АПЕЛЯЦіЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа - № 22ц-1389/10 Головуючий в 1 інстанції -Попова О.М.
Категорія - Доповідач - Кравченко Н.В.
29 березня 2010 року Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області в складі :
головуючого - Кравченко Н.В.,
суддів - Пригорнєвої Л.І., Борисова Є.А. .
за участю секретаря - Пономарьової О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 11 березня 2009 року за позовом Луганського дорожнього проектно-пошукового державного підприємства « Луганський дорпроект» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення шкоди,
встановила:
У червні 2007 року позивач Луганське дорожньо проектно-пошукове державне підприємство « Луганський дорпроект» звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, в якому послався, що 27 квітня 2007 року мала місце дорожньо-транспортна пригода, за участю належного позивачеві автомобіля НОМЕР_1 та автомобіля НОМЕР_2, належного відповідачці ОСОБА_4, яким керував відповідач ОСОБА_3 При цьому автомобіль позивача отримав технічні пошкодження, чим йому заподіяно матеріальну шкоду на суму 14207 гр. Добровільно відповідачами зазначена шкода не відшкодована, хоча винним у автоаварії визнано відповідача ОСОБА_3, тому позивач просить стягнути з відповідачів на його користь вказану суму солідарно.
Рішенням Ленінського районного суду м. Луганська від 11 березня 2009 року позовні вимоги позивача задоволено частково.
У задоволенні вимог до відповідачки ОСОБА_4 позиваче6ві відмовлено за необґрунтованістю.
З відповідача ОСОБА_3 на користь позивача Луганського дорожнього проектно-пошукового державного підприємства « Луганський дорпроект» стягнуто за заподіяну шкоду 14207 гр.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3 з рішенням суду не згоден, посилається, що суд безпідставно стягнув всю суму тільки з нього, бо позивач просив про стягнення суми з двох відповідачів, крім того суд не врахував його матеріальне та сімейне становище при визначенні розміру суми відшкодування, оскільки він не в змозі виплатити таку суму, просить скасувати рішення суду, справу надіслати на новий розгляд.
Заслухавши доповідача, дослідивши надані докази, вислухавши пояснення позивача та його представника, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, обговоривши доводі апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.
Згідно зі ст.. 213, 214 ЦПК України р ішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом, обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, під час ухвалення рішення суд у числі інших вирішує також питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Судова колегія вважає, що у даному випадку судом першої інстанції ці вимоги закону виконано.
Згідно зі ст.. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов'язана відшкодувати її на загальних підставах.
Якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
У відповідності зі ст.. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:
1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;
2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;
3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Стаття 1166. ЦК України містить загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, згідно яких майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Зі змісту вказаної норми випливає, що для настання матеріальної відповідальності особи необхідна одночасна наявність складових вказаної відповідльності, тобто, наявність шкоди, протиправна поведінка особи, що її заподіяла, причинного звьязку між шкодою та протиправною поведінкою, а також вина цієї особи.
Судом встановлено, що 27 квітня 2007 року мала місце дорожньо-транспортна пригода, за участю належного позивачеві автомобіля НОМЕР_1 та автомобіля НОМЕР_2, належного відповідачці ОСОБА_4, яким керував на підставі належно оформленої довіреності, відповідач ОСОБА_3 шляхом зіткнення, внаслідок порушення відповідачем ОСОБА_3 правил дорожнього руху. При цьому автомобіль позивача отримав технічні пошкодження, чим йому заподіяно матеріальну шкоду на суму 14207 гр., яка йому не відшкодована.
Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи, дослідженими судом першої інстанції у порядку встановленому цивільним процесуальним законодавством.
За таких обставин суд дійшов правильного висновку, що у даному випадку володільцем джерела підвищеної небезпеки під час дорожньо-транспортної події був саме відповідач ОСОБА_3, а тому він має нести відповідальність за заподіяну пошкодженням автомобіля позивача матеріальну шкоду , оскільки саме з його вини трапилася вказана дорожньо-транспортна пригода.
Доказів того, що його вини у цьому немає, що дорожньо-транспортна пригода трапилася внаслідок непереборної сили або умислу водія позивача, суду не надано.
Доводи апеляційної скарги про те, що вимоги заявлялися крім нього також і до відповідачки ОСОБА_4, на увагу не заслуговують, оскільки ця відповідачка, є тільки власницею автомобіля, яким керував під час дорожньо-транспортної пригоди відповідач ОСОБА_3, а відповідальність у даному випадку має нести володілець джерела підвищеної небезпеки, який на підставі довіреності був відповідач ОСОБА_3
Тому суд правильно дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення матеріальної шкоди крім відповідача ОСОБА_3, також і з відповідачки ОСОБА_4
Що стосується посилань апелянта на матеріальне та сімейне становище, то у відповідності зі ст.. 1193 ЦК України це право суду, а не обов'язок враховувати ці обставини при визначенні розміру відшкодування шкоди.
У даному випадку у суду не було підстав для такого врахування, оскільки позивач є держаним підприємством, проти зменшення розміру відшкодування шкоди заперечував.
Таким чином, рішення суду відповідає обставинам справи та вимогам закону.
Згідно зі ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.
Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
У відповідності зі ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право:
1) постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін;
2) скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог;
3) змінити рішення;
4) постановити ухвалу про скасування рішення суду першої інстанції і закриття провадження у справі або залишення заяви без розгляду;
5) постановити ухвалу про повне або часткове скасування рішення суду першої інстанції і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Як встановлено ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Таким чином, оскільки підстав для скасування рішення суду першої інстанції не встановлено, воно підлягає залишенню без зміни.
Керуючись ст.. 303,307,308,313,314,315 ЦПК України судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Луганської області, -
Ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 11 березня 2009 року за позовом Луганського дорожнього проектно-пошукового державного підприємства « Луганський дорпроект» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення шкоди - залишити без зміни.
Ця ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно, та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців після її проголошення.
Головуючий :
Судді: