465/4299/21
3/465/2288/21
Іменем України
08.06.2021 року м.Львів
Суддя Франківського районного суду м.Львова- Мартинишин М.О., розглянувши адміністративні матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1
за ст.124 Кодексу України про адміністративне правопорушення -
17.05.2021 року інспектором взводу 1 роти 3 батальйону 4 УПП у Львівської області ДПП мл. лейтенантом поліції Стармином Р.Я. складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ №264552 про те, що ОСОБА_1 17.05.2021 року о 17:40 год. на вул. Чупринки, 61 у м. Львові керуючи транспортним засобом «SKODA OCTAVIA» д.н.з. НОМЕР_1 , не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечного бокового інтервалу та скоїв зіткнення з автомобілем «SEAT TOLEDO» д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався в попутному напрямку, в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив п. 13.3 ПДР України.
ОСОБА_1 в суді вину у скоєнні правопорушення передбаченого ст. 124 КпАП України не визнав та пояснив, що 17.05.2021 року о 17:40 год. на вул. Чупринки, 61 у м. Львові автомобіль «SEAT TOLEDO» д.н.з. НОМЕР_2 порушуючи правила дорожнього руху здійснив виїзд на зустрічну смугу та на трамвайну колію, внаслідок чого спричинив пошкодження його автомобілю SKODA OCTAVIA» д.н.з. НОМЕР_1 . Вважає в даному правопорушенні його вини немає, а тому просить закрити справу відносно нього.
У суді представник ОСОБА_1 - адвокат Гандзюлевич Я.А. пояснив, що його довіритель вини у вчиненні даного правопорушення не визнає, оскільки вимоги п. 13.3 ПДР України не порушив. Натомість водій автомобіля «SEAT TOLEDO» д.н.з. НОМЕР_2 порушив вимогу п.п. 10.3, 13.3 ПДР України, що підтверджується відеоматеріалами, які надані офіційним запитом. Крім цього, до матеріалів справи не долучено жодних належних, достатніх та допустимих доказів, що відображають об'єктивну сторону правопорушення. А протокол про адміністративне правопорушення не може бути поставлений в основу розгляду справи про адміністративне правопорушення, він не є достатнім доказом вини. Тому просить закрити справу відносно ОСОБА_1 ..
Суд, заслухавши пояснення ОСОБА_1 та адвоката Гандзюлевича Я.А., ознайомившись з матеріалами адміністративної справи та долученими відеозаписом з місця ДТП, оглянувши їх в сукупності, приходить до переконання, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ст.124 КУпАП, тому провадження по справі слід закрити з наступних підстав.
Відповідно до ст. 124 КУпАП адміністративна відповідальність наступає за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
За змістом ст. ст. 245, 251, 252, 280 КпАП України, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст.251 КпАП України одним із доказів у справі про адміністративне правопорушення є протокол про адміністративне правопорушення.
Виходячи з системного аналізу положень ст.ст.7, 254, 279 КпАП України, розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється лише щодо правопорушника та в межах протоколу про адміністративне правопорушення.
Положеннями ч.1 ст.256 КУпАП визначено, що протокол про адміністративне правопорушення як документ, що засвідчує факт неправомірних дій особи, та є одним з основних джерел доказів, складається за встановленою формою і має містити усі дані, необхідні для вирішення справи.
З наданих суду доказів ОСОБА_1 - відеозапису з місця ДТП та схеми місця ДТП вбачається, що ОСОБА_1 не допускав та адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, не вчиняв.
Крім цього, суд не бере до уваги письмові пояснення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 17.05.2021 року, оскільки такі спростовуються фактичними даними(вищезазначеними доказами).
Отже, за таких обставин вважати протокол законним і безперечним доказом не представляється можливим, а оскільки всі сумніви повинні тлумачитись на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Вищевказані докази суддя оцінює з урахуванням положення ст.252 КУпАП, де, зокрема, зазначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом
Стаття ж 62 Конституції України зазначає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правовій презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62Конституції України презумпції невинуватості.
Аналогічного роду положення закріплено і у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Зазначене узгоджується і з практикою Європейського суду з прав людини, що сформульована у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».
В той же час, у справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях у справах «Тейксейра де Кастро проти Португалії» та «Шабельник проти України» неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази, а порядок збирання доказів має відповідати передбаченим національним правом вимогам основним правам гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Тобто, якщо уповноваженим органом не доведено підставність притягнення особи до адміністративної відповідальності, суд не може в ході розгляду справи взяти на себе функції щодо самостійного відшукування доказів винуватості особи, самостійно змінювати, на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді.
ЄСПЛ у своїх рішеннях указує, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25).
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
За таких обставин, враховуючи даний конституційний принцип, вважаю, що досліджені докази не виключають сумнівів у тому, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
Стаття 284 КУпАП містить вичерпний перелік постанов, які можуть бути прийняті судом за результатом розгляду справи про адміністративне правопорушення - це постанови про накладення адміністративного стягнення; про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 КУпАП, та про закриття справи.
У відповідності до положень п. 1 ч. 1 ст. 247 КпАП України, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Виходячи з наведеного, з урахуванням вимог п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, вважаю, що порушене відносно ОСОБА_1 провадження в справі про адміністративні правопорушення підлягає закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. ст. 7, 9, 251, 221, 247, 283,284 КУпАП -
провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
На постанову про адміністративне правопорушення може бути подано скаргу протягом десяти днів з дня її винесення до Львівського апеляційного суду через районний суд.
Суддя Мартинишин М.О.