Справа № 466/10554/19
судового засідання
«09» червня 2021 року Шевченківський районний суд м. Львова
в складі:
головуючого-судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
з участю: прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою
ОСОБА_4 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, -
у провадженні Шевченківського районного суду м. Львова знаходиться кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 на два місяці, оскільки такий закінчується 19 червня 2021 року та завершити судовий розгляд кримінального провадження до цієї дати є неможливим, а ризики, які обгрунтовують обрання та продовження обвинуваченому ОСОБА_4 такого запобіжного заходу, не зменшились.
Захисник ОСОБА_5 та обвинувачений ОСОБА_4 проти задоволення клопотання прокурора заперечили.
Заслухавши учасників судового провадження, суд приходить до висновку, що клопотання прокурора є підставним та підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, а саме переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Крім того, як зазначено у п. 219 рішення Європейського суду з прав людини, питання про те, чи є тривалість тримання під вартою розумною, не можна вирішувати абстрактно. Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (рішення у справі "Єчюс проти Литви" (Jecius v. Lithuania), N 34578/97, п.93, ECHR 2000-IX).
Подальше існування обґрунтованої підозри у вчиненні затриманою особою злочину є обов'язковою і неодмінною умовою належності її продовжуваного тримання під вартою. Але зі спливом певного часу така підозра перестає сама по собі бути виправданням для позбавлення особи свободи і судові органи повинні вмотивовувати свої рішення про продовження тримання її під вартою іншими підставами (рішення у справі "Яблонський проти Польщі" (Jabtoriski v. Poland), N 33492/96, п.80, від 21 грудня 2000 року). Крім того, такі підстави мають бути чітко зазначені національними судами і аргументи "за" і "проти" звільнення з-під варти не повинні бути "загальними й абстрактними" (рішення у справах "Іловецький проти Польщі" [Ilowiecki v. Poland), N 27504/95, п.61, від 4 жовтня 2001 року, та "Смирнова проти Росії" (Smirnova v. Russia), NN 46133/99 і 48183/99, п.63, ECHR 2003-IX).
Згідно з практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі Європейського суду з прав людини «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року закріплено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.
У відповідності до ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до вимог ч.3 ст. 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Клопотання прокурора подано в порядку, передбаченому ст. 331 КПК України, відтак жодних порушень при внесенні клопотання прокурором немає.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_4 органом досудового слідства обвинувачується у вчиненні умисного особливо тяжкого злочину, санкція статті якого передбачає позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років , обвинувачений не працює та не має постійного джерела доходів, у нього не встановлено тяжких хвороб та інвалідності, які б перешкоджали утриманню його під вартою, не одружений, на утриманні неповнолітніх дітей та батьків похилого віку не має, що свідчить про відсутність у нього міцних соціальних зв'язків як стримуючого чинника.
В ході досудового розслідування щодо нього було застосовано запобіжний захід у вигляді утримання під вартою, який в подальшому неодноразово продовжувався судом, та відповідно до останньої ухвали суду від 13 квітня 2021 року такий строк закінчується 19 червня 2021 року.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення, як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Суд вважає, що раніше заявлені ризики, які обгрунтовують обрання та продовження обвинуваченому ОСОБА_4 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на даний час не зменшились, а тому приходить до висновку, що клопотання прокурора є підставним та таким, що підлягає до задоволення.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_4 слід продовжити строк тримання під вартою строком на 60 днів.
Керуючись ст. 331 КПК України, суд,-
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити термін дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 у виді тримання під вартою строком на 60 днів - з 20 чеврня 2021 року до 19 серпня 2021 року включно. Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору та направити начальнику Львівської установи виконання покарань УДПтСУ у Львівській області №19.
Ухвала може бути оскаржені до Львівського апеляційного суду.
Повний текст ухвали складений 09 червня 2021 року.
Головуючий - суддя ОСОБА_1