Справа № 465/5508/20
пр.№ 2/464/438/21
31.05.2021 м. Львів
Сихівський районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді Мичка Б.Р.
секретаря судового засідання Воловець Ю.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія" КИЇВ РЕ", ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору Моторне (транспортне) страхове бюро України ("МТСБУ"), про стягнення заподіяної шкоди,
Позивач звернувся до суду з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова Компанія" КИЇВ РЕ", ОСОБА_2 третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Моторно (транспортне) страхове бюро України ("МТСБУ"), в якому враховуючи уточнені позовні вимоги просить стягнути з ТзДВ "Страхова Компанія" КИЇВ РЕ" на користь позивача відшкодування залишкової частини заподіяної матеріальної шкоди (яка не була відшкодована за договором добровільного страхування) внаслідок ДТП в розмірі 1633.83 грн.; стягнути солідарно з ТзДВ "Страхова Компанія" КИЇВ РЕ" та ОСОБА_2 на користь позивача відшкодування заподіяної моральної шкоди внаслідок ДТП в розмірі 20 000,00 грн.; стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача грошову суму вартість судових витрат на правову допомогу в сумі 5 500,00 грн. В обгрунтування позовних вимог вказав, що ОСОБА_1 є власником транспортного засобу "Subaru Outback", 2014 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 . Постановою Галицького районного суду м. Львова від 29.05.2020 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністативного правопорушення за ст. 124 КУпАП. За наведеного позивач вказав, що йому внаслідок вчиення ДТП завдана шкода як майнова та моральна, просить позов задовольнити.
Вказана позовна заява надійшла для розгляду з Франківського районного суду м.Львова за підсудністю згідно ухвали суду від 31 серпня 2020 року.
Ухвалою Сихівського районного суду від 03.11.2020 року було відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Представник позивача через канцелярію суду подав уточнену позовну заяву.
Ухвалою Сихівського районного суду від 01.03.2021 року було прийнято уточнену позовну заяву представника позивача від 12.02.2021 та визначено відповідачам строк для подання відзиву протягом п'ятнадцяти днів із дня вручення заяви та ухвали про прийняття уточненої позовної заяви для подання відзиву на уточнену позовну заяву.
У судове засідання учасники судового процесу не з'явились, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи. Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи у його відсутності, у заяві просив розглянути справу на підставі наявних матеріалів, позов підтримав та просив задоволити позовні вимоги в повному обсязі, щодо заочного розгляду справи та прийняття заочного рішення не заперечує.
У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З'ясувавши обставини, на які посилаються учасники справи, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на таке.
Згідно з положеннями ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до вимог ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.
Відповідно до вимог ст.ст. 12 та 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до положень ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником транспортного засобу “Subaru Outback”, 2014 року випуску, ДНЗ НОМЕР_1 , VIN-код № НОМЕР_2 .
Крім цього, встановлено, що 08 травня 2020 р. о 17 год. 10 хв. прямуючи по вул. Стрийській Максимовича у м. Львові ОСОБА_2 , керував автомобілем марки «VOLKSWAGEN GOLF»» д.н.з. НОМЕР_3 , не врахував дорожньої обстановки не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з автомобілем марки «SUBARU OUTBACK» “ Subaru Outback”, 2014 року випуску, ДНЗ НОМЕР_1 , VIN-код № НОМЕР_2 , який рухався попереду, під керуванням ОСОБА_1 . При ДТП автомобіль позивача отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Постановою Галицького районного суду м. Львова від 29 травня 2020 року по справі №461/3916/20 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та накладено на нього стягнення у виді штрафу у розмірі 340,00 грн.
Згідно Страхового акту № 00354605 від 22.05.2020 року, рахунку на оплату виданого ТзОВ «Ніко Захід Плеяда» та рахунку № 88/1 від 21 травня 2020 року ФОП ОСОБА_3 вартість відновлювального ремонту автомобіля“ Subaru Outback”, 2014 року випуску, ДНЗ НОМЕР_1 , VIN-код № НОМЕР_2 , внаслідок пошкодження в ДТП від 08.05.2020 року по вині ОСОБА_2 , який керував автомобілем марки «VOLKSWAGEN GOLF»» д.н.з. НОМЕР_3 , станом на день огляду за попередніми підрахунками становила 74 206 грн. 21 к. Ця сума була оплачена іншою страховою компанією на підставі договору добровільного страхування. ТзОВ «Ніко Захід Плеяда» виконали ремонтні роботи згідно кошторису рахунку на оплату від 21.05.2020 року в суму - 39 645.56 грн. Проте роботи які були виконані іншим підрядником - ФОП ОСОБА_3 були перераховані в більшу суму ніж попередньо розрахований кошторис рахунок № 88/1 від 21.05.2020 року, адже попередньо було вартість ремонтних робіт було розраховано в суму 34 560.65 грн. А згідно наряду замовлення № МВ000390 від 19.11.2020 року по факту виконання склалася сума 36 194.18 грн. Тобто невідшкодована сума заподіяної шкоди - 1633.83 грн.
Згідно ч.1 та ч.2 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними діями особистим немайновим правам фізичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. При цьому особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини. Відповідно до ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відтак, майнова відповідальність за завдану шкоду настає у випадку встановлення неправомірної поведінки винної особи, наявності шкоди та причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою. Відповідно до вимог ч.2 ст.1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначаються відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Згідно ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Таким чином із змісту ст.1194 ЦК України випливає, що особа яка несе відповідальність за шкоду завдану джерелом підвищеної небезпеки і відповідальність якої застрахована, зобов'язана відшкодувати її в розмірі непокритому страховим відшкодуванням.
Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода завдана фізичній особі неправомірними діями відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Відповідно до положень ч.1 та 2 ст.509 ЦК зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають із підстав, установлених ст.11 цього кодексу.
За загальним правилом, відповідальність несе особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (ч.2 ст.1187 ЦК).
Разом з тим правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок.
Так, відповідно до ст.999 ЦК законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства. Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»). Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність. (Позиція ВП Верховного суду по справі №755/18006/15ц від 04.07.2018року (в постанові Верховного Суду у справі №755/18006/15-ц від 04 липня 2018р.)
Відповідно до положень ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, а тому збитками є витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з роз'ясненнями, наданими в п.п. 2, 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
За статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, повязана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно ст. 1190 ЦК України, особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим
Відповідно до п.6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішення спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до статті 1191 ЦК.
Відповідно до п.8 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішення спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», особи, які спільно завдали шкоди, тобто завдали неподільної шкоди взаємопов'язаними, сукупними діями, або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілими (статті 543, 1190 ЦК).
Згідно зі статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобовязати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
З огляду на зазначені положення ЦК України факт завдання шкоди майну потерпілого джерелом підвищеної небезпеки породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов'язання.
Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка її завдала. Сторонами деліктного зобовязання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).
Навіть у випадку, якщо цивільна відповідальність відповідача не застрахована - завдання потерпілому внаслідок ДТП шкоди породжує деліктне зобов'язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується з відповідним обовязком боржника (особи, яка завдала шкоди).
Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обовязковим для неї (частина друга статті 14 цього Кодексу). Відповідно до статті 511 ЦК України зобовязання не створює обовязку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобовязання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.
Відповідно до ч. 2 ст. 1187, п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом. Враховуючи, що транспортний засіб- є джерелом небезпеки, відповідальність за заподіяння шкоди Заявнику лежить саме на ….власнику.
Згідно узагальнення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ судової практики розгляду судами цивільних справ про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки у 2010-2011 роках (30.03.2012 року), у ході проведеного узагальнення встановлено випадки безпідставного звільнення винних у ДТП осіб від цивільної відповідальності. Суд здійснюючи узагальнення виходить із положень ч. 5 ст. 1187 ЦК України, згідно з якими особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Відсутність обвинувального вироку чи постанови про відмову в порушенні кримінальної справи чи про притягнення до адмін відповідальності не звільняє відповідача від обов'язку доказування своєї невинуватості. Таким чином закон містить вказівку на перерозподіл доказування та зобов'язує саме відповідача довести, що шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, було спричинено внаслідок непереборної сили або умислу винної особи, тобто не з його вини. Разом із тим шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела. Незалежно від вини фізичної особи відшкодовується завдана нею і моральна шкода, у тому числі якщо шкоди завдано внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (ч. 2 ст. 1167 ЦК України).
Відповідно до положень ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, а тому збитками є витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно ч.1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Згідно до ч. 2,3 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступень зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
Також, Постановою Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної( немайнової) шкоди», в пункті 3 якої зазначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Згідно із п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" №4 від 31.03.1995 року розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
У відповідності до роз'яснень, які містяться у Постанові Пленуму ВСУ від 31.03.1995р. №4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб (п.3) і розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин (зокрема, стану здоров'я потерпілого, тяжкості вимушених змін у його життєвих стосунках, часу та зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану п.9).
Як вбачається із матеріалів справи моральна шкода позивача, виражається у душевних стражданнях, які позивач зазнав у зв'язку з протиправною поведінкою ОСОБА_2 , а саме пошкодженням його автомобіля. Позивач вказав, що він перебуває у пригніченому стані, відчуває певний емоційний та фізичний дискомфорт, пов'язаний з необхідністю займатися страховими та судовими справами, ремонтом авто і відшуканню грошових коштів на це, позбавлений був можливості використовувати пошкоджений автомобіль протягом певного часу та вимушений був користуватися послугами таксі для пересування, звертатися до страхової компанії за страховою виплатою, звертатися до суду з позовною заявою.
Факт нанесення відповідачами матеріальних та моральних збитків позивачу, заподіяних дорожньо-транспортною пригодою є очевидним і не спростованим відповідачами жодним чином, а відтак підлягає до задоволення.
За наведеного, суд при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди бере до уваги обгрунтування підтвердження моральних переживань, душевних страждань позивача, обґрунтування розміру компенсації, виходячи з вимог розумності і справедливості, суд вважає, що з відповідачів слід стягнути солідарно заявлену позивачем моральну шкоду в розмірі 20 000 грн.
Положеннями ЦПК України та ЗУ “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” передбачено, що особа, яка бере участь у справі, має право на правову допомогу, яка надається адвокатами або іншими фахівцями у галузі права в порядку, встановленому законом. Відповідно до вимог ЦПК України, правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги. Витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.
Згідно ЦПК (частина 4 статті 137) де передбачено принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У відповідності до ст.137 ЦПК України з відповідачів слід стягнути солідарно на користь позивача витрати пов'язані з правничою допомогою адвоката, які становлять 5500.00грн
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 83, 89, 247, 259, 263-265, 280 ЦПК України, суд
Позов задоволити.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "КИЇВ РЕ" (Код ЄДРПОУ 33442139) на користь ОСОБА_1 грошову суму - відшкодування залишкової частини заподіяної матеріальної шкоди (яка не була відшкодована за договором добровільного страхування) внаслідок ДТП в розмірі 1633.83 грн.
Стягнути солідарно з Товариства з додатковою відповідальністю "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "КИЇВ РЕ" (Код ЄДРПОУ 33442139) та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію за завдану моральну шкоду в сумі 20 000.00 грн.
Стягнути солідарно з Товариства з додатковою відповідальністю "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "КИЇВ РЕ" (Код ЄДРПОУ 33442139) та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 вартість витрат на правову допомогу в сумі 5500.00грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається з урахуванням Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Київ Ре", код ЄДРПОУ 33442139, місце знаходження: м. Київ, вул. Анрі Барбюса, 13-б.
Відповідач: ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - невідомо, місце проживання: АДРЕСА_2 .
Третя особа: Моторне (транспортне) страхове бюро України, код ЄДРПОУ 21647131, місце знаходження: м. Київ, Русанівський бульвар, 8.
Повний текст судового рішення складено 31.05.2021.
Головуючий Б.Р. Мичка