АПЕЛЯЦіЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа - № 22ц-1881/10 Головуючий в 1 інстанції - Васильєва Н.М. Категорія - Доповідач - Кравченко Н.В.
20 квітня 2010 року Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області в складі :
головуючого - Кравченко Н.В.,
суддів - Пригорнєвої Л.І., Борисова Є.А. .
за участю секретаря - Пономарьової О.І.
згідно з Законом України „ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами” № 1691 від 18 лютого 2010 року, як апеляційна інстанція для вказаної категорії справ, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного Фонду України в Жовтневому районі м. Луганська на постанову Жовтневого районного суду м. Луганська від 22 травня 2009 року за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Жовтневому районі м. Луганська про визнання неправомірними дій та зобов'язання перерахунку пенсії, -
Встановила:
У квітні 2009 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача УПФ в Жовтневому районі м. Луганська, в якому послався, що він є пенсіонером, отримує пенсію, яку йому виплачує відповідач, має статус дитини війни, а тому згідно зі ст.. 6 ЗУ „ Про соціальний захист дітей війни” має право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком. Однак відповідач порушує його право на отримання підвищення до пенсії у визначеному законом розмірі, виплачує таке підвищення у розмірі, встановленому іншими нормативно-правовими актами, та його письмове звернення про таке підвищення пенсії залишено без задоволення. Тому позивач просить поновити йому строк звернення до суду, визнати дії відповідача неправомірними, зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому недоплачену, як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2008 роки у сумі 3891 гр. 90 коп.
Постановою Жовтневого районного суду м. Луганська від 22 травня 2009 року позовні вимоги позивача ОСОБА_1 задоволено частково.
Суд зобов'язав Управління Пенсійного Фонду України в Жовтневому районі м. Луганська здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, за період з 22 травня по 31 грудня 2008 року у сумі 715,23 гр.
В іншій частині позовних вимог позивачеві відмовлено за необґрунтованістю.
В апеляційній скарзі відповідач з постановою суду не згоден, вважає, що вона не відповідає вимогам закону, посилається, що їх дії в частині виплати позивачеві підвищення до пенсії, як дитині війни, у розмірах, встановлених законами про Державний бюджет на відповідні роки відповідають здійснені у межах їх повноважень, відповідають вимогам діючого законодавства, що регулює це питання, просить постанову скасувати, та відмовити позивачеві у задоволенні позову повністю. Тобто фактично відповідач не згоден з постановою суду в частині задоволення позовних вимог позивача.
Згідно зі ст.. 303 ЦПК України п ід час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.
Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Як вбачається з матеріалів справі постанова суду першої інстанції в іншій частині ні позивачем, ні відповідачем не оскаржується, тому законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції перевіряється у межах доводів апеляційної скарги, підстав для перевірки постанови суду у повному обсязі, не встановлено.
Заслухавши доповідача, дослідивши надані докази, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.
У відповідності з Конституцією України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основною нормативною базою, що регулює питання соціального захисту дітей війни, є Конституція України, Закон України "Про соціальний захист дітей війни",
Статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне грошове довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Судом встановлено, що відповідачем УПФ в Жовтневому районі м. Луганська призначена та виплачується позивачеві ОСОБА_1 пенсія за віком.
Позивач відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має статус дитини війни, оскільки народився у 1942 році, у зв'язку з чим має право на підвищення пенсії згідно вказаному закону, як дитина війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Відповідачем, на якому лежить обов'язок призначати та виплачувати пенсії, йому таке підвищення до пенсії, як дитині війни, у зазначеному розмірі не виплачується протягом 2006-2008 років.
Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи, не заперечуються відповідачем.
За таких обставин суд дійшов правильного висновку щодо необхідності задоволення позовних вимог позивача за період 2008 року, частково задовольнивши в цій частині його позов.
Доводи апелянта на увагу не заслуговують, оскільки вони судом першої інстанції перевірені та їм надано відповідну оцінку.
Судом встановлено, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" дійсно було внесено зміни до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та статтю 6 цього Закону викладено в такій редакції: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів".
Однак згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 N 10-рп/2008 зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України від 28.12.2007 року N107 "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" , щодо розмірів підвищення пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Враховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, вказані положення закону про Державний бюджет на 2008 рік були чинними до 21.05.2008 року, після чого положення статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у попередній редакції 2004 року поновили свою дію у 2008 році - з 22.05.2008 року.
Таким чином, суд дійшов правильного висновку про те, що право на здійснення перерахунку підвищення до пенсії у розмірах, визначених Законом України "Про соціальний захист дітей війни", мають діти війни за 2008 рік - з 22.05.2008 до 31.12.2008. .
Також суд дійшов правильного висновку про те, що такий перерахунок повинен зробити позивачеві відповідач.
Згідно абз.1 п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121/2001 (121/2001) , Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади.
Відповідно до зазначеного Положення, на Пенсійний фонд України покладено обов'язок щодо: призначення пенсії; підготовки документів для її виплати; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.
Пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року за №8-2 (z0441-02) , управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням забезпечення призначення та виплати пенсії..
Згідно з п. п. 7 п. 2.1. вказаного Положення управління, відповідно до покладених на нього завдань, призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, допомогу на поховання та інші соціальні виплати відповідно до чинного законодавства.
Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії, яка передбачена Законом України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15) , покладено саме на органи Пенсійного фонду України.
Враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів у зазначеному розмірі та їх виплати, судова колегія вважає, що відповідач не виконав своїх повноважень без поважних причини, не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов'язань або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов'язку щодо виділення коштів на здійснення позивачу виплат, гарантованих йому Конституцією України.
Посилання апелянта про те, що непідвищення пенсії до розміру встановленого Законом України „ Про соціальний захист дітей війни” викликано тим, що кошти до Пенсійного фонду України з державного бюджету не надходили, на увагу не заслуговують.
Статтею 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", дійсно передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України, однак вказаним Законом не передбачено можливості ненадання цих гарантій через відсутність коштів, у тому числі для забезпечення виплат зазначеного підвищення до пенсії , а відсутність коштів не є підставою для невиконання Пенсійним фондом України своїх зобов'язань, встановлених статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", та не може бути підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності відповідача.
Положеннями ст. 88 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", якою встановлено, що в разі недостатності виділених із Державного бюджету України коштів за бюджетними програмами, пов'язаними з розмежуванням джерел виплати пенсій між Державним бюджетом України та Пенсійним фондом України, пенсії, визначені законодавством для відповідних категорій громадян, виплачуються у повному обсязі за рахунок власних надходжень Пенсійного фонду України.
У відповідності зі ст.. 307 ЦПК України з а наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право:
1) постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін;
2) скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог;
3) змінити рішення;
4) постановити ухвалу про скасування рішення суду першої інстанції і закриття провадження у справі або залишення заяви без розгляду;
5) постановити ухвалу про повне або часткове скасування рішення суду першої інстанції і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Згідно зі ст.. 308 ЦПК України а пеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, постанова суду першої інстанції відповідає вимогам закону, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду в зазначеній у апеляційній скарзі частині.
Керуючись ст303,307,308,313,314,315 ЦПК України, судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Луганської області, -
Ухвалила:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Жовтневому районі м. Луганська - відхилити.
Постанову Жовтневого районного суду м. Луганська від 22 травня 2009 року за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Жовтневому районі м. Луганська про визнання неправомірними дій та зобов'язання перерахунку пенсії, - залишити без зміни.
Ця ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно, та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців після її проголошення.
Головуючий :
Судді:
"18" листопада 2009 р. м. Київ К-3878/09
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
Цуркана М.І.,
Гашицького О.В.,
Лиски Т.О.,
Сороки М.О.,
Штульман І.В.,-
розглянувши в касаційній інстанції в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду (далі-УПФ) України в Артемівському районі міста Луганська про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання виплатити підвищення до пенсії, за касаційною скаргою УПФ України в Артемівському районі міста Луганська на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2008 року, -
встановив:
У липні 2008 року ОСОБА_1. звернулася в суд із позовом до УПФ України в Артемівському районі міста Луганська про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання виплатити підвищення до пенсії. Свої вимоги мотивувала тим, що вона відноситься до категорії "діти війни" і відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Оскільки належне підвищення до пенсії їй не виплачувалось, просила зобов'язати відповідача здійснити відповідні перерахунки за липень-грудень 2007 року в розмірі 735,30грн.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 02.10.2008р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.12.2008р., позов ОСОБА_1. задоволено. Визнано протиправною бездіяльність УПФ України в Артемівському районі міста Луганська щодо невиплати ОСОБА_1. підвищення до пенсії за віком, як дитині війни, у період з 09.07.20007р. по 31.12.2007р. Зобов'язано відповідача здійснити виплату ОСОБА_1. підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, з 09.07.2007р. по 31.12.2007р.
У касаційній скарзі УПФ України в Артемівському районі міста Луганська, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.06.2009р. касаційна скарга прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Судами встановлено, що позивач ОСОБА_1., ІНФОРМАЦІЯ_1, є дитиною війни в розумінні ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"№2195-IV від 18.11.2004р. і має право на державну соціальну підтримку, зокрема, відповідно до ст.6 цього Закону - на підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Згідно з п.12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням ст. 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік".
Статтею 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) ), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007р. (v0a6p710-07) визнані такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) , зокрема, положення п.12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" щодо зупинення дії ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Зазначене рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене, крім того, воно має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що з ухваленням Конституційним Судом України №6-рп/2007 від 09.07.2007р. рішення, яким визнано неконституційним положення п.12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"щодо зупинення на 2007 рік дії ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"ці правові норми втрачають чинність і не підлягають застосуванню. А тому, відповідач повинен був нараховувати та виплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Оскільки дія Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) закінчується 31.12.2007р., то й перерахунок та виплата доплати повинні проводитися до зазначеної дати.
Відповідач, УПФ України в Артемівському районі міста Луганська, вимоги своєї касаційної скарги про скасування ухвалених у справі рішень мотивував невизначеністю на законодавчому рівні органу, на який покладено обов'язок з виплати підвищення до пенсії дітям війни, та відсутністю коштів для забезпечення таких виплат, оскільки фінансове забезпечення державних соціальних гарантій дітей війни здійснюється за рахунок Державного бюджету, а Пенсійний фонд України є державним цільовим фондом, його кошти не повинні витрачатися на доплати до пенсій дітям війни, а тому він не може нести відповідальність за позовами вказаної категорії громадян.
Такі доводи наведені відповідачем колегія суддів вважає непереконливими з огляду на наступне.
Пенсійний фонд України діє на підставі Положення "Про Пенсійний фонд України", затвердженого Указом Президента України №121/2001 від 01.03.2001р. (121/2001) , і здійснює свої повноваження через створені в установленому порядку територіальні управління. Відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) рішення щодо призначення, донарахування, перерахунок пенсій приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Отже, обов'язок щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії позивачу, передбаченого ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", покладається на відповідне територіальне управління Пенсійного фонду України за його місцем проживання, яким в даному випадку є УПФ України в Артемівському районі міста Луганська.
Висновок щодо необхідності здійснення виплат дітям війни саме органами Пенсійного фонду України підтверджується, зокрема, положеннями ст. 88 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", якою встановлено, що в разі недостатності виділених із Державного бюджету України коштів за бюджетними програмами, пов'язаними з розмежуванням джерел виплати пенсій між Державним бюджетом України та Пенсійним фондом України, пенсії, визначені законодавством для відповідних категорій громадян, виплачуються у повному обсязі за рахунок власних надходжень Пенсійного фонду України.
Відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.
Отже, правильними є висновки судів попередніх інстанцій щодо не взяття до уваги доводи відповідача про неврегульованість механізму реалізації положень ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"та положень ч.3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком.
Статтею 62 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"було встановлено розмір прожиткового мінімуму, який суди попередніх інстанцій застосовували під час перевірки законності дій відповідача щодо нарахування підвищення до пенсії.
Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів та встановлених обставин справи.
Відповідно до ч.1 ст. 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 230 КАС України, суд, -
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі міста Луганська - залишити без задоволення.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2008 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена за винятковими обставинами лише у випадках, з підстав, у строки та в порядку, які визначені ст.ст. 235- 239 КАС України.
С у д д і : (підписи)