Справа № 462/2391/21
09 червня 2021 року Суддя Залізничного районного суду м. Львова Боровков Д.О., розглянувши у приміщенні суду у м. Львові у спрощеному позовному проваджені без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права спільної часткової власності на квартиру,
встановив:
09 квітня 2021 року позивач звернулася до суду з позовом, у якому просить визнати право спільної часткової власності на квартиру, а саме визнати за ОСОБА_1 право спільної часткової власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 площею 74,6 кв.м, житловою площею 35,7 кв.м. та визнати за ОСОБА_2 право спільної часткової власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 площею 74,6 кв.м, житловою площею 35,7 кв.м. Свої вимоги мотивує тим, що з 24 вересня 2005 року сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі. 19 лютого 2008 року відповідач уклав договір №136/06-ФФБ Про участь у Фонді фінансування будівництва виду «А» 6-8-12 поверхового житлового будинку з адміністративно-тоговими приміщеннями та підземними стоянками на АДРЕСА_2 з АКБ «Трансбанк». 02 березня 2011 року на підставі наказу Управління комунальної власності Департаменту економічної політики ЛМР №342-Ж-3 Про оформлення права приватної власності на квартири у житловому будинку АДРЕСА_2 було видано Свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 площею 74.6 кв.м. житловою площею 35,7 кв.м. та оформлено квартиру на відповідача. Крім того, зазначає, що останнім часом у сім'ї почастішали конфлікти та відповідач постійно наголошує, що квартира належить йому і при бажанні може її виселити, оскільки вона не має жодних прав на квартиру. В зв'язку з вказаним, просить позов задовольнити.
26 квітня 2021 року ухвалою Залізничного районного суду м. Львова вказана справа призначена до розгляду в порядку спрощеного позовної провадження без виклику сторін, а відповідачеві було запропоновано подати до суду заяву із обґрунтованим запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позов по вказаній справі.
Відповідач ОСОБА_2 у встановлений строк відзиву до суду не подав.
31 травня 2021 року позивач ОСОБА_1 подала до суду клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
31 травня 2021 року ухвалою Залізничного районного суду м. Львова у задоволені клопотання позивача ОСОБА_1 про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відмовлено.
Враховуючи наведене, відповідно до частини 8 статті 178 та частини 5 статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що 24 вересня 2005 року між сторонами укладено шлюб, який був зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану Старосамбірського районного управління юстиції Львівської області, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 /а.с.12/.
Сторони від шлюбу мають двох дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвами про народження серія НОМЕР_2 та серія НОМЕР_3 /а.с.13,14/.
19 лютого 2008 року відповідач ОСОБА_2 уклав договір №136/06-ФФБ Про участь у Фонді фінансування будівництва виду «А» 6-8-12 поверхового житлового будинку з адміністративно-тоговими приміщеннями та підземними стоянками на АДРЕСА_2 з АКБ «Трансбанк» /а.с.15-17/.
З довідки №136/06-ФФБ Про проведення остаточного розрахунку учасника Фонду фінансування будівництва виду «А» 6-8-12 поверхового житлового будинку з адміністративно-тоговими приміщеннями та підземними стоянками на АДРЕСА_2 від 11 січня 2011 року вбачається, що відповідачем ОСОБА_2 здійснено повну оплату закріпленого за ним об'єкта інвестування - квартири АДРЕСА_3 , площею 74,60 кв.м. /а.с.18/.
02 березня 2011 року на підставі наказу Управління комунальної власності Департаменту економічної політики ЛМР №342-Ж-3 Про оформлення права приватної власності на квартири у житловому будинку АДРЕСА_2 відповідачу ОСОБА_2 було видано Свідоцтво про право власності на квартиру № НОМЕР_4 за адресою: АДРЕСА_2 площею 74.6 кв.м. житловою площею 35,7 кв.м. /а.с. 20,21/.
Відповідно до витягу про державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно за № 30108664 від 27 травня 2011 року ОСОБА_2 належить на праві приватної власності квартира АДРЕСА_1 -2 а.с.22/.
Відповідно до частини першої статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
Відповідно до положень частини першої статті 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Верховний Суд вказав, що зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі № 725/1776/18.
Судом в ході розгляду справи було встановлено, що квартира АДРЕСА_1 , набута сторонами під час перебування у зареєстрованому шлюбі, а відтак дане майно є спільною сумісною власністю сторін та їх частки в цьому майні є рівними.
Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та свідчили про те, що спірна квартира була придбана за грошові кошти, які належали йому особисто, або у будь-який інший спосіб спростовував презумпцію спільності права власності подружжя на спірну квартиру.
Враховуючи наведене, суд, дослідивши докази по справі в їх сукупності, врахувавши, що спірна квартира була набута сторонами під час перебування у зареєстрованому шлюбу в інтересах сім'ї і є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, приходить висновку, що підлягають до задоволення вимоги позивача про поділ спільного сумісного майна сторін шляхом визнання за кожною зі сторін права власності на квартиру у рівних частинах, тобто по 1/2 ідеальних частин за кожним.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір підлягає стягнення з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 81,89,141,263-265 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права спільної часткової власності на квартиру- задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право спільної часткової власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_2 право спільної часткової власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 10421 гривні 62 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи протягом тридцяти днів з дня його проголошення, у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Відповідно до вимог п.п. 15.5. Перехідних положень ЦПК України апеляційна скарга подається учасниками справи до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний суд м. Львова.
Позивач: ОСОБА_1 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 ; РНОКП: НОМЕР_5 ).
Відповідач: ОСОБА_2 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 ; РНОКП: НОМЕР_6 ).
Суддя:
Оригінал рішення.