Справа № 609/212/21
2/609/190/2021
09 червня 2021 року Шумський районний суд Тернопільської області
в складі головуючої судді Катерняк О.М.
за участі:
секретаря судового засідання Аніпчук В.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шумськ цивільну справу за позовом: ОСОБА_1 до
відповідача: Шумської міської ради Шумського району Тернопільської області
вимоги позивача: про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом,
учасники справи - не з'явилися
І. Стислий виклад позиції позивача.
1. 24 лютого 2021 року ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з позовом до Шумської міської ради Шумського району Тернопільської області (далі відповідач) з вимогою про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом, що залишилося після смерті ОСОБА_2 .
2. Позов обґрунтований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 . Після її смерті залишилось спадкове майно, що складається із:
- права власності на житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться у АДРЕСА_1 , який належав померлій ОСОБА_2 , який зареєстровано за колгоспним двором, головою якого була померла.
На випадок смерті, ОСОБА_2 зробила розпорядження, згідно якого призначила позивача спадкоємцем житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, склавши заповіт.
Спадщину після смерті ОСОБА_2 позивач прийняв у відповідності до ст.ст. 1268-1270 ЦК України, оскільки постійно проживав з нею на час відкриття спадщини, вів спільне господарство, доглядав.
Позивач звертався у нотаріальну контору по питанню успадкування зазначеного майна, однак йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки ним не підтверджено постійне проживання з померлою на день смерті.
На підставі викладеного, позивач просить позов задоволити та визнати за ним, право власності на спадкове майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_2
ІНФОРМАЦІЯ_2 . Процесуальні дії у справі.
3.Ухвалою суду від 01 березня 2021 року прийнято до розгляду позовну заяву та призначено підготовче засідання на 25 березня 2021 року.
4. Ухвалою суду від 25 березня 2021 року справу призначено до судового розгляду на 22 квітня 2021 року.
5. Ухвалою суду від 22 квітня 2021 року розгляд справи було відкладено на 20 травня 2021 року, ухвалою суду від 20 травня 2021 року розгляд справи було відкладено на 09 червня 2021 року.
6. У судове засідання сторони не з'явилися, через канцелярію суду подали заяви про розгляд справи без їх участі, з повним підтриманням та визнанням позовних вимог.
7. Відповідно до ст. 211 ЦПК України , учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
8. Судом на підставі частини другої статті 247 Цивільно-процесуального кодексу України (далі ЦПК), у зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.
Дослідивши письмові матеріали справи, судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.
9. Із свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 07.07.2016р. Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Харків померла ОСОБА_2 , про що 07.07.2016р. складено відповідний актовий запис за №10239.
10. Відповідно до свідоцтва на право особистої власності на жилий будинок, виданого на підставі рішення виконкому Шумської районної Ради народних депутатів № 116 від 23.05.1989р. вбачається, що жилий будинок з приналежними до нього будівлями та спорудами, який розташований в АДРЕСА_1 в цілому належить колгоспному двору, головою якого є ОСОБА_2 .
11. Відповідно до повідомлення про результати огляду об'єкта нерухомого майна № 228/20 від 17.12.2020р., виданого ФОП ОСОБА_3 вбачається, що в будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 , станом на 17 грудня 2020 року змін в плануванні та складі об'єкта нерухомого майна не виявлено.
12. Згідно із заповітом, посвідченим секретарем виконавчого комітету Цеценівської сільської ради Шумського району Тернопільської області 09.01.2015 року і зареєстрованого в реєстрі за № 2 вбачається, що ОСОБА_2 заповіла житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться під АДРЕСА_1 позивачу ОСОБА_1 .
13. Як вбачається із довідки № 7 від 23.02.2021 року, виданої старостою с. Цеценівка Шумської міської ради Тернопільської області, станом на 15.04.1991р. ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживала по АДРЕСА_1 , була головою та єдиним членом колгоспного двору.
14. Із довідки № 194 від 21.04.2021р., виданої старостою с. Цеценівка Шумської міської ради Тернопільської області, вбачається, що ОСОБА_1 на день смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 проживав разом, без реєстрації, допомагав у веденні господарства та здійснював догляд за нею.
15. Відповідно до довідки № 24 від 19.05.2021р., виданої старостою с. Цеценівка Шумської міської ради Тернопільської області вбачається, що ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , на день смерті постійно проживала за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з нею проживав без реєстрації ОСОБА_1 , допомагав у веденні господарства та здійснював догляд.
16. Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 48/02-31 від 23.02.2021р. приватним нотаріусом Шумського районного нотаріального округу Тернопільської області відмовлено позивачу ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 , оскільки позивач не підтвердив постійне проживання з померлою на день смерті, у встановлений законом строк не подав заяви про прийняття спадщини, згідно поданих документів неможливо встановити місце відкриття спадщини. Спадкова справа не заведена.
ІV. Оцінка Суду.
17. Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
18. Згідно ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
19. Як передбачено ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
20. Положеннями статей 15, 16 ЦК, статтею 4 ЦПК передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
21. Згідно з ч. 1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
22. Так, з введенням у дію з 15 квітня 1991 року Закону України «Про власність» колгоспні двори ліквідовано і питання права власності на майно колишніх колгоспних дворів регулюється нормами ЦК УРСР 1963 року.
23. За змістом статті 524 Цивільного кодексу УРСР 1963 року, статей 1216; 1217; 1218 Цивільного кодексу України (далі ЦК) спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла, до інших осіб (спадкоємців).
24. У відповідності до ст. 112 ЦК Української РСР, майно може належати на праві спільної власності двом або кільком колгоспам чи іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або державі і одному чи кільком колгоспам або іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або двом чи кільком громадянам. Розрізняється спільна власність з визначенням часток (часткова власність) або без визначення часток (сумісна власність).
25. Відповідно до ст.120 ЦК Української РСР, майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності колгоспний двір може мати у власності підсобне господарство на присадибній ділянці землі, що знаходиться в його користуванні, жилий будинок, продуктивну худобу, птицю та дрібний сільськогосподарський реманент відповідно до статуту колгоспу. Крім того, колгоспному дворові належать передані в його власність членами двору їх трудові доходи від участі в громадському господарстві колгоспу або інше передане ними у власність двору майно, а також предмети домашнього вжитку і особистого користування, придбані на спільні кошти.
26. Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 13постанови від 24 червня 1983 року № 4 «Про практику розгляду судами України справ про спадкування», та в підпункті г) пункту 6 постанови від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах права приватної власності», правила ст. 563 ЦК УРСР про те, що спадщина на майно колгоспного двору відкривається лише після смерті останнього його члена, поширюється на випадки припинення колгоспного двору лише з цих підстав до 1 липня 1990 року. У разі смерті члена колгоспного двору після 30 червня 1990 року спадщина на відповідну частку майна колгоспного двору відкривається після смерті кожного з його колишніх членів.
27. Відповідно до ст. 563 ЦК УРСР 1963 року, у випадку смерті члена колгоспного двору спадкування в майні двора не відкривається, а спадкується лише особисте майно членів колгоспного двору. Якщо після смерті члена колгоспного двору інших членів двору не залишилося, майно двору спадкується на загальних підставах.
28. Приписами частини 1 статті 120 ЦК УРСР передбачено, що майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності (стаття 112 цього Кодексу).
29. Згідно з положеннями частини 1 статті 121 ЦК УРСР володіння, користування і розпорядження майном колгоспного двору здійснюється за згодою всіх членів двору.
33. Нормою частини 2 статті 122 ЦК УРСР визначено, що розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.
Отже, враховуючи те, що станом на 01 липня 1990 року головою колгоспного двору та єдиним членом даного колгоспного двору була ОСОБА_2 , їй належав житловий будинок по АДРЕСА_1 .
31. Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (статті 1216 та 1218 ЦК України).
32. Згідно з приписами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
33. Відповідно до статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
34. Нормою частини 1 статті 1235 ЦК України передбачено, що заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.
35. Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 1236 ЦК України заповідач має право охопити заповітом права та обов'язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов'язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.
36. Згідно з частиною 1 та 3 статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
37. З урахуванням положень ч. 1 ст. 15, ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. За змістом наведених норм права потреба в такому способі захисту виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами (документами), підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.
38. Згідно з частиною другою статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
39. Згідно із ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
40. Відповідно до абз. 3 п. 3 роз'яснень постанови Пленуму ВСУ України від 30.05.2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, яке визначається за правилами ст. 29, ч. 2 ст. 1221 ЦК України. Якщо спадкодавець мав кілька місць проживання, місцем відкриття спадщини вважається останнє місце реєстрації спадкодавця.
41. Отже, для того, щоб набути право на спадщину, спадкоємці за заповітом або за законом мають прийняти її у порядку та у строки, встановлені законом.
42. Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори.
Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).
43. Для того, щоб спадкоємець вважався таким, що прийняв спадщину, самого факту спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини недостатньо. Необхідно, щоб таке проживання було постійним.
44. Згідно з п. п. 4.10 п. 4 гл. 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.
Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов'язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщину у такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.
45. Місцем проживання фізичної особи згідно з частиною першою статті 29 ЦК України є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
46. Статтями 2, 3 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні передбачено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Місцем проживання є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік.
Таким чином, відсутність реєстрації місця проживання позивача за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні не є абсолютним підтвердженням обставин, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані заявницею та оцінені судом.
47. Таким чином, право на спадщину є самостійним майновим правом, яке виникає на підставі факту її прийняття та підлягає захисту в передбачений законом спосіб, і через відмову нотаріуса у видачі спадкоємцю свідоцтва про право на спадщину, не може бути захищене в інший спосіб.
48. Враховуючи вищевказане, суд вважає, що ОСОБА_2 за життя набула право власності на вказаний житловий будинок, як на майно колгоспного двору, а тому право власності на нього увійшло до складу спадщини, яка відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_3 внаслідок смерті останньої, а позивач отримав право власності в порядку спадкування за заповітом на вказаний будинок.
49. Даний спір підлягає розгляду в судовому порядку, оскільки іншим шляхом його вирішити не можливо, а набуття позивачем права власності на житловий будинок не порушує права, свободи та інтереси інших осіб.
V. Розподіл судових витрат між сторонами.
50. Позивачем при подачі позову було сплачено 908 грн. 00 коп. судового збору.
З цих підстав,
Керуючись статтями 15, 16, 392, 1216-1218, 1220, 1223, 1233, 1235, 1236, 1268- 1270 Цивільного кодексу України, статтями 2, 4, 5, 10-13, 18, 81, 258-259, 263-265 Цивільно процесуального кодексу, ст.ст. 112, 120, 123, 524, 563 ЦК Української РСР (ред. 1963р.), суд -
1. Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий Шумським РС УДМС України в Тернопільській області 03.10.2013р, РНОКПП НОМЕР_3 ) до відповідача Шумської міської ради Тернопільської області (місце знаходження: 47100, м. Шумськ, вул. Українська, 59, Шумського району, Тернопільської області) про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом - задовольнити повністю.
2. Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_2 , виданий Шумським РС УДМСУ в Тернопільській області 03.10.2013р., РНОКПП НОМЕР_3 ) право власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом, що залишилося після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 і яке складається із житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
До дня початку функціонування єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Шумський районний суд Тернопільської області.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Повне рішення складено 09 червня 2021 року.
Суддя: О. М. Катерняк