Справа № 22ц-1715/10 Головуючий в суді першої інстанції
Категорія 44 Селезньова Т.В.
Доповідач в суді апеляційної інстанції
Медведєва Л.П.
07 червня 2010 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області в складі :
Головуючого - Медведєвої Л.П.
Суддів - Оробцової Р.І.
Свинцової Л.М.
при секретарі - Малошонок О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду в місті Луганську справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Артемівського районного суду міста Луганська від 10 лютого 2010 року по цивільній справі за первісним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа - Артемівський відділ реєстрації актів цивільного стану Луганського міського управління юстиції, про визнання свідоцтва про розірвання шлюбу недійсним, встановлення факту спільного проживання і ведення спільного господарства , за зустрічним позовом про визнання шлюбу, шлюбних сімейних стосунків припиненими,
Звернувшись з апеляційною скаргою, позивачка за первісним позовом посилається на порушення норм матеріального і процесуального права та ставить питання про скасування рішення і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Заперечення на апеляційну скаргу від інших осіб, які беруть участь у справі, до суду не надано.
Оскаржуваним рішенням первісний та зустрічний позови задоволено частково, встановлено факт, що з грудня 1996 року ОСОБА_4 і ОСОБА_5 поновили сімейні стосунки і спільно проживали, вели спільне господарство до кінця 1997 року, в іншій частині позовних вимог за первісним позовом про встановлення факту спільного проживання і ведення спільного господарства відмовлено за їх безпідставністю, в позові про визнання недійсним свідоцтва про розірвання шлюбуё виданого Артемівським відділом реєстрації актів цивільного стану Луганського міського управління юстиції 15.11.2001 р. за актовим записом № 636, відмовлено за безпідставністю, встановлено, що шлюбно-сімейні стосунки між ОСОБА_5 і ОСОБА_4 були припинені з 5 квітня 1990 року до грудня 1996 троку і з кінця 1997 року, в іншій частині позовних вимог за зустрічним позовом відмовлено за їх безпідставністю.
В судовому засіданні позивачка за первісним позовом апеляційну скаргу підтримала та пояснила, що доведення факту спільного проживання і ведення спільного господарства їй потрібно у зв'язку з тимёщо за цей період нею та відповідачем придбано спільне майно.
Відповідач за первісним позовом і він же позивач за зустрічним в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнав, вважає рішення суду законним і обґрунтованим та додатково пояснив, що спірна квартира придбана не ним, а приватним підприємством.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення, колегія суддів встановила наступне.
23 червня 2009 року позивачка ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до відповідача - ОСОБА_5 про визнання свідоцтва про розірвання шлюбу від 15 листопада 2001 року недійсним і зобов'язати відділ РАЦС Артемівського району міста Луганська анулювати свідоцтво про розірвання шлюбу і актовий запис про розірвання шлюбу. У викладенні обставин, якими позивачка обґрунтовувала свої позовні вимоги, вона зазначила про те, що рішенням суду Артемівського району міста Луганська від 05 квітня 1990 року її шлюб з відповідачем, який було зареєстровано 13 травня 1977 року, було розірвано. Ухвалою того ж суду від 26 грудня 1996 року у зв'язку з тим, що сторони звернулись до суду з проханням припинити провадження по справі в стадії виконання, оскільки вони помирились і проживають однією сім'єю і не оформляють розірвання шлюбу, провадження по справі було припинено в стадії виконання. Однак, відповідач обманним шляхом надав до органу РАЦС рішення суду від 05 квітня 1990 року про розірвання шлюбу і 05 листопада 2001 року отримав свідоцтво про розірвання шлюбу. Оскільки свідоцтво про розірвання шлюбу було отримано відповідачем обманним шляхом, воно є недійсним.
30 липня 2009 року відповідач ОСОБА_5 звернувся до суду з зустрічним позовом про визнання шлюбу припиненим. У викладенні обставин,якими він обґрунтовував свої позовні вимоги,позивач за зустрічним позовом зазначив про те, що після ухвалення судом 05.04.1990 року рішення про розірвання шлюбу з відповідачем за зустрічним позовом, він з 1994 року став проживати однією сім'єю з іншою жінкою в належній їй квартирі і 28.12.2007 року вони зареєстрували шлюб. Після розірвання шлюбу з відповідачкою, вони хоча і проживали до 1994 року в одній квартирі, але спільного господарства не вели і однією сім'єю не проживали. Про існування ухвали суду про припинення провадження у справі про розірвання шлюбу, йому не було відомо, оскільки воно постановлено за його відсутністю, і діючим на той час законодавством не було передбачено поновлення шлюбу по вказаним в ухвалі підставам. В 2001 році відповідно до встановленого законодавством порядку він отримав свідоцтво про розірвання шлюбу. Ніякого примирення з відповідачкою і проживання з нею однією сім'єю в 1996 році не було, в квартиру, де вони проживали до розлучення, він приходив тільки для того, щоб зустрітися із сином. Просив визнати шлюб між ним та ОСОБА_4 припиненим з моменту ухвалення рішення - з 05.04.1990 року.
В процесі судового розгляду справи позивачкою за первісним позовом було уточнено і доповнено позовну заяву та вона просила визнати свідоцтво про розірвання шлюбу недійсним, встановити факт сумісного проживання і ведення спільного господарства її з відповідачем з 05 квітня 1990 року по 2001 рік. Одночасно позивачка просила залишити без розгляду позовні вимоги по зобов'язання відділу РАЦС анулювати свідоцтво про розірвання шлюбу і актовий запис про розірвання шлюбу , порушити кримінальну справу щодо відповідача.
Позивач за зустрічним позовом також уточнив позов та просив визнати шлюбно-сімейні відносини між ним та ОСОБА_4 припиненими з моменту ухвалення рішення про розірвання шлюбу - з 05.04.1990 року.
За результатами розгляду справи судом першої інстанції були встановлені наступні обставини.
Так, судом було встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбу з 13.05.1977 року, рішенням Артемівського районного суду міста Луганська від 05 квітня 1990 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 шлюб між ними розірвано , ухвалою того ж суду від 26.12.1996 р. було закрито провадження у справі на стадії виконання, оскільки сторони звернулись до суду з відповідним клопотанням, у зв'язку з тим, що вони помирились і стали проживати однією сім'єю . Позивачка за первісним позовом зареєстрована за адресою: м.Луганськ, АДРЕСА_1, проживала там до грудня 2001 року,де до теперішнього часу постійно проживає її та відповідача син. Відповідач за первісним позовом був зареєстрований за вказаною адресою до 2009 року, постійно проживав у квартирі до осені 1994 року. Вказану квартиру у травні-жовтні 1994 року позивачка та її син приватизували на двох і квартира на той час, коли відповідач за первісним позовом був зареєстрований за даною адресою, перебуває у спільній власності позивачки за первісним позовом та її сина. Відповідач не прийняв участі у приватизації квартири , чим самим фактично виявив свою волю щодо розподілу спільного сумісного майна між ним та позивачкою, залишивши їй та синові вказану вище квартиру.
15.11.2001 року Артемівським відділом РАЦС Луганського міського управління юстиції було вчинено актовий запис № 636 про розірвання шлюбу і ОСОБА_5 видано свідоцтво про розірвання шлюбу на підставі рішення суду від 05.04.1990 року. У 2007році ОСОБА_5. зареєстровано повторний шлюб з ОСОБА_7. З акту від 21.07.2009 р. вбачається, що ОСОБА_5 проживав у квартирі АДРЕСА_2 з ОСОБА_7 з березня 1995 року до 31.12.2002 року.
Спір судом вирішено на підставі ст.ст.38,40,44,180 КЗпШС УРСР, при ухваленні рішення суд керувався ст.ст.3,11,60,61,213,214 ЦПК України.
Задовольняючи первісний та зустрічний позови частково, суд першої інстанції відповідно до ст.ст.11,57,58,59,60, 212,213 ЦПК України всебічно ё повно, об'єктивно і безпосередньо розглянув справу за зверненням вказаних осіб, оцінив надані сторонами докази окремо кожен з них та в їх сукупності, враховуючи їх належність та допустимість, і таким чином, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом, ухваливши законне і обгрунтоване рішенняёяке відповідає вимогам ст.215 ЦПК України.
На підставі наданих сторонами доказів в обґрунтування своїх позовних вимог і заперечень,суд першої інстанції відповідно до вказаних вище норм процесуального права встановив факт, який підтверджує, що сторони у справі поновили сімейні стосунки та спільно проживали і вели спільне господарство за період з грудня 1996 до кінця 1997 року.
Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги за первісним позовом про визнання свідоцтва про розірвання шлюбу недійсним, суд дійшов правильного висновку, оскільки відповідно до ст.180 КЗпШС України органами реєстрації актів цивільного стану під час реєстрації розірвання шлюбу, у тому числі, і на підставі рішення суду про розірвання шлюбу, складається запис акта про розірвання шлюбу, а вже на підставі його виписується свідоцтво про розірвання шлюбу. Тому визнати свідоцтво про розірвання шлюбу недійсним не передбачено чинним на той час і на цей час законодавством про порядок реєстрації актів цивільного стану. Запис акта про розірвання шлюбу чинний, рішення суду про визнання його недійсним в матеріалах справи відсутнє та і сторони у справі про це не давали пояснень.
Довід апеляційної скарги про те, що судом не оцінено як доказ ухвалу суду про припинення провадження у справі на стадії виконання рішення суду, спростовується оскаржуваним рішенням. оскільки суд оцінив його та навів в рішенні мотиви його оцінки.
Інші доводи апеляційної скарги висновок суду не спростовують і не є підставою для його скасування.
Відповідно до ст.311 ЦПК України , яка передбачає підстави для скасування рішення суду і передачі справи на новий розгляд, рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо:
1. справу розглянуто неповноважним суддею або складом суду;
2. рішення ухвалено чи підписано не тим суддею, який розглядав справу;
3. справу розглянуто за відсутності будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, належним чином не повідомлених про час і місце судового засідання;
4. суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участь у справі;
5. суд розглянув не всі вимоги, і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції;
6. справу розглянуто з порушенням правил виключної підсудності.
Підстави, за якими позивачка за первісним позовом просить передати справу на новий розгляд до суду, .відповідно до вказаної норми процесуального права не входить у перелік підстав для скасування рішенням з передачею справи на новий судовий розгляд,вказані підстави є вичерпними.
Відповідно до ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
При викладених обставинах апеляційна скарга має бути відхилена, а рішення суду залишено без змін.
Керуючись ст.ст.209,307,308 ЦПК України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Артемівського районного суду міста Луганська від 10 лютого 2010 року по цивільній справі за первісним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа - Артемівський відділ реєстрації актів цивільного стану Луганського міського управління юстиції, про визнання свідоцтва про розірвання шлюбу недійсним, встановлення факту спільного проживання і ведення спільного господарства , за зустрічним позовом про визнання шлюбу, шлюбних сімейних стосунків припиненими, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий
Судді