АПЕЛЯЦіЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа - № 22ц-1465/10 Головуючий в 1 інстанції - Луганський В.І. Категорія - Доповідач - Кравченко Н.В.
26 квітня 2010 року Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області в складі :
головуючого - Кравченко Н.В.,
суддів - Пригорнєвої Л.І., Борисова Є.А. .
за участю секретаря - Пономарьової О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ленінського районного суду м. Луганська від 11 січня 2010 року за заявою ОСОБА_1 про прийняття додаткового рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на час навчання, -
встановила:
У жовтні 2009 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до Ленінського районного суду м. Луганська з заявою про винесення додаткового рішення по справі за її позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на її утримання на час навчання, при цьому послалася, що раніше прийнятим рішенням Ленінського районного суду м. Луганська від 2 вересня 2008 року її вимоги про стягнення аліментів з відповідача на її утримання на період навчання у вищому навчальному закладі, але не більше, як до досягнення нею 23 років, задоволено, суд стягнув аліменти на її користь з відповідача у розмірі ј частки з усіх видів його заробітку ( доходу). Під час виконання вказаного рішення суду на території Ізраїлю, оскільки відповідач є громадянином Ізраїлю та проживає там, виникла необхідність вказати у судовому рішенні точну суму, яка належить до сплати, виходячи з отриманих після винесення судом рішення відомостей про розмір заробітної плати боржника та місця його роботи. Тому позивачка на підставі ст..220 ЦПК України просить винести додаткове рішення з вказівкою точної суми коштів, підлягаючих стягненню з відповідача на її користь: за 2007 - 2009 роки - 50940 шекелів, за 2010 рік - 21600 шекелів, за 2011 рік до 12 грудня 2011 року - 20460 шекелів, а всього 93000 шекелів. Також просить зазначити місце проживання відповідача за даними суду м.Хайфа Ізраїль від 12 жовтня 2008 року, 30.11.2008 року - АДРЕСА_1, від 9 грудня 2008 року - АДРЕСА_2, та місце його роботи - фірма „ Корфлор” в Йокнаме, та вказати паспортні дані.
У подальшому позивачка уточнила заяву в частині розрахунку коштів, які підлягають стягненню з відповідача на її користь у гривнях: за 2007-2009 роки - 106915,72 гр., за 2010 рік - 45335,289 гр., за 2011 рік до 12 грудня 2011 року - 42942,593 гр., а всього 195193,60 гр., а також уточнила, що в частині паспортних даних слід вказати: посвідчення особи громадянина Ізраїлю НОМЕР_1, видане МВС м. Петах-Тіква 19 травня 1999 року.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Луганська від 11 січня 2010 року відмовлено в ухваленні додаткового рішення за вказаною заявою позивачки.
В апеляційній скарзі позивачка з ухвалою суду не згодна, вважає її такою, що не відповідає вимогам закону, просить скасувати та передати справу на новий розгляд.
У процесі апеляційного розгляду позивачкою надано уточнення до апеляційної скарги, в якому вона просить скасувати ухвалу суду та постановити нову ухвалу про додаткове судове рішення по справі, стягнути з відповідача на її користь заборгованість по аліментах на час навчання з 23 серпня 2007 року по 1 квітня 2010 року в сумі 56322 шекелів, що еквівалентно 118213 гр., призначити відповідачеві сплату аліментів на її користь у розмірі 1800 шекелів, що еквівалентно 3777,94 гр., починаючи з 1 квітня 2010 року і до закінчення нею навчання.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення позивачки та її представника, які підтримали свою апеляційну скаргу, крім того уточнили ще раз розмір сум, які мають бути стягнути з відповідача шляхом винесення додаткового рішення, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та уточнення до неї, судова колегія приходить до наступного.
Згідно зі ст.. 214 ЦПК України п ід час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:
1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;
3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;
4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;
5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;
6) як розподілити між сторонами судові витрати;
7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;
8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
У відповідності зі ст.. 215 ЦПК України р ішення суду складається з:
1) вступної частини із зазначенням:
часу та місця його ухвалення;
найменування суду, що ухвалив рішення;
прізвищ та ініціалів судді (суддів - при колегіальному розгляді);
прізвища та ініціалів секретаря судового засідання;
імен (найменувань) сторін та інших осіб, які брали участь у справі;
предмета позовних вимог;
2) описової частини із зазначенням:
узагальненого викладу позиції відповідача;
пояснень осіб, які беруть участь у справі;
інших доказів, досліджених судом;
3) мотивувальної частини із зазначенням:
встановлених судом обставин і визначених відповідно до них правовідносин;
мотивів, з яких суд вважає встановленою наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, бере до уваги або відхиляє докази, застосовує зазначені в рішенні нормативно-правові акти;
чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду, а якщо були, то ким;
назви, статті, її частини, абзацу, пункту, підпункту закону, на підставі якого вирішено справу, а також процесуального закону, яким суд керувався;
4) резолютивної частини із зазначенням:
висновку суду про задоволення позову або відмову в позові повністю чи частково;
висновку суду по суті позовних вимог;
розподілу судових витрат;
строку і порядку набрання рішенням суду законної сили та його оскарження.
Відмовляючи позивачці у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення, суд послався, що судом заявлені позивачкою вимоги розглянуто у повному обсязі, з приводу чого постановлено рішення від 2 вересня 2008 року, а викладені нею у заяві питання є новими позовними вимогами про зміну розміру аліментів, стягнення їх у твердій грошовій сумі, про що раніше не було заявлено вимог, та не було предметом розгляду судом під час прийняття рішення 2 листопаду 2008 року.
Таких висновків суд дійшов правильно.
Суд, що ухвалив рішення, відповідно до ст.. 220 ЦПК України, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної суми грошових коштів, які підлягають стягненню, майно, яке підлягає передачі, або які дії треба виконати;
3) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 367 цього Кодексу;
4) судом не вирішено питання про судові витрати.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачка ОСОБА_1 у вересні 2007 року звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення з нього аліментів у розмірі ј частини з усіх видів заробітку ( доходу), починаючи від дня пред'явлення позову і до закінчення нею навчання, але не більш як до досягнення нею 23 років.
У ході розгляду справи інших вимог нею не заявлялося.
Судом встановлено, що рішенням Ленінського районного суду м. Луганська від 2 вересня 2008 року вказані у позовній заяві, та підтримані у судовому засіданні, вимоги позивачки про стягнення аліментів з відповідача на її утримання на період навчання у вищому навчальному закладі, але не більше, як до досягнення нею 23 років, задоволено, суд стягнув аліменти на її користь з відповідача у розмірі ј частки з усіх видів його заробітку ( доходу).
Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи.
Як вбачається з заяви позивачки про винесення додаткового рішення, під час виконання вказаного рішення суду на території Ізраїлю, оскільки відповідач є громадянином Ізраїлю та проживає там, виникла необхідність вказати точну суму, яка належить до сплати, виходячи з отриманих після винесення судом рішення відомостей про розмір заробітної плати боржника та місця його роботи, та необхідність зміни та визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі, а також стягнення суми заборгованості, яка виникла вже під час виконання вказаного рішення суду за 2007-2009 роки - 106915,72 гр., за 2010 рік - 45335,289 гр., за 2011 рік до 12 грудня 2011 року - 42942,593 гр., а всього 195193,60 гр., тобто позивачкою заявлено вимоги про винесення додаткового рішення з питань, які не заявлялися нею під час розгляду справи за її позовом про стягнення аліментів, та які можуть бути предметом самостійного позову.
Таким чином, суд дійшов правильного висновку, що у даному випадку немає підстав для винесення додаткового рішення.
Посилання позивачки в апеляційній скарзі про те, що суд у відповідності зі ст.. 220 ЦПК України, вирішивши спір про право, мав вказати точну суму грошових коштів, які підлягають стягненню, що судом не виконано, на увагу не заслуговує.
Та обставина, що суд при прийнятті вказаного рішення, не зазначив точної суми грошових коштів, які підлягають стягненню, не має у даному випадку юридичного значення, оскільки при стягненні аліментів у частці від заробітку ( доходу) не передбачено визначення точної грошової суми, яка припадає на цю частку.
Також вимоги про винесення додаткового рішення про зазначення місце проживання відповідача за даними суду м.Хайфа Ізраїль від 12 жовтня 2008 року, 30.11.2008 року - АДРЕСА_1, від 9 грудня 2008 року - АДРЕСА_2, та місце його роботи - фірма „ Корфлор” в Йокнаме, та вказати паспортні дані: посвідчення особи громадянина Ізраїлю НОМЕР_1, видане МВС м. Петах-Тіква 19 травня 1999 року, не є за своїм змістом позовними вимогами з приводу яких суд має приймати додаткове рішення.
Вказані питання пов'язані з виконанням рішення суду про стягнення аліментів на користь позивачки.
Питання пов'язані з виконанням судового рішення, вирішуються у встановленому законом порядку.
Також у разі, якщо у зв'язку з виконанням рішенням суду виниклі інші додаткові вимоги до боржника, вони можуть бути вирішені шляхом звернення зацікавленої особи з позовом до боржника на загальних підставах.
Посилання позивачки в апеляційній скарзі, що суд мав переглянути вказане рішення суду на підставі ст.. 362 ЦПК України, яка регулює перегляд рішення суду у зв'язку з ново виявленими обставинами, на увагу не заслуговує, оскільки нею таких вимог не заявлялося.
Таким чином, оскаржувана ухвала суду відповідає вимогам закону та обставинам справи.
Згідно зі ст. 307. ЦПК України з а наслідками розгляду скарги на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд має право:
1) постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення ухвали без змін;
2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу;
3) змінити ухвалу;
4) скасувати ухвалу і передати питання на новий розгляд суду першої інстанції.
За таких обставин, підстав для скасування оскаржуваної ухвали не вбачається.
Керуючись ст.. 303,307,312,313,314,315 ЦПК України, судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Луганської області, -
Ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Ухвалу Ленінського районного суду м. Луганська від 11 січня 2010 року за заявою ОСОБА_1 про прийняття додаткового рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на час навчання, - залишити без зміни.
Ця ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно, та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців після її проголошення.
Головуючий :
Судді: