № 890 (а.с. 111 т. 1).
14.06.2011 Оноківська сільська рада Ужгородського району Закарпатської області на підставі договору дарування від 07.05.2003, посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського районного нотаріального округу Житко О.І. за реєстровим № 890, видала ОСОБА_2 . Державний акт серії ЯЛ № 759613 на право власності на призначену для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд земельну ділянку площею 0,0729 га з кадастровим номером 2124884801:02:002:0252 по АДРЕСА_2 (а.с. 47, 107 т. 1).
З даних Державного акту серії ЯЛ № 759613 на право власності на земельну ділянку, виданого 14.06.2011, кадастрової справи, виготовленої у 2010 році на замовлення ОСОБА_2 приватним підприємцем Вайдою П.П. (а.с. 108-110 т. 1) убачається та узгоджується з іншими документами і матеріалами справи, що:
належна ОСОБА_2 земельна ділянка з кадастровим номером 2124884801:02:002:0252 по лінії Д-Е межує із земельною ділянкою, що належала ОСОБА_3 і перейшла у власність ОСОБА_1 (кадастровий номер 2124884800:11:017:0102);
станом в усякому разі на 2010 рік на земельній ділянці, подарованій ОСОБА_2 , знаходилася одна будівля (житловий будинок) у віддаленій від межі з ділянкою, що належала ОСОБА_3 , частині, в районі проходження межі між цими ділянками на ділянці ОСОБА_2 не зафіксовані жодні будівлі чи споруди, а на земельній ділянці ОСОБА_3 позначені будівлі.
19.09.2013 Відділ містобудування та архітектури Ужгородської РДА видав ОСОБА_2 . Будівельний паспорт № 212/2013 на реконструкцію індивідуального житлового будинку та будівництво господарських будівель по АДРЕСА_2 (а.с. 99-107 т. 1). В будівельному паспорті вказано, що параметри забудови визначаються з урахуванням державних будівельних норм ДБН .2.2-152005 «Житлові будинки. Основні положення», ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» та ДБН В.1.1-12:2006 «Будівництво в сейсмічних районах України» (а.с. 100 т. 1).
В будівельному паспорті на схемі забудови земельної ділянки та в ескізі намірів забудови (а.с. 99, 101 т. 1) позначені позиції: 2 - гараж, 3 - літня кухня, 4 - господарська будівля, 5 - дворова вбиральня, розташування яких передбачалося вздовж межі земельної ділянки ОСОБА_2 із ділянкою, що первісно належала ОСОБА_3 , відстань від цих будівель і споруд до межі ділянки визначалася в 1,5 м. На схемі забудови не позначені будівлі, що знаходилися на земельній ділянці, яка первісно належала ОСОБА_3
04.10.2016 фізична особа-підприємець ОСОБА_6 склала Технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна будинковолодіння по АДРЕСА_2 (а.с. 95-98 т. 1). У технічному паспорті чотири будівлі і споруди, які в будівельному паспорті позначалися як позиції 2, 3, 4, і 5, були зафіксовані вже як три позиції, які позначалися літерами «Б», «В» (рік побудови 2016) і «Г» (рік побудови 2015), і відповідно до характеристики будинку, господарських будівель і споруд відповідали таким об'єктам: літ. «Б» - господарський блок, літ. «В» - сарай, літ. «Г» - вбиральня (а.с. 95, 97 т. 1).
10.06.2016 Управління ДАБК у Закарпатській області за № ЗК142162842130 зареєструвало декларацію про готовність до експлуатації об'єкта, будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорта на об'єкт: індивідуальний житловий будинок та господарські будівлі; реконструкція; 1110,3; АДРЕСА_2 (а.с. 93-94 т. 1).
Право власності ОСОБА_2 на житловий будинок загальною площею 207,4 кв. м по АДРЕСА_2 , складовими частинами якого є господарські будівлі літ. «Б» - господарський блок, літ. «В» - сарай, літ. «Г» - вбиральня, зареєстровано 24.10.2016 (а.с. 91, 92 т. 1).
В Топографо-геодезичному зніманні земельної ділянки з кадастровим номером 2124884800:11:017:0102 від 15.04.2019, виконаному фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 , господарські будівлі та споруди, які в будівельному паспорті позначалися як позиції 2, 3, 4, і 5, в технічному паспорті позначалися літерами «Б», «В» і «Г», були зафіксовані відповідно до фактичної ситуації на місцевості і становлять два об'єкти, які прилягають один до одного, позначені літерами «КЖ» і «КН», розташовані безпосередньо на межі між земельними ділянками з кадастровими номерами 2124884801:02:002:0252 і 2124884800:11:017:0102 із частковим розташуванням за межами ділянки, що належить ОСОБА_2 , на ділянці, що належить ОСОБА_1 , на якій займають 0,0003 га («виступ будівлі зі стріхою за межі земельної ділянки») (а.с. 164 т. 1). На належній ОСОБА_1 земельній ділянці позначені розташовані з відступом від межі ділянки житлові і нежитлові будівлі.
Діючи на захист свого права власності на земельну ділянку ОСОБА_1 з приводу порушення ОСОБА_2 правил забудови та землекористування зверталася до різних державних органів та органів місцевого самоврядування.
На своє звернення до органів поліції позивачка отримала від Ужгородського районного відділення поліції відповіді від 02.06.2016 за № 5340 і від 26.07.2016 за № М-57/106/25/2-16 про припинення подальшого розгляду матеріалів через відсутність ознак кримінального правопорушення, з рекомендаціями звернутися з питання недотримання ОСОБА_2 правил будівництва до уповноважених органів (а.с. 11 т. 1).
Ужгородський міськрайонний відділ Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Закарпатській області листом від 22.07.2016 № 34/1010 повідомив ОСОБА_1 , що за результатом виїзду на місце встановлено, що відстань між будівлями не відповідає вимогам ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», протипожежні розриви між будинками і спорудами мають становити не менше 10 м (а.с. 12 т. 1).
Листом від 10.11.2016 № 1007-1.14/1932М Управління ДАБК у Закарпатській області надало ОСОБА_1 відповідь, згідно з якою за результатом виїзду на місце та огляду забудови земельної ділянки по АДРЕСА_2 встановлено, що гр-н ОСОБА_2 проводить будівельні роботи … відповідно до будівельного паспорта … виданого 19.09.2013, одночасно встановлено, що в будівельному паспорті на схемі забудови земельної ділянки не визначено місце розташування будівель і споруд на суміжній земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , що не відповідає вимогам п. 2.10 ч. ІІ Порядку видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки, затвердженого наказом Мінрегіонбуду України від 05.07.2011 № 103 (а.с. 14 т. 1).
16.12.2016 Оноківський сільський голова Машіка П.Ю. затвердив акт обстеження (а.с. 15 т. 1), складений депутатами та працівниками Оноківської сільської ради за результатом обстеження суміжних земельних ділянок по АДРЕСА_3 , яким з урахуванням матеріалів топографо-геодезичних робіт, виконаних фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8 (а.с. 13 т. 1) зафіксовано, що землекористувачем ОСОБА_2 частково зведено об'єкт нерухомого майна - кам'яну нежитлову будівлю та встановлено огорожу за рахунок земельної ділянки, яка перебуває у гр-ки ОСОБА_1 на праві приватної власності. Гр-ну ОСОБА_2 рекомендовано усунути порушення земельного законодавства та використовувати власну земельну ділянку не порушуючи прав власників суміжних земельних ділянок.
Зважаючи на характер справи і предмет позову, враховуючи, що у справі було ухвалене заочне рішення, відповідач участі в розгляді справи не брав, посилався в апеляції на порушення його процесуальних прав щодо участі в судовому засіданні, щодо доказування, разом з апеляційною скаргою подав документи, які не досліджувалися судом першої інстанції, виконуючи завдання цивільного судочинства та порядком перевірки доводів сторін, з'ясування обставин справи і сприяння сторонам у реалізації їхніх процесуальних прав та виконанні процесуальних обов'язків (ст. 2 ч. 1, ст. 12 ч. 5, ст. 214 ч. 2, ст. 263 ч. 5 ЦПК України), апеляційний суд роз'яснив сторонам можливість надання доказів, які з поважних причин не могли бути подані раніше. Окрім цього, апеляційний суд враховуючи потенційну можливість врегулювання спору домовленістю між сторонами, вживаючи заходи для мінімізації можливих негативних наслідків для сторін, та беручи до уваги, що позивачка та її представник з'являлися в судові засідання, визнав явку відповідача та апелянта ОСОБА_2 в судове засідання обов'язковою.
Відповідач ОСОБА_2 діючи в процесі на власний розсуд, в жодне судове засідання не з'явився як наводячи для цього певні причини, так і без пояснень, покладений на нього апеляційним судом процесуальний обов'язок відповідач не виконав попри застосування до нього заходів процесуального примусу. Ухвалами Закарпатського апеляційного суду від 26.02.2020 і від 09.09.2020 на ОСОБА_2 були накладені штрафи, відповідно, 630,60 грн і 1051,00 грн, ухвали були виконані, штрафи - стягнуті (а.с. 50-52, 74, 82-85, 104 т. 2), проте, відповідач до суду не з'явився. Відповідач з різних причин неодноразово клопотав про відкладення судового розгляду як із поважних причин, які враховувалися судом, так і затягуючи судовий розгляд, в тому числі, під приводами зміни своїх представників (адвокатів), яких за час апеляційного розгляду послідовно мав трьох. Зрештою, враховуючи рух справи, апеляційний суд скасував своє процесуальне рішення про обов'язковість явки відповідача в судове засідання.
Поряд із цим, не з'являючись до апеляційного суду відповідач ОСОБА_2 реалізував своє право на захист від позову та доведення своєї апеляції та правової позиції в справі.
03.09.2019 до апеляційного суду надійшов Висновок № 0008/2019 судової будівельно-технічної експертизи від 02.09.2019, виконаної судовим експертом Павличем О.В. на замовлення в порядку ст. 106 ЦПК України позивачки ОСОБА_1 (а.с. 198-211 т. 1). Дослідженням судового експерта встановлено та відповідним чином у висновках відображено, зокрема, таке:
наявне накладання будівлі за адресою … АДРЕСА_2 , на земельну ділянку за адресою … АДРЕСА_1 , площа накладання становить 0,0003 га або 3 кв. м;
дане накладання призводить крім невідповідності меж земельних ділянок також до невідповідності п. 3.25* ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», де сказано: «Для догляду за будівлями і здійснення їх поточного ремонту відстань до межі сусідньої ділянки від найбільш виступної конструкції стіни треба приймати не менше 1,0 м. При цьому повинно бути забезпечене влаштування необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть стіканню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на територію суміжних ділянок.»;
виходячи з того, що наявне накладання, то неможливим є забезпечення 1 м для обслуговування будівель, а атмосферні опади з будівлі (позиції 2, 3, 4 будівельного паспорта) за адресою … АДРЕСА_2 потрапляють на земельну ділянку за адресою … АДРЕСА_1 ;
за конструктивними матеріалами будівлі за адресою … АДРЕСА_2 і за адресою … АДРЕСА_1 можна віднести до ступеня вогнестійкості ІІІ;
на основі таблиці 1 до додатка 3.1. ДБН 360-92** мінімальний протипожежний розрив становить 8 м, водночас листом Управління ДСНС у Закарпатській області від 22.07.2016 № 34/1010 ця відстань вказана 10 м; за фактичним станом проведеними обмірами встановлено, що відстань між будівлями за адресою … АДРЕСА_3 становить 0,64 м; беручи до уваги примітку 3 таблиці 1 до додатка 3.1. ДБН 360-92**, відстань між будинками може бути зменшена на 20%, але навіть таке зменшення не призведе до виконання протипожежних розривів між будівлями;
протипожежні розриви між будівлею (позиції 2, 3, 4 будівельного паспорта) за адресою … АДРЕСА_2 та будівлями за адресою … АДРЕСА_1 не дотримані, привести у відповідність до державних будівельних норм шляхом реконструкції/перебудови неможливо;
при виготовленні будівельного паспорта на реконструкцію будинку по АДРЕСА_2 в с. Оноківці надвірні споруди по АДРЕСА_1 не були вказані;
в технічному паспорті на будинковолодіння по АДРЕСА_2 відображені як такі, що знаходяться на відстані орієнтовно 0,5 м від межі з будинковолодінням за адресою … АДРЕСА_1 , тоді як з топографо-геодезичного знімання земельної ділянки з кадастровим номером 2124884800:11:017:0102 видно, що будівля літ. «Г» накладається на земельну ділянку за адресою … АДРЕСА_1 , відповідно, технічний паспорт на будинковолодіння за адресою … АДРЕСА_2 в частині розташування будівель літер «Б», «В» і «Г» по відношенню до меж не відповідає фактичному розташуванню;
беручи до уваги Умовні знаки для топографічних планів масштабів 1:5000, 1:2000, 1:1000, 1:500. УДК 528.97, Міністерство екології та природних ресурсів України, 2001, та виходячи з даних креслень, що позначені в кадастровій справі, огорожа між земельними ділянками за адресою АДРЕСА_2 та за адресою АДРЕСА_1 була станом на 2010 рік згідно даних кадастрової справи.
20.01.2020 до апеляційного суду надійшов Висновок експерта за результатами проведеного будівельно-технічного дослідження від 17.01.2020 № 136/2020, виконаний судовим експертом ПП «Юридично-експертна компанія «Юрекс-Закарпаття»» ОСОБА_9 на замовлення в порядку ст. 106 ЦПК України відповідача ОСОБА_2 (а.с. 8-13 т. 2). Дослідженням судового експерта встановлено та відповідним чином у висновках відображено, зокрема, таке:
при проведення фактичних обмірів судовим експертом ОСОБА_10 було встановлено, що відстань між будівлями по АДРЕСА_2 та Новій, 18 становить 0,64 м;
копією польових топографо-геодезичних робіт встановлено, що загальна площа земельної ділянки складає 0,0729 га; … будівля гаражу літ. «Б» знаходиться дальнім кутом від АДРЕСА_2 на межі з суміжною земельною ділянкою, а будівля літ. «В» частково заступає на суміжну земельну ділянку, а саме, кутом від АДРЕСА_2 на 0,14 м на протязі всієї довжини - 3,2 м і збільшується до 0,18 м на дальньому куті від АДРЕСА_2 , що складає площу орієнтовно 3,0 кв. м;
з огляду на вимоги п. 3.25* ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень»:
при умові реконструкції будівлі літ. «Б» (гараж, господарський блок) необхідно:
влаштування фундаменту для влаштування нової стіни;
провести перебудову стіни, що знаходиться на межі із суміжною земельною ділянкою АДРЕСА_1 на відстань 1,0 м від даної межі;
перебудову дерев'яних конструкцій даху для односкатної покрівлі із виконанням скату в двір домоволодіння по АДРЕСА_2 ;
повторне використання матеріалів покрівлі даху;
при умові реконструкції будівлі літ. «В» (сарай) необхідно:
влаштування фундаменту для влаштування нової стіни на відстані 1,14 - 1,18 м від існуючої стіни станом на день проведення дослідження;
провести перебудову стіни на відстань 1,0 м від межі із суміжним домоволодінням АДРЕСА_1 ;
замінити нахил дерев'яних конструкцій даху із виконанням скату в двір домоволодіння по АДРЕСА_2 ;
повторне використання матеріалів покрівлі даху;
технічна можливість відповідно до вимог нормативно-правових актів у галузі будівництва виконати перебудову будівлі «Б» та будівлі «В» по АДРЕСА_2 - наявна;
усунути порушення нормативно-правових актів у галузі будівництва в частині дотримання нормативної відстані до межі сусідньої ділянки шляхом перебудови будівель «Б» та «В» - можливо.
Схеми розташування земельних ділянок, будівель, розрахунки, з яких виходив експерт, у висновку від 17.01.2020 № 136/2020 відсутні. Питання, що стосуються підстав позову в частині дотримання вимог законодавства та державних будівельних норм щодо протипожежних розривів між будівлями, розташованими в АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2 , на вирішення судового експерта ОСОБА_9 не ставилися і, відповідно, експертом не досліджувалися.
В судовому засіданні 10.02.2020 судовий експерт ОСОБА_10 підтримав свій висновок та дав відповідні роз'яснення. Зокрема, судовий експерт дав пояснення, за змістом якого:
розташування на земельній ділянці по АДРЕСА_2 за технічним паспортом) або будівель 2, 3, 4 (за будівельним паспортом) не відповідає вимогам ДБН 360-92** як щодо дотримання відстані в 1 м до межі земельної ділянки по АДРЕСА_1 , так і щодо дотримання протипожежних розривів, при цьому, якщо на звернених одна до одної стінах будівель, розташованих на суміжних земельних ділянках, немає прорізів для вікон, теоретично протипожежні розриви можуть бути зменшені на 20%, що дасть мінімально можливу відстань у 6 м;
якщо йдеться лише про дотримання вказаної вище відстані в 1 м до межі сусідньої земельної ділянки для обслуговування будівель, то будівлі «КЖ» і «КН» (за топографо-геодезичним зніманням) теоретично можуть бути перебудовані для забезпечення цього параметру (поза питанням можливості збереження первісного функціонального призначення будівель), а також повинно бути влаштоване відведення від суміжної земельної ділянки стоку атмосферних опадів;
якщо йдеться про дотримання протипожежних розривів навіть і в 6 м, то треба повністю переносити будівлі на відстань 6 м, що означає повне їх знесення;
у тому разі, коли б у будівельному паспорті були відображені будівлі на земельній ділянці по АДРЕСА_1 , не повинні були б проектуватися на земельній ділянці по АДРЕСА_2 спірні будівлі в тому місці, де вони зараз розташовані.
Водночас у судовому засіданні з'ясувалася необхідність уточнення висновку щодо співвідношення будівель за адресою АДРЕСА_2 , відображених і позначених у будівельному і технічному паспортах по-різному.
24.02.2020 до апеляційного суду від судового експерта ОСОБА_10 надійшло доповнення від 21.02.2020 до Висновку № 0008/2019 судової будівельно-технічної експертизи від 02.09.2019 (а.с. 42-43 т. 2). В доповненні до експертного висновку зазначено:
в дослідницькій частині висновку експерта … було зазначено, що літ. «Б», літ. «В», літ. «Г» технічного паспорту на … будинковолодіння за адресою … АДРЕСА_2 відповідають позиції 2, позиції 3 будівельного паспорту …, тоді як фактично необхідно було вказати, що літ. «Б» за зовнішніми параметрами відповідає позиціям 2 та 3, літ. «В» відповідає позиції 4, а літ. «Г» відповідає позиції 5;
аналізуючи надане експерту топографо-геодезичне знімання …, виконане ФОП ОСОБА_7 , можна дослідити, що на земельній ділянці по АДРЕСА_2 відсутня літ. «Г» (вбиральня), а літ. «Б» і «В» на даний час об'єднані, що найбільш імовірно відбулося внаслідок реконструкції.
Беручи до уваги, що судові експерти певною мірою по-різному вирішували питання, які мають значення в справі, а необхідні для з'ясування питання на вирішення судового експерта ОСОБА_9 не ставилися, з метою усунення неясності та суперечностей у висновках, задля з'ясування дійсних обставин справи апеляційний суд у судовому засіданні 26.02.2020 отримав пояснення обох приведених до присяги судових експертів. За змістом пояснень судових експертів:
ОСОБА_9 :
з матеріалами цивільної справи не знайомився, виконував експертизу з урахуванням матеріалів і креслення, які були надані замовником експертизи, але які до висновку експерта не приєднані, оглядав будівлі на місцевості, але заміри не робив, користувався даними висновку експерта ОСОБА_10 , робив розрахунки для себе, яких у висновку немає;
відповідно до наданого замовником креслення відстань від його будівель до межі сусідньої земельної ділянки становить 1 м, однак, експерт підтвердити цього не може, бо не фіксував відстань на місцевості;
кут будівлі замовника знаходиться на межі сусідньої земельної ділянки;
будівля літ. «Б» це гараж завдовжки 13 м і завширшки 3,65 м, ширина гаража за нормативами має бути не менше 3 м, в разі необхідності перенесення стін гаража на 1 м функціональне призначення гаража не зберігається;
для того, щоб досягти відстані від будівель до межі сусідньої земельної ділянки в 1 м необхідно з попереднім влаштування фундаменту повністю перенести на відповідну відстань стіни будівель, паралельні до межі, на відповідну відстань перенести інші стіни, повністю розібрати конструкції перекриття і даху, називає це «частковим переміщенням будівельних конструкцій»;
протипожежні розриви між будівлями, розташованими на вказаних сусідніх земельних ділянках, мають становити не менше 8-10 м, однак, мінімально можливий розрив залежно від конструкції будівель може становити 6 м, перенесення будівель на таку відстань технічно є повним знесенням;
вважає, що протипожежні розриви між будівлями зважаючи на ширину земельної ділянки замовника експертизи (близько 15 м) не можуть бути дотримані, оскільки про цьому неможливе розташування будівель на ділянці, крім того, спірні будівлі були збудовані ще «при Союзі»;
в будівельному паспорті мали бути вказані будівлі, розташовані на суміжній земельній ділянці позивачки, оскільки з врахуванням цього розробляється проект забудови земельної ділянки, розраховуються протипожежні відстані тощо;
розташування спірних будівель на земельній ділянці замовника створює певні перешкоди в користуванні позивачкою своєю земельною ділянок;
ОСОБА_10 :
розташування спірних будівель на земельній ділянці ОСОБА_2 створює перешкоди в користуванні ОСОБА_1 належною їй земельною ділянкою та розташованими на ній будівлями, оскільки на земельну ділянку стікають атмосферні опади, які спричиняють, зокрема, підмокання фундаментів будівель позивачки;
таке розташування будівель на земельній ділянці відповідача створює також пожежну небезпеку.
З приводу недотримання протипожежних норм, порушення правил щодо протипожежних розривів між будівлями на суміжних земельних ділянках та потенційної пожежної небезпеки внаслідок наявного розташування будівель, про які йдеться, протиріч в позиціях судових експертів немає.
Адресованою апеляційному суду заявою від 21.11.2019 про відкладення розгляду справи у зв'язку з необхідністю надання йому часу для проведення судової «будівельно-земельно-технічної експертизи» відповідач ОСОБА_2 повідомив, що має намір довести, що існує можливість перебудови нерухомості, що виключає її знесення (а.с. 248 т. 1). Тобто, відповідач визнав фактично порушення ним будівельних норм і правил під час зведення спірних будівель і мав на увазі вирішення лише питання про спосіб усунення цього порушення.
У судових засіданнях під час апеляційного розгляду справи позивачка ОСОБА_1 додатково пояснила, що по межі між земельними ділянками по АДРЕСА_4 була огорожа з металевої сітки на бетонних стояках, яку ОСОБА_2 під час будівництва зняв спочатку частково, а в 2015 році без відому позивачки зняв повністю, за весь час розгляду справи судом відповідач не вживав жодних заходів для врегулювання ситуації, усунення порушень, відновлення паркану і розмовляти з ним неможливо. В апеляційному суді представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Шпуганич В.П. підтвердив як очевидне, що на момент, коли відповідач розпочав зведення спірних будівель, на суміжній земельній ділянці по АДРЕСА_1 вже існували будівлі на земельній ділянці позивачки.
Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей; незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності (ст. 68 Конституції України).
За приписами ст.ст. 13, 14, 41 Конституції України, ст.ст. 181, 186, 316, 317, 319, 373, 380 ЦК України, ст.ст. 78, 79, 81, 116-118, 120, 125, 126 ЗК України, право власності на нерухоме майно, в тому числі, на земельну ділянку, житловий будинок з належними до нього будівлями та спорудами, набувається громадянами відповідно до закону.
Власність зобов'язує, використання власності не може завдавати шкоди, зокрема, правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства; власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд і має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону; при здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства; усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав; діяльність власника може бути обмежена чи припинена лише у випадках і в порядку, встановлених законом; власники земельних ділянок, землекористувачі зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок, повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам сусідніх земельних, землекористувачам ділянок завдається найменше незручностей, та зобов'язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них (ст. 13 ч. 3, ст. 41 ч. 7 Конституції України, ст. 319 ч.ч. 1, 2, 3, 4, 5, 7 ЦК України, ст. 91 ч. 1 п. «г», ст. 96 ч. 1 п. «г», ст. 103 ч.ч. 1, 3 ЗК України).
Власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, здійснювати перебудову; право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням; правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, встановлюються статтею 376 ЦК України (ст. 375 ч.ч. 1, 3, 4 ЦК України).
За змістом положень Законів України «Про основи містобудування» (зокрема, ст.ст. 5, 8, 16), «Про державні будівельні норми» (зокрема, ст. 1), «Про регулювання містобудівної діяльності» (зокрема, ст.ст. 9, 26, 41), «Про архітектурну діяльність» (зокрема, ст.ст. 9, 27), будівельні норми - затверджений суб'єктом нормування підзаконний нормативний акт технічного характеру, що містить обов'язкові вимоги у сфері будівництва, містобудування та архітектури; державні будівельні норми - нормативний акт, затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, містобудування та архітектури; забудова земельних ділянок здійснюється в порядку, передбаченому законом, державні будівельні норми та інші нормативно-правові акти з питань планування і забудови територій є обов'язковими для суб'єктів містобудування; при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені дотримання державних стандартів, норм і правил, урахування законних інтересів та вимог власників або користувачів земельних ділянок та будівель, що оточують місце будівництва; забудовник зобов'язаний не порушувати під час організації і виконання будівельних робіт законні права та інтереси користувачів прилеглих земельних ділянок, власників розташованих на них будинків і споруд, відшкодовувати завдані їм збитки відповідно до закону, не включати до завдання на проектування вимог, що суперечать вимогам законодавства України, затвердженій містобудівній документації, державним нормам, стандартам і правилам.
Чинні станом на 2013-2016 рр. Державні будівельні норми 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», що були затверджені наказом Держкоммістобудування від 17.04.1992 № 44, встановлювали, що вони є обов'язковими для органів державного управління, місцевого і регіонального самоуправління підприємств і установ незалежно від форм власності та відомчого підпорядкування, громадських об'єднань і громадян, які здійснюють проектування, будівництво і благоустрій на території міських і сільських поселень (Преамбула).
ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» передбачали:
в пункті 3.25*:
протипожежні розриви між будинками або окремо розташованими господарськими будівлями відповідно до ступеня їх вогнестійкості … слід приймати відповідно до протипожежних вимог (додаток 3.1);
для догляду за будівлями і здійснення їх поточного ремонту відстань до межі сусідньої ділянки від найбільш виступної конструкції стіни треба приймати не менше 1,0 м; при цьому повинно бути забезпечене влаштування необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть стіканню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на територію суміжних ділянок;
в таблиці 1 до додатка 3.1.:
протипожежні відстані при ступені вогнестійкості будинків ІІІ - 8 м;
примітка 3: за наявності конструкцій будинків і споруд, що виступають більше, як на 1 м, виготовлених із спалимих матеріалів, приймається відстань між цими конструкціями; відстань між стінами будинків без віконних прорізів допускається зменшувати на 20 %.
Статтею 376 ЦК України передбачено, що:
житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил (ч. 1);
особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (ч. 2);
право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно (ч. 3);
якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (ч. 4);
у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову;
якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво; особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану (ч. 7).
Самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними; приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки (ст. 212 ч.ч. 1, 2 ЗК України).
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст. 328 ч. 2 ЦК України).
Відповідно до ст. 1 протоколу № 1, підписаного 20.03.1952, до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Конвенція), підписаної в Римі 04.11.1950, ратифікованих Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Право приватної власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні; особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ст. 41 ч. 4 Конституції України, ст. 321 ч.ч. 1, 2 ЦК України).
В силу наведених вище норм закону та положень ст. 15 ч. 1, ст. 16 ч. 1, ч. 2 п.п. 3, 4, абз. 2, ст.ст. 386, 391 ЦК України, ст. 152 ч.ч. 1, 2, ч. 3 п.п. «б», «д» ЗК України, є непорушним і підлягає захисту право власності, якщо воно набуте відповідно до закону і протилежне не встановлено судом; об'єктом цивільно-правого захисту є право на нерухоме майно, набуте у передбачений законом спосіб, самочинне будівництво не є об'єктом такого захисту; власник майна, право якого порушене, вправі вимагати припинення дії, яка порушує право, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав, застосування інших, передбачених законом, способів, усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, в тому числі, за наявності для того підстав шляхом знесення відповідного нерухомого майна, де знесення є конкретним способом захисту порушеного права.
Оцінюючи обставини справи, наявні докази і матеріали в сукупності та взаємозв'язку, апеляційний суд приходить до таких висновків.
Є доведеним, що відповідач ОСОБА_2 на підставі Будівельного паспорта № 212/2013, виданого 19.09.2013, побудував і ввів 10.06.2016 в експлуатацію реконструйований житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_2 , при цьому, будівлі та споруди, що в будівельному паспорті позначалися цифрами 2, 3, 4 і 5, а в подальшому були позначені в Технічному паспорті від 04.10.2016 літерами «Б», «В» і «Г» і в Топографо-геодезичному зніманні земельної ділянки від 15.04.2019 позначені літерами «КЖ» і «КН», були зведені з істотним порушенням державних будівельних норм і правил щодо розташування стосовно земельної ділянки по АДРЕСА_1 , на якій до початку будівництва вже знаходилися будівлі, що для відповідача було очевидним. Відповідачем порушені вимоги п. 3.25* і таблиці 1 до додатка 3.1. ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» щодо відстані від найбільш виступної конструкції не менше 1,0 м до межі сусідньої земельної ділянки та щодо протипожежних відстаней між будівлями на суміжних земельних ділянках не АДРЕСА_5 .
ОСОБА_1 пред'явила позов саме з цих підстав і така правова позиція є послідовною з моменту, коли виникло порушення права, що триває, та доведена сукупністю доказів, які узгоджуються між собою. Знайшли своє підтвердження підстави, з яких позивачка зверталася до різних уповноважених органів з метою реагування на порушення відповідачем її цивільних прав, та обставини, що встановлювалися. В тому числі, топографо-геодезичні знімання земельних ділянок, що були виконані у 2016 році та у 2019 році, якими зафіксована фактична ситуація на місцевості, узгоджуються між собою по суті щодо істотних параметрів розташування земельних ділянок і будівель, які мають значення. Порушення правил землекористування ОСОБА_2 було фактично зафіксоване актом комісії Оноківської сільради від 16.12.2016. Було зафіксоване й фактичне порушення межі між земельними ділянками відповідачем та розташування його будівель частково на земельній ділянці позивачки.
У подальшому відповідні обставини підтверджені висновком, складеним судовим експертом ОСОБА_10 , поясненнями цього експерта, а також, попри відповідні застереження, по суті й висновком, складеним судовим експертом ОСОБА_9 і його поясненнями в суді.
Зведення будівлі на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил є самостійними підставами для визнання будівництва самочинним. У справі встановлені по суті та доведені обидві ці самостійні підстави. По лінії стіни, зверненої до земельної ділянки позивачки, відповідні будівлі зведені відповідачем упритул до межі між земельними ділянками, з перетином межі і частково на земельній ділянці позивачки. Порушення будівельних норм і правил є істотними. Вимоги щодо протипожежних розривів не дотримані фактично зовсім, що створює потенційну пожежну небезпеку для позивачки, небезпеку швидкого поширення пожежі в разі її виникнення та ускладнення її гасіння. Порушення вимог щодо однометрового відступу від будівель відповідача до межі земельної ділянки створює перешкоди в користуванні позивачкою її земельною ділянкою та розташованими на ній будівлями через, зокрема, стікання з будівель відповідача атмосферних опадів, підмокання фундаментів, стін тощо.
Правова позиція позивачки ОСОБА_1 щодо обставин, якими обґрунтовувався позов, включно й з фактом існування огорожі, що була знята, відповідачем ОСОБА_2 не спростована в належний процесуальний спосіб, а його апеляція по суті спору не доведена. Виконаний судовим експертом ОСОБА_9 висновок з урахуванням меж відповідних питань і його пояснення в суді фактично підтверджують реальні обставини справи та в істотній частині не суперечать висновку і поясненням судового експерта ОСОБА_10 . Попри те, що обидва експерти визнали можливою перебудову спірних будівель з метою приведення їх у відповідність до вимог п. 3.25* ДБН 360-92**, так само експерти визнали неможливість перебудови будівель та необхідність їх знесення для забезпечення виконання вимог таблиці 1 до додатка 3.1. ДБН 360-92**. Тим часом, позивачка просила задовольнити її вимоги з указаних підстав щодо порушення будівельних норм у частині параметрів протипожежних розривів між будівлями, суд зобов'язаний вирішити вимоги з тих підстав, з яких вони були заявлені (ст. 13 ч. 1, ст. 175 ч. 1, ч. 3 п.п. 4, 5, ст. 263 ч. 5, ст. 367 ч.ч. 1, 6 ЦПК України).
Поряд із цим, оцінюючи висновок судового експерта Корчинського Р.Б. та його пояснення як докази, колегія суддів зауважує, що такі є суперечливими, містять ознаки неналежного виконання своїх професійних і процесуальних обов'язків експертом, який не знайомився з матеріалами справи, стверджував про обставини, які не відповідають дійсності (зокрема, щодо часу побудови спірних будівель), склав експертний висновок без схем, розрахунків, які б підтверджували його, на підставі документів, відсутніх у справі, оперував недопустимими та безпідставними припущеннями про неможливість виконання вимог будівельних норм щодо протипожежних розривів між будівлями на ділянках, фактичну повну руйнацію будівлі з метою виконання вимоги про однометрову відстань від неї до межі земельної ділянки всупереч очевидному не кваліфікував знесенням тощо. Тому відповідний експертний висновок та пояснення експерта апеляційний суд визнає лише частково достовірними доказами, а саме, в тій частині, яка узгоджується з висновком експерта ОСОБА_10 , на підставі якого в достовірній частині фактично склав свій висновок експерт ОСОБА_9 , та з поясненням експерта ОСОБА_10 й іншими доказами, якими підтверджуються реальні обставини справи.
Отже, відповідачу ОСОБА_2 щонайменше з 2016 року було відомо про те, що зведенням на земельній ділянці по АДРЕСА_2 господарських будівель і споруд порушені цивільні права ОСОБА_1 як власника земельної ділянки по АДРЕСА_1 . З того часу і до моменту ухвалення в справі рішення апеляційним судом (понад чотири роки) ОСОБА_2 не вживав ніяких заходів для врегулювання спору, попри численні звернення позивачки до різних органів і установ, а також попри судовий розгляд, про який на стадії апеляційного провадження йому в усякому разі було достеменно відомо, не здійснив ніяких кроків, спрямованих на поновлення прав позивачки. Апеляційний суд вжив усіх необхідних і доступних заходів для забезпечення відповідачу можливості взяти участь у судовому засіданні, врегулювати, за наявності для того умов, спірне питання з позивачкою, що, втім, результату не дало. Дії відповідача ОСОБА_2 не відповідають правилам добросовісності, справедливості в цивільному обороті, мають ознаки тривалого ігнорування закону та зловживання як цивільними, так і процесуальними правами, заподіюють шкоду позивачці та порушують її права.
За встановлених у справі обставин вимога позивачки ОСОБА_1 про припинення порушення її права з боку відповідача ОСОБА_2 та припинення зловживання ним цивільними правами правомірна, обґрунтована і доведена. Вона вправі була пред'явити зазначений позов, вимога про усунення перешкод шляхом знесення будівель відповідає характеру порушення та обставинам справи, позаяк для поновлення порушеного права необхідно забезпечити дотримання суміжним землевласником відповідних положень державних будівельних норм, тобто, прибрати будівлі на відстань 8 м, а за певних умов не меншу за 6 м, від межі земельних ділянок, що неможливо без їх повного знесення (демонтажу).
Тож право власності позивачки на її земельну ділянку, на вільне, на власний розсуд та відповідно до закону користування земельною ділянкою та розміщеними на ній будівлями і спорудами (ст. 316 ч. 1, ст. 317 ч. 1, ст. 319 ЦК України, ст.ст. 78, 79, 90 ЗК України, інші норми законодавства) підлягає захисту, а порушення її права підлягає припиненню в обраний нею належний спосіб захисту права. Міркування щодо обставин оформлення документів на будівництво на земельній ділянці ОСОБА_2 не можуть впливати на рішення щодо необхідності захисту цивільних прав позивачки, адже жодним чином не спростовують встановлених фактів, а обов'язок дотримання будівельних норм і правил, обов'язок врахування законних інтересів суміжних землекористувачів і власників нерухомості покладається на забудовника. З огляду на фактичні обставини справи, підстави та предмет позову перебудова відповідних будівель є неможливою, такі підлягають знесенню за рахунок відповідача. Таке втручання в право власності є законним, за обставинами справи - пропорційним, і переслідує законну мету, яка полягає в захисті права власності особи від доведеного істотного порушення цього права іншою особою.
Відтак, у апеляційного суду немає підстав для висновку про неправильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело б до необґрунтованого задоволення позову по суті.
В частині порушення судом першої інстанції норм процесуального права щодо розгляду справи з належним повідомленням відповідача про час і місце розгляду справи доводи апеляції заслуговують на увагу. З матеріалів справи випливає, що відповідача ОСОБА_2 не було повідомлено про час і місце розгляду справи з дотриманням вимог ст. 74 ч.ч. 1, 3, 4, ст. 76 ч.ч. 1, 2, 3, 8 ЦПК України в редакції, що була чинною до 15.12.2107, тоді як таке повідомлення було умовою заочного розгляду справи відповідно до ст. 224 ч. 1 цієї редакції Кодексу.
Апеляційний суд зобов'язаний скасувати рішення з ухваленням нового рішення в разі розгляду справи судом за відсутності учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою (ст. 3 ч.ч. 1, 3, ст. 376 ч. 3 п. 3 ЦПК України).
Враховуючи, що в справі встановлені розбіжності в різних документах щодо позначення спірних споруд, виходячи з необхідності забезпечення правової визначеності та маючи на меті можливість належного виконання рішення суду, слід у рішенні суду відобразити позначення будівель послідовно в різних документах із остаточним зазначенням відповідно до Топографо-геодезичного знімання земельної ділянки з кадастровим номером 2124884800:11:017:0102 від 15.04.2019, виконаного ФОП ОСОБА_7 , яке визнається обома сторонами як належний, допустимий і достовірний доказ щодо фактичних обставин розташування земельних ділянок і будівель, дані якого використані також і в обох експертних висновках.
Виходячи з наведеного, на підставі ст. 3 ч.ч. 1, 3, ст. 376 ч. 3 п. 3 ЦПК України апеляцію відповідача ОСОБА_2 слід задовольнити частково, рішення суду, яке є правильним по суті, справедливим та ухваленим із додержанням норм матеріального права, скасувати через порушення судом норм процесуального права, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права власності на землю, знесення самочинно збудованих будівель та зобов'язання вчинити дії з урахуванням встановленого під час апеляційного розгляду справи та необхідності відповідного формулювання рішення - задовольнити частково.
Питання про судові витрати слід вирішити за правилами ст. 141 ч.ч. 1, 2 ЦПК України відповідно до результату розгляду справи та з урахуванням часу їх сплати у відповідний період розгляду справи: з позовної заяви позивачка ОСОБА_1 сплатила 01.03.2017 судовий збір в розмірі 1280,00 грн; на оплату правової допомоги адвоката Дрюченка О.С. на підставі договору про надання правової допомоги від 15.08.2016 позивачка сплатила 17.02.2017 кошти в сумі 4700,00 грн, 10.05.2017 кошти в сумі 4000,00 грн; за виконання експертизи судовим експертом ОСОБА_10 позивачка сплатила 23.08.2019 кошти в сумі 10700,00 грн. Кошти в рахунок відшкодування цих сум підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_1 .
Керуючись ст. 3 ч.ч. 1, 3, ст. 13 ч. 1, ст. 141 ч.ч. 1, 2, ст. 367 ч.ч. 1, 6, ст. ст. 374 ч. 1 п. 2, ст. 376 ч. 3 п. 3, ст. 382 ЦПК України, апеляційний суд -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково, заочне рішення Ужгородського міськрайонного суду від 4 жовтня 2017 року скасувати, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права власності на землю, знесення самочинно збудованих будівель та зобов'язання вчинити дії задовольнити частково:
усунути ОСОБА_1 перешкоди у користуванні належною до будинку АДРЕСА_1 земельною ділянкою площею 0,0760 га з кадастровим номером 2124884800:11:017:0102 шляхом:
знесення за власний рахунок ОСОБА_2 розташованих на належній до будинку АДРЕСА_2 земельній ділянці з кадастровим номером 2124884801:02:002:0252 будівель, зведених із порушенням Державних будівельних норм і правил щодо розташування стосовно земельної ділянки по АДРЕСА_1 з кадастровим номером 2124884800:11:017:0102,
що позначалися:
в Будівельному паспорті від 19.09.2013 № 212/2013 на реконструкцію індивідуального житлового будинку та будівництво господарських будівель по АДРЕСА_2 як позиції 2, 3, 4 і 5,
в Технічному паспорті від 04.10.2016 на об'єкт нерухомого майна будинковолодіння по АДРЕСА_2 ,
і позначені
в Топографо-геодезичному зніманні земельної ділянки з кадастровим номером 2124884800:11:017:0102 від 15.04.2019 літерами «КЖ» і «КН» на земельній ділянці з кадастровим номером 2124884801:02:002:0252;
відновлення ним огорожі між земельними ділянками з кадастровими номерами 2124884800:11:017:0102 і 2124884801:02:002:0252.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1280,00 грн у рахунок відшкодування витрат із оплати судового збору та 8700,00 грн у рахунок оплати професійної правничої допомоги.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 10700,00 грн у рахунок відшкодування витрат із оплати судової будівельно-технічної експертизи.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду. Повне судове рішення складене 7 червня 2021 року.
Судді