Справа № 22ц- 2276 Головуючий у 1 інстанції - Шаргаровська В.І.
Категорія Доповідач Темнікова В.І. .
02 червня 2010 року Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області в складі:
головуючого: Темнікової В.І.,
суддів: Мартинюка В.І., Ступіної Я.Ю.,
за участю секретаря - Нестеровської Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1, ТОВ "Стахановський машинобудівельний завод", ТОВ "Завод Стахановмаш" та ЗАТ Стахановський машинобудівельний завод "Стахановмаш" на ухвалу Стахановського міського суду Луганської області від 12 березня 2010р. та за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Стахановського міського суду Луганської області від 30 березня 2010р. за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про визнання договору недійсним, -
В березні 2010р. ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про визнання недійсним договору про взаємовигідне співробітництво та партнерство від 05 лютого 2008рокув, укладеного між ним та відповідачами у зв'язку з тим, що останній було укладено під впливом омани стосовно проведення розрахунків з боку відповідачів. В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що згідно даного договору сторони взяли на себе зобов'язання об'єднати свої вклади, взаємовигідно співпрацювати і діяти для досягнення цілей, зазначених в п. п.1.1 даного договору. Даним договором також було визначено, що вказана в договорі діяльність здійснюється на основі об'єднання вкладів учасників і утворення декількох юридичних осіб, оговорених учасниками, що договір включає в себе основні напрямки, етапність, розподіл прав і обов'язків взаємовигідної співпраці і партнерства. До етапів, способів та методів конкретної діяльності в межах даного договору його учасники включили: дарування акцій ЗАТ “Стаханівський машинобудівельний завод”, передачу в оренду майнового комплексу ЗАТ “Стаханівський машинобудівельний завод” на умовах, зазначених в п.п.16.4 договору, купівлю - продаж акцій ЗАТ “Стаханівський машинобудівельний завод”, продажу майнового комплексу ЗАТ “Стаханівський машинобудівельний завод”, утворення ТОВ “Стаханівський машинобудівник”, ТОВ “Стахановмашліфт”, ТОВ “Завод Стахановмаш”, ТОВ “Торгівельний Будинок Стахановмаш”, ліквідацію ЗАТ “Стаханівський машинобудівельний завод” та інше. Пунктом 26.7 договору від 05.02.2008р. було обумовлено, що відповідачі беруть на себе зобов'язання сплатити позивачу грошові кошти у розмірі та у строки, визначені в додатку №4. Також позивач в позові посилався на те, що всі зобов'язання , взяті ним по даному договору, ним виконані, а відповідачі не виконали своїх зобов'язань стосовно проведення розрахунків за умовами договору. Заборгованість відповідачів перед ним складає 7311472грн. і вони не мають наміру проведення розрахунків з ним. Наступні дії відповідачів після виконання позивачем своїх обов'язків за зазначеним договором також на його думку свідчать про те, що відповідачі навмисно за допомогою юридичного казусу створили такі умови, які надають їм всі можливості по безоплатному заволодінню майном через оману. Тому він звернувся до суду з даним позовом і просить визнати недійсним договір про взаємовигідне співробітництво та партнерство від 05 лютого 2008рокув, укладений між ним та відповідачами у зв'язку з тим, що даний договір було укладено під впливом омани стосовно проведення розрахунків з боку відповідачів.
Крім того, позивач звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, в якій посилався на те, що на підставі договору від 05.02.2008р. відбулося передання у власність ТОВ “Стаханівський машинобудівельний завод” цілісного майнового комплексу ЗАТ “Стаханівський машинобудівельний завод”. Враховуючи те, що у разі задоволення його зазначених вище позовних вимог ТОВ “Стаханівський машинобудівельний завод” повинне буде повернути на користь ЗАТ “Стаханівський машинобудівельний завод” усе майно отриманого цілісного комплексу, а відповідачі в даний час мають контрольні повноваження з управління ТОВ “Стаханівський машинобудівельний завод” і мають можливість здійснити заходи щодо відчуження майна, яке слід буде повернути, просив вжити заходів забезпечення позову та накласти арешт на нерухоме майно і основні засоби цілісного майнового комплексу ТОВ “Стаханівський машинобудівельний завод”, перераховані в додатках №1 і №2 до договору від 05.02.2008р., яке підлягало продажу.
Ухвалою Стахановського міського суду Луганської області від 12 березня 2010р. було накладено арешт на майно цілісного майнового комплексу ТОВ "Стахановський машинобудівельний завод", який розташований за адресою - м. Стаханов, вул.. Літке, 1, а саме на майно механо - зборочного цеху №4, ремонтно - інструментального цеху, механо - зборочного цеху № 1, цех металоконструкцій, ковально - пресовий цех, енергогосподарство і комунікації, котельну, автогараж, центральну заводську лабораторію, лабораторію контрольно - вимірювальних приладів, столову, заводоуправління, ІВЦ, а також на облаштування: склад по вул..Літке,9"а", будівлю заводоуправління (рекл. агентство), гуртожиток (Айбіндер), гуртожиток (Пономаренко), автомобіль Skoda Super ( виконком), установку АГУ (ЧП Петров), автокран (ЧП Гриневич)
Не погодившись з цією ухвалою, ОСОБА_1, ТОВ "Стахановський машинобудівельний завод", ТОВ "Завод Стахановмаш" та ЗАТ Стахановський машинобудівельний завод "Стахановмаш" звернулися до суду з апеляційними скаргами, в яких просять скасувати ухвалу суду та постановити нову про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права при її ухваленні.
Ухвалою Стахановського міського суду Луганської області від 30 березня 2010р. було додатково накладено арешт на майно, яке належить ТОВ "Стахановський машинобудівельний завод", яке помилково не ввійшло до переліку майна, зазначеного в ухвалі суду від 12.03.2010р.
З даною ухвалою суду також не погодився ОСОБА_1, звернувся до суду з апеляційною скаргою на неї, в якій просить скасувати ухвалу суду і постановити нову про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову також посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Вислухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обгрунтованість ухвал суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вислухавши пояснення учасників процесу, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, а апеляційне провадження за апеляційними скаргами ТОВ "Стахановський машинобудівельний завод", ТОВ "Завод Стахановмаш" та ЗАТ Стахановський машинобудівельний завод "Стахановмаш" слід закрити з наступних підстав:
Згідно ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. А відповідно до ст. 152 ЦПК України позов може забезпечуватися, як накладенням арешту на майно, що належить відповідачеві і знаходиться у нього або в інших осіб, так і забороною вчиняти певні дії чи встановленням обов'язку вчинити певні дії, а також іншими способами, передбаченими законом.
Постановляючи ухвали про забезпечення позову від 12.03.2010рю та від 30.03.2010р. суд, проаналізувавши обставини, викладені позивачем в позовній заяві та в заяві про забезпечення позову, дійшов висновку про те, що не вжиття заходів забезпечення позову у запропонований позивачем спосіб може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Дані висновки суду відповідають матеріалам справи та вимогам закону, зазначеному в текстах ухвал, які оскаржуються.
Доводи апеляційних скарг відповідача ОСОБА_1 про те, що суд не врахував того, що єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання будь - якої з осіб, які беруть участь у справі, у формі мотивованої заяви, а подана позивачем заява про забезпечення позову не тільки не мотивована, а й суперечить змісту позовної заяви, в якій зазначено, що заявлений спір носить немайновий характер, в той час як в заяві про забезпечення позову йдеться про повернення майна ЗАТ “Стаханівський машинобудівельний завод”, що всі доводи позивача про необхідність накладення арешту на майно являються припустимими, не заслуговують на увагу як на підставу для скасування оскаржуваних ухвал виходячи з наступного:
Як убачається з тексту позовної заяви, позивач просить визнати недійсним договір від 05.02.2008р., результатом реалізації якого стало відчуження майнового комплексу ЗАТ “Стаханівський машинобудівельний завод” та передача його ТОВ "Стахановський машинобудівельний завод", який створювався як балансоутримувач даного майна. За загальним правилом, встановленим ст.. 216 ЦК України, наслідком укладення правочину, що не відповідає вимогам закону і визнається недійсним, є двостороння реституція. Двостороння реституція полягає у тому, що кожна сторона недійсного правочину має повернути іншій стороні все, що вона одержала на виконання такого правочину. При цьому двостороння реституція є загальним наслідком недійсності правочину, який настає незалежно від наявності вини сторін правочину у тому, що правочин є недійсним, а у випадках, передбачених законом, суд може застосувати двосторонню реституцію і з власної ініціативи. За таких обставин сама по собі вказівка позивачем в тексті позову про те, що спір є немайновим, не виключає у разі задоволення позову і визнання договору недійсним застосування наслідків недійсності правочину, передбачених ст.. 216 ЦК України, а саме двосторонньої реституції. Не відповідають дійсності також посилання відповідача ОСОБА_1. в апеляційних скаргах на те, що заява про забезпечення позову є немотивованою та побудована на припущеннях, так як це спростовується текстом даної заяви, в якій позивач виклав як підстави, так і обставини, які на його думку можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Обґрунтування своїх вимог про забезпечення позову якимись певними чи чітко визначеними підставами чи обставинами діючим законодавством не передбачено.
Доводи апеляційних скарг відповідача ОСОБА_1 про те, що суд не врахував того, що згідно п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року “Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову” дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно тільки позови майнового характеру, а в даному випадку суд шляхом накладення арешту на майно забезпечив позов не майнового характеру, не заслуговують на увагу і фактично є суб'єктивним тлумаченням апелянтом положень, викладених в даному пункту постанови Пленуму, так як в даному пункті фактично приведено тільки примірний перелік майна та грошових коштів, на які можна накласти арешт з метою забезпечення виконання судового рішення в майбутньому за позовом майнового характеру. Вказівка ж позивача в позові про те, що він є немайновим сама по собі не змінює суті заявленого ним позову.
Доводи апеляційних скарг відповідача ОСОБА_1 про те, що суд, приймаючи ухвали від 12.03.2010р. та 30.03.2010р. не врахував положення п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року “Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову”, а також те, що фактично арешт накладено на майно декількох юридичних осіб, що може призвести до паралізації діяльності цих підприємств, що всі вони у теперішній час позбавлені можливості користуватися банківськими кредитами, так як банки не видають кредити без застави майна, не є підставою для скасування ухвал суду, так як п.4 зазначеної постанови Пленуму передбачає обов'язок суду пересвідчитися тільки в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, а не перевіряти обґрунтованість чи доведеність заявлених позовних вимог. Судом накладено арешт тільки на те майно, яке в майбутньому стало предметом реалізації за договором між сторонами по справі від 05.02.2008р., який оспорюється, і яке буде предметом дослідження по заявленому позову в сенсі того, чи було фактично передане таке майно в тому числі і шляхом його відчуження та чи провели відповідачі розрахунки з позивачем на виконання ним своїх зобов'язань по даному договору. З урахуванням наведеного доводи апеляційних скарг про неспіврозмірність виду забезпечення позову заявленим позовним вимогам також не відповідають дійсності.
Доводи апеляційних скарг відповідача ОСОБА_1 про те, що створені на базі ЗАТ “Стаханівський машинобудівельний завод” юридичні особи позбавлені можливості оформити банківські кредити в зв'язку з накладенням арешту на майно, яке частково належить і їм, а також про те, що накладення арешту на майно, зазначене в оскаржуваних ухвалах, може призвести до паралізації діяльності цих підприємств, не підтверджені будь - якими доказами по справі, апелянтом не зазначено навіть яке ж саме майно, із того, на яке накладено арешт належить юридичним особам і яким саме. Самі юридичні особи, якщо вважають, що їх права порушені оскаржуваними ухвалами, мають право самостійно заяви вимоги про захист своїх порушених прав у передбаченому законом порядку.
Посилаючись в апеляційних скаргах на те, що суд наклав арешт на майно ТОВ “Стаханівський машинобудівельний завод”, який не є відповідачем по справі і не встановив того, чи належить це майно саме відповідачам, як і на те, що позивач не довів приналежність описаного майна саме ТОВ “Стаханівський машинобудівельний завод”, апелянт ОСОБА_1 не навів доводів того, як це порушує його особисті інтереси як фізичної особи, а тому, враховуючи те, що ТОВ “Стаханівський машинобудівельний завод” захищає свої права по даній справі самостійно шляхом подачі самостійної апеляційної скарги, зазначені посилання апелянта ОСОБА_1 на увагу, як на підставу скасування ухвали суду саме за його апеляційною скаргою, не заслуговують.
Інші доводи апеляційних скарг відповідача ОСОБА_1, в яких він фактично не наводить доводів того, яким же чином оскаржуваними ухвалами порушені його особисті права як відповідача по справі, також не спростовують висновків суду та не є підставою для скасування ухвал суду від 12.03.2010р. та від 30.03.2010р. Що само по собі не перешкоджає ОСОБА_1 звернутися до суду з заявою про заміну способу забезпечення позову іншим за наявності передбачених для цього підстав.
Що стосується апеляційних скарг ТОВ "Стахановський машинобудівельний завод", ТОВ "Завод Стахановмаш" та ЗАТ Стахановський машинобудівельний завод "Стахановмаш" на ухвалу Стахановського міського суду Луганської області від 12 березня 2010р., то апеляційний суд вважає необхідним закрити апеляційне провадження по даній справі за вказаними апеляційними скаргами, залишивши їх без розгляду, виходячи з наступного:
Згідно ч. 1 ст. 292 ЦПК України рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки.
Як убачається з матеріалів справи, ТОВ "Стахановський машинобудівельний завод", ТОВ "Завод Стахановмаш" та ЗАТ Стахановський машинобудівельний завод "Стахановмаш" до участі у справі по даній справі притягнуті не були. Рішення судом, яким би було вирішено питання про їх права та обов'язки не приймалося. ТОВ "Завод Стахановмаш" та ЗАТ Стахановський машинобудівельний завод "Стахановмаш" в своїх апеляційних скаргах посилаються на те, що серед описаного майна є і таке, що належить їм, але не зазначають яке саме. ТОВ "Стахановський машинобудівельний завод" навпаки посилається на те, що не все описане майно належить їм, але також не конкретизує яке ж саме майно їм належить, а яке ні. Крім того, приймаючи рішення по справі в частині апеляційних скарг ТОВ "Стахановський машинобудівельний завод", ТОВ "Завод Стахановмаш" та ЗАТ Стахановський машинобудівельний завод "Стахановмаш", апеляційний суд враховує також те, що діючим законодавством передбачений інший порядок захисту своїх прав фізичних та юридичних осіб, майно яких було описане по справі, у якій вони не приймали участі як сторона, а саме шляхом звернення до суду з самостійним позовом про звільнення майна з - під арешту, в ході якого і буде вирішуватися питання про те, чи належить описане майно конкретній фізичній чи юридичній особі, чи правомірно воно було описане та чи підлягає воно звільненню з - під арешту, а відповідачами по справі у разі звернення таких осіб до суду з відповідним позовом та розгляду його будуть виступати як боржник, так і та особа, в інтересах якої було описане майно. Із системного аналізу зазначеного випливає, що фізичні та юридичні особи, які не приймали участі у розгляді конкретної справи, по якій було винесено ухвалу про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно з подальшим його описом, як сталося в даному випадку, не мають права на апеляційне оскарження ухвали про забезпечення позову по справі, по якій вони не брали участі у розгляді справи, так як мають право на захист своїх прав в інший передбачений законом спосіб, а саме шляхом звернення до суду з позовом про звільнення майна з - під арешту.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що апеляційне провадження по справі за апеляційними скаргами ТОВ "Стахановський машинобудівельний завод", ТОВ "Завод Стахановмаш" та ЗАТ Стахановський машинобудівельний завод "Стахановмаш" на ухвалу суду від 12.03.2010р. слід закрити як помилково відкрите, залишивши апеляційні скарги ТОВ "Стахановський машинобудівельний завод", ТОВ "Завод Стахановмаш" та ЗАТ Стахановський машинобудівельний завод "Стахановмаш" без розгляду, що не перешкоджає їм звернутися до суду з самостійними позовами про захист своїх прав, якщо вони вважають їх порушеними.
Керуючись ст. 307, 312, 314-315, 292 ЦПК України, судова колегія, -
Апеляційне провадження по справі за апеляційними скаргами ТОВ "Стахановський машинобудівельний завод", ТОВ "Завод Стахановмаш" , ЗАТ Стахановський машинобудівельний завод "Стахановмаш" закрити, як помилково відкрите, залишивши апеляційні скарги ТОВ "Стахановський машинобудівельний завод", ТОВ "Завод Стахановмаш" , ЗАТ Стахановський машинобудівельний завод "Стахановмаш" без розгляду.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Ухвалу Стаханівського міського суду Луганської області від 30 березня 2010 р. та ухвалу Стаханівського міського суду Луганської області від 12 березня 2010 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення , але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом 2 місяців після її проголошення в касаційному порядку в частині закриття провадження по справі.
Головуючий :
Судді: