Справа № 22 ц - 1210/2010 Головуючий в суді першої інстанції: Таранова О. П.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Мартинюк В. І.
2 червня 2010 р. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області у складі:
головуючого судді: Мартинюка В. І.,
суддів: Темнікової В. І., Борисова Є.А.
при секретарі: Нестеровській Н.М.
за участю:ОСОБА_3, представника ОСОБА_4- ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 03 грудня 2007 р. у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення збитків,-
У травні 2007 р. ОСОБА_3 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 30 жовтня 2006 року ОСОБА_4 видав розписку, згідно з якою він отримав від неї 50 тис. доларів США, що є еквівалентом 252 500 грн., як завдаток на підтвердження наміру сторін до 20 листопада 2006 року укласти договір купівлі-продажу товариства з обмеженою відповідальністю «Меридіан». З вини ОСОБА_4 договір купівлі-продажу укладено не було, завдаток їй не повернуто.
Просила суд стягнути з відповідача на її користь подвійну суму завдатку в розмірі 505 тис. грн.
У липні 2007 року ОСОБА_4 звернувся до ОСОБА_3 із зустрічним позовом із тих підстав, що з вини ОСОБА_3 не було укладено договір купівлі-продажу належних йому корпоративних прав у статутному фонді ТОВ «Меридіан». Такими діями ОСОБА_3 йому завдано збитків у розмірі 3288832 грн.
Рішенням Ленінського районного суду м. Луганська від 3 грудня 2007 року позов ОСОБА_3 задоволено, стягнуто з ОСОБА_4 на її користь подвійну суму завдатку в розмірі 505 тис. грн., а у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 ставить питання про невідповідність висновків суду обставинам справи, невірне тлумачення ст. 570, 571 , 203 ЦК України, просив скасувати зазначене рішення , ухвалити по справі нове рішення яким ОСОБА_3 відмовити в задоволенні позову , а його позов задовольнити.
Ухвалою апеляційного суду Луганської області від 12 серпня 2008 року рішення районного суду було скасовано. Прийнято відмову ОСОБА_4 від позову й провадження у справі в цій частині закрито на підставі п. 3 ч. 1 ст. 205 ЦПК України. Провадження у справі за позовом ОСОБА_3 закрито з підстав передбачених п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України, так як справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Справа розглядалася в касаційному порядку.
Ухвалою Верховного Суду України від 13 січня 2010 р. касаційна скарга ОСОБА_3 була задоволена частково , справа направлена на новий апеляційний розгляд.
Вислухавши доповідача, пояснення осіб, які з'явилися, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду дійшла до наступного висновку.
Згідно ст. 10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При дослідженні і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення суд незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб. Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Підчас ухвалення рішення суд вирішує такі питання:
Чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин., яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин та інше.
Однак зазначені вимоги Закону судом були виконані не в повній мірі.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, суд 1 інстанції виходив з того, що ОСОБА_4 написав розписку на суму 50 000 доларів США , еквівалент 252 000 грн. Ця розписка є завдатком за договір -купівлі продажу підприємства ТОВ „Меридіан” та підтвердженням зобов'язання сторін укласти договір купівлі- продажу зазначеного підприємства, а також в якості забезпечення цього зобов'язання відповідно до ст..ст. 546-548 ЦК України. У розписці був обумовлений строк укладення цієї угоди щодо купівлі-продажу підприємства, а саме до 20.11.2006 року, також обумовлено загальна вартість продажу підприємства ТОВ „Меридіан” та належного йому майна - 1 030 000 доларів США. Але ОСОБА_4 під різними приводами відкладував складання зазначеного договору, а після відмовився його виконувати. Завдаток позивачу ОСОБА_4 так й не повернув. Тому суд вважав, що саме ОСОБА_4 винний у тому, що сторони не уклали обумовлений договору купівлі-продажу, а також що протиправні дії ОСОБА_4 порушили права позивачки, у зв'язку з чим вона понесла матеріальні збитки у сумі виданого ОСОБА_4 завдатку.
Суд вважав, що відповідно до ст..571 ЦК України, якщо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора (яким є отримувач завдатка ОСОБА_4Н.) він зобов'язаний повернути боржникові ОСОБА_3 завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку, а саме гроші у сумі в еквіваленті 100 000 доларів США, що на час подання позову складає 505 000(п'ятсот п'ять тисяч) грн..
На підставі вищенаведеного та посилаючись на положення ст.. 546-548,571 ЦК Украіни, суд стягнув на користь позивачки з ОСОБА_4 подвійну суму завдатку, а саме п'ятсот п'ять тисяч грн..
Однак такі висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Так дійсно судом встановлено, що ОСОБА_4 написав зазначену розписку 30 Жовтня 2006р. про це зазначала також в позові ОСОБА_3 й не заперечував відповідач. /А.С. 3, 5, 18, 23/
З тексту зазначеної розписки вбачається, що ОСОБА_4 отримав в якості залога 50 000 дол. США.від ОСОБА_3 за продаж їй ТОВ „ Меридіан”.
ОСОБА_3 , повинна була купити зазначене підприємство в строк до 20.11.2006р.
Загальна сума вартості продаваємого об'єкту складала 1 030 000 дол. США. Кредіторське зобов'язання підприємства складало 207 920 дол. США . З урахуванням суми залогу 50 000дол. США. вартість продажу ТОВ „ Меридіан” складала 772 080 дол.США. /а.с 23, 24/
З пояснень ОСОБА_4 вбачається. що останній зобов'язаний був продати свою частку спірного підприємства ОСОБА_6, де з останньою було укладено відповідну угоду від 18.-8.2006р,/ а.с.18-20/, однак ОСОБА_3 будучи керівником ТОВ „ Лугбарімпекс”, запропонувала купити у нього підприємство за більш високу ціну, тому він прийняв у неї 50.000 дол. США як залог покупки підприємства саме ОСОБА_3
На а.с. 25 міститься рекомендований лист ОСОБА_4 ОСОБА_3 в якому ОСОБА_4 зазначає , що пройшло більше ніж три місяці після складання розписки про купівлю підприємства ТОВ „ Меридіан”, однак ОСОБА_3 її не купила та запропонував їй купити підприємство протягом трьох днів в іншому випадку 50.000 доларів залишаться у нього. Однак остання підприємство як фізична особа не купила. Тому доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 в цій частині є обґрунтованими.
Задовольняючи позовні вимоги позивачки, суд 1 інстанції помилково керувався вимогами ст. .ст. 570, 571 ЦК України про правові наслідки порушення або припинення зобов'язання, забезпеченого завдатком.
В той же час з тексту розписки вбачається, що між сторонами було укладено договір залогу/ застави/, а не задатку.
Відповідно до ст.. ст.. 572, 573 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом..
Заставою може бути забезпечена вимога, яка може виникнути в майбутньому.
Відповідно до ч.1 ст.. 576 ЦК України предметом застави можуть бути будь яке майно / зокрема річ, цінні папери майнові права/, що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.
Частиною першої статі 584 ЦК України передбачено, що у договорі застави визначаються суть, розмір і строк виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, а також визначаються інші умови погоджені сторонами договору.
В разі невиконання зобов'язання, відповідно до ст.. 589 , 560 ЦК України настають правові наслідки, відповідно до яких заставодержатель, має право звернення стягнення на предмет застави.
Таким чином відповідно до ч.2 ст. 590 ЦК України заставодержатель / ОСОБА_4/ набув право стягнення на предмет застави / 50 000 дол. США/ так як зобов'язання ОСОБА_3 купити підприємство, вказані у розписці від 30.10.2006р не були нею виконані в обумовлений сторонами строк.
Обґрунтовуючи ж свої позовні вимоги /а.с3/ , ОСОБА_3 не навела та не надала суду доказів того, що саме ОСОБА_4, /як фізична особа/ своїми діями, або бездіяльністю / в чому це конкретно визначено /, зробив не можливе позивачкою купити підприємство вказане в розписці від 30.10.2006р. у визначений ними строк.
З урахуванням наведеного судова колегія вважає, що висновки суду 1 інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, та суд невірно застосував вимоги закону, а тому рішення суду 1 інстанції відповідно до п. 3, 4, ч.1 ст. 309 ЦПК України, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів -відмовити за необгрунтованністю позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись, п.2.ч.1.ст.307 , п .п.3, 4, ч.1 ст. 309, 314, 316-319 ЦПК України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити.
Рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 03 грудня 2007 р скасувати.
Ухвалити по справі нове рішення яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів -відмовити за необгрунтованністю позовних вимог.
Рішення набирає чинності з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двох місяців безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий: Cудді: