465/148/21
1-кс/465/1032/21
слідчого судді
01.06.2021 м. Львів
Слідчий суддя Франківського районного суду м. Львова ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши матеріали скарги, поданої ОСОБА_3 на бездіяльність слідчої Відділу поліції № 3 ЛРУП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №12020145080000785, -
Скаржниця ОСОБА_3 звернулась до суду із скаргою на бездіяльність слідчої Відділу поліції № 3 ЛРУП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 12020145080000785.
Скаргу мотивує тим, що 18.04.2021 засобами поштового зв'язку слідчій Відділу поліції № 3 ЛРУП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_4 направлено клопотання у порядку статей 55, 56, 220 КПК України, про витребування в операторів мобільного зв'язку МТС та Київстар роздруківки з телефонних номерів її, скаржниці, та громадянки ОСОБА_5 у зв'язку з подіями, які мали місце 02.12.2020. Однак, станом на день звернення до суду із скаргою, жодного належного повідомлення від слідчої про розгляд клопотання вона, скаржниця, не отримала, відтак вважає, що таким чином порушено норми КПК України. Просить зобов'язати слідчу Відділу поліції № 3 ЛРУП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_4 розглянути клопотання від 18.04.2021 відповідно до КПК України.
Судом вживалися заходи, спрямовані на повідомлення скаржниці про дату, час та місце розгляду поданої нею скарги, передбачені КПК України, а саме: судом здійснювались виклики останньої шляхом повідомленням про виклик, які були поміщені на сайті суду від 06.05.2021 та 21.05.2021. Проте, забезпечити явку скаржниці у судове засідання не вдалося. 11.05.2021 скаржницею було подане клопотання щодо витребування матеріалів кримінального провадження, разом із тим, 11.05.2021 скаржниця подала заяву про відкладення справи, мотивуючи тим, що ніби то вона випадково довідалась про розгляд скарги, а у цей день у неї призначене засідання у Личаківському районному суді м. Львова, однак на підтвердження дійсності розгляду справи у іншому суді, суду не представила. Відтак забезпечити скаржницю у судове засідання на 11.05.2021 та 01.06.2021 суду не виявилось можливим, проте з матеріалів вбачається що ОСОБА_3 про них було відмовлено.
Слідча СВ Франківського ВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_4 у судове засідання не з'явилася, про причини неявки не повідомила, хоч належним чином була повідомлена про час та місце розгляду скарги. Відповідно до ч. 3 ст. 306 КПК України, її відсутність не є перешкодою для розгляду скарги. Відтак, слідчий суддя вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутності сторін, на підставі наявних у справі матеріалів.
У зв'язку з неявкою в судове засідання учасників провадження, фіксування судового засідання на підставі ч. 4 ст. 107 КПК України, не здійснювалося.
Дослідивши матеріали скарги, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
У відповідності до ч. 2, 3 ст. 306 КПК України, скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування розглядаються не пізніше сімдесяти двох годин з моменту надходження відповідної скарги, крім скарг на рішення про закриття кримінального провадження, які розглядаються не пізніше п'яти днів з моменту надходження скарги.
Розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов'язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржуються. Відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
Таким чином, з огляду на особливість інституту оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого, прокурора під час досудового розслідування, яка полягає, зокрема, у тому, що прийняте слідчим суддею рішення може мати вплив на подальший хід досудового розслідування, КПК встановлює чіткий строк щодо розгляду відповідних скарг, а саме сімдесят дві години з моменту надходження скарги. Виняток становлять лише скарги на рішення про закриття кримінального провадження, для яких передбачено можливість розгляду у строк не пізніше п'яти днів з моменту надходження скарги. Крім того, КПК України, чітко визначено, що розгляд скарги відбувається за обов'язкової участі особи, яка подала скаргу.
Водночас наявність встановлених законом строків не означає, що мають ігноруватися вимоги того самого закону про те, що «розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов'язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується». У зв'язку з наведеним слід наголосити, що згадані вище строки передусім призначені дисциплінувати учасників провадження, орієнтувати на нетривалий і оперативний розгляд скарги, спонукати до розгляду скарги в межах розумних строків, дають можливість виявити причини зволікання у розгляді скарги або ознаки зловживання кимось процесуальними правами, якщо з якихось причин розгляд скарги упродовж встановленого законом строку став неможливим, тощо.
Згідно з ч. 2, 3 ст. 21 КПК України, кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.
Кожен має право на участь у розгляді в суді будь-якої інстанції справи, що стосується його прав та обов'язків, у порядку, передбаченому цим Кодексом.
Частиною 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція), яка набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року, та відповідно до ст. 9 Конституції України, є частиною національного законодавства України та передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
У справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини (рішення від 21 липня 2011 року, яке набуло статусу остаточного 21 жовтня 2011 року) встановив, що при розгляді справи в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції було допущено порушення ст. 3, п. 1 ст. 6 Конвенції, зокрема, й через те, що суд апеляційної інстанції розглянув подану апеляцію на постанову місцевого суду без його участі та таким чином обмежив його право бути присутнім під час розгляду справи.
Також рішенням Європейського суду з прав людини по справі «Жук проти України» від 21 жовтня 2010 року, яке набуло статусу остаточного 11 квітня 2011 року, констатовано порушення п. 1 ст. 6 Конвенції. При цьому Європейський суд у своєму рішенні в пунктах 25 і 26 наголосив про те, що принцип процесуальної рівності сторін, один із елементів більш широкої концепції справедливого судового розгляду, вимагає, щоб кожній стороні надавалась розумна можливість представляти свою позицію за таких обставин, які не ставлять цю сторону в суттєво невигідне становище по відношенню до протилежної сторони.
Відповідно до ст. 307 КПК України, ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: скасування рішення слідчого чи прокурора; зобов'язання припинити дію; зобов'язання вчинити певну дію; відмову у задоволенні скарги.
Враховуючи наведене, слідчий суддя приходить до переконання про неможливість подальшого розгляду скарги, з рішень визначених ст. 307 КПК України, оскільки в судове засідання неодноразово не з'являється особа, яка подала скаргу, а її участь є обов'язковою при розгляді такої. При цьому, неявка скаржниці призводить до порушення розумних строків розгляду скарги.
У відповідності до вимог ч. 6 ст. 9 КПК України, у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження.
Пункт 15 ч. 1 ст. 7 КПК України, визначає, що зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачений цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини дотримується позиції, що проявляти ініціативу щодо своєчасного розгляду справи повинен саме заявник.
Так, Європейський суд з права людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Крім того, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, заявник як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
ОСОБА_3 подала скаргу, проте неодноразово в судові засідання не з'явилася, представника не забезпечила. Беручи до уваги обмежені строки розгляду скарги, а також необхідність розгляду такої хоча б в розумні строки, які через неявку скаржниці порушуються, прихожу до переконання, що у задоволенні скарги слід відмовити, що не позбавляє особу, яка подала скаргу права на повторне звернення з такою до суду, у порядку та строки встановлені законом.
Крім того, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні скарги, слідчий суддя враховує, зокрема, принцип верховенства права закріплений як в Конституції України так і в КПК України, відповідно до якого, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, враховуючи що, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (ст. 8 КПК України).
Обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним з пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не має законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю мети, яку прагнуть досягти (рішення ЄСПЛ «Тіннеллі та сини, Лтд та ін.», «Мак-Елдуф та інші проти Сполученого Королівства»).
Конвенція має на меті гарантію не теоретичних або ілюзорних прав, а практичних та ефективних. Особливо це стосується права на доступ до суду з огляду на визначене місце, яке посідає в демократичному суспільстві право на справедливий суд (рішення ЄСПЛ «Ейрі проти Ірландії», «Аїт-Мугуб проти Франції»).
Відтак приходжу до висновку, що за даних обставин, у відповідності до ч. 2 п. 4 ст. 307 КПК України у задоволенні скарги слід відмовити.
На підставі наведеного, керуючись вимогами статей 303, 306, 307, 309, 372 КПК України, слідчий суддя,-
У задоволенні скарги ОСОБА_3 на бездіяльність слідчої Відділу поліції № 3 ЛРУП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №12020145080000785 - відмовити.
Ухвала остаточна та оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_6