Справа № 22ц- 2521 Головуючий в 1інстанції - Ібадова Н.П.
Категорія Доповідач - Темнікова В.І.
26 травня 2010 року Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області в складі :
головуючого - Темнікової В.І.,
суддів - Мартинюка В.І., Ступіної Я.Ю.,
при секретарі - Нестеровській Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ровеньківського міського суду Луганської області від 28 січня 2010 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої недієздатної дитини, -
В серпні 2009р. позивачка звернулася до суду з зазначеним позовом, в якому посилалася на те, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. В період шлюбу вона народила дочку - ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_1. Рішенням Ровеньківського міського суду від 26.06.2008р. дочка визнана недієздатною. Рішенням Ровеньківського міського суду від 01.04.2009р. позивачка визнана опікуном недієздатної ОСОБА_4, яка є інвалідом 1 групи з дитинства, тобто непрацездатною. Відповідач, який є батьком ОСОБА_4, отримує пенсію і має можливість надавати допомогу дочці, однак цього не робить. Тому позивачка просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання повнолітньої недієздатної ОСОБА_4 у розмірі ј частини всіх його прибутків щомісячно безстроково та витрати на правову допомогу спеціаліста у галузі права у розмірі 200 грн..
В подальшому позивачка уточнила свої вимоги і просила стягнути аліменти у розмірі 1/8 частини всіх прибутків відповідача та витрати на правову допомогу спеціаліста у галузі права у розмірі 200 грн.
Рішенням Ровеньківського міського суду Луганської області від 28 січня 2010 року суд задовольнив позов частково, стягнувши з відповідача на користь позивача аліменти на утримання недієздатної повнолітньої непрацездатної доньки ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/10 частини всіх видів доходу, починаючи з моменту винесення рішення безстроково, а також витрати на правову допомогу у розмірі 200 грн.
Не погодившись з зазначеним рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. При цьому в апеляційній скарзі посилається на те, що судом не враховано те, що ОСОБА_4 знаходиться на повному державному забезпеченні, що їй призначена пенсія та соціальна допомога, які складають 761,98 грн., що перевищує прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, а тому не можна вважати її такою, що потребує матеріальної допомоги, що у нього на утриманні знаходиться 2 неповнолітніх дітей.
Позивачка звернулася до суду з запереченнями на апеляційну скаргу, в якій просила залишити рішення суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
В судовому засіданні позивачка та її представник підтримали доводи, викладені в запереченнях на апеляційну скаргу і дали пояснення аналогічні відомостям, викладеним в них.
Інші учасники процесу в судове засідання не з'явилися, хоча про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає її такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав:
Згідно ст. 10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При дослідженні і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення суд незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб. Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.
Як убачається з матеріалів справи, судом під час розгляду цієї справи дані вимоги закону в повній мірі виконані не були.
Постановляючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що в судовому засіданні було встановлено, що відповідач є батьком ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_1. Рішенням Ровеньківського міського суду від 26.06.2008р. ОСОБА_4 визнана недієздатною. Рішенням Ровеньківського міського суду від 01.04.2009р. позивачка визнана опікуном недієздатної ОСОБА_4, яка є інвалідом 1 групи з дитинства, тобто непрацездатною. З 16.01.2008р. ОСОБА_4 призначена державна соціальна допомога як інваліду 1 групи з дитинства. ОСОБА_4 знаходиться на повному державному забезпечення в Ровеньківському обласному дитячому будинку - інтернаті. Позивачка отримує державну соціальну допомогу інвалідам дитинства та дітям - інвалідам на ОСОБА_4 починаючи з 16.04.2009 р. і на листопад 2009р. ця допомога становила 221,98 грн. Також суд виходив з того, що позивачка піклується за своєю дочкою, забирає її додому на канікули, на свята та вихідні дні, постійно відвідує її в будинку - інтернаті. Відповідач же не відвідує дочку, не піклується про неї, ні позивачці, ні дочці не надає матеріальну допомогу, хоча має таку можливість, так як отримує пенсію у розмірі 3942 грн. Тому з посиланням на ст.. 182, 193 ч.2, 198, 200 СК України, а також з урахуванням сімейного стану відповідача, який має 2 неповнолітніх дітей, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог позивачки і стягнення з відповідача на користь позивачки аліментів на утримання повнолітньої непрацездатної доньки у розмірі 1/10 частини всіх видів його доходу щомісячно безстроково. Також суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивачки всіх витрат по справі, в тому числі і витрат на отримання правової допомоги у розмірі 200 грн..
Однак з таким висновком суду погодитися не можна, виходячи з наступного:
Згідно ст. 198 СК України батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати. Тобто для виникнення обов'язку матері чи батька утримувати повнолітніх дочку, сина потрібні одночасно 3 умови: дочка чи син мають бути непрацездатними; вони мають потребувати матеріальної допомоги; а батьки мають бути матеріально забезпеченими, здатними утримувати сина чи дочку. Потреба в матеріальній допомозі означає відсутність коштів, необхідних для підтримки нормальної життєдіяльності особи, тобто потреба повнолітньої дочки чи сина в матеріальній допомозі повинна визначатися приблизно до прожиткового мінімуму, встановленого законом. Тому з урахуванням положень ч.1 ст. 10 СК України, яка передбачає застосування аналогії закону до сімейних відносин, не врегульованих СК України, під час визначення потреби необхідно виходити з критеріїв, встановлених ч.4 ст. 75 СК України. Таким чином, повнолітні непрацездатні дочка чи син є такими, які потребують матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання майна, інші доходи не забезпечують їм прожиткового мінімуму, встановленого законом. Законом України “Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати” від 20.10.2009р. встановлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність, у розмірі : з 1 листопада 2009 року - 573 гривень, з 1 січня 2010 року - 695 гривень, з 1 квітня - 706 гривень, з 1 липня - 709 гривень, з 1 жовтня - 723 гривень, з 1 грудня - 734 гривень.
Як убачається із матеріалів справи судом першої інстанції було встановлено, що ОСОБА_4 призначена пенсія та соціальна допомога. Починаючи з квітня 2009р. позивачка отримує соціальну допомогу на ОСОБА_4 як опікун і станом на листопад 2009р. ця допомога становила 221,98 грн. Із призначеної ОСОБА_4 пенсії 75% перераховується на користь Ровеньківського обласного будинку - інтернату на утримання ОСОБА_4 і станом на листопад 2009р. ця сума становила 659,92 грн., 25% пенсії зараховується на особистий рахунок дитини. Сума перелічених виплат, які отримує ОСОБА_4 від держави перевищує прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність. За таких обставин, у суду першої інстанції не було достатніх правових підстав вважати ОСОБА_4 такою, що потребує матеріальної допомоги. Відсутність хоча б однієї складової частини, передбаченої ст.. 198 СК України унеможливлює стягнення аліментів з батька чи матері на користь повнолітньої недієздатної дитини. А тому рішення суду першої інстанції слід скасувати і ухвалити по справі нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог через їх необґрунтованість.
Посилання суду на ч.2 ст. 193 СК України є безпідставним, так як згідно ст.. 201 СК України до правовідносин, які є предметом спору по даній справі, дана норма права не застосовується.
Документально підтверджені судові витрати згідно ст.. 88 ЦПК України присуджуються з другої сторони тільки на користь тієї сторони, на користь якої ухвалено рішення, а оскільки апеляційний суд вважає доцільним відмовити у задоволенні позовних вимог позивачки, то її вимоги про стягнення з відповідача на її користь витрат на надання правової допомоги є необґрунтованими.
Керуючись ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, ст. 182, 198, 200 СК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Ровеньківського міського суду Луганської області від 28 січня 2010 року скасувати. Постановити по справі нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа Ровеньківсий обласний дитячий будинок - інтернат, про стягнення аліментів на утримання повнолітньої недієздатної дочки ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_1 відмовити через їх необґрунтованість.
Рішення набирає законної сили негайно після його проголошення, але може бути оскаржене безпосередньо до Верховного Суду України протягом 2 місяців після його проголошення в касаційному порядку.